справа№1.380.2019.001552
10 червня 2019 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №1.380.2019.0001552 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2019/000150/2 від 18.03.2019 року, яким визначено митну вартість автомобіля SKODA SUPERB COMBI, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , в розмірі 28906,00 EUR.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 08.03.2019 року його представником ТОВ «ЗАХІД АВТОЕКСПРЕС» в електронному вигляді подано до митного оформлення електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ UA209190/2019/028538 для здійснення митного оформлення імпортованого транспортного засобу - марка SKODA, модель SUPERB COMBI, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , рік виготовлення 2017, модельний рік 2018, тип кузова універсал, дизельний двигун з об'ємом 1968 см. куб., дата введення в експлуатацію 22.06.2017. Митну вартість заявлено, згідно п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України, за основним методом (за ціною договору), а саме - 12900,00 євро. При цьому, зазначив, що під час здійснення митного оформлення позивач подав усі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Однак відповідачем за результатами перевірки митної декларації та доданих документів винесено картку відмови у митному оформленні та рішення про коригування митної вартості, визначивши митну вартість заявленого товару за резервним методом (ціна - 28906,00 євро). Підставою відповідач зазначив те, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 28 906.00 EUR. Проведено консультації з декларантом згідно ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларант інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Митну вартість визначено за резервним методом у зв'язку з наявністю у митного органу цінової інформації з систем АСАУР ДФС. Виходячи із вищезазначеного, митна вартість товару становитиме 2 906.00 EUR. Джерелом інформації для визначення митної вартості використав середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції визначену за результатами спрацювання АСАУР».
Вважаючи у зв'язку із цим свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з метою їх захисту. Просить позов задовольнити повністю.
Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому проти позову заперечив з підстав, що відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 11.09.2015 року №689, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, що згенеровано АСАУР ДФС та складає 28906,00 євро.
До митного оформлення декларантом надано декларацію країни відправлення №19DЕ535102420443Е0 від 14.03.2019 не в повному обсязі (не надіслано другу сторінку експортної декларації), що не дає можливості перевірити числові значення вартості зазначені у вказаній декларації.
Оскільки вказані сумніви не були спростовані позивачем шляхом надання додаткових документів митним органом прийнято спірне рішення від 18.03.2019 року про коригування №UA209000/2019/000150/2, за яким митна вартість товару становить 28906,00 євро. Крім того, зазначив, що джерелом інформації для визначення митної вартості використано середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР. За таких обставин, вважає, що, приймаючи рішення про визначення митної вартості товарів та картку відмову, відповідач діяв у межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, а тому підстав для скасування його рішення та картки відмов немає.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що ухвалою від 08.04.2019 року відкрито спрощене провадження у справі.
Судом встановлені наступні обставини.
01.03.2019 року позивачем та нерезидентом Auto Koeleman укладено договір купівлі-продажу, за яким позивачу було передано у власність легковий автомобіль, що був у використанні та зазнав аварії - марка SKODA, модель SUPERB COMBI, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , рік виготовлення 2017, модельний рік 2018, тип кузова універсал, дизельний двигун з об'ємом 1968 см. куб., дата введення в експлуатацію 22.06.2017.
18.03.2019 року позивач в електронному вигляді подав до митного оформлення електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ UA209190/2019/028538 для здійснення митного оформлення імпортованого товару.
Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість, згідно з п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України, за основним методом (за ціною договору), а саме - 12900,00 євро. На підтвердження ціни товару декларантом надано наступні документи: рахунок-договір купівлі-продажу від 01.03.2019, митну декларацію країни відправлення MRN 19DE535102420443E0 від 17.03.2019, а також акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA209060/2019/23307 від 17.03.2019 з додатковим аркушем до нього, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (частина « 1», « 2») EV 672345 від 13.06.2017.
18.03.2019 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000150/2, відповідно до п.30 якого скориговано вартість автомобіля до 28906,00 євро, та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00459.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з вказаними рішенням про коригування митної вартості товарів не погоджується, вважає його протиправним та таким, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Докази надані позивачем, копії, а саме:
- договору купівлі-продажу від 01.03.2019 з його перекладом;
- митної декларації UA209190/2019/028538 від 18.03.2019 року;
- митної декларації країни відправлення MRN 19DE5351024: від 17.03.2019 та її переклад;
- акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транс засобів, ручної поклажі та багажу № UA209060/2019/23307 від 17.03 додатковим аркушем до нього;
- частин першої та другої свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу EV НОМЕР_3 від 13.06.2017 з їх перекладами;
- двох банківських документів підтвердження грошового перс суму 12900.00 EUR з їх перекладами;
- висновку судового експерта № 65/19 від 27.03.2019 року;
- посвідчення про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 : 19.03.2019.
- рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2019/000150/2 від 18.03.2019;
- картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного признач UA209190/2019/00459 від 18.03.2019;
- митної декларації UA209190/2019/028722 від 19.03.2019;
- рахунку № 882 від 20.03.2019;
судом враховуються, оскільки такі були підставою здійснення митного оформлення товару.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до ст.ст.49, 50 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно із ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 2 ст.52 МК України передбачено, що декларант зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Згідно з ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частиною 7 ст.54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, за якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За правилами ч.3 цієї ж статті, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
При цьому, п.2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Також, згідно з ч.6 ст.53 МК України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Посилання відповідача, як на підставу для витребування, на спрацювання АСАУР, судом не враховуються, адже митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього - у разі виявлення підстав - може витребувати у декларанта додаткові документи, зазначивши при цьому ці виявлені підстави та обставини, які ці документи повинні підтвердити.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Суд вважає необґрунтованими посилання Митниці на те, що жодних документів, які підтверджуються здійснення оплати за вказаний транспортних засіб, декларантом до митного оформлення не надано, оскільки положення ст.53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу не спростовані відповідачем, а тому висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.
Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Таким чином, подані до митного оформлення документи у сукупності дають змогу ідентифікувати спірні товарні партії та містять достатні відомості про складові їх митної вартості. Зазначені митним органом підстави для сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості є необґрунтованими.
З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача, оскільки спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками і наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари розмитнено у попередні періоди за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів.
Відповідач обмежився лише загальним висновком про те, що митна вартість товару документально не підтверджена, не зазначивши при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, в чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах.
На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу та протиправність прийнятого митницею рішення.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 29.01.2019 року у справі №815/6827/17.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого позивачем.
Керуючись ст.ст.19-21, 72-77, 132, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Львівської митниці ДФС (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) про визнання протиправними і скасування рішення, - задоволити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2019/000150/2 від 18.03.2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС (місцезнаходження: вул. Костюшка, 1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 39420875) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) судові витрати в сумі 768,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Рішення складено у повному обсязі 18.06.2019 року.
Суддя Гавдик З.В.