ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 2/400-35/32309.11.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Пранк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Догмат Україна»
про стягнення 32 915,38 грн.
Суддя М.Є. Літвінова
Представники:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились.
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Пранк»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Догмат Україна»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в розмірі 15 834,20 грн. -основного боргу; 893,96 грн. -пені; 3 166,84 грн. -штрафу; 1 386,23 грн. -інфляційних, 11 634,15 грн. -відсотків річних за Договором оренди №б/н від 22.06.2007р., та стягнення судових витрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2009р. у справі №2/400 в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2009р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Пранк»на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2009р. у справі №2/400 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.
На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2009р. був виданий наказ про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Догмат Україна»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Пранк»суми заборгованості в розмірі 15 834,20 грн., штрафу -3 166,84 грн., індексу інфляції -1 389,23 грн., пені -893,96 грн., річних в розмірі 5 827,56 грн., 493,73 грн. -державного мита та 118,00 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.05.2009р. у справі №2/400 касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Догмат України»задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2009р. та рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2009р. у справі №2/400 скасовано.
Матеріали справи скеровано для нового розгляду до Господарського суду міста Києва.
За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва справу №2/400 передано на розгляд судді Літвінової М.Є.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2009р. справу прийнято до провадження та присвоєно даній справі №2/400-35/323. Розгляд справи призначено на 06.07.2009р.
Позивач та відповідач у судове засідання 06.07.2009р. не з'явились, своїх представників не направили, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, вимог ухвали суду № 2/400-35/323 від 12.06.2009р. не виконали, витребуваних документів суду не надали.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2009 року №2/400-35/323, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи був відкладений до 29.07.2009 року.
29.07.2009р. через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшли письмові пояснення та зміни до позовної заяви.
Представник позивача у судовому засіданні 29.07.2009р. підтримав зміни до позовної заяви та просив суд задовольнити останні та стягнути з Закритого акціонерного товариства «Догмат Україна»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Пранк»суму заборгованості в розмірі 15 834,20 грн., штраф в розмірі 3 166,84 грн., пеню в розмірі 995,65 грн., індекс інфляції в розмірі 3 951,37 грн., 300% річних в розмірі 93 085,91 грн. та покласти на відповідача судові витрати.
Представник відповідача у судовому засіданні надав документи на виконання вимог ухвали суду № 2/400-35/323 від 12.06.2009р.
Представник відповідача заперечував проти змін до позовної заяви та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.
Представники надали суду узгоджену сторонами заяву про продовження строку розгляду спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2009 року №2/400-35/323, на підставі ч. 4 ст. 69 ГПК України, продовжено строк вирішення спору у справі№2/400-35/323 та, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи був відкладений до 17.08.2009 року.
17.08.2009 через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач в судове засідання 17.08.2009р. не з'явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду №2/400-35/323 від 29.07.2009 року не виконав, витребуваних судом документів не надав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2009 року №2/400-35/323, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи був відкладений до 07.09.2009 року.
Позивач у судове засідання 07.09.2009р. не з'явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив.
Відповідач в судове засідання 07.09.2009р. не з'явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду №2/400-35/323 від 17.08.2009 року не виконав, витребуваних судом документів не надав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2009 року №2/400-35/323, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи був відкладений до 28.09.2009 року.
Позивач у судове засідання 28.09.2009р. не з'явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив.
Відповідач в судове засідання 28.09.2009р. не з'явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду №2/400-35/323 від 17.08.2009 року не виконав, витребуваних судом документів не надав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2009 року №2/400-35/323, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи був відкладений до 19.10.2009 року.
Позивач у судове засідання 19.10.2009р. не з'явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив.
Відповідач в судове засідання 19.10.2009р. не з'явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду №2/400-35/323 від 17.08.2009 року не виконав, витребуваних судом документів не надав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2009 року №2/400-35/323, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи був відкладений до 09.11.2009 року.
Позивач у судове засідання 09.11.2009р. не з'явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив.
Відповідач в судове засідання 09.11.2009р. не з'явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду №2/400-35/323 від 17.08.2009 року не виконав, витребуваних судом документів не надав.
Особи, які беруть участь у розгляді справи вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Про місце, дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, але в судові засідання 06.07.2009р., 17.08.2009р., 07.09.2009р., 28.09.2009р., 19.10.2009р., 09.11.2009р. ані відповідач, ані його представники не з'явились, витребуваних судом документів не надав.
За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -
22 червня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Пранк»(далі -позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Догмат Україна»(далі -відповідач, орендар) було укладено Договір оренди №б/н (далі Договір).
Відповідно до умов Договору орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в тимчасове платне користування частину нежитлових приміщень загальною площею 3 кв.м, розташованих в будівлі за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 41 (п.1.1.), для надання інформаційно-консультаційних послуг населенню (п.1.4.).
Пунктом 1.5. Договору було встановлено, що передача приміщення здійснюється по акту приймання-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору.
Орендодавець зобов'язався передати приміщення на протязі 30 днів після підписання цього договору по акту приймання-передачі (п.3.1.1.).
01.07.2007р. між сторонами було складено та підписано Акт приймання-передачі приміщення по договору оренди № б/н від 22.06.2007р., відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування частину нежитлових приміщень загальною площею 3 кв.м, розташованих в будівлі за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 41.
Термін дії договору було визначено сторонами з моменту підписання сторонами, тобто з 22.06.2007р. по 31.12.2008р. (п. 7.1.).
Згідно п. 3.2.1. Договору орендар зобов'язався своєчасно вносити плату за користуванням орендованим приміщенням, а також оплачувати рахунки орендодавця на відшкодування витрат, обумовлених в п. 2.1.2.цього договору.
Пунктом 4.1. Договору було встановлено, що розмір щомісячної орендної плати за користування приміщенням становить 505,00 грн. за один квадратний метр в місяць з урахуванням ПДВ, що складає 1 515,00 грн. в місяць.
Відповідно до п. 4.2. Договору орендар зобов'язався сплачувати щомісячно орендну плату не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним. Оплата здійснюється платіжним дорученням на рахунок орендодавця, вказаний в договорі.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач в порушенні умов Договору, взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, належним чином не виконував.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно п. 2.1.5. Договору орендодавець має право на зміну розміру орендної плати з відповідним повідомленням орендаря в строк не пізніше 20 днів до передбачуваної зміни орендної плати. На протязі 20 днів з моменту отримання повідомлення орендар зобов'язаний прийняти рішення та повідомити орендодавця про згоду або незгоду сплачувати орендну плату у запропонованому орендодавцем розмірі. Незгода орендаря сплачувати орендну плату в запропонованому орендодавцем розмірі є підставою для дострокового одностороннього розірвання договору.
Листом за вих. № 490/07-юр від 01.11.2007р. позивач повідомив відповідача про збільшення орендної плати до 1 515,00 грн. за 1 кв. м в місяць, в тому числі ПДВ 20%, починаючи з 01.12.2007р., у зв'язку із чим просив відповідача повідомити про згоду або незгоду сплачувати орендну плату у запропонованому розмірі в строк до 15.11.2007р., а також зазначив, що незгода сплачувати орендну плату в запропонованому розмірі є підставою для дострокового розірвання договору оренди № б/н від 22.06.2007р. Разом із зазначеним листом позивач надіслав відповідачу для підписання додаткову угоду в двох примірниках від 01.11.2007р. Вказаний лист було отримано відповідачем 14.11.2007р., про що свідчить відмітка у повідомленні про вручення поштового відправлення № 14076 від 05.11.2007р.
Позивач вказує, що відповідач не надав відповіді на вищевказаний лист та продовжував користуватись орендованим приміщенням, що на думку позивача, свідчить про згоду відповідача на збільшення розміру орендної плати, оскільки як зазначає позивач надісланим листом та додатковою угодою ним було зроблено відповідачу оферту щодо укладення додаткової угоди, і оскільки відповідач в межах встановленого строку не відповів відмовою або згодою, позивач розглядає мовчання відповідача як акцепт пропозиції.
Позивач вважає, що відповідачем грубо порушено його зобов'язання, а саме: недотримання строків сплати орендної плати за користування орендованими приміщеннями, набуте ним при укладанні вищевказаного договору, що призвело до порушення ст. ст. 526, 530, 629, 759, 762 ЦК України, ст. 193 ГК України.
Як зазначає позивач, станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні сума заборгованості відповідачем погашена не була та склала 15 834,20 грн.
Відповідно до п.5.2. Договору у випадку несвоєчасної сплати платежів, передбачених п.п. 4.2., 4.4. цього договору, орендар сплачує орендодавцю штраф в розмірі 20% від несплаченої суми, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, діючої на момент невиконання зобов'язань, а також у відповідності до ст. 625 ЦК України, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 300% річних від простроченої суми.
У зв'язку із відмовою відповідача в добровільному порядку сплатити суму заборгованості позивачем було здійснено нарахування збитків від інфляції в розмірі 3 951,37 грн., 300% річних в розмірі 93 085,91 грн., пені в розмірі 995,65 грн. та штрафу в розмірі 3 166,84 грн.
15.03.2008р. між сторонами було складено та підписано Акт приймання-передачі приміщення до договору оренди № б/н від 22.06.2007р., відповідно до якого орендар передав, а орендодавець прийняв частину нежитлових приміщень загальною площею 3 кв.м, розташованих в будівлі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 41.
Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що жодних листів від позивача з повідомленням про підвищення орендної плати не отримував, а продовження відповідачем користуватись орендованим приміщенням не доводить факт прийняття ним пропозиції про збільшення розміру орендної плати.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч. 1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Твердження позивача з того приводу, що розмір орендної плати підвищено внаслідок прийняття відповідачем пропозиції позивача, про що, на думку позивача, свідчить той факт, що відповідач продовжував користуватись приміщенням і не звільнив його, судом до уваги не приймається з огляду на наступне.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
Згідно ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч.ч. 1-3).
Частиною 4 ст. 188 ГК України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Отже, вказана норма не визначає, що у випадку неотримання відповіді на пропозицію, вона вважається такою, що прийнята.
Посилання позивача на ту обставину, що пропозиція позивача про зміну умов договору була прийнята відповідачем, оскільки останній продовжував користуватись спірним приміщенням і такі дії відповідача, за змістом ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, свідчать про прийняття відповідної пропозиції позивача, судом до уваги також не приймається з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Доказів того, що відповідачем сплачувалась орендна плата за новою ставкою позивачем суду не надано. Отже, доказів наявності відповідного юридичного факту, визначеного нормою ч. 2 ст. 642 ЦК України, а саме: вчинення дій відповідно до пропозиції, та який тягне за собою зміну відповідних відносин, суду не надано.
Частиною 1 ст. 642 ЦК України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Пунктом 2.1.5. Договору було визначено, що орендодавець має право на зміну розміру орендної плати з відповідним повідомленням орендаря в строк не пізніше 20 днів до передбачуваної зміни орендної плати. На протязі 20 днів з моменту отримання повідомлення орендар зобов'язаний прийняти рішення та повідомити орендодавця про згоду або незгоду сплачувати орендну плату у запропонованому орендодавцем розмірі. Незгода орендаря сплачувати орендну плату в запропонованому орендодавцем розмірі є підставою для дострокового одностороннього розірвання договору.
Однак, з аналізу змісту Договору оренди № б/н від 22.06.2007р. вбачається, що сама по собі пропозиція внести зміни до договору та незгода відповідача на це не тягнуть за собою розірвання договору.
Згідно умов п. 2.1.6. Договору орендодавець має право в односторонньому порядку розірвати цей договір, при цьому орендодавець зобов'язується повідомити орендаря не менш ніж за 7 днів до такого розірвання.
При цьому, продовження користування орендованим приміщенням до повідомлення про одностороннє розірвання договору, не свідчить про схвалення пропозиції про збільшення орендної ставки, а є лише реалізацією права користуватись таким приміщенням, набутого відповідачем в силу договору, строк дії якого не закінчився і який не розірвано в установленому порядку.
За таких обставин, відсутні підстави вважати, що у відповідача з 01.12.2007р. виник обов'язок сплачувати орендну плату за ставкою, яка була запропонована позивачем.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за період з 01.12.2007р. по 15.03.2008р., посилаючись на те, що у відповідний період відповідач взагалі не оплачував орендну плату, навіть за встановленою договором ставкою.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.
Новий розгляд справи проводився Господарським судом м. Києва з врахуванням вказівок касаційної інстанції.
Позивачем в порушення вказівок касаційної інстанції не були надані суду належні докази на підтвердження викладеного в позові, а саме: позивачем не надано суду доказів наявності заборгованості відповідача перед позивачем з оплати орендної плати за ставкою, визначеною умовами договору, не надано доказів, на підставі яких можливо встановити яку суму відповідач мав сплатити позивачу в якості орендної плати відповідно до умов договору з урахуванням встановленої ставки орендної плати та не надано доказів, на підставі яких можливо встановити у якому розмірі оплачена орендна плата відповідачем за спірний період, а також не надано доказів порушення відповідачем строку виконання зобов'язання, встановленого вказаним договором оренди.
Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в розмірі 15 834,20 грн. є безпідставними та необґрунтованими, документально не доведеними, та такими, що задоволенню не підлягають.
З огляду на те, що позивачем не доведено наявності заборгованості відповідача по орендній платі, тобто не доведено порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди № б/н від 22.06.2007р., позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів за порушення господарського зобов'язання: штрафу в розмірі 3 166,84 грн., пені в розмірі 995,65 грн., індексу інфляції в розмірі 3 951,37 грн., 300% річних в розмірі 93 085,91 грн. задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, документально не доведеними, та такими, що задоволенню не підлягають.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В позові відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя М.Є. Літвінова