справа №813/4227/17
10 червня 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулкевич І.З.,
секретар судового засідання Іванес Х.О.,
за участю : представника позивача Камінська С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра" до Головного управління Держпраці у Львівській області про скасування постанови про накладення штрафу,-
Встановив:
Позивач - Приватне акціонерне товариство “Львівський електроламповий завод “Іскра” звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №13011382416-497 від 09.11.2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не згідний із спірною постановою, оскільки така не відповідає фактичним обставинам справи.
Як вбачається з вимог припису, який винесений 30.10.2017 року, позивач зобов'язаний був усунути порушення до 07.11.2017 року, однак припис до позивача надійшов 16.11.2017. після встановленого у ньому терміну для виправлення фактів порушення законодавства.
Головним управлінням Держпраці у Львівській області передчасно 09.11.2017 р без дослідження факту його виконання накладено штрафні санкції на Товариство.
Крім того, 09.03.2017 року Господарським судом Львівської області винесено ухвалу, якою порушено провадження у справі № 914/355/17 про банкрутство ПрАТ “Львівський електроламповий завод “ІСКРА” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Процедура розпорядження майном триває до теперішнього часу.
Через арешт рахунків товариство фактично позбавлене можливості здійснювати будь-які виплати та вести господарську діяльність.
При прийнятті оскаржуваної постанови відповідачем не досліджено первинні бухгалтерські документи ПрАТ “Львівський електроламповий завод “Іскра” щодо наявності об'єктивної можливості для виплати заробітної плати, не враховано проблемні питання позивача, про які було відомо інспектору, не взято до уваги вчинення позивачем всіх можливих дій щодо виплати заробітної плати та відсутність заборгованості по її виплаті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив такі задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав вказаних у письмових запереченнях, та зазначив, що за результатами інспекційного відвідування, інспектором було виявлено ряд порушень вимог законодавства про працю, які зафіксовані у акті перевірки, серед них:
Порушення вимог ч. 1 ст. 115 КЗпП України та ч.1 ст. 24 Закону України “Про оплату праці”.
У зв'язку з виявленими порушеннями, 09.11.2017 року уповноваженою посадовою особою Управління було винесено постанову про накладення штрафу № 13011382416-497 у відповідності до абзацу 3 частини 2 ст. 265 КЗпП України на загальну суму 9600 грн.
Посилання позивача на ту обставину, що порушення зазначених вимог законодавства про працю у позивача зумовлено відсутністю коштів, не є підставою для його звільнення від відповідальності згідно ст.265 КЗпП України.
Відтак вважає позовні вимоги безпідставними та не обгрунтованими, в задоволенні яких просить відмовити повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи.
Представник позивача подав відзив на заперечення відповідача, в якому вказав, що при проведенні перевірки відповідачем в повному об'ємі не досліджено та не вивчено первинні бухгалтерські документи ПрАТ “Львівський електроламповий завод “Іскра” щодо наявності об'єктивної можливості для виплати заробітної плати, не враховано проблемні питання позивача, про які було відомо інспекторам, не взято до уваги вчинення позивачем всіх можливих дій щодо виплати заробітної плати та відсутності заборгованості по її виплаті.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, допитавши свідків, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.
Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011 затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці.
Відповідно до п.п.1, 2 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011 (далі - Положення №386), Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Держпраці України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України (далі - Міністерство), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Пунктом 7 вказаного Положення Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначається постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації ст.259 Кодексу законів про працю України та ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 26.04.2017 № 295, якою, зокрема, затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295).
Відповідно до п.2 вказаного Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
У п. 5 Порядку № 295 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться, зокрема, 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 вказаного пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю.
Порядок прийняття постанов про накладення штрафних санкцій, передбачених ст. 265 КЗпП України, регламентований Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).
Відповідно до п. 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
Приписами п. 8 Порядку № 509 визначено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 вказаного Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
У відповідності до положень п. 9 Порядку № 509 штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб'єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.
Отже, підставою для накладення штрафів є виявлені під час перевірки суб'єкта господарювання порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, зафіксовані в акті перевірки.
09.11.2017 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Грицак О.О. винесено постанову № 13011382416-497 про накладення штрафу на Приватне акціонерне товариство “Львівський електроламповий завод “Іскра” у розмірі 9600 (дев'ять тисяч шістсот ) гривень за порушення вимог ч.1 ст.115 КЗпП України, ч. 1 статті 24 “Про оплату праці”- виплата заробітної плати у Товаристві проводиться з порушенням термінів, а саме пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Згідно відомостей нарахування заробітної плати, платіжних доручень та банківських виписок встановлено, що виплата заробітної плати проводиться частинами та з порушенням строків.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає протиправною спірну постанову відповідача, оскільки така винесена безпідставно, без врахування всіх обставин для її прийняття, відтак підлягає скасуванню.
Вказані обставини, та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Аналогічна норма міститься в ч.1 ст. 24 Закону України “Про оплату праці”.
Згідно відомостей нарахування заробітної плати, платіжних доручень та банківських виписок, встановлено, що виплата заробітної плати проводиться частинами та з порушення строків, а саме : згідно платіжного доручення №602 від 08.09.2017 ОСОБА_1 зараховано на картковий рахунок 1000 грн, у графі призначення платежу зазначено “зарплата липня, серпня, вересня, відпускні”, однак конкретна сума за кожен місяць не відображена, відповідно встановити яка конкретна частина суми за кожен місяць була працівнику виплачена не можливо. Станом на 08.09.2017 працівнику виплачувалась частина заробітної плати за липень, то станом на 01.09.2017 у Товаристві мала місце заборгованість із виплати заробітної плати; згідно платіжного доручення №274 від 11.11.2017 ОСОБА_2 зараховано на картковий рахунок 2302,41 грн, у графі призначення “зарплата серпня, вересня, жовтня, відпускні” однак конкретна сума за кожен місяць не відображена, відповідно встановити яка конкретна частина суми за кожен місяць була працівнику виплачена.
Судом встановлено, що виплата заробітної плати у Товаристві проводиться з порушенням термінів, а саме пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, тобто з порушенням строків встановлених ч. 1 ст. 115 КЗпП України та ч.1 ст. 24 Закону України “Про оплату праці”.
Отже, заробітна плата вказаним працівникам виплачувалася із затриманням законодавчо встановлених строків, що порушує вимоги ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України та ч. 1 ст . 24 Закону України “Про оплату праці”.
Таким чином, суд вважає, що відповідач правомірно на підставі абзацу 8 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України виніс оскаржену постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами 09.11.2017 №13011382416-497.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ “Перехідні положення” КАС України, суд -
Вирішив:
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду складено в повному обсязі 18 червня 2019 року.
Суддя Гулкевич І.З.