Справа № 200/8613/18
Провадження № 2/200/2831/18
(заочне)
13 червня 2019 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.
за участю секретаря: Гургули В.С.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання виплати матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, -
15 травня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом.
В обґрунтування позову вказав, що він є власником автомобіля Деу Ланом реєстраційний номер НОМЕР_1 . 18 вересня 2017 року ОСОБА_2 скоїла ДТП, в результаті якого було пошкоджено автомобіль позивача. Позивач за власні кошти зробив оцінку матеріальної шкоди, завданої його автомобілю, яка склала 83320,33 грн. Вартість експертизи склала 1500 грн. Також позивач поніс наступні витрати: послуги евакуатора на штрафмайданчик - 800 грн., послуги за зберігання автомобіля на штрафмайданчику - 3860 грн. Також вказує, що неправомірними діями відповідача йому було заподіяно моральну шкоду, яка виразилась у погіршенні душевного і соціального благополуччя, порушенні нормальних життєвих зв'язків, і потребі додаткових зусиль для організації свого нормального життя, а також додаткових витрат. Розмір моральної шкоди оцінює в 10000 грн.
З урахуванням викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на відновлення автомобіля Деу Ланос держ.номер НОМЕР_1 - 83320 грн., послуги евакуатора на штрафмайданчик - 800 грн., послуги за зберігання автомобіля на штрафмайданчику - 3860 грн., моральну шкоду - 10000 грн. Покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е.В. від 26 вересня 2018 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання виплати матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, визначено здійснювати розгляд вказаної цивільної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, відзиву на позовну заяву не надав.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2019 року постановлено розглядати справу заочно на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено наступне.
18 вересня 2017 року близько 00.05 год. ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем Мазда 3, д/н НОМЕР_2 , рухалася по вул. Володимира Мономаха з боку вул. Січеславської Набережної у напрямку пр.Д. Яворницького у м.Дніпро. Під час руху, на перехресті з вул.Володимира Великого ОСОБА_2 , грубо порушуючи Правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, рухаючись по другорядній дорозі, не надала дорогу автомобілю Деу Ланос д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , який наближався до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, справа наліво за напрямком її руху, внаслідок чого допустила з ним зіткнення.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2018 року у справі № 200/22001/17 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017040030002917 за обвинуваченням ОСОБА_2 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст286 КК України закрито, звільнено відповідно до ст.46 КК України ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв'язку з її примиренням з потерпілим.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, обставини дорожньо-транспортної пригоди, зокрема щодо винуватості ОСОБА_2 не потребують доказування, оскільки встановлені ухвалою суду в кримінальному провадженні, яка набрала законної сили.
Автомобіль Деу Ланос д/н НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, а п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачає, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
За змістом ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Суд звертає увагу, що потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
З огляду на зазначене, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 як особи, що завдала шкоду, є обґрунтованими.
Відповідно до звіту № ZА100318 від 10.03.2018 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку, завданого власнику Деу Ланос д/н НОМЕР_1 , становить 83320,33 грн.
Також, згідно з квитанцією № 17306 від 13.02.2018 року, ОСОБА_1 сплатив 800 грн. за послуги евакуатора.
Крім того, відповідно до квитанції від 03.02.2018 року ОСОБА_1 сплатив 3860 грн. за зберігання транспортного засобу.
Належних доказів на спростування наданих позивачем доказів на підтвердження розміру матеріальної шкоди відповідачем суду не надано.
Матеріали справи не містять доказів щодо фактичної виплати відповідачем позивачу матеріальної шкоди, повністю чи частково, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною другою вищезазначеної статті визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.
Суд погоджується з доводами позивача про стягнення моральної шкоди з відповідача, проте вважає розмір моральної шкоди, вказаної в позові, завищеним.
Так, відповідно до роз'яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
При з'ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
Суд вважає, що пошкодження автомобіля, який є власністю позивача, призвів до душевних страждань, зміни способу життя в зв'язку з необхідністю вирішення питання щодо проведення відновлювального ремонту автомобіля, в зв'язку з чим доводи позивача про спричинення йому моральної шкоди є обґрунтованими, хоча розмір шкоди, який вказаний ОСОБА_1 в позові, є значно завищеним та не підтверджується відповідними доказами, тому, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду в розмірі 2000 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання виплати матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на відновлення автомобіля Деу Ланос держ.номер НОМЕР_1 у розмірі 83320 грн., витрати на послуги евакуатора на штрафмайданчик у розмірі 800 грн., витрати на послуги за зберігання автомобіля на штрафмайданчику у розмірі 3860 грн., моральну шкоду - 2000 грн., а всього 89 980 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя: Е.В. Женеску