Справа № 200/20514/18
Провадження № 2/200/4547/18
10 травня 2019 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.
за участю секретаря: Гургули В.С.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,-
29 грудня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
В обґрунтування позову вказав, що на початку 2006 року його батько ОСОБА_3 передав йому кошти в сумі 7000 доларів США для придбання власного окремого житла. Оскільки позивач на той час був студентом, не мав потреби у власному житлі, він віддав вказані грошові кошти своїй матері, відповідачу у справі, для зберігання, з умовою повернути за першою вимогою. Влітку 2018 року позивачу знадобилися гроші, та він звернувся до відповідача з вимогою їх повернути. Проте відповідач повідомила йому, що грошей в неї немає, оскільки вона їх давно витратила. На дату звернення до суду, 7000 доларів еквівалентні 196000 грн.
З урахуванням викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у сумі 196000 грн. та судовий збір.
Ухвалою суду від 16 січня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у вказаній цивільній справі та призначено до розгляду у підготовчому засіданні.
Відповідач 07.02.2019 року надала відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнала та вказала, що дійсно ОСОБА_3 в 2006 році передав позивачу 7000 грн. для придбання власного житла, та позивач вказані кошти передав їй, оскільки на той час не потребував власного житла. Оскільки ці кошти призначалися для придбання житла, вона вирішила витратити їх на житло та в травні 2006 року купила будинок за адресою АДРЕСА_1 та квартиру за адресою АДРЕСА_2 . Оскільки гроші, які призначалися на купівлю житла, витрачені саме на вказану мету, стягувати з неї кошти не потрібно.
19 березня 2019 року позивач подав уточнену позовну заяву, в якій вказав, що оскільки відповідач не взмозі повернути йому гроші, він вважає за можливе звернути стягнення на придбану відповідачем нерухомість шляхом визнання права власності на вказану нерухомість за позивачем.
З урахуванням викладеного, позивач просить суд визнати за ним право власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 та квартиру за адресою АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 01 квітня 2019 року визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач був повідомлений належним чином про розгляд справи судом, проте відзиву на позовну заяву не надав, в зв'язку з чим суд розглядає справу за наявними в ній доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено наступне.
31 травня 2006 року ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_4 домоволодіння, АДРЕСА_3 за адресою АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу оформлений у простій письмовій формі та засвідчений підписами свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 Факт отримання продавцем ОСОБА_4 коштів за продане домоволодіння у сумі 1800 доларів США підтверджений розпискою від 25.05. 2006 року.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.
Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позивач стверджує та відповідач визнає, що позивач в 2006 році передав відповідачу 7000 доларів США для зберігання.
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Таким чином, факт передачі позивачем відповідачу коштів в сумі 7000 доларів США для зберігання не потребує доказування.
Разом з тим, відповідач на вказані кошти, тобто на чужі кошти придбав у власність домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 . При цьому відповідач не заперечує, що витратив кошти саме з тією метою, на яку вони були призначені, тобто на житло для позивача.
Тому суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 є обгрунтованими і підлягають задоволенню.
Позовні вимоги про визнання права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 задоволенню не підлягають, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази стосовно придбання відповідачем вказаної квартири.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на будинок за адресою АДРЕСА_1
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя: Е.В. Женеску