ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 14/35930.10.09
Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,
розглянувши справу№ 14/359
за позовом Закритого акціонерного товариства компанія «Райз»
доІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області
проскасування постанов про накладення штрафу
за участю представників сторін:
від позивача- Расторгуєв О.В.
від відповідача- не з'явився
Закрите акціонерне товариство компанія «Райз»(надалі -ЗАТ компанія «Райз») звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання постанови № П-013 від 13.03.2009 р. необґрунтованою та такою що винесена з порушенням норм чинного законодавства; про визнання ЗАТ компанія «Райз»такою, що не порушувала законодавства у сфері містобудування; про скасування постанов № П-013, № П-014 від 13.03.2009 р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування.
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилається на те, що зазначені постанови були прийняті з порушенням чинного законодавства та просить суд визнати постанову № П-013 від 13.03.2009 р. необґрунтованою та такою що винесена з порушенням норм чинного законодавства, скасувати постанови № П-013, № П-014 від 13.03.2009 р., визнати ЗАТ компанія «Райз»такою, що не порушувала законодавства у сфері містобудування.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобов'язано сторони виконати певні дії.
В судових засіданнях неодноразово оголошувались перерви відповідно до ст. 77 ГПК України.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням до суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судовою провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Статтею 4 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування»передбачено, що рішення у справах про правопорушення у сфері містобудування, передбачені цим Законом, може бути оскаржено до господарського суду. При цьому, виконання постанови про накладення штрафу зупиняється до прийняття відповідного рішення або ухвали господарським судом.
З огляду на вищевикладене, справи у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень державних органів щодо правопорушення у сфері містобудування, підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами ГПК України.
Вказана позиція викладена і в Листі Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»№ 01-08/163 від 12.03.2009 р.
Як вбачається з матеріалів справи, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (надалі -Інспекція) було проведено перевірку об'єкту будівництва -переобладнання будівлі арматурного цеху під сервісний центр по обслуговуванню сільськогосподарської техніки та складські приміщення по вул. П. Запорожця, 359 в м. Біла Церква щодо додержання позивачем вимог містобудівного законодавства.
За результатом зазначеної перевірки Інспекцією були встановлені такі правопорушення: будівельні роботи з переобладнання будівлі арматурного цеху під сервісний центр по обслуговуванню сільськогосподарської техніки та складські приміщення виконано самовільно, без дозволу на виконання будівельних робіт (було змінено фасади, зміна конструктивних рішень, що передбачено проектом реконструкції арматурного цеху під сервісний центр по обслуговуванню сільськогосподарської техніки); експлуатація об'єкту без прийняття в експлуатацію приймальною комісією.
У зв'язку з виявленими порушеннями начальником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області були винесені постанови № П-013, № П-014 від 13.03.2009 р., про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування у сумі 174447,50 грн. та 34889,50 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, прийнявши до уваги положення чинного законодавства, суд дійшов висновків про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Згідно статті 1 Закону України «Про основи містобудування»містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.
Державний контроль у сфері містобудування здійснюється органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та іншими спеціально уповноваженими на це державними органами. Порядок здійснення державного контролю у сфері містобудування визначається законодавством.
У відповідності зі ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність»державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому. Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу (ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).
Закон України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування»встановлює відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій всіх форм власності за правопорушення у сфері містобудування і спрямований на посилення державного контролю за забудовою територій, розміщенням і будівництвом об'єктів архітектури, додержанням суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також на захист державою прав споживачів будівельної продукції.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ, організацій за правопорушення у сфері містобудування»підприємства, їх об'єднання, установи та організації (далі - підприємства) незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту (далі - будівельні роботи), виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика, несуть відповідальність у вигляді штрафу за правопорушення.
ЗАТ компанія «Райз»є замовником у будівництві, а також виконавцем робіт по будівництву, тому є суб'єктом відповідальності за порушення у сфері містобудування.
Згідно з п. 2 Положення про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 06.04.1995 р. № 244, штрафи накладаються інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю на підприємства їх об'єднання, установи та організації, що допустили правопорушення у сфері містобудування, за результатами контрольних перевірок, а також перевірок, проведених за зверненнями заінтересованих юридичних або фізичних осіб.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ, організацій за правопорушення у сфері містобудування»підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудування є протокол, складений уповноваженою на те особою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки. Рішення посадової особи інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про накладення штрафу оформляється постановою про накладення на підприємство штрафу за правопорушення у сфері містобудування відповідно до цього Закону.
Статтею 28 Закону України «Про архітектурну діяльність»до обов'язків власників та користувачів об'єктів архітектури віднесено, зокрема, отримання в установленому законодавством порядку дозволу на виконання робіт, пов'язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об'єкта архітектури.
Разом з тим, статтею 29 Закону України «Про планування і забудову територій»та Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 р. № 273 встановлений чіткий порядок та умови надання дозволу на виконання будівельних робіт з нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації та капітального ремонту об'єктів.
Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.
Таким чином враховуючи, що законодавством України встановлений порядок та умови надання дозволу на виконання будівельних робіт з реконструкції, Замовник або уповноважена ним особа для отримання дозволу на виконання будівельних робіт з реконструкції будівлі арматурного цеху під сервісний центр по обслуговуванню сільськогосподарської техніки та складські приміщення повинен подати до відповідної інспекції державного архітектурно-будівельною контролю письмову заяву з визначеними законом додатками.
Виходячи з положень ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій», п. 5.1 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 р. № 273 виконання будівельних робіт на об'єктах без одержання дозволу або його завчасної перереєстрації, а також виконання будівельних робіт не зазначених у дозволі будівельних робіт уважається самовільним і тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.
Поряд з цим, особи, винні у виконанні будівельних чи реставраційних робіт без дозволу та затвердженого у встановленому порядку проекту або з відхиленням від нього, несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством (ст. 25 Закону України «Про основи містобудування»).
Крім того, у ст. 22 Закону України «Про основи містобудування»встановлено, що забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Статтею 18 Закону України «Про основи містобудування»визначено, що закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України». Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ, організацій за правопорушення у сфері містобудування»підприємства, їх об'єднання, установи та організації (далі - підприємства) незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту (далі - будівельні роботи), виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: проведення будівельних робіт без дозволу на їх виконання або без затвердженої проектної документації - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості цих робіт; експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями - у розмірі десяти відсотків вартості виконаних робіт.
Враховуючи вищенаведене, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області встановила, що позивачем порушено вищевказані норми законодавства у сфері містобудування, а саме: будівельні роботи з переобладнання будівлі арматурного цеху під сервісний центр по обслуговуванню сільськогосподарської техніки та складські приміщення виконано самовільно, без дозволу на виконання будівельних робіт (було змінено фасади, зміна конструктивних рішень, що передбачено проектом реконструкції арматурного цеху під сервісний центр по обслуговуванню сільськогосподарської техніки); експлуатація об'єкту без прийняття в експлуатацію приймальною комісією.
За наслідком встановлених порушень Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області підставно та обґрунтовано були винесені постанови № П-013, № П-014 від 13.03.2009 р. про накладення штрафу.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач висновків Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області не спростував.
Слід також зазначити, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Позивач в обґрунтування позовних вимог не довів невідповідність оскаржуваних постанов вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу який їх видав, не довів порушення у зв'язку з прийняттям відповідних постанов своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем порушено законодавство у сфері містобудування, за що його правомірно притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу у визначеному законом розмірі.
Виходячи з вищенаведеного, спірні постанови були прийняті відповідно до вимог чинного законодавства.
Поряд з цим, статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про судоустрій»суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 ст. 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до ч. 1 ст. 6 цього ж Закону усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з ч. 3 зазначеної статті ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. визначено, що частина 2 ст. 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій України»передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, які виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Згідно з ч. 1 ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Позивачем заявлені вимоги, зокрема, про: визнання постанови № П-013 від 13.03.2009 р. необґрунтованою та такою що винесена з порушенням норм чинного законодавства; визнання ЗАТ компанія «Райз»такою, що не порушувала законодавства у сфері містобудування.
Проте, вказані вимоги не узгоджуються із способами захисту цивільних прав та інтересів та не призводять до поновлення порушеного права.
Вищевказані вимоги фактично направлені на встановлення фактів, що мають юридичне значення. Проте, вимога про встановлення цивільного факту не може бути предметом спору і самостійно розглядатись в окремій справі. Встановлення цивільного факту може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
У зв'язку з цим, суд враховує також те, що позивачем заявлено вимоги про скасування постанов № П-013 та № П-014 від 13.03.2009 р., а не про визнання їх недійсними, що не узгоджується з способами захисту порушених прав.
Враховуючи викладене, пред'явлені позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими, а також не узгоджуються з способами захисту порушених прав, тому в позові слід відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача у відповідності до ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СуддяМ.М. Нарольський
Дата підписання рішення: 30.11.2009 р.