16.06.2019 Справа № 756/13549/18
Ун.№756/13549/18
Пр.№2/756/2092/19
27 травня 2019 року Оболонський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Майбоженко А.М.
секретаря Румянцевої Т.В.
за участю
представника позивачаКуликова Ю. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом
ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «БГ Банк», треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_3 про визнання зобов'язань припиненими, зняття заборони на відчуження предмету іпотеки,
Представник позивача - адвокат Куликов Ю.Ю. звернувся до суду з позовом до ПАТ «БГ Банк» про визнання зобов'язань припиненими з 19.05.2015 року по кредитному договору №92 від 20.05.2003 року, що укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «Універсал Банк Розвитку та Партнерства» та по договору застави від 18.09.2003 року, укладеним між тими самими сторонами щодо предмета іпотеки: квартири АДРЕСА_1 , знявши заборону на відчуження майна.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 19.01.2015 року у справі №756/2333/13-ц, яке набрало законної сили 19.05.2015 року, частково задоволено позовні вимоги ПАТ «БГ Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №92 від 20.05.2003 року у розмірі 120 156,13 грн., заборгованості по відсоткам - 3 214,70 грн., пені - 90 060,70 грн., три відсотки річних - 11 650,94 грн. та 2 250,81 грн. - судових витрат.
12.02.2016 року на виконання вказаного судового рішення було видано виконавчий лист.
12.01.2017 року постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС м.Києва Головного територіального управління юстиції в м.Києві було відкрито виконавче провадження №53232866.
Відповідно до платіжного доручення №47 від 17.08.2017 року заборгованість у загальному розмірі 227 333,28 грн. була сплачена і повністю погашена позивачем у добровільному порядку на рахунок банку.
09.07.2018 року постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС м.Києва Головного територіального управління юстиції в м.Києві виконавче провадження №53232866 було закінчено.
Вважає, що звернення банку до суду з позовом про дострокове стягнення кредиту змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору і кредитор втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, однак всупереч зазначеному відповідач продовжує нараховувати проценти, пеню, інфляційні нарахування та три відсотки річних по припиненому кредитному договору, про що свідчить вимога банку №04/724 від 27.06.2018 року, в якій визначено загальну суму боргу позивача у розмірі 151 354,75 грн., чим порушуються права позивача, які потребують судового захисту.
Ухвалою суду від 29.10.2018 року відкрито провадження в даній справі і одночасно залучено до участі у ній в якості третьої особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Ухвалою суду від 29.10.2018 року відмовлено у забезпеченні позову в даній справі.
Відповідач пожав суду відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_2 здійснила погашення кредиту у відповідності до рішення суду від 19.01.2015 року, однак не сплатила відсотки за користування кредитними коштами у сумі 82 607,34 грн. 27.06.2018 року банком було направлено вимогу про погашення заборгованості у сумі 151 354,75 грн., з яких 82 607,34 грн. - відсотки за користування кредитом та 68 747,41 грн. - штрафні санкції. Зобов'язання позивача за рішенням суду виконані лише 17.08.2017 року тобто з порушенням строку їх виконання. Тривале невиконання позивачем рішення суду про задоволення вимог кредитора не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошових зобов'язань і не позбавляє кредитора права на отримання процентів.
Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подано суду пояснення, в яких представник третьої особи просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
В підготовчому судовому засіданні 12.02.2019 року до участі у справі в якості третьої особи залучено - ОСОБА_3 , якій згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 22.08.2017 року належить квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11.04.2017 року (запис про право власності 19926860).
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, прсоив їх задовольнити.
Представник відповідача та треті особи до суду не з'явились. Представник відповідача звернувся з заявою про розгляд справи за його відсутності. Причини неявки третіх осіб суду не відомі.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, третіх осіб.
Заслухавши представника позивача, показання свідка ОСОБА_5 , дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлено наступне.
Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 19.01.2015 року у справі №756/2333/13-ц, яке набрало законної сили 19.05.2015 року, частково задоволено позовні вимоги ПАТ «БГ Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №92 від 20.05.2003 року у розмірі 120 156,13 грн., заборгованості по відсоткам - 3 214,70 грн., пені - 90 060,70 грн., три відсотки річних - 11 650,94 грн. та 2 250,81 грн. - судових витрат.
12.02.2016 року на виконання вказаного судового рішення було видано виконавчий лист.
12.01.2017 року постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС м.Києва Головного територіального управління юстиції в м.Києві було відкрито виконавче провадження №53232866.
Відповідно до платіжного доручення №47 від 17.08.2017 року заборгованість у загальному розмірі 227 333,28 грн. була сплачена і повністю погашена позивачем у добровільному порядку на рахунок банку.
09.07.2018 року постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС м.Києва Головного територіального управління юстиції в м.Києві виконавче провадження №53232866 було закінчено.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з вимогами кредитного договору та у відповідності до положень ст.1050 ЦК України у зв'язку з простроченням виконання основного зобов'язання в обумовлений сторонами строк ПАТ «БГ Банк», використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом пред'явлення позову про стягнення боргу, що встановлено рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 19.01.2015 року.
Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги ПАТ «БГ Банк».
У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною першою статті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився з тридцятого дня з дати, зазначеної на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним з повідомленням про вручення, і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі.
У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Як зазначалось вище, рішення суду від 19.01.2015 року виконано позивачем 17.08.2017 року і саме це виконання припинило зобов'язання ОСОБА_2 за кредитним договором, залишивши за собою право відповідача вимагати від неї сплати грошової суми за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 19.01.2015 року по 17.08.2017 року у відповідності до положень ст.625 ЦК України, а не грошових вимог у відповідності до кредитного договору.
З цих підстав суд вважає правильним задовольнити позовні вимоги частково і визнати припиненими з 17.08.2017 року зобов'язання ОСОБА_2 за Кредитним договором №92 від 20.05.2003 року, укладеним між нею та Відкритим акціонерним товариством «Універсальний банк Розвитку та Партнерства».
Суд не вбачає підстав для припинення правовідносин за договором застави (іпотеки), оскільки з 11.04.2017 року право власності на предмет іпотеки набуто третьою особою - ОСОБА_3 . Правомірність набуття права власності третьою особою не оспорюється. А тому, заборона відчуження майна, накладена у зв'язку з договором застави (іпотеки) ніяким чином не порушує права позивача, яка на момент розгляду справи не є власником такого майна. В цій частині у задоволенні позовних вимог відмовляє.
Показання свідка ОСОБА_5 щодо погашення заборгованості не впливають на висновки суду, які викладені вище і не спростовують той факт, що зобов'язання, визначені рішенням суду від 19.01.2015 року виконані позивачем лише 17.08.2017 року.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.5, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «БГ Банк», треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_3 про визнання зобов'язань припиненими, зняття заборони на відчуження предмету іпотеки - задовольнити частково.
Визнати припиненими з 17.08.2017 року зобов'язання ОСОБА_2 за Кредитним договором №92 від 20.05.2003 року, укладеним між нею та Відкритим акціонерним товариством «Універсальний банк Розвитку та Партнерства».
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» (код єДРПОУ 20717958, місцезнаходження м.Київ, вул.Дегтярівська, 48) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) 704 (сімсот чотири) гривень 80 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м.Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 16.06.2019.
Суддя А.М.Майбоженко