Справа № 171/364/18
2/171/27/19
Іменем України
05 червня 2019 року м. Апостолове
Апостолівський районний суд Дніпропетровської області
у складі: головуючого судді Хоруженко Н.В.,
за участю секретаря Харченко О.М.,
представника позивача - Євлашової І.Ю.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" в особі Відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" в особі Відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" про списання заборгованості, -
08.01.2015 року позивач - публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем здійснюється діяльність щодо виробництва, постачання та передачі електричної та теплової енергії. У тому числі позивачем здійснюється надання послуг з централізованого опалення та гарячого водовідведення до будинку АДРЕСА_1 , власницею квартири за № 17 вказаного будинку є відповідач ОСОБА_1 .. Відповідач здійснила самовільне відключення від системи центрального опалення, не уклала договір на надання житлово-комунальних послуг і не здійснює оплату за такі послуги, в результаті чого за надані позивачем послуги за період з 01.12.14 року до 30.04.2017 року існує заборгованість відповідача у розмірі 9148,36 грн. Вважають, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання. Позивач звертався до суду з заявою про видачу судового наказу, 13.10.2017 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області було видало судовий наказ, однак за заявою відповідача ухвалою суду від 22.12.17 року судовий наказ було скасовано, а тому позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.
Ухвалою суду від 03.04.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження.
15.06.2019 року на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» про визнання суми боргу безпідставно нарахованою, списання заборгованості. Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовано тим, що на підставі договору дарування від 04.03.2010 року вона є власником квартири АДРЕСА_2 . Під час вселення та на теперішній час у даній квартирі відсутні прилади опалення, а тому ніяких комунальних послуг від позивача вона не отримує, договір з позивачем вона не укладала, рішеннями судів підтверджений факт відключення квартири, однак позивач безпідставно продовжує нараховувати борг. Позивачем не надано доказів та належних розрахунків з чого саме складається борг, чи це є опалення місць загального користування чи мереж будинку. За усною інформацією у цьому будинку самим позивачем здійснено відключення деяких квартир від мереж опалення, а тому ніякого розбалансування не виникло. Крім того позивач, достовірно знаючи про відсутність приладів опалення не намагався вирішити спірне питання, укласти договір, а отже будь-яких зобов'язань між сторонами не виникло. На час звернення до суду сплинув строк позовної давності. Тому просить суму боргу 9148,36 грн. визнати безпідставно-нарахованою, та зобов'язати позивача списати її.
Ухвалою суду від 28.08.2018 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву та продовжено розгляд справи за правилами загального провадження.
У судовому засіданні представник позивача ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» позов ОСОБА_1 не визнала, пояснила, що відповідачем здійснено самовільне відключення від мереж опалення, що не є підставою для припинення нарахування заборгованості за послуги теплопостачання, тому підстави для списання заборгованості відсутні, первісний позов підтримала, просила задовольнити, оскільки фактично послуги надавались до будинку в якому знаходиться квартира відповідача, відповідач здійснила самовільне відключення від мереж опалення, а тому відповідач зобов'язана сплатити вартість фактично-отриманих послуг.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позов зустрічний підтримала, пояснила, що на момент придбання квартири в ній були відсутні прилади опалення, але ці відомості не відображені в технічному паспорті, тому ніяких послуг від позивача вона не отримує, жодних претензій від сусідів до неї немає, договір вона не укладала, а тому просила визнати заборгованість безпідставно-нарахованою та списати її.
Представник відповідача, позивача по зустрічному позову ОСОБА_2 зустрічний позов підтримала, просила задовольнити, у задоволенні первісного позову відмовити, з підстав вказаних у зустрічні й позовній заяві.
Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , на підставі договору дарування квартири, нотаріально посвідченого 04.03.2010 року та зареєстрованого КП «Апостолівське БТІ» 11.03.2010 року.
Сторони в судовому засіданні не заперечували, що позивачем здійснюється постачання теплової енергії в будинок АДРЕСА_1 в квартирі № АДРЕСА_3 цього будинку, яка є власністю відповідача ОСОБА_1 , відсутні батареї централізованого опалення.
Ця ж обставина встановлена і рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 02.09.2015 року, яке на даний час набрало законної сили, а тому має для суду преюдиційне значення, і вказані обставини не підлягають доказуванню.
Між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу постачання та використання теплової енергії, оскільки позивач вважає, що ним фактично надаються житлово-комунальні послуги, і відповідач зобов'язана сплатити їх вартість, а відповідач вважає, що не повинна сплачувати вартість послуг, оскільки не отримує їх.
Ці правовідносини регулюються ЦК України, законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою КМУ від 03.10.2007 року № 1198, Правилами надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.
При вирішенні спору, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. При цьому підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків можуть бути: договори та інші правочини, а також - інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630, рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймається виконавчими органами відповідних сільських, селищних та міських рад або місцевими державними адміністраціями, виходячи з кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації, нормами санітарного законодавства та іншими нормативними документами.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки відповідач має у власності квартиру в багатоквартирному житловому будинку в який позивачем у централізованому порядку здійснюється постачання теплової енергії з початком опалювального періоду та припиняється з закінченням опалювального періоду, а саме відповідач повинна сплатити вартість отриманої теплової енергії за ці періоди.
Твердження відповідача про відсутність договору між сторонами, не може бути підставою для звільнення відповідача від сплати вартості отриманої теплової енергії з наступних підстав.
Відповідно до статті 24 закону України «Про теплопостачання» саме споживачі цих послуг зобов'язані укласти договір, який є типовим договором приєднання.
Згідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Тому суд у даному випадку не вбачає вини позивача у не укладенні договору про надання послуг.
У даному випадку підлягає до застосуванню відповідно до ст. 360-7 ЦПК України правова позиція, яка викладена у постанові Верховного суду України від 10 жовтня 2012 року у справі № 6-110цс12: свобода договору, закріплена у ст. ст. 6, 627 ЦК України, яка полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, при виборі контрагентів та при погодженні умов договору, не є безмежною. У тих випадках, коли актом цивільного законодавства передбачена обов'язковість положень цього акту для сторін договору, сторони не вправі відступити від їх положень (ч. 3 ст. 6 ЦК України). Так, ст. ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачають обов'язок споживача житлово-комунальних послуг укласти письмовий договір з виконавцем послуг на основі типового договору.
Хоч у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Саме таку правову позицію, яка підлягає до застосуванню в цій справі з огляду на аналогічний зміст спору, було висловлено у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року по справі № 6-2951цс15 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.
Твердження відповідача про відсутність приладів системи опалення в її квартирі не може бути підставою для звільнення відповідача від сплати вартості отриманої теплової енергії з наступних підстав.
Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N 630 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 N 1268).
Пунктом 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України № 630 від 21 липня 2005 року (далі Правил), споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відповідно до п.п. 25, 26 Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженого органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затверджено наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 N 4 (із змінами, внесеними наказом Мінжитлокомунгоспу від 06.11.2007 N 169, який набув чинності з 09.12.2007).
Вказаним Порядком передбачена можливість відключення від централізованого опалення за рішенням загальних зборів та за згодою всіх власників (уповноважених осіб) приміщень у житловому будинку. Ним установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади. Крім того, внесені зміни унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку та дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.
Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначених заявником норм права у подібних правовідносинах та висловлював свою правову позицію, зокрема в постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року (справа № 6-96цс12) та від 11 листопада 2015 року (справа № 6-1192 цс15), міститься висновок, відповідно до якого питання відключення від мереж централізованого опалення регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, зі змінами, що внесені постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року №1268, в яких з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачено відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їх власників або наймачів, а відключення цілих багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.
Разом з тим, у рішенні Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 02.09.2015 року зазначено, що квартирі відповідача ОСОБА_1 на час придбання квартири відповідачем було централізоване опалення, а площа квартири складає 54,,60 м2.
Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідач не надала до суду дозволу міжвідомчої комісії попередньому власнику чи йому на відключення нежитлових приміщень від системи централізованого опалення, тому суд вважає, що факт відсутності приладів опалення від системи центрального опалення на день придбання відповідачем квартири, не спростовує його обов'язку у передбаченому Порядку оформити відключення від централізованого опалення, якщо попередній власник не легалізував такий стан системи опалення в цих приміщеннях на день їх придбання відповідачем, що покладає такий обов'язок саме на відповідача, оскільки згідно ст.. 319 ЦК України, власність зобов'язує.
Відповідно до правової позиції стосовно змісту п.п. 25, 26, 20. п. 3 Правил, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року по справі № 6-1706 цс15, самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання. Підведення централізованого опалення до стояка в межах нежитлових приміщень, які належать відповідачу свідчать про виконання послуг позивачем, а відповідач при не оформленні у встановленому порядку відключення від централізованої мережі, незалежно від фактичного споживання цієї послуги, зобов'язаний відшкодувати завдані внаслідок цього позивачу збитки у розмірі неоплаченої вартості споживання цих послуг.
Тому, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач не надала доказів відключення належного їй приміщення від мереж централізованого опалення в порядку встановленому законодавством, то у позивача були всі підстави для нарахування відповідачу сум за спожиту теплову енергію на підставі ст. ст. 30-32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ЗУ «Про теплопостачання» та п. 9-30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (затверджені Постановою Кабміну України від 21.07.2005 року № 630).
Суд погоджується з розрахунком заборгованості за використану теплову енергію, наданим позивачем, з наступних підстав.
Так, відповідно до приписів п. 23 Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою КМУ від 03.10.07 року № 1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Саме з цих показників позивачем зроблено розрахунок споживання теплової енергії квартирою за період з 01.12.2014 року по 30.04.2017 року.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, встановлено тариф на послуги з центрального опалення та послуги та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню, для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії відокремленим підрозділом «Криворізька теплова електрична станція'публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго», встановлено з 01.08.2014 року 10,48 грн. за 1 кв.м за місяць протягом опалювального періоду (з податком на додану вартість).
З 10.05.2016 року тариф з централізованого опалення для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії становить 18,69 грн. за 1 м.2 за місяць протягом опалювального періоду.
Таким чином за період з 01.12.2014 року по 30.07.2017 року позивачем вірно нараховано платежів за опалення у сумі 11191,50 грн., яка складається з суми заборгованості За 2014 рік - 572,21 грн., За 2015 рік - 3285,42 грн. За 2014 рік - 4430,84 грн. За 2014 рік - 2903,03 грн.
За цей період позивачем було здійснено коригування у сторону зменшення на суму 1937,70 грн., 105,44 грн., що є правом позивача.
З даних особистого рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що позивачем надавалися відповідачу послуги з теплопостачання, але відповідач не виконує покладених на неї зобов'язань, згідно діючого законодавства в частині укладення договору на надання житлово-комунальних послуг з теплопостачання та проведення оплати за отриману теплову енергію.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської обл. від 21.11.2012 року, з частковим зміненням рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської обл. від 08.06.2012 року, з ОСОБА_1 за період з жовтня 2010 по квітень 2011 року та з жовтня 2011 року по квітень 2012 року на користь ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» стягнуто всього заборгованість за теплову енергію в сумі 2100 грн.55коп.
Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської обл. від 02.09.2015 року з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за теплову енергію в суміц 3742,51 грн. за період з 01.01.2014 року по 30.11.2014 року.
А тому обґрунтованим є нарахування заборгованості починаючи з 01.12.2014 року.
При цьому вірним є застосування у розрахунку вказаних тарифів з урахуванням ПДВ.
Вищевикладене підтверджує ту обставину, що розрахунок споживання теплової енергії до квартири АДРЕСА_2 , котрий здійснений ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» виконаний відповідно до діючого законодавства і не суперечить останньому. Зазначений розрахунок не порушує прав споживача, оскільки він не передбачає необгрунтовану сплату коштів за отримані послуги, а лише приведений у відповідність до Правил і здійснений відповідно до встановлених цін/тарифів та норм.
При зверненні до суду позивачем не пропущено строк позовної давності, виходячи з наступного.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.
Так, відповідно до ч.ч.1,3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
З матеріалів справи убачається, що позивач в межах трирічного строку позовної давності звертався до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області з заявою про видачу судового наказу і судом цю заяву задоволено, що свідчить про переривання строку позовної давності, а тому судом не береться до уваги клопотання відповідача про застосування строку позовної давності.
На підставі викладеного, суд вважає встановленим, що відповідач споживала теплову енергію у заявлений у позові розмірах та у добровільному порядку не відшкодувала позивачеві її вартість, при цьому, не укладення договору та самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати спожитої теплової енергії, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» про визнання заборгованості безпідставно-нарахованою та списання заборгованості задоволенню не підлягають, а позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" заборгованість за отриману та використану теплову енергію в розмірі 9148,36 грн. слід задовольнити.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго підлягають судові витрати в сумі 1762,00 грн. за подання позовної заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 4, 12, 13,76-82, 89, 141, 258-259, 264-265, 354-356 ЦПК України, суд, -
Позов Публічного акціонерного товариства "ДнТЕК Дніпроенерго" в особі Відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" в особі Відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" суму заборгованості за теплову енергію в розмірі 9148,36 грн..
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" в особі Відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" судові витрати у розмірі 1762,00 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" в особі Відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" про списання заборгованості - відмовити.
Повний текст рішення скласти 14.06.2019 року.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги через Апостолівський районний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя:Н. В. Хоруженко