ун. № 759/8757/18
пр. № 2-а/759/26/19
23 травня 2019 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Черніченко К.О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представників відповідача Золотухіної Г.О., Рашевського В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві в залі суду в м. Києві адміністративну справу за позовними вимогами ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, Національної поліції України, Інспектора роти №6 батальйону №2 полку №1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Міщенка Олексія Леонідовича, Державна Казначейська служба України про визнання дій та рішення протиправними та відшкодування шкоди,
у червні 2018 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія АР №437830, від 29.05.2018 про застосування до ОСОБА_2 штрафу за адміністративне правопорушення, передбачене ч. З ст. 122 КУпАП; визнати протиправними дії інспектора роти №6 батальйону №2 полку №1 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Міщенко Олексія Леонідовича щодо складання акту від 29.05.2018 огляду та тимчасового затримання транспортного засобу «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та щодо тимчасового затримання транспортного засобу «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; стягнути з Національної поліції України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10, ідентифікаційний код 40108578) на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану протиправними діями працівників Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції, у розмірі 1815 (одну тисячу вісімсот п'ятнадцять гривень) 00 коп. та стягнути з Національної поліції України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10, ідентифікаційний код 40108578) на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану протиправними діями працівників Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції, у розмірі 10000 грн (десять тисяч гривень) 00 коп.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 29.05.2018 позивач здійснив стоянку автомобіля«Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , місце було позначено дорожньою розміткою синього кольору, однак повернувшись на місце стоянки виявив відсутність автомобіля, після чого він зателефонував до поліції де дізнався, що його автомобіль його евакуйовано та доставлено на спеціальний майданчик за адресою: АДРЕСА_1 , тому того ж дня він поїхав до УПП у м. Києві де йому було вручено фотокопію Акту та тимчасово затримання транспортного засобу, а також постанову про накладення адміністративного стягнення складеної не в автоматичному режимі за ч. 3 ст. 122 КУпАП, однак позивач вважає, що постанова винесена неправомірно, оскільки складена не за місцем вчинення уявного адміністративного правопорушення, а за місцем знаходження УПП у м. Києві, також в оскаржуваній постанові відсутнє зазначенні опис обставин та технічний засіб, яким здійснено фото чи відеозапис, та не місить жодної опису, того за яких обставин відбулося порушення ППД позивачем, а тому дана постанова була складена за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги, підтримала посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, просила задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, вважає обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги до Національної поліції України недоведеними та помилковими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Представник відповідач Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції просив у позовних вимогах відмовити з підстав недоведенності, вважає, що надані представником позивача фотокартки не підтверджують існування стоянки, позначеної відповідною горизонтальною розміткою синього кольору.
Представник відповідача Державної Казначейської служби України у судове засідання не зявився, повідомлявся належним чином, процесуальним правом на надіслання відзиву на позовну заяву не скористався.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ході судового засідання встановлено, 29.05.2018 поліцейським УПП у м. Києві ДПП було складено постанову серія АР №437830 про те, що 29.05.2019 о 01 год. 30 хв. по пр. Перемоги, 29 у м. Києві водій керуючи транспортним засобом «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив зупинку стоянку з порушенням правил дорожнього руху (а.с. 12).
Позивачем по справі приєднано кольорові фотокартки на яких значиться існування стоянки, позначеної відповідною горизонтальною розміткою синього кольору (а.с. 64, 65).
На позивача було накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн 00 коп
Також інспектором роти №6 батальйону №2 полку №1 УПП у м. Києві ДПП лейтенаном поліції Міщенком О.Л . 29.05.2018 о 11 год. 30 хв. було складено акт огляду транспортного засобу «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та переданий на спеціальний майданчик чи стоянку за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, 5 (а.с. 11).
Згідно з пунктами 7, 9 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Згідно зі ст. 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч.ч. 1, 2, 3 і 5 ст. 122 КУпАП розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі (ч. 2 ст. 258 КУпАП).
Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених ч.ч. 1, 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
У випадках, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Таким чином притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (п. 6 ст. 258 КУпАП).
Відповідно до п. 2 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфер: забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч.ч. 1-3, 5 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Разом з тим відповідно до п. 4 вказаної Інструкції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у ст. 268 КУпАП.
Одночасно згідно з п. 8 Інструкції справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268КУпАП).
З викладеного вбачається, що розгляд адміністративної справи у скороченому провадженні та винесення постанови поліцейським про накладання адміністративного стягнення на місці вчинення правопорушення можливе за присутності особи, на яку таке стягнення накладено. В іншому випадку розгляду адміністративної справи можливий лише у випадку своєчасного сповіщення особи про місце і час розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право їв порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
У контексті з положеннями ч. 1 ст. 6 КАС України, яка передбачає право на судовий захист, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
У п. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України позивача визначено, зокрема, як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.
Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод.
Однак, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення Відповідачем права або законного інтересу в публічно-правових відносинах на момент звернення до суду.
З наведеного Позивачем обґрунтування позовних вимог, з аналізу положень законодавства, обставин справи та доданих до адміністративного позову документів вбачається, що Національна поліція України у спірних правовідносинах по Відношенню до позивача не наділена владними управлінськими функціями та відповідно не приймала жодних рішень у сфері публічно-правових відносин по відношенню до позивача, тому помилково визначена відповідачем.
Крім того, необхідно зазначити, що Національна поліція України, відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» є центральним органом виконавчої влади. Її систему, відповідно до ч. 1 ст. 13 вказаного Закону складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» Департамент патрульної поліції утворено як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції (юридичну особу публічного права), водночас ліквідовано Департамент патрульної служби МВС України.
Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції є територіальним (відокремленим) підрозділом Департаменту патрульної поліції, у трудових відносинах з яким перебуває Інспектор.
Відповідно до п. 9 Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України 06.11.2015 №73, Департамент патрульної поліції є юридичною особою публічного права, зокрема, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України (копія наказу додається).
Департамент патрульної поліції є органом, що фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України(пунктом 10 Положення).
Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначені в ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно зі ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статтею 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до п. 10 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України посадові та службові особи органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), дії яких завдали шкоди, що відшкодована з бюджету, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно з законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.
Отже, ст. 56 Конституції України, ст.ст. 1173 та 1174 ЦК України визначені спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи зазначених органів при здійсненні ними своїх повноважень.
Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Відповідно до підпункту 2 пункту 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо для відшкодування такої шкоди необхідні додаткові кошти понад обсяг бюджетних призначень, в установленому законодавством порядку подаються відповідні пропозиції щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) та/або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету (місцевого бюджету).
Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок).
Вказаний Порядок містить окремий розділ, що встановлює випадки та порядок безспірного списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам (п.п. 35-40 Порядку)
Так, Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації), зокрема, шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень (п. 35 Порядку).
Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.
Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету (пункт 38 Порядку).
А тому в разі застосування ст. 1174 ЦК України кошти на відшкодування завданої матеріальної шкоди фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, належить стягувати саме з Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Згідно з висновком, наведеним у рішенні Конституційного Суду України № 12/рп-2001 від 03.10.2001, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів.
Аналіз зазначених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема, безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду з відкритого в установленому порядку відповідного рахунку, входить до компетенції Державного казначейства України.
Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з роз'ясненнями постанови пленуму Верховного Суду України від 31.03. 1995 N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Необхідно зазначити, що позивач не зазначив жодної з передбачених ст. 23 ЦК України, підстав для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди, не довів факту заподіяння йому моральних страждань діями відповідачів, тобто шкоди та причинного зв'язку.
При винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 29.05.2018 серія АР №437830 відносно ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 123 КУпАП відповідачем дотримано вимоги чинного законодавства, зокрема ст.ст. 258, 268, 280, 283 КУпАП.
Таким чином, оскільки позивачем надані докази про обставини на які він посилається, як на підставу цих вимог, а відповідачем не додані докази порушень правил дорожнього руху, щодо паркування автомобіля на місці для стоянки, позначеному відповідною горизонтальною розміткою синього кольору суд вважає, що позовні вимоги в цій частині необхідно задовольнити. В частині стягнення моральної шкоди необхідно відмовити, оскільки позивач не обґрунтував, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ч. 2 ст. 9, ст.ст. 121, 258, 268, 280, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ч. 2 ст. 9, ст. 139, ч. 3 ст. 194, ст.ст. 241-246, 250, 271-272, 286, 293-295, пп. 15 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України,-
позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, Національної поліції України, Інспектора роти №6 батальйону №2 полку №1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Міщенка Олексія Леонідовича, Державна Казначейська служба України про визнання дій та рішення протиправними та відшкодування шкоди задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія АР №437830, від 29.05.2018 про застосування до ОСОБА_2 штрафу за адміністративне правопорушення, передбачене ч. З ст. 122 КУпАП.
Визнати протиправними дії інспектора роти №6 батальйону №2 полку №1 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Міщенко Олексія Леонідовича щодо складання акту від 29.05.2018 огляду та тимчасового затримання транспортного засобу «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та щодо тимчасового затримання транспортного засобу «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
У решті позовних вимог відмовити.
Копії рішення суду негайно надіслати особам, які брали участь у справі.
Апеляційна скарга на судові рішення у справах визначених ст. 286 КАС України можуть бути подані протягом десяти днів з дня його прологошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суддя: О.В. Ул'яновська
Повний текст судового рішення складено 03.06.2019.