Іменем України
14 червня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1246/19
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Смішливої Т.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Бутенко К.В.,
позивача - ОСОБА_1
представників відповідача - Сухової Г.В. дов. № 2796/05/14-18 від 22.12.18,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -
25 березня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якій позивача просить суд:
- скасувати постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700 грн, у справі про застосування адміністративно-господарського штрафу № 001913 від 26.02.2019.
- справу про застосування адміністративно-господарського штрафу № 001913 від 26.02.2019 у відношенні ОСОБА_1 закрити.
В обґрунтування уточненої позовної заяви позивач зазначив, що 15.01.2019 проведено перевірку транспортного засобу «Вольво», дер. номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 . На підставі зазначеного акту від 26.02.2019 заступником начальника Управління Укртрансбезпеки в Луганській області Олійник О.П. складено постанову № 001913 про порушення ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у зв'язку із чим застосовано штраф у розмірі 1700,00 грн. Позивач вважає, що при проведення перевірки, водієм надані всі необхідні документи, передбачені п. 4 постанови КМУ від 20.05.2013 № 422 «Деякі питання автомобільних перевезень пасажирів та вантажів», ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 6.1 Наказу від 07.06.2010 № 340 Міністерства Інфраструктури України «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів» на підставі яких здійснювалися перевезення, в тому числі і тахокартки, проте в супереч зазначеного інспектор Укртрансбезпеки склав акт від 15.01.2019 про те, що водій рухався без тахокартки. Підтвердження того, що тахокартка інспектором Укртрансбезпеки перевірялася є печатка інспектора Укртрансбезпеки на тахокарті.
Таким чином, на думку позивача, у відповідача були відсутні підстави для застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн до позивача.
Ухвалою суду від 01 квітня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків (арк. спр. 17-18).
12 квітня 2019 року позивач надав до суду уточнену позовну (арк. спр. 21-24).
Ухвалою від 17 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження (арк. спр. 1-2).
Відповідач позов не визнав, про що подав відзив на позовну заяву (арк. спр. 35-39), в якому зазначив, що 15.01.2019 співробітниками Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області було проведено рейдову перевірку на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до направлення на перевірку від 14.01.2019 № 009903 згідно з Графіком проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області. Зокрема, під час перевірки транспортного засобу VOLVO FH 12 (р/н НОМЕР_1 ) виявлено - надання послуг з перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». За результатами перевірки складено акт від 15.01.2019 № 091461 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано порушення законодавства про автомобільний транспорт. Водій з актом ознайомлений, про що свідчить його підпис. Пояснень стосовно вказаного в акті порушення - не надав. Так, відповідно до пункту 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567), справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) - розгляд справи проходив в Управлінні Укртрансбезпеки у Луганській області (вул. Єгорова, 26, м. Сєвєродонецьк, Луганська область). У відповідності до пункту 26 Порядку № 1567 позивач запрошувався на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт для надання пояснень по суті складеного акта. Позивача був присутній при розгляді справи, що підтверджується його підписом на листі - повідомленні Управління Укртрансбезпеки у Луганській області, проте жодних пояснень та документів на розгляд не надавав. Відтак, 26.02.2019 за результатами розгляду справи про порушення за наявності підстав було прийнято рішення про винесення постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу (№ 001913), передбаченого частиною першою абзацу третього статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Копія вищевказаної постанови позивачем була отримана - про що свідчить його підпис про отримання на екземплярі, який залишився в Управлінні Укртрансбезпеки у Луганській області. Також, позивачу під час прийняття рішень про винесення постанови, було роз'яснено про те, що відповідно до Порядку № 1567, у випадку не згоди з прийнятим рішенням за результатами розгляду справи про порушення, а саме, винесеної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу - може бути подана скарга до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю. ОСОБА_1 роз'яснено, що кожному громадянину гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Таким чином, на думку відповідача, винесена 26.02.2019 постанова № 001913 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, передбаченого частиною першою абзаца третього статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» не суперечить нормам чинного законодавства та підлягає обов'язковому виконанню.
На підставі вищевикладеного, відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Позивачем 30.05.2019 подано відповідь на відзив (арк. спр. 50-52), в якій позивач додатково зазначив, що підпис водія ОСОБА_2 про ознайомлення з порушення та його підпис в акті від 15.01.2019 № 091461 не є доказом його згоди з вказаним в ньому правопорушенням. Позивач зауважив, що при перевірці водієм були надані всі необхідні документи, на підставі яких здійснювались перевезення, в тому числі і тахокартки.
Ухвалою від 12 червня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (арк. спр. 58).
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та відповіді на відзив, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази, суд встановив таке.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті..
Пунктом 8 зазначеного Положення визначено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Пунктом 5 Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконання ними ліцензійних умов, а також процедура здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно із пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:
- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);
- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
- оснащення таксі справним таксометром;
- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до абзацу першому пункту 16 Порядку № 1567 рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи.
Пунктом 20 Порядку № 1567 визначено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Згідно з пунктом 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
15.01.2019 посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Донецькій області, на підставі направлення від 14.01.2019 № 009903, проведено перевірку транспортного засобу VOLVO FH 12 номерний знак НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , за результатами якої складено акт від 15. 01.2019 № 091461, у якому зазначено, що під час перевірки виявлено надання послуг з перевезення вантажів згідно з ТТН від 14.01.2019 № 3637 транспортним засобом, який обладнаний аналоговим тахографом без оформлення документів перелік, яких визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: заповненої тахокартки за 15.01.2019, передбаченої п. 33 Наказу МТЗ України від 24.06.2010 № 385 або бланку підтвердження діяльності водія (арк. спр. 42).
Зазначений акт підписаний водієм транспортного засобу ОСОБА_2 без зауважень (арк. спр. 41).
З видаткової накладної від 14.01.2019 № 3734, яка досліджена при перевірці, вбачається, що замовником товару є ТОВ «Альбакор», вантажоодержувачем товару є фізична особа - підприємець Шрейнер А.М. Пункт навантаження м. Харків, вул. Свистуна, 6, а пункт розвантаження Краматорськ, вул. Щербакова АДРЕСА_1 2. Тобто, вантажні перевезення здійснювались в межах України і є внутрішніми.
Відповідно до пункту 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Позивача запрошено на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт до управління Укртрансбезпеки у Луганській області на 19.02.2019 листом-повідомленням від 07.02.2019 № 248/29/26-19 (арк. спр. 41), позивач при розгляді справи був присутній, що підтверджується підписом останнього.
Постановою управління Укртрансбезпеки у Луганській області від 26.02.2019 № 001913 за надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: тахокарти за 15.01.2019 або бланку підтвердження діяльності водія, відповідальність за яке передбачена частиною першою абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», до ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 1700,00 грн (арк. спр. 40).
Надаючи оцінку правомірності оскаржуваної постанови, суд виходить з такого.
Засади організації і діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344).
Відповідно до абзацу 4 статті 6 Закону № 2344, реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Частинами чотирнадцятою, сімнадцятою та вісімнадцятою статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Частиною першою статті 39 Закону № 2344 визначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Як вже вищевказано відповідно до пункту 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до вимог статті 48 Закону № 2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Частиною 1 статті 18 Закону № 2344 передбачено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону № 2344 положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Пунктом 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
При цьому, пунктом 1.3 Положення № 340, встановлено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
24.06.2010 Міністерством транспорту та зв'язку України на виконання вимог законодавства про автомобільний транспорт видано наказ № 385 про затвердження Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція № 385). Цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух». Вона визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Відповідно до положень Інструкції № 385 адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам'яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа «k», характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу «w», ефективного кола шини «l», а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності).
Пунктом 1.4 Інструкції № 385 встановлено, що контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Пунктом 3.3 Інструкції № 385, визначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у випадку, коли, транспортний засіб обладнаний тахографом, водій такого транспортного засобу, з урахуванням вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 61.1. Положення про робочий час і відпочинку водіїв, пункту 3.3. Інструкції № 385, повинен, зокрема, мати при собі: 1) заповнені тахокартки у кількості, що передбачена ЄУТР або 2) роздруківку даних роботи тахографа чи особисту картку водія.
Позивачем до матеріалів справи надано фотокопію тахокартки за 15.01.2019 транспортного засобу, державний номер НОМЕР_1 , водія ОСОБА_3 (арк. спр. 13-14).
З огляду наданої копії тахокартки за 15.01.2019 вбачається, що на ній наявний підпис старшого державного інспектора ОСОБА_4 , відтиск печатки Державної служби з безпеки на транспорті, номер печатки 042, зазначено акт № 091461 та вказано дату 15.01.2019.
Таким чином, на час проведення перевірки в розпорядженні уповноважених осіб Укртрансбезпеки була належним чином заповнена тахокартка водія, однак, з незрозумілих причин зазначена інформація не була відображена інспектором в акті перевірки, що в свою чергу призвело до безпідставного застосування до позивача фінансової санкції за порушення абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість оскаржуваної постанови управління Укртрансбезпеки в Луганській області від 26 лютого 2019 року № 001913 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн, що є підставою для її скасування.
Що стосується позовної вимоги про закриття справи про застосування адміністративно-господарського штрафу від 26.02.2019 № 001913 у відношенні ОСОБА_1 суд зазначає таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Тобто позовна вимога про закриття справи не узгоджується із визначеними статтею 245 КАС України повноваженнями суду при вирішенні справи, тому у її задоволенні слід відмовити.
Крім того, справа про застосування адміністративно-господарського штрафу у відношенні ОСОБА_1 на підставі акту перевірки від 15.01ю2019 завершилась винесенням оскаржуваної постанови від 26.02.2019 № 001913, а тому вимога про її закриття є безпідставною.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір в загальному розмірі 1536,80 грн за дві позовні вимоги (арк. спр. 3, 25).
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 768,40 грн на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідно до задоволеної частини позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 03135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову управління Укртрансбезпеки в Луганській області від 26 лютого 2019 року № 001913 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 03135, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 14) судові витрати у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.) на користь ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України рішення складено у повному обсязі 18 червня 2019 року.
Суддя Т.В. Смішлива