Справа № 761/16710/17
Провадження № 2/761/524/2019
31 травня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарях: Краснянській С.В., Припутневич В.І., Шлапаковій А.О.,
за участю позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: ОСОБА_2 ,
відповідача: ОСОБА_3 .,
представника відповідача: ОСОБА_4.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, -
16 травня 2017 року до суду надійшла зазначена позовна заява.
В позовних вимогах (з врахуванням позовної заяви після усунення недоліків від 31.07.2017 року) заяви позивач просить: визнати заповіт від 21.09.2012 року на ОСОБА_3 складений та посвідчений Губко Н.В. державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за №18-1322 недійсним.
Вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_5 на праві власності належала Ѕ частина будинку АДРЕСА_1 . Відповідач знялась з реєстраційного обліку в даному будинку 24.11.1984 року і з цього часу не проживала.
Мати позивача, ОСОБА_6 була неграмотною, не вміла читати та писати, лише навчилась ставити свій підпис.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після його смерті, спадщину прийняти позивач, відповідач та їх мати - ОСОБА_6 .
Як зазначає позивач, після отримання спадщини та згоди всіх співвласників, він вирішив здійснити ремонтні роботи в будинку та провести повну його реконструкцію. Роботи по реконструкції тривали 15 років.
З 2012 року до серпня 2014 року ОСОБА_6 час від часу проживала з відповідачем в її будинку в жахливих та антисанітарних умовах. В серпні 2014 року позивач привіз матір до будинку по АДРЕСА_2 , де вона мала власну кімнату та всі зручності.
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Її похованням займався позивач, як він зазначає в позовній заяві.
Після смерті матері сторони звернулись із заявами про прийняття спадщини. Позивачу стало відомо про існування заповіту складеного матір'ю на користь відповідача. Та ознайомившись із заповітом позивач вважає, що він складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення так як ОСОБА_6 не вміла писати та читати; заповіт записаний нотаріусом зі слів заповідача, проте на той час вона погано висловлювала свої думки, путалась, погано бачила. В заповіті не зазначено на яку частину будинку та земельної ділянки складено заповіт. В заповіті не вказано з яких причин ОСОБА_6 не підписала сама заповіт та не вказано про фізичні вади заповідача. Крім того, в заповіті зазначено, що сама заповідач вголос прочитала заповіт, проте з врахуванням того, що вона не вміла читати, вона не могла цього зробити.
В судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Відповідач та її представник в судовому засіданні заперечили проти позову та просили відмовити в його задоволенні на тій підставі, що в день посвідчення заповіту ОСОБА_6 пройшла обстеження у Київському міському психоневрологічному диспансері №1 та в довідці було зазначено що вона може виконувати нотаріальні дії. На момент посвідчення заповіту ОСОБА_6 перебувала у ясній свідомості, розуміла значення своїх дій, у неї була гарна пам'ять. Дійсно за життя ОСОБА_6 була неписьменною, не вміла читати та писати та при посвідченні заповіту нотаріус роз'яснив що в такому випадку заповіт може бути посвідчений лише при свідках у зв'язку з чим заповідачем були запрошені свідки, які зазначені в заповіті. Посвідчення заповіту відбулось у повній відповідності до вимог діючого законодавства. Також відповідач зазначила, що розпорядження матері щодо посвідчення заповіту це було її бажання.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Оцінивши в сукупності надані суду докази, врахувавши пояснення сторін, свідків, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог за наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, 14.02.1967 року ОСОБА_5 придбав на підставі договору купівлі-продажу половину будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_2 , при чому будинок в цілому має жилої площі 26,4 кв.м.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після його смерті, спадкоємцями його майна стали син - ОСОБА_1 на 1/6 частину будинку (в тому числі 1/12 частина житлового будинку у зв'язку з відмовою ОСОБА_6 на його користь) на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.02.2002 року, дочка - ОСОБА_3 - на 1/12 частину житлового будинку.
ОСОБА_6 на підставі статті 22 КпШС України, яка була дружиною померлого ОСОБА_5 належало право власності на ј частку в спільному майні, набутому подружжям за час шлюбу, що підтверджується копією Свідоцтва про право власності від 26.02.2002 року.
Стаття 1233 - 1234 ЦК України визначає, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому (ч.1 ст.1236 ЦК України).
Згідно з положеннями статті 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.
Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.
Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу.
Стаття 207 ЦК України визначає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.
Крім того, згідно з положеннями статті 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.
Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).
Стаття 1253 ЦК України визначає, що на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.
У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою.
Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю.
Свідками не можуть бути:
1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт;
2) спадкоємці за заповітом;
3) члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;
4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.
Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.
У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.
Стаття 56 Закону України «Про нотаріат» визначає, що нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Глава 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 визначає порядок посвідчення заповіту, внесення змін до нього та його скасування.
Згідно з п.1.1 Порядку, нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233 - 1257 Цивільного кодексу України та особисто подані нотаріусу.
Пунктом 1.4 Порядку передбачено, що заповіт особисто підписує заповідач.
Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів (п.1.6 Порядку).
Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається перед його підписом (п.1.7 Порядку).
Крім того, пунктом 1.8 Порядку передбачено, що якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою.
Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не вправі підписувати заповіт за заповідача (п.1.9 Порядку).
Нотаріус при посвідченні заповіту зобов'язаний роз'яснити заповідачу зміст статті 1241 Цивільного кодексу України про право на обов'язкову частку у спадщині та зміст статті 1307 Цивільного кодексу України щодо нікчемності заповіту на майно, яке є предметом спадкового договору (п.1.10 Порядку).
Пункт 1.11 Порядку визначає, що на бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках. Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю.
Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.
Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім'я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка.
Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.
21.09.2012 року о 12 год. 40 хв. ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробила розпорядження за яким належні їй на праві приватної власності частину житлового будинку з відповідною частиною будівель та споруд та частину земельної ділянки, що знаходяться в АДРЕСА_2 заповіла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заповіт посвідчено Губко Ю.В. , державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори
Як зазначено в заповіті, зміст статей 1241, 1248, 1253, 1254, 1307 ЦК України ОСОБА_6 роз'яснено.
Також зі змісту заповіту вбачається, що на прохання ОСОБА_6 заповіт посвідчено в присутності свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Як зазначив позивач та не заперечував відповідач, ОСОБА_6 не вміла читати та писати, а крім того, мала слабкий зір.
В заповіті зазначено, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 не може сама підписати текст заповіту за її дорученням та в її присутності текст заповіту підписано ОСОБА_10 .
В судовому засіданні ОСОБА_10 пояснив, що дійсно його знайомий попросив що потрібна допомога - бути свідком та підписати заповіт так як особа не вміє писати, читати. Свідками були ще дві дівчини. При посвідченні заповіту нотаріус роз'яснила особі (бабусі) що вона вчиняє, нотаріус зачитала вголос заповіт, бабуся погодилась з викладеним. Свідок зазначив, що він підписав заповіт так як бабуся не вміла читати та писати. Заповіт також підписали дівчата свідки. При посвідченні заповіту були присутні: нотаріус, бабуся, троє осіб, які були свідками. Інших осіб при посвідченні заповіту не було.
В той же час в тексті заповіту нотаріус зазначила: «Заповіт повністю прочитаний уголос заповідачем до його підписання у присутності запрошених нею свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ».
Позивач в позовній заяві зазначав, що мати не могла прочитати заповіт, так як вона не вміла читати. В той же час в судовому засіданні свідки підтвердили, що ОСОБА_6 не читала заповіт, заповіт їй оголошував нотаріус, роз'яснив зміст заповіту та заповідач була згодна з ним.
Крім того, листом Першої Київської державної нотаріальної контори від 21.02.2018 року за №1942/02-14 зазначено що при складанні та посвідченні заповіту від імені ОСОБА_6 було дотримано порядок складення заповіту, передбачений Главою 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, але в посвідчувальному написі була допущена технічна помилка в слові «заповідачем» замість «заповідачу» в тексті наступного змісту: «заповіт повністю прочитаний уголос заповідачем до його підписання…», тому вищевикладений текст з посвідчувального напису вищезазначеного заповіту слід читати: «заповіт повністю прочитаний уголос заповідачу до його підписання у присутності запрошених нею свідків…».
В той же час, як встановлено в судовому засіданні, в день посвідчення заповіту ОСОБА_6 пройшла обстеження у Київському міському психоневрологічному диспансері №1 та згідно з довідкою №874, ОСОБА_6 на диспансерному обліку не знаходиться, за медичною допомогою не зверталась, гострих психічних розладів не виявлено, дієздатна. По своєму психічному стану може виконувати нотаріальні дії.
ОСОБА_9 в судовому засіданні як свідок пояснила, що її знайомий попросив бути присутньою при посвідченні заповіту так як бабуся була неграмотною. При посвідченні заповіту крім нотаріуса, свідків та бабусі, сторонніх осіб не було. Нотаріус ставив запитання бабусі при посвідченні заповіту та вона на них давала адекватні відповіді.
ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_6 дійсно бажала заповісти свою частину будинку доньці.
ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що її запросив знайомий для того щоб бути присутньою при посвідченні заповіту так як бабуся не вміла читати та писати. Вголос нотаріус читала заповіт, бабуся добровільного його підписала.
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після її смерті із заявами про прийняття спадщини звернулись:
-22.12.2016 року ОСОБА_1 - син
-10.01.2017 року ОСОБА_3 - донька.
Суд не може взяти до уваги посилання позивача на проведення ним ремонтних робіт в будинку та відповідно зміни загальної та житлової площі будинку, так як предметом позову є визнання заповіту недійсним, а не визнання права власності на спадкове майно.
Отже, в судовому засіданні встановлено та підтверджується свідченнями свідків, що при посвідченні заповіту він був прочитаний заповідачу так як вона не могла його особисто прочитати, оскільки не вміла читати та писати, тобто в тексті заповіту міститься описка. Таким чином описка в заповіті не впливає на волевиявлення заповідача і не вказує на те, що заповіт складено не ОСОБА_6 . Таким чином, оскільки під час розгляду справи не встановлено порушення порядку посвідчення заповіту, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 77-81, 141, 213, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним - відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 11 червня 2019 року
Суддя: Н.Г.Притула