Справа № 2610/24736/2012
Провадження № 4-с/761/12/2019
10 червня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Яворській А.А.
за участі:
скаржника 1: ОСОБА_1 ,
представника скаржників: ОСОБА_3
представника стягувача: Майтапової В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Татарченка Владислава Геннадійовича, стягувач: Публічне акціонерне товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання дій незаконними; скасування постанов,
В лютому 2019р. скаржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаною скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Татарченка В.Г., в якій просили суд:
- визнати незаконними дії приватного виконавця Татарченка В.Г. стосовно винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 55604543 від 24 січня 2018р., постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 55605158 від 24 січня 2018р., постанови про арешт майна боржника ВП № 55604543 від 24 січня 2018р., постанови про арешт майна боржника від ВП № 55605158 від 24 січня 2018р., скасувати дані постанови та зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 .
Свою скаргу, скаржники обґрунтовували тим, що відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець Татарченко В.Г. не мав права відкривати виконавче провадження щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки для ОСОБА_1 дана квартира є єдиною власністю та місцем постійного проживання. Посилались на необґрунтоване призначення основної винагороди приватного виконавця, її суми та порушення строків для відкриття виконавчого провадження.
Скаржники вважають, що дії приватного виконавця були неправомірними, у зв'язку з чим звернулись до суду з даною скаргою для захисту свої прав, як боржники у виконавчому провадженні.
В судовому засіданні Скаржник ОСОБА_1 та представник скаржників ОСОБА_3 підтримали подану скаргу та просили суд її задовольнити.
Приватний виконавець Татарченко В.Г. в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку, свого представника до суду не направив, надіславши до суду письмові пояснення.
Представник стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» Майтапова В.Ю. в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечувала, підтримала свої пояснення та пояснення приватного виконавця Татарченка В.Г., просила суд відмовити в задоволенні поданої скарги.
Суд, заслухавши пояснення скаржника ОСОБА_1 , представника скаржників ОСОБА_3, представника Стягувача Майтапову В.Ю. , розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, вважає, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Татарченка В. Г. знаходяться два виконавчих листів, виданих 18 червня 2014р. з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2610/24736/2012, відповідно до резолютивної частини якого: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/9408/82/73960 від 27 червня 2008р., що станом на 14 червня 2012р. складає 75156,49 дол. США, що дорівнює за офіційним курсом НБУ станом на 14 червня 2012р. 600688,25 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 32,4 кв.м. в тому числі житловою площею 17,1 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в рівних долях на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25 грудня 1997р., шляхом продажу її на прилюдних торгах за початковою ціною, яка встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом/ на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Звертаючись до суду з даною скаргою, скаржники, як на підставу для її задоволення, посилались на неправомірність дій приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження щодо звернення стягнення на квартиру скаржників, оскільки для ОСОБА_1 дана квартира є єдиною власністю та місцем постійного проживання, на необґрунтоване призначення основної винагороди приватного виконавця, її суми та порушення строків для відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до матеріалів виконавчого провадження, приватним виконавцем дотримано норми ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», шляхом відкриття виконавчих проваджень № 55605158, № 55604543 за заявами стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 2610/24736/2012 (постанови про відкриття провадження від 24 січня 2018р.).
Зобов'язано боржників подати декларацію про доходи та майно протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження (у відповідності до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»).
Боржниками постанову у встановлені строки не виконали, декларацію про доходи та майно не надано.
В силу ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Приватний виконавець, на вимогу Закону України «Про виконавче провадження» здійснив опис та арешт майна боржників, про що було винесено відповідну постанову від 28 березня 2018р.
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що приватний виконавець Татарченко В.Г. провів всі, передбачені законодавством дії, на виконання рішення суду.
Відповідно ч. 1 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:
1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;
2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;
3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);
4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.
Згідно ч. 3 цієї статті основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
На підставі ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з ч. 3 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:
1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;
2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (ч. 6. ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).
Посилання скаржників на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є безпідставним, оскільки даний Закон передбачає неможливість примусового стягнення (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.
Згідно з відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно у ОСОБА_2 перебуває у власності садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 та квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_4 .
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та Закон України «Про виконавче провадження» не забороняє відкривати виконавче провадження за виконавчими документами щодо звернення стягнення на заставне майно та дії приватного виконавця Татарченка В.Г. є правомірними, підстав для скасування постанов про відкриття виконавчого провадження ВП № 55604543 від 24 січня 2018р., постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 55605158 від 24 січня 2018р., постанови про арешт майна боржника ВП № 55604543 від 24 січня 2018р., постанови про арешт майна боржника від ВП № 55605158 від 24 січня 2018р., скасувати дані постанови та зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 не має.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що скаржниками не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували викладені ними у скарзі обставини в обґрунтування заявлених вимог.
За умовами ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За таких обставин, оскільки заявником не доведено та не підтверджено належними і допустимими доказами факту неправомірності дій приватного виконавця Татарченка Владислава Геннадійовича, судом не встановлено порушень прав чи свобод заявникаів з боку приватного виконавця, у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні скарги.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 259-261, 268, 352-355, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
Скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Татарченка Владислава Геннадійовича, стягувач: Публічне акціонерне товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання дій незаконними; скасування постанов - залишити без задоволення.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали суду складено 14 червня 2019р.
Суддя: