Справа № 524/8108/18
Провадження №2/524/542/19
28.05.2019 року Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі:
головуючого - судді - Кривич Ж.О.,
з участю секретаря судового засідання - Коваль Т.М,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна, -
У жовтні 2018 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна. Вказувала, що з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі з 21.07.1990 року. Від шлюбу мають двох дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Шлюбні відносини між ними припинені з початку 2016 року по причині різних характерів, поглядів на життя, на вирішення сімейно-побутових проблем, у зв'язку з чим в сім'ї виникали сварки, суперечки, внаслідок чого були втрачені почуття любові та поваги один до одного.
ОСОБА_1 просить шлюб між ними розірвати, прізвище залишити ОСОБА_5 .
Також, позивач просить поділити майно, що є їх спільною власністю, виділивши їй 1/2 частину квартири. Позовну вимогу обґрунтувала наступним:
Згідно Свідоцтва про право власності на житло ОСОБА_2 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 . Згідно довідки № 274 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави від 25.06.2009 року, ОСОБА_2 отримав у 1999 році у Кременчуцькому гарнізоні квартиру за адресою: АДРЕСА_2 на склад сім'ї три особи (він, дружина, син). 27.03.2002 року ОСОБА_2 приватизував вказану квартиру.
Позивач та її представник ОСОБА_6 просили справу слухати без їх участі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити, надали суду заяву про затвердження мирової угоди щодо поділу квартири.
Відповідач просив справу розглядати без його участі, позов визнав, не заперечував проти розірвання шлюбу та поділу майна, про що надав заяву до суду та заяву про затвердження мирової угоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідач позовні вимоги визнав, про що направив суду заяву від 22.01.2019 року.
Ухвалою судді від 12.11.2018 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 28.05.2019 року клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про затвердження мирової угоди - залишено без задоволення. Відмовлено у прийнятті визнання відповідачем позову.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.
Сторони по справі зареєстрували шлюб 21.07.1990 року у відділі реєстрації актів цивільного стану міськвиконкому м. Суми (на мові оригіналу: отдел ЗАГС горисполкома г. Сумы), актовий запис № 1476.
Від шлюбу сторони мають двох дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Сімейно-шлюбні відносини сторони припинили з початку 2016 року по причині втрати почуття поваги та любові один до одного, внаслідок наявності різних характерів, неприязних стосунків, які виникли в результаті різних поглядів на життя, на вирішення сімейно-побутових проблем, що призводило до сварок. Примирення між сторонами неможливе. Проживають сторони окремо.
Згідно Свідоцтва про право власності на житло ОСОБА_2 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 .
Згідно довідки № 274 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави від 25.06.2009 року, ОСОБА_2 отримав у 1999 році у Кременчуцькому гарнізоні квартиру за адресою: АДРЕСА_2 на склад сім'ї три особи (він, дружина, син).
Згідно матеріалів справи 27.03.2002 року ОСОБА_2 приватизував вказану квартиру.
Позивач на день приватизації не була прописана у даній квартирі, не була зазначена у довідці про склад сім'ї при подачі документів на приватизацію та не подавала заяви про приватизацію квартири.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного:
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
На час набуття відповідачем права власності на спірну квартиру діяв Кодекс про шлюб та сім'ю України.
Відповідно до ст. 22 Кодекс про шлюб та сім'ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Відповідно до ст. 24 Кодекс про шлюб та сім'ю України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.
Ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» незалежно від розміру загальної площі безоплатно передаються у власність громадян займані ними однокімнатні квартири.
Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 57 СК особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині поділу майна та виділення їй 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 у приватну власність не підлягають задоволенню, оскільки спірна квартири набута відповідачем внаслідок приватизації безоплатно, є його особистою власністю і не підлягає поділу між подружжям.
На підставі встановлених фактів, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя сторін по справі і збереження їх шлюбу суперечило б інтересам позивача.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Прізвище ОСОБА_1 необхідно залишити « ОСОБА_5 ».
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
На підставі вищевикладеного, відповідно до статей 263-265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Шлюб, між ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ), що зареєстрований 21 липня 1990 року у відділі реєстрації актів цивільного стану міськвиконкому м. Суми (на мові оригіналу: отдел ЗАГС горисполкома г. Сумы), актовий запис № 1476 - розірвати.
Прізвище ОСОБА_1 залишити « ОСОБА_5 ».
В іншій частині позовні вимоги - залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) сплачений нею судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення буде виготовлено 07.06.2019 року.
Суддя