Справа № 171/2422/18
2/171/248/19
13 червня 2019 року м. Апостолове Дніпропетровської області Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Чумак Т.А. за участю секретаря Жандарук В.В., представника позивача адвоката Кириченко Р.Ю., представника відповідача адвоката Рубана О.М., представника третьої особи Дейнеко Н.М., розглянувши дистанційно у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Апостолівської районної державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, визначення порядку і способу зустрічей з ними,
встановив:
22.11.2018 року представник позивача адвокат Кириченко Р.Ю. звернувся до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області в інтересах позивача ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Апостолівської районної державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, визначення порядку і способу зустрічей з ними.
Ухвалою судді від 23.11.2018 року позовну заяву в зв'язку з недотриманням вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, залишено без руху та надано представнику позивача строк для усунення недоліків.
27.12.2018 року до суду надійшла позовна заява від представника позивача адвоката Кириченко Р.Ю. з усунутими недоліками. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що з 09.11.2002 року ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який розірвано на підставі рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 29.03.2019 року. Після розірвання шлюбу відповідач змінила прізвище із « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 ». У шлюбі у сторін народилися діти - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Представник позивача вказує, що після розірвання шлюбу відповідач обмежує позивача у праві бачитися з власними дітьми, приймати участь у їх вихованні, забороняє дітям будь-які телефонні розмови та побачення з позивачем, який неодноразово намагався побачитися з дітьми, приїжджав до їхнього місця перебування, однак відповідач чинить перешкоди у доступі позивача до дітей. Вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують права позивача на участь у вихованні дітей та можуть зашкодити нормальному розвитку дітей. Посилаючись на положення статей 7,153,157 СК України, Декларації прав дитини, статті 3 Конвенції про права дитини, статті 15 ЗУ «Про охорону дитинства», представник позивача просить зобов'язати відповідача усунути та не чинити перешкоди позивачу у спілкуванні з дітьми, а також визначити наступний спосіб участі позивача у вихованні та спілкуванні з дітьми без присутності відповідача та її представників, надавши дозвіл забирати дітей з дому, школи без присутності відповідача, але з обов'язковим її повідомленням про це до досягнення дітьми повноліття шляхом встановлення зустрічей батька з дітьми: кожні другі та четверті суботу та неділю поточного місяця з 09 год. ранку суботи до 20 год. вечора неділі з можливістю ночувати з суботи на неділю за місцем проживання позивача; кожні вівторок та четвер забирати дітей після відвідання шкільних занять та повертати їх до постійного місця проживання не пізніше 21 год. того ж дня; проведення з дітьми половини від часу шкільних канікул дітей, у тому числі і літніх, задля спільного відпочинку в межах України; на дні народження дітей - спільне святкування з урахуванням бажання дітей. Представник позивача зазначив у позові, що доказами, що підтверджують викладені в позові обставини, є: рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 29.03.2018 року про розірвання шлюбу між сторонами, яким встановлено факти укладення шлюбу між сторонами та народження у шлюбі двох дітей, які згідно ч.4 ст.82 ЦПК України не потребують доказування при розгляді даної позовної заяви; копії паспортів позивача та відповідача, відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджують зміну відповідачкою прізвища; факти та обставини вчинення відповідачкою перешкод позивачу у спілкуванні з дітьми підтверджуються показаннями свідків, які будуть залучені до розгляду справи.
09.01.2019 року у справі відкрито провадження, прийнято рішення про проведення розгляду справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 08.02.2019 року.
01.02.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача ОСОБА_2 (а.с.65-67), відповідно до якого відповідач просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, оскільки у позивача відсутні підстави для звернення до суду з даною позовною заявою. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що у шлюбі з позивачем у них дійсно народилося двоє дітей, які з листопада 2017 року після припинення шлюбних відносин та сумісного проживання з відповідачем проживають з нею. У травні 2018 року вона уклала шлюб та змінила прізвище на « ОСОБА_2 ». З часу окремого проживання з позивачем по теперішній час вона не чинила будь-яких дій, які можуть вважатися перешкодами позивачу у спілкуванні з дітьми. Відповідачу відомо, що позивач через свого представника адвоката Кириченко Р.Ю. звертався до Служби у справах дітей з питання усунення перешкод з її сторони у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, а також визначення порядку і способу зустрічей з дітьми. Відповідач неодноразово викликалася до вказаної служби, надавала усні та письмові пояснення з приводу звернення позивача, але позивач жодного разу не з'явився до Служби, тому питання до цього часу не вирішено. Також відповідач зазначила, що позивач жодного разу не відвідав школу, де навчаються діти, та не цікавився життям дітей, окрім того, позивача оголошено в розшук як особу, що переховується від органів влади, тому вважає, що йому не можливо визначати порядок і спосіб виховання дітей та їх спілкування.
Ухвалою суду від 19.04.2019 року у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
11.05.2019 року на електронну адресу суду надійшли додаткові пояснення представника позивача адвоката Кириченко Р.Ю. (а.с.124-125,139-141), у яких представник вказує, що позивач наразі та вже тривалий період часу перебуває в м. Києві з огляду на участь у слідчих діях, які проводяться Генеральною прокуратурою України, у зв'язку з чим не може прибути до м. Апостолове для побачень з дітьми. Перебування позивача в м. Києві та участь у слідчих діях обумовлені тим, що позивач зазнав незаконного переслідування, яке ймовірно організовано посадовими особами Прокуратури Дніпропетровської області. Генеральною прокуратурою України проводиться досудове розслідування в об'єднаному кримінальному провадженні, в якому позивач є підозрюваним та потерпілим. 22.03.2019 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва скасовано ухвалу про зупинення досудового розслідування в зв'язку з розшуком позивача як незаконну. Також представник позивача наголошує на тому, що позивач звернувся до суду у листопаді 2018 року, в той час, коли перебував в м. Апостолове та був фактично обмежений у спілкуванні з дітьми. Наразі з огляду на перебування у м. Києві позивач не має можливості спілкуватися з дітьми, однак позивач не має бути позбавлений такого права в майбутньому. Вважає, що запропонований спосіб участі позивача у вихованні та спілкуванні з дітьми відповідає інтересам дітей та забезпечить можливість позивача повноцінно брати участь у вихованні дітей.
Інших заяв по суті до суду надано не було.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Кириченко Р.Ю. позов підтримав, просить його задовольнити, надав суду пояснення, що аналогічні вимогам, які викладені в позовній заяві.
Представник відповідача адвокат Рубан О.М. позов не визнав, просить відмовити у їх задоволенні в зв'язку з безпідставністю вимог, оскільки стороною позивача в порушення вимог ст.81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, надав пояснення, що викладені у відзиві на позов.
Представник третьої особи Дейнеко Н.М. вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки Службою у справах дітей Апостолівської РДА під час проведення перевірки заяви ОСОБА_1 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дітьми, яка надійшла на адресу Служби в листопаді 2018 року, та на підставі вивчення позовної заяви з додатками по даній справі не встановлено факту створення перешкод відповідачем у спілкуванні з дітьми та їх вихованні. Крім того, позивач ОСОБА_1 неодноразово викликався на засідання комісії, але він не прибув, а виклики повернуті, тому Служба в зв'язку з неявкою позивача позбавлена можливості прийняти законне рішення за заявою позивача.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст.3, ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
В статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів, а також батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею.
Згідно із частиною 8 статті 7 Сімейного Кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до ст.141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Частинами 1, 2 ст.159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Відповідно до частин 1-3 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватись з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Отже, законодавством України закріплено обов'язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини. Окрім того, батьків законодавством зобов'язано вирішувати всі питання виховання дитини спільно (ст.157 СК України).
Законодавством також встановлено правовий механізм визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, який проживає окремо у випадку неможливості досягнення батьками згоди стосовно такого способу, а саме: рішення про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, приймається органом опіки та піклування на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
І лише у випадку вчинення перешкод того із батьків, з ким проживає дитина, тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутися до суду із позовом про усунення цих перешкод. У випадку встановлення судом перешкод з боку того з батьків з ким проживає дитина, тому із батьків, який проживає окремо, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 09.11.2002 року по 29.03.2018 року. Вказана обставина підтверджується рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 29.03.2018 року (а.с.6-11).
Від шлюбу сторони мають двох дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження, долучених до справи (а.с.71-72).
25.05.2018 року відповідач зареєструвала шлюб із ОСОБА_7 та після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_2 » (а.с.70).
З висновку районного органу опіки та піклування Апостолівської РДА від 13.05.2019 року (а.с.132-133) встановлено, що районний орган опіки та піклування на підставі заяви ОСОБА_1 ., яка надійшла 30.11.2018 року до служби у справах дітей, позовної заяви з додатками, опитування дітей сторін, встановив, що ОСОБА_2 не чинить ОСОБА_1 перешкод у вихованні дітей та спілкуванні з ними, тому районний орган опіки та піклування вважає доцільним відмовити ОСОБА_1 в позовних вимогах.
Згідно з ч.3 ст.12, ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; 3) показаннями свідків. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.ст.76,77,78,79 ЦПК України).
Згідно зі ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В порушення вимог ч.3 ст.12, ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України позивачем та його представником адвокатом Кириченко Р.Ю. не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення перешкод відповідачем щодо участі позивача у спілкуванні з дітьми та участі у їх вихованні.
В позовній заяві представником позивача вказано, що вказані обставини підтверджуються показаннями свідків, які будуть залучені до розгляду справи, але ні в підготовчому судовому засіданні, ні в судовому засіданні клопотання про виклик в судове засідання свідків представником позивача заявлено не було.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що факт вчинення відповідачем перешкод у вихованні та спілкуванні з дітьми підтверджується поясненнями позивача ОСОБА_1 .
Вказані пояснення представника позивача спростовуються матеріалами справи, оскільки у справі відсутні письмові пояснення позивача ОСОБА_1 , до суду з даним позовом звернувся представник позивача адвокат Кириченко Р.Ю., до судового засідання для надання особистих пояснень позивач ОСОБА_1 не з'являвся, тому суд відхиляє пояснення представника позивача в даній частині як безпідставні.
Також судом встановлено, що позивач звертався до Служби у справах дітей Апостолівської РДА з відповідною заявою щодо вчинення відповідачем перешкод у спілкуванні з дітьми та участі у їх вихованні, але жодного разу для розгляду поданої заяви до Служби не прибув, що стало перешкодою для прийняття обґрунтованого рішення вищевказаною Службою як органом опіки та піклування щодо визначення способу участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними того з батьків, хто проживає окремо від них, на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дітей, інших обставин, що мають істотне значення.
В додаткових поясненнях та в судовому засіданні представник позивача адвокат Кириченко Р.Ю. вказував на те, що наразі з огляду на перебування у м. Києві позивач не має можливості спілкуватися з дітьми, однак позивач не має бути позбавлений такого права в майбутньому, в зв'язку з чим наполягає на задоволенні позовних вимог.
Суд вважає вказані вимоги такими, що не ґрунтуються на законі, оскільки у відповідності до ч.1 ст.4 ЦПК України в судовому порядку захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи законні інтереси особи, а не права, які можуть бути порушені в майбутньому.
На підставі викладеного суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, приходить до висновку, що в судовому засіданні не найшов підтвердження факт вчинення відповідачем перешкод у спілкуванні позивача з дітьми та участі позивача у їх вихованні, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити. Вимоги щодо визначення способу участі позивача у вихованні та спілкуванні з дітьми є похідними від вимог щодо усунення перешкод, тому у задоволенні даних позовних вимог також слід відмовити.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, на підставі п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст.10-13,81,259,263,265, 268 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Апостолівської районної державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, визначення порядку і способу зустрічей з ними відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Повне рішення складено 18 червня 2019 року о 09 годині.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Т.А.Чумак