Справа № 210/5362/18
Провадження № 2/210/485/19
іменем України
"05" червня 2019 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого-судді Хлистуненко О.В.
секретаря судового засідання Недолуги Л.В.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
свідка ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно, суд -
Позивач звернулась до суду з позовом про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно. В обґрунтування позову зазначила, що 14.01.2017 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, який на даний час не розірваний, але нею подана до суду позовна заява про його розірвання. Дітей від їх шлюбу не має. Вона з відповідачем не веде сумісного господарства, не має взаємних прав та обов'язків подружжя з червня 2018 року. 06.12.2017 року вона продала належну їй на праві приватної особистої власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за 48999,00 грн. Вказана квартира була нею набута до шлюбу на підставі договору дарування в 2009 році. Після продажу квартири, вона придбала за власні кошти, кошти з продажу квартири - житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Даний житловий будинок вона придбала за 49123,00 грн. Тому, просить суд визнати за ОСОБА_3 , право особистої приватної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , житловою площею 34,6 кв.м., загальною площею 51,4 кв.м., з господарськими та побутовими будівлями і спорудами: Б - літня кухня, В - сарай, Г - вбиральня, №1-5 - парканів, І - водо колонки, ІІ - замощення; стягнути з відповідача судові витрати.
Представник позивача ОСОБА_1 .в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи, причину неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи не надавав. Правом на відзив не скористався.
Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні суду пояснила, що її син ОСОБА_4 одружився з позивачкою, та жив в її квартирі. В квартирі був гарний ремонт, який був зроблений позивачкою особисто. Потім, цю квартиру вона продала та за ці кошти придбала будинок. Син платив аліменти на дітей від попереднього шлюбу, та виплачував свій банківський кредит. Весь час жив за кошти позивачки.
Суд, вважає за необхідне ухвалити заочне рішення у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Вислухавши думку представника позивача, пояснення свідка, дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в позовній заяві, з'ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14.01.2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, актовий запис №8, свідоцтвом видане Дзержинським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 12).
Як стверджував представник позивача, дітей від шлюбу сторони не мають, з червня 2018 року позивач з відповідачем разом не проживають, сумісне господарство не ведуть, на разі триває розгляд цивільної справи про розірвання шлюбу.
За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
06.12.2017 року ОСОБА_3 було продано належну їй на праві приватної власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено договором купівлі-продажу квартири, посвідченого Приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Черник О.П., зареєстрованого в реєстрі за № 2548 (а.с. 13-16).
З п. 1.3 договору вбачається, що квартира, яка є предметом договору, належала подавцю, тобто ОСОБА_3 на підставі договору дарування квартири, посвідченого 22.07.2009 року Першою Криворізької державною нотаріальною конторою за реєстровим №2-1811, право власності на яку було зареєстровано 28.07.2009 року в КП ДОР «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» в книзі :1додПВ-69, номер запису:207, за реєстраційним номером:25790080.
До того ж, згідно п. 2.1. договору слідує, що за домовленістю сторін продаж квартири за даним договором визначено за 48999,00 грн., які продавець отримала від покупця до підписання та посвідчення договору (а.с. 13).
Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами від 11.12.2017 року ОСОБА_3 придбала житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , розташований на земельній ділянці площею 0,0403 га, кадастровий номер НОМЕР_1 та складається з: житлового будинку А-1, житловою площею 34,6 кв.м., загальною площею 51,4 кв.м., з господарськими та побутовими будівлями і спорудами: Б- літня кухня, В - сарай, Г - вбиральня, № 1-5 - парканів, І - водо колонки, ІІ - замощення, договір посвідчений Приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кульбіда Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 2246 (а.с. 17-18).
Право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано на ім'я ОСОБА_3 11.12.2017 року, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційний номер 1433930912110, номер запису про право власності 23860961(а.с. 19).
Відповідно до п. 2.1. договору встановлено, що продаж житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами за домовленістю сторін становить ціною в розмірі 49123,00 грн. (а.с. 17).
З довідки про реєстрацію місця проживання особи виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради від 15.08.2018 року № 3166, вбачається, що в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрована ОСОБА_3 (а.с. 7).
На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:14380847 від 17.07.2014 року на все майно ОСОБА_4 накладено обтяження у вигляді заборони відчуження майна, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 11.07.2014 року (а.с. 24).
Згідно з ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Частина 3 ст. 368 ЦК України встановлює, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положенням ст. 57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю чоловіка або дружини є майно, набуте ним/нею до шлюбу, за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто, житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у його користуванні.
У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Пунктом 24 вищевказаної постанови передбачено, що не належить до спільної сумісної власності майно набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.
Таким чином, аналізом вказаних норм в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власність того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності.
Саме така правова позиція Верховного Суду, висловлена в постанові від 19.03.2018 року за результатами розгляду справи №490/2579/15-ц, провадження № 61-11466ск18.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже судом встановлено, що житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , розташований на земельній ділянці площею 0,0403 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , який складається з: житлового будинку А-1, житловою площею 34,6 кв.м., загальною площею 51,4 кв.м., з господарськими та побутовими будівлями і спорудами: Б- літня кухня, В- сарай, Г - вбиральня, №1-5 - парканів, І - водо колонки, ІІ - замощення, не належить до складу майна, яке належить подружжю, а є особистою приватною власністю позивача ОСОБА_3 , оскільки придбаний за кошти від проданої квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала останній на праві приватної власності на підставі договору дарування.
Згідно з ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та згідно з ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Враховуючи всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_3 доведеними та обґрунтованими, а тому й задовольняє їх вимоги в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає також стягненню судовий збір у розмірі 704,80 гривень.
Керуючись ст.ст. 57, 60 СК України, ст. ст. 316, 319, 321, 368, 392 ЦК України, ст. ст. 12, 76-81, 258, 259, 263-265, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право особистої приватної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , житловою площею 34,6 кв.м., загальною площею 51,4 кв.м., з господарськими та побутовими будівлями і спорудами: Б - літня кухня, В - сарай, Г - вбиральня, №1-5 - паркани, І - водоколонки, ІІ - замощення.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , сплачений судовий збір в розмірі 704 /сімсот чотири/ гривні 80 /вісімдесят/ копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача , яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 14 червня 2019 року.
Суддя: О. В. Хлистуненко