про повернення позовної заяви
18 червня 2019 року м. Київ № 320/2569/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши позовну заяву Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Гуманітарного відділу Узинської міської ради про стягнення заборгованості,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) з позовом до Гуманітарного відділу Узинської міської ради (далі - відповідач), в якому просило суд:
- стягнути з відповідача на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів грошову суму в рахунок адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 55 816, 99 грн.
Ухвалою від 30.05.2019 позовну заяву було залишено без руху на підставі статей 46 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, в зазначеній ухвалі судом було зазначено, що у тексті позовної заяви відсутнє посилання на норму закону, якою передбачене право позивача на звернення з даним адміністративним позовом до суду. Водночас, відповідно до пункту 5 частини 4 статті 46 Кодекса адміністративного судочинства України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право на звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.
На виконання вимог ухвали суду від 30.05.2019 про залишення позовної заяви без руху позивач подав до суду пояснення, де зазначив, що позивач має право на звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою в силу статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Дослідивши доводи позивача щодо виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, суд приходить до висновку, що такі доводи не підтверджують права позивача на звернення до адміністративного суду у зв'язку з наступним.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач звернувся до адміністративного суду як суб'єкт владних повноважень в порядку реалізації адміністравтиної функції щодо притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за невиконання вимог статей 19 та 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів”. При цьому зі змісту позовної заяви слідує, що адміністративний суд повинен самостійно встановити зазначене порушення відповідачем та у зв'язку з цим притягти до відповідальності у вигляді стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати цих санкцій.
Однак суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, - завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.4 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Відповідно до п.5 ст.46 Кодексу адміністративного судочинства України, - громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:
1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання;
2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання;
3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України;
4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, - захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зміст зазначених вище норм процесуального закону дає підстави суду висновувати, що під правом на звернення до адміністративного суду з позовною заявою мається на увазі визначена законом компетенція цього позивача (суб'єкта владних повноважень) на звернення до суду для виконання певної функції в сфері державного управління саме позивачем.
Чинний Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає право адміністративного суду підміняти органи державного управління при виконанні ними владних управлінських функцій. Натомість поданий позивачем позов у даній справі передбачає таку підміну, що, водночас, порушує вимоги ч.2 ст.19 Конституції України.
Відповідно до ч.9 та ч.10 ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.
Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.
Зміст зазначених вище норм Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” вказує лише на право звернутись позивачу до суду в порядку захисту своїх прав та в межах вирішення спору, але - не на компетенцію позивача звернутись в порядку реалізації функції державного управління як суб'єкт владних повноважень.
Окрім того, зміст позовних вимог вказує на їх невідповідність вимогам ст.5 як належного та законного способу захисту прав в сфері саме державного управління, адже позивач звертається з вимогою про стягнення адміністративно-господарських санкції, поняття та порядок застосування яких регулюється господарським законодавством, і, зокрема, Господарським кодексом України.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
Матеріальний закон, який містить визначення поняття адміністративно-господарських санкцій - ст. 217 Господарського кодексу України: “ Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.
Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.”
Окрім того відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України, якою визначено порядок застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання, - адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані виключно уповноваженими законом органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Адміністративний суд не наділений законом стягувати адміністративно-господарскі санкції самостійно. Позивач же, в свою чергу в порядку виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху не вказав на визначену законом норму стягувати такі санкції шляхом звернення до адміністративного суду.
За таких умов, суд приходить до висновку про невиконання позивачем вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху в частині підтвердження позивачем права на звернення до адміністративного суду як суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, - позовна заява повертається позивачеві, якщо, зокрема, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Оскільки позивачем не було усунуто недоліків у встановлений судом строк, позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Керуючись статтями 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Гуманітарного відділу Узинської міської ради про стягнення заборгованості, - повернути позивачеві.
2. Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Терлецька О.О.