справа №1.380.2019.001106
12 червня 2019 року
зал судових засідань №10
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Лунь З.І.,
секретар судового засідання Ходань Н.С.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Герасиміва В.Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення, зобов'язати вчинити дії.
ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до суду з позовом до Львівської митниці ДФС (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA209190/2019/00366 від 19.02.2019 відповідача;
- скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів призначення за №UA209000/2019/000111/2 від 19.02.2019;
-зобов'язати відповідача прийняти митну декларацію за №UA209190/2019/00366 від 19.02.2019.
В обґрунтування позову зазначає, що за наявності усіх документів, звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого транспортного засобу. У поданій митній декларації митна вартість транспортного засобу позивачем була визначена за ціною договору (контракту) щодо транспортного засобу, який імпортується (основний метод). Проте, відповідачем протиправно, в порушення норм ст.57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість транспортного засобу, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Внаслідок цього було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів договір та, як наслідок, весь поданий перелік документів, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Відтак, застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості суттєво порушує права позивача. Просив позов задовольнити повністю.
На заперечення позовних вимог від представника відповідача 15.04.2019 надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача послався на те, що відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений ст. 53 МК України. Оскільки подані документи у своїй сукупності не спростували сумнів митниці у достовірності наданої інформації, вказане слугувало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а шляхом поетапного застосування митницею методів визначення митної вартості та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів за №UA209000/2019/000111/2 від 19.02.2019 та визначено митну вартість товару у розмірі 35100,00Євро за резервним методом.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засідання щодо задоволення позовних позовних вимог заперечив, стверджував, що оскаржувані рішення є обґрунтованими, оскільки декларантом не було виконано законних вимог митного органу щодо надання документів на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару.
Суд встановив таке.
12.12.2018 ОСОБА_2 у Федеративній Республіці Німечинна, на підставі рахунку-фактури від 12.12.2018 №VК11232018, виданого нерезидентом Peter VolkI Jun, було придбано автомобіль Volkswagen, модель Touareg 3.0 V6 TDI, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , вартістю 11500,00Євро.
16.12.2018 представником позивача, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 ,(декларантом) ввезено на митну територію України транспортний засіб, що підтверджується актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2018/72876 від 16.12.2018.
Декларантом позивача оформлено та подано відповідачу в електронній формі митну декларацію №UA209190/2018/41470, якою заявлено до митного оформлення імпортований товар: транспортний засіб - легковий автомобіль марки Volkswagen, модель Touareg 3.0 V6 TDI, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , загальною вартістю 11500,00Євро, за методом визначення митної вартості - 1 (за ціною договору).
Для митного оформлення декларантом позивача надано наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) від 12.12.2018 №VК11232018; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2018/72876 від 16.12.2018; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 17.12.2015; договір про надання послуг митного брокера №б/н від 30.11.2018; інші некласифіковані документи Schackenet від 19.12.2018, довідку №22.12.2018-92 від 22.12.2018, квитанцію №б/н від 12.12.2018, ремонтну калькуляцію від 29.01.2019,фото від 20.12.2018; копію митної декларації країни відправлення №18DЕ770397052505Е4 від 12.12.2018; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України серії FP071640 від 01.06.2018; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України серії КА863831 від 24.07.1998.
За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідачем зроблено висновок, що такі документи не містять достатніх даних для підтвердження обраного декларантом методу визначення митної вартості. Враховуючи цю обставину, митний орган розпочав процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про надання протягом 10 календарних днів документів для підтвердження складових митної вартості відповідно до ч.2 ст.264 Митного кодексу України, а саме: банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування то страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевезені) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення.
30.01.2019 декларантом, який діяв від імені позивача до сектору митного оформлення митного поста подано митну декларацію для здійснення митного оформлення зазначеного товару №UA209190/2019/012243.
На підтвердження заявленої митної вартості декларантом надані наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) від 12.12.2018 №VК11232018; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2018/72876 від 16.12.2018; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 17.12.2015; висновок про вартість характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №16/19 від 29.01.2019; договір про надання послуг митного брокера №б/н від 30.11.2018; інші некласифіковані документи Schackenet від 19.12.2018, довідку №22.12.2018-92 від 22.12.2018, квитанцію №б/н від 12.12.2018, ремонтну калькуляцію від 29.01.2019, фото від 20.12.2018; копію митної декларації країни відправлення №18DЕ770397052505Е4 від 12.12.2018; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України серії FP071640 від 01.06.2018; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України серії КА863831 від 24.07.1998.
Відповідач, за результатами розгляду поданої позивачем митної декларації та додаткових документів, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000111/2 від 19.02.2019, згідно із графою 30 якого визначив митну вартість товару легкового автомобіля марки Volkswagen, модель Touareg 3.0 V6 TDI, бувший у користуванні, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , двигун дизельний, об'єм двигуна 2967 см3, потужність 193кВт, колісна формула 4*4, дата першої реєстрації 18.12.2015, загальна кількість місць 5, призначений для використання по дорогах загального користування (перевезення пасажирів), колір сірий. Категорія ТЗ за документами виробника М1 за резервний методом у розмірі 35100,00Євро (замість 11500,00Євро, що була заявлена декларантом).
У графі 33 вказаного рішення зазначено, що обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості відповідно Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 11.09.2015 №689, у митному органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 35100,00Євро. Керуючись ч. 3 ст.53 МК України та враховуючи положення п.п.1 ч.5 ст.54 МК України, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування ст.VII ГАТТ орган доходів і зборів має право витребовувати додаткові документи, що підтверджують митну вартість. Митна вартість може бути визначена за умови подання: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації відправлення. Також відповідно до ч.6 ст.53 вказаного закону декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження митної вартості.
У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МК України) та методу 2г (ст. 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість визначено за резервним методом у зв'язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС.
Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00366 від 19.02.2019.
У цій же картці відмови митний орган роз'яснив можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення після приведення рівня митної вартості товару у графах 12, 45 МД відповідно до рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/000111/2 від 19.02.2019.
У зв'язку з наведеним, не погоджуючись із проведеними Львівською митницею ДФС коригуваннями митної вартості автомобіля, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами 4 та 5 ст.58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ч.ч.1 та 2 ст.52 МКУкраїни).
Частинами 1 та 2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч.5 і 6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів (ч.1 ста.368 Митного кодексу України).
З аналізу ч.ч.1 та 2 ст.53 МК України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
В силу положень ч.5 ст.53 МКУкраїни забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями ч.3 та ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Як встановлено судом, позивачем до митного органу для підтвердження заявленої фактурної вартості транспортного засобу було надано рахунок-фактуру від 12.12.2018 №VК11232018, у якому вказано митну вартість оцінюваного транспортного засобу, з відміткою про проведену оплату готівкою, яка здійснена 12.12.2018. Вказаний рахунок-фактура містить реквізити, необхідні для ідентифікації придбаного плозивачем транспортного засобу. Зазначене підтверджується наданим до суду офіційним перекладом рахунку-фактури.
Таким чином, суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого ч.2 ст.53 Митного кодексу України.
Щодо документів, необхідність подання яких при процедурі консультації із позивачем вимагав відповідач (банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування то страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевезені) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення), суд вважає їх витребування безпідставним, про що зазначено нижче.
Згідно з ч.1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Відповідно до ч. 2 вказаної статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною 3 ст.57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).
Згідно з ч.5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.ст.59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст.62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст.63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).
За приписами ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з ч.2 вказаної статті Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч.3 ст.58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 цього Кодексу.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1 ст.54 МК України).
У відповідності до ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій ст.58 цього Кодексу.
Згідно з ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.
Частиною 5 ст.54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
При цьому, відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, із ситемного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому, законом чітко визначено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Між тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені ст.53 Митного кодексу України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст.53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Водночас, відповідно до ч.7 ст.54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана позивачем у митній декларації №UA209190/2019/012243 від 30.01.2019, визначено за основним методом, а до самої митної декларації подано, рахунок-фактуру від 12.12.2018 №VК11232018 та митну декларацію складену митними органами ФРН №18DЕ770397052505Е4 від 12.12.2018, якими підтверджується заявлені відомості про митну вартість транспортного засобу за ціною договору.
Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв'язку з:
- неможливістю надати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевезені) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару;
- наявністю у митного органу цінової інформації даних АСАУР ДФС щодо вартості ідентичного автомобіля зазначеного у декларації №UA209190/2019/012243 від 30.01.2019 (вартість 35100,00Євро).
Однак, суд вказує на протиправність зроблених відповідачем висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною договору.
Така протиправність, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.
По перше, суд констатує, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого ч.5 ст.54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у ч.ч.1 і 2 ст.58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов'язковою при відповідному обчисленні митної вартості.
По друге, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість автомобіля є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення митної вартості товару.
По третє, відповідач ні під час декларування спірного товару, ні під час судового розгляду справи не вказав на документи, зазначені у ч. 2 ст.53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль.
На підставі наведеного, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною рахунку-фактури від 12.12.2018, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
З огляду на вищевикладене, посилання відповідача на ту обставину, що декларантом не долучено транспортних документів, що свідчить про невключення при розрахунку митної вартості витрат на транспортування автомобіля, на думку суду не може вказувати на правомірність дій відповідача щодо коригування митної вартості транспортного засобу та слугувати підставою для відмови в задоволенні позову. Відповідачем не подано суду доказів, що саме ця обставина викликала обґрунтований сумнів в митного органу щодо заявленої декларантом позивача митної вартості транспортного засобу. Так, відповідно до змісту електроного повідомлення про необхідність надання додаткових документів відповідно до ч.2 ст.264, п.3 ч.1 ст.266 МК України, відповідачем витребовувались для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з ч.2 ст.53 МК України: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування то страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевезені) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення. Відтак, суд вказує на те, що така обставина як «недолучення декларантом транспортних документів, що свідчить про невключення при розрахунку митної вартості витрат на транспортування автомобіля», відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не встановлювалась, а відтак і не слугувала підставою для коригування митної вартості транспортного засобу.
Окрім цього, згідно з позицєю Верховного Суду України, викладеній в постанові від 11.09.2012 в справі № 21-262а12, та Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 в справі № 826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Таким чином, визначення відповідачем митної вартості транспортного засобу, бувшого у використанні, призначеного для перевезення людей (пасажирський), марки Volkswagen, модель Touareg 3.0 V6 TDI, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , двигун дизельний, об'єм двигуна 2967 см3, потужність 193кВт, колісна формула 4*4, дата першої реєстрації 18.12.2015, загальна кількість місць 5, призначений для використання по дорогах загального користування (перевезення пасажирів), колір сірий, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом, лише на підставі неподання позивачем запитуваних митним органом документів, є необґрунтованим та безпідставним.
Крім цього, суд зазначає, що відповідач не довів суду неможливість застосування ним попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару. Загальні посилання на норми Митного кодексу України, зроблені в оскаржуваному рішенні, не конкретизують підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення.
Як свідчать зміст графи 33 Рішення про коригування митної вартості товарів за № UA209000/2019/000111/2 від 19.02.2019, в ній є посилання про визначення митної вартості за резервним методом, втім відсутні будь які відомості про номери та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Спірне вказане рішення не містить обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості.
Відсутність обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для скасування рішення про коригування митної вартості товарів.
З приводу незазначення у оскаржуваному рішенні відповідного обґрунтування і розрахунку коригування митної вартості представник відповідача зазначає, що у спірному випадку розрахунок робився інспектором у зв'язку із спрацюванням системи ризиків АСАУР. В такому випадку, при введені VIN-коду, система вибрала конкретне числове значення (35100,00Євро), тому розрахунок не зазначався в рішенні.
Відповідач стверджує, що конкретне числове значення скоригованої вартої автомобіля визначено таким програмно-інформаційним комплексом як Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (надалі по тексту також - АСАУР).
Системний і послідовний аналіз всього Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 684 від 31.07.2015 (надалі по тексту також - Порядок № 684), свідчить, що положення останнього не містить будь яких даних про можливість визначення митної вартості транспортних засобів за VIN-кодом, та також вартості взагалі.
Відповідач не надав суду жодного пояснення, на підставі якого нормативно-правового акта саме програмно-інформаційним комплексом АСАУР вправі, крім виявлення відповідних ризиків, самостійно визначати (коригувати) митну вартість транспортних засобів, в тому числі за їх VIN-кодами.
Відповідач не представив запиту чи звернення до спеціалізованого підрозділу ДФС для визначення митної вартості, відтак у суду відсутні докази формування останніх.
Які саме дані спеціалізованих програмно-інформаційних комплексів Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС або цінову інформацію, отриману в рамках домовленостей, укладених між ДФС та об'єднаннями імпортерів і виробників, використано окрім програмно-інформаційного комплексу АСАУР, відповідач не повідомив суд.
Суд також зауважує, що мотивувальна частина оскаржуваного рішення не має жодного обґрунтування чи відомостей про обставини виникнення ризику «спрацювання АСАУР 105-2, 106-2», «вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел».
Щодо таких обставин представник відповідача не надав обґрунтованого пояснення та доказів, зокрема, з приводу обставин: найменування митного органу (митного посту), в якому мало місце декларування товару (автомобіля марки Volkswagen, модель Touareg 3.0 V6 TDI, бувший у користуванні, 2015 року випуску) із подібними характеристиками транспортного засобу в порівнянні з тим, який придбав позивач 12.12.2018; календарної дати придання товару і дати такого митного оформлення; конкретних характеристик ідентичного або аналогічного (подібного) транспортного засобу; умов поставки товару; технічного стану транспортного засобу; методу визначення митної вартості товару у ідентичному чи аналогічному випадку.
Вказане свідчить, що відповідач не обґрунтував наявність спрацьованих ризиків при перевірці заявленої митної вартості автомобіля саме з причин - «вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел».
При цьому, слід зазначити, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі № 805/2713/16-а.
Окрім цього, з огляду на зміст перекладу рахунку-фактури від 12.12.2018 року, транспортний засіб марки Volkswagen, модель Touareg 3.0 V6 TDI, бувший у користуванні, 2015 року випуску, пошкоджений після ДТП: пошкодження рами, різні оптичні та технічні пошкодження).
Також, представник відповідача не надав суду жодних доказів про те, що при прийнятті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів за № UA209000/2019/000111/2 від 19.02.2019 за резервним методом, було враховано стан транспортного засобу (пошкодження автомобіля), які зазначені, зокрема, в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу за №UA20903/2018/72876 від 16.12.2018.
Так, згідно з додатковим аркушем до акта про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу за №UA20903/2018/72876 від 16.12.2018, встановлено, що легковий автомобіль марки Volkswagen, модель Touareg 3.0 V6 TDI, бувший у користуванні, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , двигун дизельний, об'єм двигуна 2967 см3, потужність 193кВт, колісна формула 4*4, дата першої реєстрації 18.12.2015, загальна кількість місць 5, призначений для використання по дорогах загального користування (перевезення пасажирів), колір сірий, на час митного огляду містив пошкодження внаслідок ДТП, а саме передній бампер, решітка, радіатори, капот, права та ліва фари, переднє праве та ліве крило, задеє ліве крило, передні та задні двері, вітрове скло, спрацьовані подушки безпеки пошкоджено, дах скло.
Відповідач не довів, що така інформація про реальний стан транспортного засобу була також внесена в програмно-інформаційного комплексу АСАУР при здійсненні митного контролю і виконанні митних формальностей при здійсненні митного оформлення товару в лютому 2019 року.
Позивачем надано суду Висновок експертного автотоварознавчого дослідження за №16/19, складений судовим експертом Романяк А.М. 29.01.2019, відповідно до якого вартість ввезеного з-за кордону на митну територію України автомобіль Volkswagen, модель Touareg 3.0 V6 TDI, бувший у користуванні, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , з врахуванням особливостей його стану визначеного експертом при органолептичному обстеженні та зазначеного в додатковому аркуші до акта митного огляду №UA20903/2018/72876 від 16.12.2018, в цінах на дату проведення дослідження може становити - 360995,00грн.(11376,00Євро) Вказаний висновок містить калькуляцію витрат на ремонт пошкоджень вказаного автомобіля. До даного висновку долучені фототаблиці транспортного засобу і самих пошкоджень окремих частин, вузлів і агрегатів такого автомобіля.
Дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були наявні всі документи для визначення митної вартості за ціною рахунку щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст.58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною рахунку-фактури від 12.12.2018, а відповідачем безпідставно, в порушення ст.58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених ст. 59-63 Митного кодексу України.
З урахуванням усіх вищенаведених обставин та висновків суду, оскаржуване рішення про коригування заявленої митної вартості товару, в порушення пунктів 1, 2, 3 4 ч. 2 ст.55 МК України, не містить:
- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
- вичерпного переліку вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів.
Також, відповідач в оскаржуваному рішенні від 19.02.2019 та картці відмови не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов'язковою при обчисленні такої вартості. Про обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом зазначено також у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17.
Згідно з ч.ч.1 та 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000111/2 від 19.02.2019 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці ДФС №UA209190/2019/00366 від 19.02.2019 є протиправними та таким, що підлягають скасуванню, а тому, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.
Враховуючи характер спірних правовідносин, а також беручи до уваги висновки суду про протиправність рішення та картки відмови Львівської митниці ДФС, з метою ефективного правового захисту порушених прав позивача, суд дійшов про необхідність зобов'язання відповідача прийняти митну декларацію за №UA209190/2019/00366 від 19.02.2019 подану в інтересах ОСОБА_2 .
Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 2305,20грн, що підтверджується квитанціями №0.0.1287229255.1 від 05.03.2019 та №0.0.1302861799.1 від 20.03.2019.
Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці ДФС №UA209190/2019/00366 від 19.02.2019.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA209000/2019/000111/2 від 19.02.2019.
Зобов'язати Львівську митницю ДФС прийняти митну декларацію за №UA209190/2019/00366 від 19.02.2019 подану в інтересах ОСОБА_2 .
Стягнути з Львівської митниці ДФС (місцезнаходження:79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 39420875) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 2305 (дві тисячі триста п'ять)грн.20коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п 15.5 п.5 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено 18.06.2019.
Суддя Лунь З.І.