Справа № 200/19907/17
Провадження № 2А/200/119/19
13 червня 2019 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.
за участю секретаря: Гургули В.С.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії, -
З листопада 2017 року вказана справа перебувала в провадженні судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Шевцової Т.В.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 08.08.2018 року зазначену адміністративну справу передано до розгляду судді Женеску Е.В.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Женеску Е.В. адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії прийнято до свого провадження, призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк для подачі письмових заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, або письмового відзиву на позовну заяву.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що рішенням суду від 03.05.2017 року за позивачем було визнано право користування квартирою АДРЕСА_1 та зобов'язано Шевченківську районну у місті Дніпрі раду укласти з ним договір найму на дану квартиру. Проте коли позивач звернувся до відповідача з метою реєстрації свого місця проживання, то отримав письмову відмову в реєстрації на підставі п.11.1 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ № 207 від 02.03.2016 року, а саме «особа не подала необхідних документів або інформації».
З урахуванням зазначеного, позивач просив суд визнати незаконним рішення про відмову в реєстрації місця проживання ОСОБА_1 від 20.09.2017 року. Зобов'язати відповідача здійснити реєстрацію позивача за адресою квартира АДРЕСА_1 .
Відповідач 06.02.2019 року надав суду заяву про закриття провадження у справі, яка мотивована тим, що сторони досягли примирення, а саме: 01.02.2019 року відповідач за заявою позивача здійснив реєстрацію місця проживання останнього за адресою АДРЕСА_1 а з одночасним зняттям з попереднього місця проживання за адресою АДРЕСА_3 на підставі рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03.05.2017 року.
Судом встановлено наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України (в редакції Закону України від 03.10.2017р.) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що заочним рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03.05.2017 року у справі № 200/334/17 визнано за ОСОБА_1 право користування квартирою АДРЕСА_1 . Зобов'язано Шевченківську районну у місті Дніпрі раду укласти з ОСОБА_1 договір найму на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішення суду набрало законної сили.
20 вересня 2017 року позивач подав до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради заяву про реєстрацію місця проживання за адресою АДРЕСА_1 , проте реєстратором Трикоз Т.М. 20.09.2017 року було відмовлено у реєстрації місця проживання на підставі «п.11.1 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ № 207». Відмова вчинена у вигляді відповідної відмітки на заяві позивача від 20.09.2017 року.
Разом з тим, відповідачем до суду надано докази, з яких вбачається, що ОСОБА_1 01.02.2019 року повторно подав до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради заяву про реєстрацію місця проживання за адресою АДРЕСА_1 , та його місце проживання за вказаною адресою зареєстровано 01.02.2019 року на підставі рішення суду.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналізуючи положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної категорії справ відповідачу належить довести правомірність своїх дій або бездіяльності.
Таким чином, відповідачем подано суду належні та достатні докази на підтвердження того, що станом на дату розгляду справи права позивача поновлені та спір між сторонами, з приводу якого позивач звернувся до суду, відсутній.
Разом з тим, у суду відсутні підстави для закриття провадження у справі, з огляду на наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо сторони досягли примирення.
Згідно із частиною п'ятою статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії судового процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі.
Частинами першою та третьою статті 190 вказаного Кодексу передбачено, що сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на підставі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін. Сторони можуть примиритися на умовах, які виходять за межі предмета спору, якщо такі умови примирення не порушують прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Умови примирення не можуть суперечити закону або виходити за межі компетенції суб'єкта владних повноважень.
Умови примирення сторони викладають у заяві про примирення сторін. Заява про примирення сторін може бути викладена у формі єдиного документа, підписаного сторонами, або у формі окремих документів: заяви однієї сторони про умови примирення та письмової згоди іншої сторони з умовами примирення.
Оскільки сторонами не подавалась заява про примирення, у суду відсутні підстави для закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.238 КАС України.
Разом з тим, беручи до уваги, що на момент розгляду справи судом відсутні докази порушення прав позивача, оскільки відповідач добровільно виконав дії, які є предметом позовних вимог, а саме зареєстрував позивача за адресою АДРЕСА_1 , суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,6-9,19,44,77,241 - 246, 371 КАС України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий-суддя: Е.В. Женеску