(повне)
м. Миколаїв.
18 червня 2019 р.справа № 400/397/19
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Кафанової Г.Г.,
представника позивача: Брюханова Д.Б.,
представника відповідача: Федорінського Є.А.,
у відкритому судовому засіданні розглянув адміністративну справу
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Нові Технології ЛТД", вул. Космонавтів, 81/6, оф. 306, м. Миколаїв, 54028
до відповідачаГоловного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001
провизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 01.02.19 р. № 00007401401, № 00007411401, № 00007421406
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові Технології ЛТД" (надалі - позивач або ТОВ "Нові Технології ЛТД") звернулось з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (надалі - відповідач або ГУ ДФС), в якому просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення № 00007401401, № 00007411401, № 00007421406, всі від 1 лютого 2019 р., якими позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість (надалі - ПДВ), податку на прибуток підприємств, а також застосована штрафна санкція за порушення норм з регулювання обігу готівки, відповідно.
В обґрунтування своїх вимог позивач послався на таке. Під час перевірки ТОВ "Нові Технології ЛТД", ГУ ДФС зробила висновок про безтоварність його господарських операцій з такими постачальниками, як ТОВ "Восток-Сервіс-Миколаїв", ФОП ОСОБА_1 і ТОВ "Вейзен-Юг", а також про порушення позивачем вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 15 грудня 2004 р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320 (надалі - Положення № 637), чинного на період часу охопленого перевіркою, в частині перевищення ліміту залишку готівки в касі. Позивач вважає такі висновки відповідача безпідставними. Стверджує, що договори на постачання товарів, укладені між ним і ТОВ "Восток-Сервіс-Миколаїв", ФОП ОСОБА_2 В ОСОБА_3 А. і ТОВ "Вейзен-Юг" виконані належним чином, на підставі первинних документів відображені в бухгалтерському і податковому обліках підприємства. Доводи відповідача про встановлення в ланцюгах постачання сумнівних контрагентів, не є підставою для визначення податкових зобов'язань саме позивачу. Так само і відсутність окремих документів, не свідчить про штучність господарських операції. З приводу порушення Положення № 637, позивач зазначив, що у випадку, коли готівка з каси підприємства здається до банківської установи, графа "Одержав" видаткового касового ордеру не заповнюється, що і має місце в спорі сторін, але відповідач ці обставини не врахував та зробив помилковий висновок про перевищення ліміту залишку готівки в касі на підставі таких видаткових документів.
Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Щодо взаємовідносин ТОВ "Нові Технології ЛТД" з ТОВ "Восток-Сервіс-Миколаїв" ним зазначено, що в ланцюгу постачальників останнього встановлені сумнівні контрагенти. У видаткових накладних, виписаних позивачу ФОП ОСОБА_1 , не зазначені відповідальні особи, дані довіреностей на отримання товару, у позивача відсутні документи на транспортування товару та сертифікати відповідності, під час перевірки не надані документи на ввезення товару на територію ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" (надалі - ТОВ "МГЗ"), де позивач орендує приміщення, що свідчить про штучний характер правочину з цим постачальником. Аналогічні доводи наведені відповідачем і при аналізі взаємовідносин ТОВ "Нові Технології ЛТД" з ТОВ "Вейзен-Юг". Також, на думку відповідача, має місце порушення вимог Положення № 637, яке виявилось в тому, що виведення залишку готівки в касі оформлювалось позивачем видатковими касовими ордерами, які не містили підпису одержувача коштів, а тому вказана в них сума додається до загальної суми залишку готівки в касі (т. 5 а. с. 31-42).
Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що відзив по суті копіює акт перевірки ТОВ "Нові Технології ЛТД" і відповідач не спростував доводів позивача (т. 5 а. с. 50).
У запереченнях відповідач вказав, що наявність у позивача документів, якими оформлені правочини з ТОВ "Восток-Сервіс-Миколаїв", ФОП ОСОБА_1 і ТОВ "Вейзен-Юг", не є переконливим свідченням їх дійсного виконання. На думку відповідача, позивач не подав суду доказів, які б спростовували порушення вимог Положення № 637 (т. 5 а. с. 55-56).
Позовна заява залишалась без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) (т. 5 а. с. 1-2).
Справа розглянута в загальному позовному провадженні.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги і заперечення, викладені в заявах по суті справи.
3 квітня 2019 р. судом прийнято ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (т. 5 а. с. 61).
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Позивач є суб'єктом господарювання, основним видом діяльності якого виступає транспортне оброблення вантажів на території ТОВ "МГЗ".
В листопаді-грудні 2018 р. ГУ ДФС провела документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Нові Технології ЛТД", результати якої оформлені Актом від 3 січня 2019 р. № 16/14-29-1401/31554228 (надалі - Акт перевірки) (т. 1 а. с. 40-126).
У висновку Акту перевірки вказано на такі порушення:
- ст. 44 п. 44.1., п. 44.2., ст. 134 п. 134.1. пп. 134.1.1. Податкового кодексу України (надалі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств на 772 110,0 грн.;
- ст. 198 п. 198.1., п. 198.3, п. 198.6., ст. 200 п. 200.1., п. 200.2. ПК України, що призвело до заниження ПДВ на 783 587,0 грн.;
- п. 3.5., п. 3.6., п. 7.24. Положення № 637, а саме видача готівки з каси, за відсутності підпису одержувача на видатковому касовому ордері, що потягло перевищення ліміту залишку готівки в касі на 10 243 997,0 грн.
На підставі Акту перевірки, 1 лютого 2019 р. відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:
- № 00007401401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 645 308,0 грн. і застосовано штрафну санкцію в розмірі 161 327,0 грн.;
- № 00007411401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 772 110,0 грн. і застосовано штрафну санкцію в розмірі 147 400,0 грн.;
- № 00007421406, яким, на підставі ч. 1 абз. 2 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 р. № 436/95, на позивача накладено штраф в розмірі 20 168 062,0 грн. (т. 1 а. с. 20-22).
Як слідує з матеріалів адміністративної справи, нарахування позивачу ПДВ і податку на прибуток підприємств пов'язано з висновком ГУ ДФС про безтоварність його господарських операцій з ТОВ "Восток-Сервіс-Миколаїв", ФОП ОСОБА_1 і ТОВ "Вейзен-Юг".
Із переліченими контрагентами позивач уклав такі договори:
- з ТОВ "Восток-Сервіс-Миколаїв" договір № 483 поставки товару від 10 січня 2011 р., за умовами якого позивачу поставлявся спецодяг, засоби індивідуального захисту та інше (т. 1 а. с. 164-168);
- з ФОП ОСОБА_1 усні договори на поставку фарби і розчинника до неї;
- з ТОВ "Вейзен-Юг" договір № 121 від 20 жовтня 2015 р. на поставку поліпропіленових тканинних виробів (т. 2 а. с. 123-126).
На підтвердження фактичного виконання цих договорів, позивач подав суду рахунки на оплату, видаткові і податкові накладні, платіжні доручення, виписки по банківському рахунку.
При дослідженні операцій позивача з ТОВ "Восток-Сервіс-Миколаїв", відповідач проаналізував такий ланцюг постачання: 1) ТОВ "СП Трейд" - 2) ТОВ "Торговий Дім "Змащувальне та фільтруюче обладнання" - 3) "ТОВ Ілма" - 4) ТОВ "Дари Земель" - 5) ТОВ "Текстиль-М Імпорт" - 6) ТОВ "Лекс Про" - 7) ПП "ТК Крокус" - 8) ТОВ "Восток-Сервіс-Миколаїв" - 9) ТОВ "Нові Технології ЛТД" та зазначив, що згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних, неможливо підтвердити, що товар, який позивач отримав від ТОВ "Восток-Сервіс-Миколаїв", в свою чергу, закуповувався останнім у попереднього підприємства в ланцюгу і так далі за вищенаведеним ланцюгом.
Суд звертає увагу на те, що ГУ ДФС провела виїзну перевірку, яка за правилами ст. 75 п. 75.1. пп. 75.1.2. ПК України проводиться за місцезнаходженням платника податків, а тому для підтвердження свого висновку про безтоварний характер правочину позивача, відповідач мав можливість і повинен був в першу чергу досліджувати питання наявності чи відсутності товару, отримання якого від ТОВ "Восток-Сервіс-Миколаїв" ним заперечується, чого відповідач не зробив.
Застосований відповідачем підхід (аналіз ланцюгу постачання) суперечить і конституційному принципу індивідуальної відповідальності, який у сфері податкових правовідносин слід розуміти таким чином, що негативні наслідки у вигляді нарахування податків і застосування штрафів повинні застосовуватись контролюючим органом виключно до порушника, а не до платника, який перевіряється, тільки на тій підставі, що в ланцюгу постачальників є сумнівні підприємства.
Стаття 6 ч. 2 КАС України встановлює, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із сталою практикою Європейського суду з прав людини, держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходи для недопущення та/або зупинення зловживань у податковій сфері, але нарахування податкових зобов'язань і застосування штрафу добросовісному платнику податків, який виконав всі вимоги податкового законодавства, тільки на підставі того, що податковим органом встановлені протиправні дії його контрагентів та за умови необізнаності платника податків про такі дії своїх контрагентів, на думку суду, порушує права такого платника податків (справи "Булвес" АД проти Болгарії", "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії", "Інтерсплав проти України").
Що стосується інших постачальників, а саме ФОП ОСОБА_1 і ТОВ "Вейзен-Юг", то відповідач послався на відсутність деяких документів, які, на його думку, повинні складатись в процесі виконання договірних зобов'язань.
Оцінюючи загалом такі доводи, суд відзначає, що довіреності на отримання товару, товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності, тощо, не є первинними документами у розумінні ПК України, на підставі яких ведеться податковий облік і сам по собі факт відсутності цих документів не може беззаперечно свідчити про безтоварність господарських операцій - таке питання повинно досліджуватись ГУ ДФС комплексно, з урахуванням всіх обставин.
Відповідач безпідставно не врахував і пояснення позивача про те, що товар від ФОП ОСОБА_4 А. і ТОВ "Вейзен-Юг", у зв'язку з його малогабаритністю, вивозився власними силами і тому документи на перевезення не складались.
Визначення терміну "товарно-транспортна накладна" наведено в Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14 жовтня 1997 р. № 363 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 (далі - Правила).
Так, згідно п. 1 Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Отже, товарно-транспортна накладна є документом, який складається учасниками транспортного процесу і має значення виключно у правовідносинах, пов'язаних з перевезенням вантажу та не є первинним документом для визначення податкових зобов'язань. Такий висновок суду підтверджується і тим, що податковий облік не ведеться на підставі товарно-транспортних накладних - позивач повинен отримувати і складати податкові накладні, на підставі яких і визначаються податкові зобов'язання.
За правилами ст. 77 ч. 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд констатує, що відповідач не подав належних і допустимих доказів, які б свідчили про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "Восток-Сервіс-Миколаїв", ФОП ОСОБА_1 і ТОВ "Вейзен-Юг" - всі його аргументи мають опосередкований характер та є припущеннями, а не доведеними фактами.
На аркушах 81-83 Акту перевірки (т. 1 а. с. 120-122) викладені обставини, які розцінені відповідачем як порушення позивачем порядку ведення касових операцій.
Так, у період охоплений перевіркою, ліміт залишку готівки в касі ТОВ "Нові Технології ЛТД" складав 17,0 грн. Протягом 2015-2017 р. позивач оформив видачу готівки з каси на загальну суму 10 245 000,0 грн. видатковими касовими ордерами, в яких не заповнені такі реквізити, як дані одержувача коштів та його підпис, що, на думку відповідача, є порушенням п. 3.5. і п. 3.6. Положення № 637. Відповідач посилається на норми п. 7.24. Положення № 637, яким встановлено, що касові ордери в яких відсутній підпис одержувача до уваги не беруться і вся сума готівки додається до залишку готівки в касі в день, у якому оформлені такі видаткові документи. Так як на видаткових касових ордерах, наданих інспекторам під час перевірки, відсутній підпис одержувача коштів, відповідач вважає, що такі ордери не повинні братись до уваги і зазначена в них сума готівки обліковується в якості залишку готівки в касі. Доводи позивача про те, що кошти в день їх видачі з каси, здавались до банківської установи, відповідач до уваги не взяв, так як, на його думку, факт здачі коштів до банку повинен підтверджуватись відомістю до сумки з готівковою виручкою (готівкою), засвідченою підписом та відбитком печатки інкасатора-збирача, що прямо передбачено п. 3.7. абз. 2 Положення № 637. Відповідач вважає, що позивач повинен був здавати кошти безпосередньо інкасаторам банку, минаючи видачу коштів своєму працівнику, так як відсутність підпису останнього фактично означає безконтрольну видачу коштів, яка нічим не підтверджена. Позивач, заперечуючи наявність таких порушень, зазначив, що за приписами п. 3.10. абз. 5 Положення № 637, у видаткових касових ордерах, які оформлюються для здавання готівки до банку, реквізит "Одержав" не заповнюється, а тому ліміт залишку готівки в касі ним не перевищувався.
Висновок ГУ ДФС стосовно порушення позивачем приписів Положення № 637 зроблено на підставі хибного тлумачення його норм.
Відповідно до наказів ТОВ "Нові Технології ЛТД", ліміт залишку готівки в касі на 2015-2018 р.р. встановлено на рівні 17,0 грн. (т. 2 а. с. 3-6).
Як слідує з матеріалів справи, протягом 2015-2017 р. позивач оформив 59 видаткових касових ордерів, в яких графи "Одержав" та "Підпис одержувача" не заповнені.
Нормативним актом, який регулює спірні правовідносини є Положення № 637, норми якого були чинними у період з 2015 р. до листопада 2017 р. (Положення № 637 втратило чинність 29 грудня 2017 р.).
Як зазначено в преамбулі Положення № 637, воно визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.
Відповідно до п. 3.4. Положення № 637, видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником.
У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (п. 3.5. Положення № 637).
Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абз. 2 того ж пункту).
Пункт 3.6. Положення № 637 містить застереження про те, що видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості.
Таким чином, загальним правилом оформлення видаткових касових ордерів, є зазначення в них даних особи-одержувача коштів та засвідчення ним факту отримання коштів власним підписом. В разі відсутності таких даних, видатковий касовий ордер не є доказом виведення залишку готівки з касі.
В той же час, Положення № 637 містить і виключення з цього правила.
Згідно з п. 3.7. абз. 1 Положення № 637, видача готівки з каси для здавання її до банку оформляється видатковим касовим ордером.
У касових ордерах, які оформляються на загальну суму проведених підприємством касових операцій (видача готівки за видатковими відомостями, електронними платіжними засобами, здавання готівки до банку, отримання готівки з банку за чеком та оприбуткування її в касі тощо), реквізит "Одержав" або "Прийнято від" не заповнюється (п. 3.10. абз. 5 Положення № 637).
Пунктом 3.7. абз. 2 Положення № 637 встановлено, що документом, що свідчить про здавання виручки до банку, є відповідна квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, засвідчена підписами відповідальних осіб банку та відбитком печатки (штампа) банку. Документом, що свідчить про здавання виручки до банку через інкасаторів, є копія супровідної відомості до сумки з готівковою виручкою (готівкою), засвідчена підписом та відбитком печатки інкасатора-збирача.
Отже, якщо готівка з каси підприємства видається з метою здачі її до банку, так само складається видатковий касовий ордер, який засвідчує факт виведення коштів з каси підприємства, але графа "Одержав" в такому ордері не заповнюється, так як фактично одержувачем коштів є банк, який для підтвердження надходження коштів складає або квитанцію до свого прибуткового касового ордеру, примірник якої надається особі, яка здала кошти до банку, або, якщо кошти здаються інкасатору, останній видає копію супровідної відомості до сумки.
Як свідчать надані позивачем копії видаткових касових ордерів та квитанцій банку, позивач діяв у відповідності до вищенаведених норм Положення № 637: на видачу коштів з каси ним складались видаткові касові ордери, які не містять підпису одержувача і в той же день готівка в повній сумі здавалась до банку, що підтверджується відповідними квитанціями банку (т. 2 а. с. 7-65).
Що стосується посилань ГУ ДФС на п. 7.24. Положення № 637, відповідно до якого у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача, сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки, то цей пункт по суті дублює п. 3.5. абз. 2 Положення № 637 і на підставі постанови Правління Національного Банку України від 13 грудня 2006 р. № 454 виключений з тексту Положення № 637 ще в 2006 р.
З урахуванням наведеного, суд не вбачає в діях позивача порушення порядку ведення касових операцій, а тому нарахування штрафу з цього приводу є незаконним і відповідне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Згідно із ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судовими витратами в даній справі є судовий збір, доказів понесення інших судових витрат, сторони суду не подавали. Позивач сплатив судовий збір в розмірі 19 210,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 8 лютого 2019 р. (т. 1 а. с. 4) і з урахування задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному розмірі.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Технології ЛТД" (вул. Космонавтів, 81/6, оф. 306, м. Миколаїв, 54028, ЄДРПОУ 31554228) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277) задовольнити.
2. Податкові повідомлення-рішення, № № 00007401401, 00007411401, 00007421406, прийняті 1 лютого 2019 р. Головним управлінням ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277), визнати протиправними і скасувати.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Технології ЛТД" (вул. Космонавтів, 81/6, оф. 306, Миколаїв, 54028, ЄДРПОУ 31554228) судові витрати у виді судового збору в розмірі 19 210,0 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті десять гривень).
4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повний текст рішення виготовлено
18 червня 2019 р.
Суддя А. О. Мороз