ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 53/511.01.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автек-Сервіс»
до Державного підприємства «Київський автомобільний ремонтний завод»
про стягнення 6 414,90 грн.
Суддя Грєхова О.А.
Представники:
Від позивача: Євстіфєєв Ю.В. -представник по довіреності б/н від 02.02.2009р.
Від відповідача: не з'явилися
Заявлено позов про стягнення з Державного підприємства «Київський автомобільний ремонтний завод»заборгованості за поставлений товар згідно Договору № СФ-113902 купівлі-продажу від 06.02.2008р. в розмірі 6 414,90 грн., в тому числі 4 000,00 грн. -сума основного боргу, 1 120,59 грн. -штраф, 500,47 грн. -пеня, 86,40 грн. -3% річних, 707,44 грн. збитків від інфляції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2009р. порушено провадження у справі № 53/5, розгляд справи призначено на 11.01.2010р.
В судовому засіданні 11.01.2010р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої відмовився від стягнення з відповідача штрафу та пені. В решті позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвали суду від 04.12.2009р. не виконав.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України наданим, на запит позивача, Головним міжрегіональним управлінням статистики у місті Києві № 21-10/8851 від 15.12.2009р.
Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалою суду від 04.12.2010р., про що свідчать відмітка про відправку на зворотній стороні вказаної ухвали, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстр відправки поштової кореспонденції.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 11.01.2010р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
06.02.2008р. між сторонами у справі укладено Договір № СФ-113902 купівлі-продажу (належним чином завірена копія знаходиться в матеріалах справи), відповідно до умов якого Продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупця, а Покупець (відповідач) прийняти та оплатити запасні частини до вантажної, спеціальної та тракторної техніки, в подальшому іменовані «Товар», відповідно до видаткових накладних, в яких визначаються номенклатура, кількість та вартість товару і які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1. Договору).
Умови договору свідчать, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором купівлі-продажу.
Згідно зі ст.. 655 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій сторін (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, -за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Загальна сума договору складає 500 000,00 грн., у т.ч. ПДВ-20% (п. 3.1. Договору).
Згідно з п. 4.2. Договору обов'язки щодо передачі товару вважаються виконаними з моменту передачі товару згідно з видатковою накладною від продавця покупцю. Датою отримання товару покупцем є дата вказана у відповідній видатковій накладній.
На виконання умов спірного договору позивач за видатковою накладною № РН-82145 від 09.09.2008р. передав, а відповідач за довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серія ЯОЮ № 990257 від 09.09.2008р. отримав товарно-матеріальні цінності на суму 5 602,96 грн.
Відповідно до п. 5.1. Договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний перерахувати повну (100%) оплату за товар на п/р продавця у розмірі визначеному у видатковій накладній протягом 20 календарних днів з дати отримання покупцем відповідного товару.
Матеріали справи свідчать, що 04.02.2009р. позивач звертався до відповідача з претензією про оплату 5 602,96 грн. з урахуванням штрафних санкцій. На доказ направлення вказаної претензії відповідачу позивач надав суду належним чином завірену копію фіскального чеку та опису вкладення у цінний лист (оригінали оглянуті в судовому засіданні).
З пояснень представника позивача слідує, що відповідач заборгованість перед позивачем за отриманий на виконання умов договору СФ-113902 від 06.02.2008р. товар на суму 5 602,96 грн. погасив частково в сумі 1 602,96 грн.
Таким чином, станом на день розгляду справи у суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 4 000,00 грн., що також підтверджується довідкою № 11/01/01 від 11.01.2010р. за підписом генерального директора (оригінал в матеріалах справи).
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно зі ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач у своїй позовній заяві та у наданих суду поясненнях представника повідомив, що ним належним чином виконані договірні зобов'язання щодо поставки товару, тоді як відповідач зобов'язання щодо оплати за отриманий товар в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 4 000,00 грн., яку позивач просить стягнути як основний борг.
Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 5.1. договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар не розрахувався.
Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов ТОВ «Автек-Сервіс»щодо стягнення з Державного підприємства «Київський автомобільний ремонтний завод»основного боргу за договором № СФ-113902 від 06.02.2008р. у розмірі 4 000,00 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивач також просить суд стягнути з відповідача 86,40 грн. 3% річних та 707,44 грн. збитків від інфляції за період з 30.09.2008р. по 02.11.2009р.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.
Відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього на підставі статті 625 Цивільного кодексу України підлягають стягненню 3 % від простроченої суми, розмір яких відповідно поданого позивач розрахунку становить 86,40 грн., а також інфляційних витрат -707,44 грн.
Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача то позов визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком позивача.
Щодо поданої заяви представником відповідача про відмову від позову в частині стягнення з відповідача пені та штрафу, суд встановив, що вказана заява підписана представником ТОВ «Автек-Сервіс»Євстіфєєвим Ю.В., якому довіреністю б/н від 02.02.2009р. надано право відмови від позову.
Відповідно до ч. 1 статті 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.
Згідно з ч. 2 статті 78 ГПК України до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.
Перевіривши повноваження представника позивача на вчинення зазначеної дії, а також те, що вказана дія не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає заяву представника позивача про відмову від позову.
Згідно з ч. 4 статті 78 ГПК України про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.
Пункт 4 ч. 1 статті 80 ГПК України передбачає, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Відповідно до ч. 2 статті 80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44 49, ч.1, 2, 4 ст. 78, п. 4 ч. 1, ч.2 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Державного підприємства «Київський автомобільний ремонтний завод»(03113, м. Київ, вул. М. Василенка, 1, код ЄДРПОУ 07790672 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автек-Сервіс»(01103, м. Київ, вул.. Кіквідзе, 13, код ЄДРПОУ 31750934) основний борг в сумі 4 000 (чотири тисячі) грн.00 коп., 707 (сімсот сім) грн.. 44 коп. збитків від інфляції, 86 (вісімдесят шість) грн.. 40 коп. 3% річних, витрати по сплаті державного мита в сумі 47 (сорок сім) грн. 94 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 176 (сто сімдесят шість) грн. 36 коп.
3.В решті позову провадження у справі припинити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Грєхова О.А.