справа №1.380.2019.001635
12 червня 2019 року
зал судових засідань № 12
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Кузана Р.І.,
секретар судового засідання Козак О.М.,
за участю:
представника відповідача Несторовича Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, Львівська область, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) (далі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 №Ф-3805-54.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 28.03.2019 ОСОБА_1 отримано вимогу відповідача про сплату боргу від 14.02.2019 №Ф-3805-54. Відповідач, як на підставу для складання вимоги, посилається на те, що станом на 31.01.2019 у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати ЄСВ на загальну суму 18276,72 грн. ОСОБА_1 вважає, що вказана вимога про сплату боргу підлягає скасуванню, оскільки неможливо встановити на підставі чого її сформовано.
Ухвалою від 10.04.2019 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою судді від 22.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 22.05.2019 суд залишив без задоволення заяву представника відповідача із запереченнями проти розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 22.05.2019 суд відклав розгляд справи на 04.06.2019.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву та додаткові пояснення до нього, в яких просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів ГУ ДФС у Львівській області винесено вимогу про сплату боргу №Ф-3905-54 від 14.02.2019 на суму 18276,72 грн. На дату формування вимоги №Ф-3905-54 від 14.02.2019 платник знаходився на загальній системі оподаткування та не перебував в стані припинення чи ліквідації. Окрім цього, згідно з обліковими даними інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 31.01.2019 заборгованість ФОП Лаврик О.М. по єдиному внеску (код класифікації до бюджету 71040000) становила 18276,72 грн. Відповідач звертає увагу суду на те, що в ІС «Податковий борг» відсутня інформація щодо наявності у позивача пільги по сплаті єдиного внеску відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування». Враховуючи наведене, ГУ ДФС у Львівській області вважає доводи позовної заяви ОСОБА_1 безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Позивач 31.05.2019 подала до суду пояснення, в яких вказує на те, що вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449. Проте, жодних перевірок стосовно неї не проводилось. Окрім цього позивач вказує на те, що оскаржувана вимога взагалі не містить жодних посилань на підстави її винесення.
Ухвалою від 04.06.2019 суд призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання призначено на 12.06.2019.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.
Позивач в судове засідання 12.06.2019 не прибула. Надіслала на адресу суду клопотання про розгляд справи без її участі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
27.04.2010 позивача зареєстровано, як фізичну особу-підприємця, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 36, 37).
Як зазначено представником відповідача у відзиві, позивач перебувала на загальній системі оподаткування. Доказів протилежного позивачем суду не подано.
Згідно з витягом з інтегрованої картки платника податків позивача станом на 31.01.2019 за ОСОБА_1 числиться заборгованість у розмірі 18 276,72 грн. (а.с.39, 40).
14.02.2019 Головним управлінням ДФС у Львівській області, відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, ОСОБА_1 виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3905-54 на загальну суму боргу 18 276,72 грн. (а.с. 10).
Відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у Стрийській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Львівській області від 13.05.2019 №1005327826 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває за основним місцем обліку зі станом платника «припинено, але не знято з обліку», припинено підприємницьку діяльність за власним рішенням від 29.03.2019 №2 421 006 0002 001198.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що на переконання позивача вимога про сплату боргу № НОМЕР_2 на суму 18276,72 грн. виставлена безпідставно. Зазначена у ній сума не ґрунтується на висновках акту перевірки чи даних звітності, а тому не може вважатись боргом, який необхідно сплатити позивачу. Вважаючи у зв'язку із цим свої права та інтереси порушеними, позивач звернулася до суду з даним позовом з метою їх захисту.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.08.2010 № 2464 (далі - Закон України № 2464).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
За приписами ст. 4 Закону України № 2464 платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) є, зокрема, фізичні особи - підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
Платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України № 2464).
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Згідно ч. 12 ст. 9 Закону України № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Аналіз вказаних положень законодавства дає підстави суду дійти висновку, що недоїмкою по єдиному соціальному внеску є не лише своєчасно несплачена самостійно визначена платником сума, але й сума єдиного внеску самостійно ненарахована платником. При цьому, у разі неотримання доходу чи нездійснення діяльності у звітному періоді, платник зобов'язаний нарахувати та сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі мінімального страхового внеску. У разі самостійного ненарахування платником належної до сплати суми єдиного внеску, недоїмкою вважається мінімально визначена законом сума.
У 2017 році мінімальний розмір страхового внеску становив 704 грн. на місяць (3200 грн. - мінімальна зарплата у 2017 році * 22% = 704 грн.), у 2018 році - 819,06 грн. (3723 грн. - мінімальна заробітна плата у 2018 році * 22% = 819,06 грн.).
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 25 Закону України № 2464, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
10.06.2016 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 07.04.2016 за №422 «Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Наказ №422).
Відповідно до Наказу №422 оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами Державної фіскальної служби України в інформаційній системі органів ДФС. Для обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників (далі - ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
Наказ №422 визначає порядок: ведення ІКП та здійснення контролю за коректністю інформації при відкритті/закритті ІКП в інформаційній системі ДФС; відображення в ІКП показників щодо податкових зобов'язань, визначених самостійно платниками податків та контролюючими органами у випадках, не пов'язаних із порушенням податкового законодавства; перенесення до ІКП визначених за результатами контрольно-перевірочної роботи сум грошових зобов'язань, податкових, митних та інших платежів та методи контролю відповідності показників результатів даним ІКП; відображення в ІКП сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов'язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску; перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників.
Судом встановлено, що згідно з витягом з ІКП, в позивача наявна недоїмка по єдиному внеску: за 2017 рік в сумі 8448 грн. термін сплати 09.02.2018; 2457,18 грн. - за 1 квартал 2018 року, термін сплати 19.04.2018; 2457,18 грн. - за 2 квартал 2018 року, термін сплати 19.07.2018; 2457,18 грн. - за 3 квартал 2018 року, термін сплати 19.10.2018; 2457,18 грн. - за 4 квартал 2018 року, термін сплати 21.01.2019 (а.с. 39,40).
Щодо твердження позивача про те, що жодних перевірок щодо неї не проводилось та відсутність в оскаржуваній вимозі обставин щодо наявності акту, суд зазначає наступне.
Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено «Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).
Згідно з пунктом 1 розділу VI Інструкції №449, до платників, які не виконали визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках:
- якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами;
- якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
За положеннями пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.
Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується не лише на підставі актів документальних перевірок. Відображення в інформаційній системі фіскального органу даних про наявність у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску є самостійною і достатньою підставою для формування вимоги про сплату боргу.
Отже, в інформаційній системі податкового органу було відображено мінімальну суму страхового внеску, яку зобов'язана сплатити позивач. Тоді як за результатами документальної перевірки податковий орган може визначити розмір єдиного внеску зі суми отриманого позивачем доходу за вказаний період. В такому випадку розмір необхідного до сплати єдиного внеску буде визначатись як різниця між сумою донарахованого платежу і мінімальною сумою єдиного внеску.
За положеннями ст. 6 Закону України № 2464 платник єдиного внеску має право безоплатно отримувати від органів доходів і зборів та Пенсійного фонду в межах їх компетенції інформацію, необхідну для виконання обов'язків, покладених на платника згідно з цим Законом, а також для підтвердження надходження до Пенсійного фонду сплачених платником сум єдиного внеску. Водночас, такий платник моє обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що контролюючим органом правомірно сформовано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 №Ф-3905-54 у розмірі 18 276,72 грн. відповідно до облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів на підставі Закону України № 2464 та Інструкції №449.
Суд також враховує, що право на звільнення від сплати єдиного внеску за себе мали у 2017 - 2018 роках ФОП, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 4 ст. 4 Закону України № 2464).
Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, чинним законодавством не передбачено.
Суд зазначає, що позивачем не надано доказів того, що вона має право на звільнення від сплати єдиного внеску.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 , а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-73, 242, 244, 245 КАС України, суд, -
в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складене та підписане 18.06.2019.
Суддя Р.І. Кузан