печерський районний суд міста києва
Справа № 757/24935/19-к
29 травня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та зобов'язання вчинити дії,
17.05.2019 до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана скарга у порядку ст. 303 КПК України, яка передана слідчому судді того ж дня, на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР та зобов'язання вчинити дії.
В поданій скарзі заявник порушив питання поновлення строків на подання скарги до суду.
Слідчий суддя вважає за доцільне поновити строк, приймаючи посилання заявника на причини його пропуску, як поважні.
Заявник - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подано заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій вимоги скарги підтримав та просив задовольнити. Також через канцелярію суду подано уточнення до скарги, в якому заявник просить скасувати постанову від 08.05.2019 про часткову відмову у задоволенні клопотання від 05.05.2019 у кримінальному провадженні № 62019100000000104, а саме відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_3 .
В обґрунтування уточнень зазначається, що постанова слідчого є необґрунтованою, оскільки, в силу положень ч. 1 ст. 55 КПК України ОСОБА_3 являється потерпілою особою, як він стверджує - йому завдається не лише матеріальна, але й моральна шкода, що є підставою для скасування рішення слідчого та зобов'язати слідчого до визнання вказаної особи потерпілою.
Представник Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві у судове засідання не з'явився, про розгляд скарги повідомлявся належним чином, заяви, клопотання або письмові заперечення не були подані, про причини неявки до суду не повідомлено.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення в межах заявлених вимог, приходить до наступного висновку.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п.1 ч.1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
За змістом ч. 1 ст. 214 КПК України, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР впродовж 24 години після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 направив на адресу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві клопотання № 7477/01.2/2019 від 06.05.2019, в якому одночасно з вимогою про визнання його потерпілим, просив внести відомості до ЄРДР про вчинення злочину.
Системний аналіз положень ст.ст. 214, 303 КПК України, свідчить про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто сама заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні та вказана заява чи повідомлення повинна містити достатні дані про наявність ознак кримінально-караного діяння.
Відповідно до ч.1 ст.2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Незважаючи на те, що подану заяву заявник вважає «повідомленням про кримінальне правопорушення», остання за своїм змістом та суттю не є таким, оскільки не містить жодних даних про вчинення кримінального правопорушення слідчим УП ГУ НП У м. Києві.
Виходячи з викладеного, слідчий суддя вважає, що скарга у частині зобов'язання внести відомості до ЄРДР є необґрунтованою, тому відмовляє у її задоволенні.
Що стосується вимог скарги в частині скасування постанови слідчого від 08.05.2019, слідчий суддя встановив наступні обставини.
Судовим розглядом вставлено, що слідчим відділом ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню № № 62019100000000104 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України.
Так, як вже зазначалося, 06.05.2019 до ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, надійшло згадуване клопотання № 7477/01.2/2019 від 05.05.2019 ОСОБА_3 про визнання останнього потерпілим в кримінальному провадженні № 62019100000000104.
Постановою слідчого другого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 від 08.05.2019 у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про визнання останнього потерпілим відмовлено.
Аргументуючи своє рішення, слідчий вказав, що згідно матеріалів кримінального провадження на даний час не встановлено достатніх підстав вважати, що особі, яка подала заяву про визнання потерпілим, завдана шкода, передбачена ч. 1 ст. 55 КПК України.
Проте слідчий суддя, з висновками прокурора у постанові від 08.05.2019 погодитися не може, виходячи з наступного.
Так, відповідно до положень ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Відповідно до ч. 4 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Вимогами ч. 5 ст. 110 КПК України, передбачено, що мотивувальна частина рішення слідчого, викладеного у формі постанови повинна містити відомості про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу, однак слідчим при винесенні постанови вказані вимоги проігноровані.
Відповідно до постанови слідчого вбачається, що відомості до ЄРДР були внесені за заявою ОСОБА_3 , який повідомив про невиконання службовими особами Київської місцевої прокуратури № 4 ухвал слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 16.10.2018 у справі № 755/14516/18 та від 08.10.2018 у справі № 755/14863/18, чим заподіяно шкоду заявнику.
Частиною 1 статті 55 КПК України передбачено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
За викладених обставин, в силу принципу змагальності сторін, стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, які б давали підстави слідчому судді прийти до висновку про законність та вмотивованість рішення прокурора, а відтак приходжу до висновку, що таких не має, та, як наслідок, вбачається необхідним скасувати постанову від 08.05.2019 як таку, що не відповідає вимогам ст. 55 КПК України, а питання щодо визнання ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні № 62019100000000104 підлягає повторному розгляду з урахуванням встановлених слідчим суддею обставин та наведених норм законодавства.
Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1-35, 55, 303-304, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу задовольнити частково.
Поновити строк на подання скрги.
Скасувати постанову від 08.05.2019 слідчого другого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 62019100000000104 про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_3 та зобов'язати слідчого розглянути клопотання ОСОБА_3 № 7477/01.2/2019 від 05.05.2019 у частині визнання особи потерпілою.
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення після отримання заяви (повідомлення).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1