10 червня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/787/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Костенко Г.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Ніценко А.О.,
представника відповідача - Солоп І.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
05.03.2019 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.11.2018 №0089451305 та №0089461305.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставність визначення позивачу грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 143568,70 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 35892,17 грн у зв'язку з прощенням банком боргу за кредитним договором. За твердженням позивача, ним у повній мірі виконані зобов'язання позичальника за кредитним договором. Позивач посилався на порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки. Крім того, вважає, що контролюючим органом не взято до уваги приписи Податкового кодексу України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2018 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження.
15.04.2019 відповідач надав до суду відзив (а.с.119-121), в якому просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на на правомірність та обґрунтованість спірних рішень. Зауважив, що позивачем на порушення вимог підпункту "д" 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України не задекларовано отриманий дохід у вигляді додаткового блага у розмірі 798292,88 грн.
07.05.2019 до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.130-133), у якій позивач відхиляє доводи відповідача.
Ухвалою суду від 13.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.06.2019.
У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача та представника позивача.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
15.03.2007 між АТ "Правекс Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1906-002/07Р, за умовами якого Банк зобов'язується надати Позичальнику кредит в іноземній валюті в розмірі 70000,00 дол. США, а Позичальник - повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати усі зобов'язання у повному обсязі та у строки, передбачені цим договором (а.с.145-150).
07.12.2016 між ПАТ КБ "Правекс Банк" та ОСОБА_1 укладено договір про прощення частини боргу за кредитним договором №1906-002/07Р від 15.03.2007 (а.с.152-153). Пунктом 3 Договору обумовлено, що Позичальник бере на себе зобов'язання після підписання цього Договору, але не пізніше 07.12.2016 здійснити погашення частини заборгованості в розмірі 29500,00 дол. США. Згідно пункту 4 вказаного договору загальний розмір заборгованості за кредитним договором, який підлягає прощенню Банком, за умови належного, своєчасного та повного виконання Позичальником своїх зобов'язань, зазначених в п.3 Договору, становить 110296,80 дол. США, що за курсом НБУ на дату укладання цього Договору в гривневому еквіваленті складає суму 2878457,94 грн, яка включає в себе: 798292,88 грн - частина основної суми боргу (кредиту), 2080165,06 грн - сума нарахованих процентів. В пункті 12 Договору визначено, що підписанням цього додаткового договору Позичальник вважається повідомленим, відповідно абз. "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, про прощення банком частини заборгованості за кредитом (основної суми боргу) в розмірі 798292,88 грн та класифікується як додаткове благо (дохід), з якого на Позичальника покладається обов'язок сплати податку. Договір є невід'ємною частиною кредитного договору №1906-002/07Р від 15.03.2007 /пункт 13 Договору/. Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами, скріплення печаткою Банку та діє до повного виконання Сторонами своїх обов'язків /пункт 15 Договору/.
07.12.2016 ОСОБА_1 сплачено ПАТ КБ "Правекс Банк" кошти у розмірі 28800,00 дол. США та 700,00 дол. США, що підтверджується залученими до справи квитанціями (а.с.80-81).
29.12.2016 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №25840060005001493 про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (а.с.15-16).
19.01.2017 ОСОБА_1 подав до податкового органу податкову декларацію №1700000571 про майновий стан і доходи за 2016 рік (а.с.102-103), до якої було включено доходи від продажу нерухомого майна у розмірі 98165,00 грн.
Наказом Головного управління ДФС у Полтавській області від 12.07.2018 №1750 призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 29.12.2016, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 29.12.2016, терміном 5 робочих дні з 17.10.2018 (а.с. 105).
Копію даного наказу вручено позивачу 28.09.2018, що підтверджено підписом позивача на повідомлені про вручення рекомендованого повідомлення (а.с.104 зворотній бік).
У період з 17.10.2018 по 23.10.2018 ГДРІ відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Полтавській області Капліною Я.М. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 29.12.2016, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 29.12.2016, за результатами якої складено акт від 30.10.2018 №1478/16-31-13-11-16/2787205638 (а.с.107-112).
Перевіркою встановлено порушення:
- підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, в результаті чого додатково визначено грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 143568,70 грн, у тому числі по періодам: за 2016 рік у сумі 143568,70 грн;
- підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 та 1.5 пункту 16 прим. І підрозділу 10 розд.ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого додатково визначено суму податкових зобов'язань з військового збору у сумі 11964,06 грн, у тому числі по періодам: за 2016 рік у сумі 11964,06 грн.
23.11.2018 ГУ ДФС у Полтавській області сформовано податкові повідомлення-рішення:
- №0089451305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 143568,70 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 35892,17 грн (а.с.18);
- №0089451305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: військовий збір у розмірі 11964,06 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2991,01 грн (а.с.19).
Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 23.11.2018 №0089451305 та №0089451305, позивач оскаржив їх до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.
Щодо порядку проведення перевірки.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Поряд з цим, в силу підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Згідно з підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Так, проведення позапланової перевірки позивача призначено у зв'язку з наявністю в ЄДР інформації стосовно внесення рішення про припинення та проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , про що зазначено у наказі від 12.07.2018 №1750, копію якого до початку проведення перевірки вручено позивачу (а.с.105).
У відповідності до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Позивач не заперечує, що до початку проведення перевірки йому 28.09.2018 вручено копію наказу про проведення перевірки від 12.07.2018 №1750 та письмове повідомлення від 17.09.2018 №708 (а.с.104 зворотній бік).
За змістом підпункту 72.1.1.1 підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах.
Пунктом 74.3 статті 74 Податкового кодексу України визначено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.
Судом встановлено, що для проведення перевірки позивача ГУ ДФС у Полтавській області використано податкову інформацію, що міститься в інформаційних базах даних "ІС Податковий блок", 1 ДФ, інформація ЦБД, зокрема, інформація ПАТ КБ "Правекс Банк" про укладання між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Правекс Банк" договору про прощення частини боргу за кредитним договором №1906-002/07Р від 15.03.2007.
З урахуванням наведеного, суд відхиляє як безпідставні твердження позивача про те, що перевірку контролюючим органом проведено без дослідження документів про отримані ОСОБА_1 доходи.
Отже, судом не встановлено порушення контролюючим органом процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1
Надаючи оцінку порушенням, встановленим у ході перевірки, суд виходить з наступного.
За приписами підпунктів 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є вичерпним.
Так, відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2015) до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту, є цивільно-правовими відносинами та регулюються актами цивільного законодавства України.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов'язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
Відсутність в підпункті "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку (процентного), анульованого кредитором за його самосійним рішенням, була усунена шляхом внесення змін Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015.
Зокрема, згідно з підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2015) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.
Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань" від 09.04.2015 №321-VIII (набрав чинності 07.05.2015), яким підпункт 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України доповнений абзацом другим, у відповідності до якого сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Враховуючи наведене, суд зауважує, що оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.
Отже, при вирішенні даної справи визначальним є встановлення і дослідження обставин щодо складових суми прощеної (анульованої) кредитором боргу, яка може включати в себе як основну суму кредиту, так і відсотки за користування ним, що дозволить визначити правовий статус прощеної заборгованості й, відповідно, наявність у позивача обов'язку сплати податку з доходів фізичних осіб та відображення їх у річній податковій декларації.
Аналогічного висновку щодо застосування наведених вище норм права дійшов Верховний Суд у постанові від 21.05.2018 у справі №820/7182/18, що враховується судом з огляду на приписи частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд, зважаючи на принцип офіційного з'ясування обставин справи, керуючись приписами частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, витребував від ПАТ КБ "Правекс Банк" відомості про розмір та склад анульованої (прощеної) суми боргу.
На виконання вимог суду банком надано копію кредитного договору №1906-002/07р від 15.03.2007 укладеного між ПАТ КБ "Правекс Банк" та ОСОБА_1 , копію договору від 07.12.2016 про прощення частини боргу за кредитним договором №1906-002/07Р від 15.03.2007.
Згідно договору від 07.12.2016 про прощення частини боргу за кредитним договором №1906-002/07Р від 15.03.2007 загальний розмір заборгованості за кредитним договором, який підлягає прощенню Банком, за умови належного, своєчасного та повного виконання Позичальником своїх зобов'язань, зазначених в п.3 Договору, становить 110296,80 дол. США, що за курсом НБУ на дату укладання цього Договору в гривневому еквіваленті складає суму 2878457,94 грн, яка включає в себе: 798292,88 грн - частина основної суми боргу (кредиту), 2080165,06 грн - сума нарахованих процентів.
Отже, анульована (прощена) банком сума боргу ОСОБА_1 за кредитним договором №1906-002/07Р від 15.03.2007 складає 798292,88 грн.
Відтак, дана сума підпадає під визначення додаткового блага платника податку та є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
З урахуванням наведеного, суд відхиляє як необґрунтовані твердження позивача про неотримання ним доходу у зв'язку з анулюванням (прощенням) банком боргу.
Суд також враховує, що в пункті 12 договору від 07.12.2016 про прощення частини боргу за кредитним договором №1906-002/07Р від 15.03.2007 позивачу роз'яснено, що він вважається повідомленим, відповідно абз. "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, про прощення банком частини заборгованості за кредитом (основної суми боргу) в розмірі 798292,88 грн та класифікується як додаткове благо (дохід), з якого на Позичальника покладається обов'язок сплати податку.
Позивач з умовами вказаного договору ознайомлений про що свідчить підпис під договором.
Позивач зазначає, що відповідачем було неправомірно нараховано суму грошового зобов'язання, оскільки на правовідносини між сторонами розповсюджують свою дію п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України та п.п. 165.1.59. п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Суд зазначає, що дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року, у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню.
Між тим, матеріали справи не містять доказів на користь зміни валюти зобов'язання по за кредитним договором №1906-002/07Р від 15.03.2007, укладеного між ПАТ КБ "Правекс Банк" та ОСОБА_1 заборгованості за вказаним договором відбулося шляхом прощення частини боргу за умови погашення іншої частини. При цьому, не може вважатись зміною валюти зобов'язання укладення позивачем з банком 07.12.2016 договору про прощення частини боргу за кредитним договором №1906-002/07Р від 15.03.2007.
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 обов'язку зі сплати податку на доходи фізичних осіб з суми додаткового блага у розмірі 798292,88 грн, що становить основну суму боргу, прощену платнику банком.
Зважаючи, що до поданої 19.01.2017 ОСОБА_1 податкової декларації №1700000571 про майновий стан і доходи за 2016 рік не включено суму податку на доходи фізичних осіб з доходу у вигляді основної суми анульованого (прощеного) боргу у розмірі 798292,88 грн та зважаючи, що позивач податок на доходи фізичних осіб не сплатив, контролюючий орган правомірно прийняв рішення про донарахування ОСОБА_1 зобов'язання зі сплати податку у розмірі 143568,70 грн.
Крім того, як визначено пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Підсумовуючи вищевикладене, прийняте на підставі акта перевірки від 30.10.2018 №1478/16-31-13-11-16/2787205638 податкове повідомлення-рішення від 23.11.2018 №0089451305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 143568,70 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 35892,17 грн є правомірним та скасуванню не підлягає.
Окрім того, Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Таким чином, за встановлених вище обставин отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага дає підстави дійти висновку, що податковим органом правомірно визначено позивачу грошове зобов'язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту). Отже, з огляду на викладене суд дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 23.11.2018 №0089451305 та відсутність підстав для його скасування.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість спірних рішень.
Разом з цим, як визначено частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
А відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Однак, позивач не надав суду належних та достатніх доказів, що свідчили б про невідповідність висновків відповідача фактичним обставинам справи та наявність у зв'язку з цим порушення його прав і законних інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Беручи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.
З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності документально підтверджених судових витрат відповідача, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено 18червня 2019 року.
Головуючий суддя Г.В. Костенко