ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 47/138-46/1318.01.10
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Експрес Карго Юкрейн Лтд”
До Закритого акціонерного товариства “Українські вертольоти”
Простягнення заборгованості
Суддя Омельченко Л.В.
Представники сторін:
Від позивачаКліванська О.П. -представник за довіреністю від 11.01.2010 р.
Від відповідача не з'явився
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2009 р. у справі № 47/138 частково задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Експрес Карго Юкрейн Лтд” до закритого акціонерного товариства “Українські вертольоти” про стягнення заборгованості за договором з організації авіаційних вантажних перевезень від 26.12.2007 р. № 150 УВ 07, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 28 128,80 грн. основного боргу, 1 812,57 грн. пені, 226,57 грн. 3 % річних, 1 224,98 грн. інфляційної складової боргу, 313,93 грн. державного мита та 117,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2009 р. рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2009 р. № 47/138 в частині стягнення 3 % річних, втрат від інфляції та пені скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення про стягнення 28 128,80 грн. заборгованості залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2009 р. справу № 47/138 прийнято до свого провадження суддею Омельченком Л.В. з присвоєнням № 47/138-46/13, призначено до розгляду на 21.12.2009 р. та зобов'язано сторін надати суду необхідні для розгляду справи документи.
21.12.2009 р. розгляд справи було відкладено на 11.01.2010 р. зважаючи на неподання витребуваних судом документів та неявку в судове засідання представника позивача.
У судовому засіданні, що відбулося 11.01.2010 р., представник позивача підтримав позовні вимоги, що знаходяться на новому розгляді суду та, відповідно до вказівок постанови Вищого господарського суду України від 28.10.2009 р., надав суду уточнений розрахунок ціни позову, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 1 664,61 грн. пені за час прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати авіаперевезення за договором від 26.12.2007 р. № 150 УВ 07, 1 224,98 грн. інфляційної складової боргу та 208,08 грн. 3 % річних. Зазначені суми нараховані позивачем відповідачеві за період з 15.10.2008 р. по 12.01.2009 р.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано договір від 26.12.2007 р. № 150 УВ 07 з додатком, рахунки-фактури на оплату послуг з перевезення та банківські виписки про їх оплату, листування сторін та претензії, акт звірки.
Представник відповідача заперечував проти задоволення вимог позивача, посилаючись на порушення договірних зобов'язань позивачем, внаслідок чого Закритому акціонерному товариству “Українські вертольоти” були завдані збитки, які є предметом розгляду Господарського суду Київської області у справі № 5/002-10. Висловлюючи свою правову позицію у спорі, відповідач не спростовував тверджень позивача про неналежне виконання обов'язку з оплати авіаперевезення, виконаного позивачем на його користь, але вказував на те, що позивач спричинив йому збитки, оскільки не передав своєчасно вантаж. Також представник відповідача надав письмові пояснення, в яких просив суд зупинити провадження у справі № 47/138-46/13 до вирішення справи № 5/002-10.
Представник позивача заперечував проти зупинення провадження у справі.
Судом відмовлено представнику відповідача у задоволенні вимоги про зупинення провадження у справі до вирішення Господарським судом Київської області спору у справі № 5/002-10, оскільки предметом спору зазначеної справи є стягнення з позивача на користь відповідача збитків, спричинених неповерненням вантажу, тобто наслідки вирішення такого спору не матимуть значення для правильного розгляду справи № 47/138-46/13 про стягнення штрафних санкцій та інших нарахувань за порушення зобов'язання з оплати вартості наданих послуг з перевезення вантажу. Крім того, згідно з постановою Вищого Господарського суду України від 28.10.2009 р. справу № 47/138 направлено на новий розгляд лише в частині вимог про стягнення пені, інфляційної складової боргу та 3 % річних, тобто факт наявності у відповідача несплаченої заборгованості вже встановлений рішенням суду.
11.01.2010 р. судом було закінчено розгляд спору по суті та оголошено перерву в засіданні до 18.01.2010 р.
18.01.2010 р. представник відповідача не з'явився, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином (розписка в матеріалах справи). Зважаючи на те, що 11.01.2010 р. розгляд справи по суті було закінчено, в судовому засіданні судом оголошено рішення по суті спору.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
26.12.2007 р. сторонами було укладено договір № 150 УВ 07, за умовами якого відповідач зобов'язався доручати та оплачувати, а позивач -забезпечувати організацію і виконання перевезень авіатранспортом дозволеного до вивезення вантажу.
Відповідно до п. 2 вказаної угоди запланований строк, вага і габарити вантажу уточнюються замовником перевезень (відповідачем) у замовленні, а строки доставки, спеціальні умови перевезення, перевантаження, зберігання та інші види послуг обумовлюються в додаткових угодах до даного договору.
Згідно з 5.1 договору оплата відповідачем виконаного перевезення проводиться у безготівковому порядку на рахунок позивача протягом трьох днів з дати отримання ним рахунку-фактури позивача (факсокопії чи оригіналу). Виходячи з п. 4.4.4 договору, виставлення рахунку на оплату вартості наданих послуг, є обов'язком позивача.
За твердженнями позивача у період з липня по серпень 2008 року він надав відповідачеві послуги з перевезення вантажів авіатранспортом загальною вартістю 129 955,63 грн.
З матеріалів справи слідує, що станом на момент звернення позивача до суду (18.02.2009 р.) такі послуги відповідачем були оплачені частково в сумі 101 826,83 грн., а тому позиваючись до суду позивач просив стягнути з відповідача 28 128,80 грн. боргу та нараховані за період з 04.10.2008 р. по 12.01.2009 р. 1 868,00 грн. пені, 1 224,98 грн. інфляційної складової боргу та 233,51 грн. 3 % річних.
Дані твердження позивача про наявність у відповідача заборгованості за послуги з перевезення вантажу знаходять документальне підтвердження в матеріалах справи, де містяться виставлені відповідно до п. 4.4.4 та п. 5.1 договору від 26.12.2007 р. рахунки-фактури від 11.07.2008 р. № 1067 на суму 12 132,04 грн., від 17.07.2008 р. № 1070 на суму 9 657,88 грн., від 01.08.2008 р. № 1119 на суму 33 049,11 грн. від 04.08.2008 р. № 1097 на суму 1 905,47 грн. та № 1098 на суму 18 340,64 грн., від 12.08.2008 р. № 1103 від 12.08.2008 р. на суму 5 762,88 грн., від 10.09.2008 р. № 1128 на суму 5 158,11 грн. та від 30.09.2008 р. на суму 43 949,50 грн., а також банківська виписка про надходження на рахунок позивача грошових коштів від відповідача за вказаними рахунками в сумі 101 826,83 грн., а саме: 12 132,04 грн., 5 762,88 грн. -30.09.2008 р., 9 657,88 грн., 33 049,11 грн. і 18 340,64 грн. -23.10.2008 р., 1 905,47 грн., 5 158,11 грн. -09.10.2008 р. та 15 820,70 грн. -12.11.2008 р.
Оскільки заборгованість за рахунком-фактурою від 30.09.2008 р. № 1138 була сплачена відповідачем частково в сумі 15 820,70 грн., позивач звернувся до суду з позовом про її примусове стягнення з відповідача та нарахував йому при цьому 1 868,00 грн. пені, 1 224,98 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції та 233,51 грн. 3 % річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 04.10.2008 р. по 12.01.2009 р.
Вказані вимоги позивача були задоволені Господарським судом міста Києва 15.04.2009 р. при розгляді справи № 47/138. Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2009 р. рішення місцевого суду у справі № 47/138 було скасовано в частині стягнення пені та нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України сум.
Зважаючи на викладене, вирішення спору відбувається в частині, що передана на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням поданого позивачем уточненого розрахунку вищевказаних спірних сум.
Розглянувши передані на новий розгляд позовні вимоги, суд вважає їх правомірно заявленими та такими, що підлягають частковому задоволенню, зважаючи на наступне.
Як слідує з матеріалів справи, 30.09.2008 р. позивач виписав відповідачеві рахунок-фактуру № 1138 на суму 43 949,50 грн. для оплати останнім вартості наданих йому експедиторських послуг з транспортування вантажу з аеропорту Хармут (Судан) в аеропорт Бориспіль (Україна) відповідно до договору від 26.12.2007 р. № 150 УВ 07 та укладеного згідно з його умовами додатку № 10.
За умовами додатку № 10 відповідач зобов'язався оплатити вартість авіаперевезення вантажу по факту його прибуття протягом чотирнадцяти днів з моменту виставлення позивачем рахунку.
До матеріалів справи надано докази оплати відповідачем послуг позивача за рахунком-фактурою від 30.09.2008 р. № 1138 частково в сумі 15 820,70 грн., що відбулося 12.11.2008 р. Вказаний рахунок-фактуру відповідач отримав від позивача 03.10.2008 р., що підтверджується його листом (копія в матеріалах справи).
Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не спростував наведені вище фактичні обставини справи.
Таким чином, відповідач порушив договірні зобов'язання та вищевказані норми законодавства, оскільки не оплатив послуги позивача в повному обсязі у передбачений угодою сторін строк -до 17.10.2008 р. Зважаючи на те, що факт отримання відповідачем рахунку-фактури від 13.11.2008 р. № 1138 стверджується лише його листом від 03.10.2008 р., строк виконання його зобов'язання перед позивачем в цій частині слід вважати таким, що сплинув 17.10.2008 р.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У п. 5.2 договору від 26.12.2007 р. № 150 УВ 07 сторони встановили, що за прострочення оплати рахунків за виконані послуги, відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.
Приймаючи до уваги положення договору, а також норми діючого законодавства, передані на новий розгляд позовні вимоги є такими, що заявлені правомірно. Відповідно до уточненого розрахунку, проведеного судом, за період прострочення з 18.10.2008 р. по 12.01.2009 р. (строк, визначений позивачем) індекс інфляції від суми боргу склав 1 012,64 грн., 3 % річних - 234,95 грн., пеня - 1 664,61 грн. Оскільки згідно з діючим процесуальним законодавством суд не вправі виходити за межі позовних вимог, вимоги позивача в частині стягнення інфляційної складової боргу підлягають задоволенню згідно з розрахунком суду, а пеня та 3 % річних - межах розрахунку позивача.
Згідно з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального України судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Українські вертольоти” (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 19/21, ідентифікаційний код 31792885) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Експрес Карго Юкрейн Лтд” (08307, Київська обл., м. Бориспіль, ідентифікаційний код 25563856) 1 664 (одну тисячу шістсот шістдесят чотири) грн. 61 коп. пені, 1 012 (одну тисячу дванадцять) грн. 64 коп. інфляційної складової боргу, 208 (двісті вісім) грн. 08 коп. 3 % річних, 28 (двадцять вісім) грн. 55 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Л.В. Омельченко