14 червня 2019 року № 320/1758/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оформлене витягом із протоколу засідання від 30.11.2018 №2-18, щодо не підтвердження періоду проживання у зоні безумовного відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його було протиправно позбавлено статусу особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи з числа осіб, які відселені із зон безумовного (обов'язкового) відселення другої категорії. Позивач вважає вказані дії необґрунтованими та незаконними, з огляду на те, що фактично з 1983 року по 1991 рік, він працював на швейній фабриці, яка знаходиться в смт Поліське Київської області, у зв'язку із чим, 27.04.1994 отримав посвідчення громадянина, який постійно проживав у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення категорії 2.
Відповідач, своїм правом, передбаченим статтею 162 КАС України, не скористався, із заявою по суті справи до суду не звертався.
Ухвалою суду від 15.04.2019 відкрито спрощене позовне провадження у даній адміністративній справі.
У судове засідання, призначене на 15.05.2019, сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явились. Враховуючи зазначене, керуючись приписами статті 205 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , виданого Переяслав-Хмельницьким РС УДМС України в Київській області 22 лютого 2013 року (а.с. 19-20).
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , позивач народився у м. Поліське, Поліського району, Київської області (а.с. 4).
Судом встановлено та підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_3 і архівною довідкою Поліського районного трудового архіву від 16.03.2017 №24, що ОСОБА_1 з 01.11.1983 по 17.04.1991 працював на Поліській швейній фабриці (а.с. 5--11, 13).
27 вересня 1994 року Київською обласною радою позивачу було оформлене та видане посвідчення громадянина, який постійно проживав у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення категорії 2 серії Б №016445 (а.с. 12).
З матеріалів справи, а саме - витягу з протоколу засідання комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян від 30.11.2018 №2-18, з'ясовується, що не підтверджено період проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення (а.с. 18).
Вказаним рішення також визнано не дійсними довідку Київської ОДА від 29.12.1992 №10558 та посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 2 серії НОМЕР_4 016445, з її подальшим вилученням.
На переконання позивача, вказані дії та рішення Комісії не базуються на нормах законодавства та порушують його соціальні права, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Законом України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 №791-XII визначено території, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно статті 2 вказаного Закону територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони; зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році.
Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, якою затверджено перелік населених пунктів, віднесених до зон безумовного (обов'язкового) відселення, смт Поліське Поліського району Київської області, віднесено до зони безумовного (обов'язкового) відселення.
Статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, їх соціальний захист та гарантії, визначені, зокрема, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII).
Статтею 11 Закону №796-XII передбачено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, крім іншого: евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення; особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій.
Відповідно до частини третьої статті 15 Закону №796-XII, підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Згідно з частиною першою статті 65 Закону №796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Кабінетом міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 65 Закону №796-XII).
Відповідно до пункту 4 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (яка була чинною на час видачі посвідчення позивачу), потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження і особам, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28.06.1989 р. № 224), віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення сірого кольору, серія Б.
У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України №551 від 11.07.2018 затверджено новий Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №551, який був чинним в період виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 5 Порядку №551 потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особам, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття) та особам, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (категорія 2) серії Б сірого кольору.
Пунктом 11 Порядку №551 встановлено, що посвідчення видається потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особам, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття) та особам, які постійно проживали в зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення, - на підставі довідки, виданої Волинською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями (додатки 3 і 4).
Відповідно до пункту 13 Порядку №551 спірні питання щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, та осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, розглядаються утвореними Київською та Житомирською облдержадміністраціями комісіями з вирішення спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, на підставі підтвердних документів про участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, евакуацію із зони відчуження в 1986 році, документів, що підтверджують факт проживання в населеному пункті, віднесеному до зони відчуження.
Приписами пункту 14 Порядку №551 встановлено, що рішення зазначених комісій є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії. У разі встановлення такими комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення таких комісій підлягає вилученню уповноваженими органами.
Дослідивши витяг з протоколу засідання комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян від 30.11.2018 №2-18, суд зазначає, що вказане рішення за своїм змістом не містить мотивів та правових обґрунтувань його прийняття. Названий витяг містить зазначення: "На підставі додатково представлених документів...", проте яких саме "додатково представлених документів", комісія не пояснила.
Натомість, матеріали адміністративної справи містять докази дійсності того, що ОСОБА_1 перебував у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, працюючи на Поліській швейній фабриці з 1983 року по 1991 рік, у зв'язку із чим і отримав посвідчення громадянина, який постійно проживав у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення категорії 2, видачу якого, відповідач безпідставно поставив під сумнів.
Суд також зауважує, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що після спливу більше 10 років після визначення державою спірного правового статусу позивача, були встановлені нові суттєві обставини, ніж ті, які існували на момент надання йому такого статусу, або встановлені зловживання з боку ОСОБА_1 чи посадових осіб державних органів, під час прийняття рішення про встановлення позивачам статусу особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи.
Тобто, Департамент соціального захисту КОДА не навів вагомих підстав для переоцінки доказів, які оцінювались при визначенні позивачеві статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи першочергово у 1994 році.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що рішення відповідача, оформлене протоколом від 30.11.2018 №2-18, яким визначено непідтвердженим статус позивача, як потерпілого від Чорнобильської катастрофи другої категорії з числа осіб, які відселені із зон безумовного (обов'язкового) відселення, є таким, що прийнято протиправно, а тому підлягає скасуванню.
Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.
У підсумку, беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, а відтак позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оформлене витягом із протоколу засідання від 30.11.2018 №2-18, щодо не підтвердження періоду проживання ОСОБА_1 у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.