справа№1.380.2019.001506
13 червня 2019 року
зал судових засідань №14
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого cудді - Сакалоша В.М.,
секретаря судового засідання - Гулкевича В.О.,
за участі:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представників відповідача - Герасиміва В.Р., Воляника В.І.,
свідка - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування рішень, -
ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці ДФС (далі - Львівська митниця ДФС, відповідач), в якому просить суд:
- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці ДФС № UA209190/2019/00190;
- скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 01.02.2019 № UA209000/2019/000081/2.
Ухвалою судді від 03.04.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.
Позовні вимоги позивача обґрунтовано тим, що з метою митного оформлення придбаного транспортного засобу позивач подавав до Львівської митниці ДФС електронну митну декларацію на ввезений товар та підтверджуючі документи, згідно якої заявлено її митну вартість в розмірі 4660,00 євро (що рівно, при курсі НБУ 30,599571 грн. - 142594,00 грн.). Однак відповідач не прийняв вказаної декларації, що підтверджується карткою відмови. Відмова відповідача у прийнятті декларації обґрунтована необхідність коригування митної вартості ввезеного товару з огляду на прийняття рішення про коригування митної вартості від 01.02.2019 № UA209000/2019/000081/2. Позивач наголосив, що здійснив доплату за митне оформлення транспортного засобу в розмірі 40600,00 грн. та з метою досудового врегулювання спору направив на адресу Львівської митниці ДФС претензію з рахунком - фактурою. Однак, листом № 907/Д311/13-70-19/37 від 18.03.2019 відповідач відмовив у перегляді своїх рішень.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив підтримала повністю, просила задовольнити позовні вимоги.
Відповідач позов не визнає, просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 в повному обсязі з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Стверджує, що відповідач правомірно прийняв оскаржувані рішення, оскільки для визначення митної вартості при винесенні рішення використано середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умови повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР. Зважаючи на викладене, Львівська митниця ДФС вважає, що рішення про коригування митної вартості товару від 01.02.2019 №UA209000/2019/000081/2, а відтак і рішення про відмову в прийнятті митної декларації прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства.
У судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просили у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 31.10.2018 придбав транспортний засіб "Skoda Octavia", 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 . Вартість вказаного транспортного засобу становила 4660,00 євро.
07.12.2018 позивач здійснив оплату за попереднє розмитнення транспортного засобу в розмірі 54500,00 грн.
07.12.2018 представник позивача - декларант фізична особа - підприємець ОСОБА_2 подав до Львівської митниці ДФС попередню митну декларацію №UA 209190/2018/040237, згідно якої заявлено митну вартість товару в розмірі 4660,00 євро.
Для підтвердження митної вартості вказаного транспортного засобу до митної декларації долучалися наступні документи: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, рахунок - фактура, договір про надання послуг митного брокера, закордонний паспорт.
07.12.2018 позивач ввіз транспортний засіб на митну територію України.
Декларантом для здійснення митного оформлення товару подано до Львівської митниці ДФС електронну митну декларацію №209190/2019/010472 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено його митну вартість в розмірі 4660,00 євро, що рівне, при курсі НБУ 30,599571 грн. - 142594,00 грн.
Для підтвердження митної вартості до вказаної митної декларації долучено: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, рахунок - фактура №GA2018-02369 від 28.11.2018, договір про надання послуг митного брокера, підтвердження про оплату за транспортний засіб серії АА №100018902; копію закордонного паспорта, копію ІПН ОСОБА_3
Львівська митниця ДФС прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00190 та рішення про коригування митної вартості товарів від 01.02.2019 № UA209000/2019/000081/2.
12.02.2019 позивач здійснив доплату за митне оформлення транспортного засобу в розмірі 40600,00 грн.
З метою добровільного врегулювання спору, позивач звернувся до Львівської митниці ДФС із претензією до якої долучив рахунок - фактуру та просив скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації № UA209190/2019/00190 та рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 01.02.2019 № UA209000/2019/000081/2, здійснити коригування митної вартості та підготувати висновок про повернення помилково та/або надміру сплачених коштів.
Згідно відповіді Львівської митниці ДФС від 18.03.2019 №907/Д311/13-70-19/37 Львівська митниця ДФС залишила рішення про коригування митної вартості без змін.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:
У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).
Згідно з частиною першою статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п'ята, сьома статті 58 МК України).
Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).
Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина п'ята статті 53 містити норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частина четверта, п'ята статті 55 МК України).
Відповідно до частин дев'ятої, десятої статті 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом. Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 „Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Частиною восьмою статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а висловив таку правову позицію: "… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом".
Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів суд, з метою вирішення цього спору, керується такими міркуваннями:
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод "за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)". Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на декларанту. Частиною другою статті 53 МК України визначено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті заборонено.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 через митного брокера для здійснення митного оформлення транспортного засобу подав до митниці митну декларацію на ввезений транспортний засіб з низкою документів, передбачених частиною другою статті 53 МК України, для підтвердження митної вартості транспортного засобу і обраний метод її визначення. Митну вартість автомобіля визначив за ціною договору, яка визначена у рахунку-фактурі та складала 4660,00 євро. Ці документи вказані митним органом в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00190.
Рішенням про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000081/2 від 01.02.2019 митну вартість автомобіля визначено за резервним методом у розмірі 8800,00 євро. Підставою для відмови стало твердження відповідача, що в митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість автомобіля не підтверджена документально і не відповідає інформації щодо вартості даного транспортного засобу, яка "згенерована АСАУР ДФС".
Отже, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу "Skoda Octavia", 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , а також щодо обґрунтованості сумніву митниці щодо заявленої митної вартості та оцінки відповідачем наданих декларантом документів на підтвердження заявленої митної вартості товару.
Суд враховує, що орган доходів і зборів має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Суд встановив, що декларант надавав митниці достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом,а саме: рахунок - фактура №GA2018-02369 від 28.11.2018, у якій міститься опис, що входить у вартість товару, а саме: вартість автомобіля марки "Skoda Octavia", 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , що становить 4101,00 євро, вартість транспортування становить 360,00 євро, вартість аукціонного збору становить 100,00 євро, вартість підготовки документів: транзитні номери, страхування, експортна декларація становить 99,00 євро.
На переконання суду, ці документи підтверджують заявлену митну вартість в розмірі 4660,00 євро. При цьому, жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані декларантом документи не містили. Тому, на переконання суду, не заслуговує на увагу зазначена в оскаржених рішеннях теза про те, що про заявлена митна вартість є документально непідтвердженою.
Оцінюючи зміст рішення про коригування митної вартості товарів суд також враховує таке: відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Водночас, як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000081/2 від 01.02.2019 у ньому зазначено лише про неможливість застосування метод визначення митної вартості 2а та 2б з причини відсутності в органу доходів та зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, а також метод 2в та 2г з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органах доходів і зборів. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідач суду не надав. Отже, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
При прийнятті оскаржуваного рішення відповідач використав виключно інформацію, "згенеровану" у зв'язку зі спрацювання індикатора ризиків АСАУР. При цьому представник відповідача не зміг пояснити суду, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що свідчить про порушення вимог статті 55 МК України.
Львівська митниця ДФС на вимогу суду не надала жодних доказів того, що при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості за резервним методом було враховано стан транспортного засобу з урахуванням індивідуальних ознак (його комплектацію, технічний стан). Відповідач обмежився загальним висновком про те, що заявлена митна вартість не підтверджена документально, не зазначив при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, в чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах.
Отже, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем. Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, єдиною підставою для коригування митної вартості товарів слугувала інформація з електронної бази даних АСАУР ДФС України.
Щодо покликання відповідача про застосування при прийнятті спірного рішень особливих вимог, передбачених Тимчасовим порядком виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, який затверджено постановою Кабінету міністрів України №1077 від 12.12.2018 (далі - Тимчасовий порядок), суд зазначає, що у відповідності до пункту 1 Тимчасового порядку, Тимчасовий порядок визначає механізм виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТЗЕД та ввезені громадянами на митну територію України в період з 01.01.2015 до 25.11.2018, а також: 1) перебувають у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, поміщення в який здійснювалося шляхом вчинення дій, усного декларування або декларування з використанням іншого документа, ніж митна декларація, на бланку єдиного адміністративного документа; 2) перебували у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, були вивезені за межі митної території України після 25.11.2018 та ввезені повторно. Так, пунктом 1 Тимчасового порядку визначено коло транспортних засобів, а також період та умови, за наявності яких митне оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України здійснюється в порядку, передбаченому законодавством, з особливостями, визначеними цим Тимчасовим порядком.
Враховуючи те, що транспортний засіб, щодо якого відповідачем прийняті оспорювані рішення, був ввезений на митну територію України 07.12.2018 та заявлений до митного оформлення 28.01.2019 положення Тимчасового порядку до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.
Разом з цим, пунктом 7 Тимчасового порядку встановлено, що для цілей оподаткування транспортних засобів застосовується фактурна вартість цих транспортних засобів. Використані громадянами відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально. В пункті 8 Тимчасового порядку наведено перелік документів, що можуть подаватися для підтвердження заявленої фактурної вартості транспортних засобів, який відповідає переліку, встановленому МК України. Відповідно до пункту 9 Тимчасового порядку для перевірки достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу орган доходів і зборів використовує індикатор ризику, значення якого для кожного транспортного засобу встановлюється окремо на рівні нижньої межі діапазону вартості транспортних засобів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваному транспортному засобу в країні експорту, з вирахуванням із такої вартості сум податків, що підлягають поверненню у країні експорту у зв'язку з вивезенням (експортом) таких транспортних засобів. Під час встановлення значення індикатора ризику використовується інформація спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу. Якщо заявлена фактурна вартість оцінюваного транспортного засобу є меншою від встановленого індикатора ризику для такого транспортного засобу, проводиться перевірка достовірності заявленої фактурної вартості такого транспортного засобу. Під час проведення перевірки достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу орган доходів і зборів додатково використовує такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; цінову інформацію, отриману в рамках домовленостей, укладених між ДФС та об'єднаннями імпортерів та виробників. У разі коли заявлена фактурна вартість оцінюваного транспортного засобу не підтверджується такими джерелами інформації, орган доходів і зборів повідомляє особі, яка декларує транспортний засіб, про можливість доведення достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу шляхом подання інформації із спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, або висновку про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу, підготовленого спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством. Якщо орган доходів і зборів може аргументовано довести недостовірність заявленої фактурної вартості оцінюваного транспортного засобу відповідно до поданих особою, яка декларує транспортний засіб, інформації та документів, орган доходів і зборів відмовляє у митному оформленні такого транспортного засобу за заявленою фактурною вартістю. У разі відмови у митному оформленні транспортного засобу за заявленою фактурною вартістю орган доходів і зборів приймає рішення про коригування заявленої вартості та невідкладно в установленому порядку видає рішення про відмову, в якому зазначає причини відмови та наводить вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення транспортного засобу, зокрема скориговану вартість, розмір якої не може бути більшим нижньої межі діапазону вартості транспортних засобів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваному транспортному засобу в країні експорту, з вирахуванням із такої вартості сум податків, що підлягають поверненню у країні експорту у зв'язку з вивезенням (експортом) таких транспортних засобів (пункт 10 Тимчасового порядку).
Таким чином, відповідачем не дотримано навіть вимог Тимчасового порядку, яким керувалися посадові особи митниці при прийнятті оскаржених рішень. Так, для визначення митної вартості при винесенні рішень про коригування митної вартості відповідачем використано "середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР ДФС", а не нижню межу діапазону вартості транспортних засобів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваному транспортному засобу в країні експорту. Не наведено в оспорюваному рішенні про коригування митної вартості та не подано суду доказів, що підтверджують використання при прийнятті таких рішень інформації спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу.
Наведене в сукупності дозволяє суду дійти висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях та жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені. Суд вважає, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню і підтверджували усі складові митної вартості імпортованого товару, натомість відповідач не довів правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля.
Таким чином, висновки Львівської митниці ДФС про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом, а саме за ціною договору, яка зазначена в рахунку-фактурі є хибними.
Суд також враховує, що рішення Львівської митниці ДФС про відмову в прийнятті митної декларації є похідними від рішення про коригування митної вартості. Тому, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів від 01.02.2019 №UA209000/2019/000081/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00190 відповідно є такими, що не відповідають встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а тому підлягають скасуванню як протиправні.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України судові витрати у вигляді судового збору стягненню зі сторін не підлягають.
Позивачем були понесені витрати на правову допомогу в сумі 13500 грн. дані витрати підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями наступних документів: договору про надання правової допомоги №04/2019, додатку до договору №1, ордера, акту надання-приймання послуг №1/03/2019. Відповідно до п.1 ч.2 ст.132 КАС України - до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу. Оцінивши наявні докази, керуючись ст.134 КАС України, суд вважає, що заявлені позивачем витрати підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 01.02.2019 № UA209000/2019/000081/2.
Визнати протиправним та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці ДФС № UA209190/2019/00190.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС (79000, Львівська область, місто Львів, вул. Костюшка, буд. 1; ідентифікаційний код 39420875) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) витрати на правову допомогу в сумі 13 500 (тринадцять тисяч п'ятсот),00 грн.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 18.06.2019.
Суддя В.М. Сакалош