11 червня 2019 року №320/2186/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області" про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військово-лікарської комісії Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області", в якій просить суд:
- визнати дії Військово-лікарської комісії Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області" протиправними щодо винесення постанови №98 від 20.11.2018 року з причинним зв'язком захворювання "захворювання пов'язано із проходженням служби в ОВС" через прийняття протоколу №98 від 20.11.2018 року;
- визнати протокол №98 від 20.11.2018 року та постанову №98 від 20.11.2018 року Військово-лікарської комісії Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області" - протиправними;
- скасувати протокол №98 від 20.11.2018 року засідання Військово-лікарської комісії Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області" на підставі якого приймалася постанова №98 від 20.11.2018 року, щодо ОСОБА_1 ;
- скасувати постанову №98 від 20.11.2018 року Військово-лікарської комісії Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області", з причинним зв'язком захворювання "захворювання пов'язано із проходженням служби в ОВС", якою відмінено постанову №159/3В від 11.03.2016 року з причинним зв'язком "захворювання пов'язано із захистом Батьківщини", щодо ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що з 05.10.2015 йому встановлена 2 група інвалідності з причиною інвалідності - "захворювання пов'язано з проходженням служби в ОВС". У подальшому, за його заявою, постановою від 11.03.2016 №159/3В комісією прийнято рішення про зміну причинного зв'язку захворювання на - "захворювання, так, пов'язане із захистом Батьківщини".
Проте надалі, постановою від 20.11.2018 № 98 ВЛК ДУ "ТМО МВС України по Київській області" відмінила постанову від 11.03.2016 №159/3В та залишила чинним причинний зв'язок захворювання - "захворювання, пов'язане з проходженням служби в ОВС". За твердженням позивача, вказана постанова є протиправною та прийнятою з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки ним не передбачено право ВЛК на внесення змін у постанови за власною ініціативою, а така зміна причини інвалідності звужує об'єм соціального захисту позивача.
Ухвалою суду від 07.05.2019 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову, подав до суду письмовий відзив, відповідно до якого зазначив, що вважає свої дії стосовно прийняття оскаржуваної постанови правомірними. Так, мотивуючи свої заперечення вказав, що 16.11.2018 до Військово-лікарської комісії ДУ "ТМО МВС України по Київській області" надійшов лист від Центральної медичної (військово-лікарської ) комісії МВС України, в якому рекомендувалося відмінити постанову від 31.08.2016 року №159/3В щодо ОСОБА_1 у зв'язку із тим, що він не був військовослужбовцем внутрішніх військ. На підставі вказаного листа було проведено засідання та встановлено, що згідно пункту 1.78.6 Порядку формулювання причинного зв'язку захворювань наказу МВС України від 06.02.2001 № 85, причина інвалідності - "пов'язана із захистом Батьківщини", передбачена лише для військовослужбовців внутрішніх військ МВС, до яких позивач не відноситься. Наголосив, що чинною редакцією Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017 № 285, зазначене формулювання причини інвалідності взагалі не передбачено.
Протокольною ухвалою суду від 03.06.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 є пенсіонером по інвалідності із встановленою 2 групою інваліда війни довічно, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 11.11.2015.
З матеріалів справи слідує, що позивач, займаючи посаду старшого державтоінспектора відділу автомобільно-технічної інспекції Управління ДАІ ГУ МВС України в Київській області, перебував у службовому відрядженні у складі сил та засобів, які залучаються та беруть участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових завдань, що підтверджується копією витягу з наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 24.09.2014 №16 та довідкою від 04.07.2017 №480, виданою Головою Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області.
Рішенням міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 18.12.2014 № 12/ІІІ/1/1000, ОСОБА_1 встановлено статус учасника бойових дій, на підставі чого останньому видано посвідчення учасника бойових дій від 11.05.2016 серії НОМЕР_2 .
Відповідно до свідоцтва про хворобу №182/ЗВ від 31.08.2015 року Військово-лікарською комісією ДУ “ТМО МВС України по Київській області” - за діагнозом викладеним в п. 12 прийнято рішення “Захворювання ТАК, пов'язано з проходженням служби в ОВС”.
При подальшому медичному обстеженні, ВЛК ДУ “ТМО МВС України по Київській області” Постановою від 11.03.2016 року №159/ЗВ внесла зміни до п.12 Свідоцтва про хворобу №182/ЗВ від 31.08.2015року та прийняла рішення про зміну причинного зв'язку захворювання, на - “Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини”. Попередній причинний зв'язок відмінила.
Відповідно Постанови №159/ЗВ від 11.03.2016 року МСЕК установила причинний зв'язок інвалідності з 21.04.2016 року - “Захворювання, ТАК, пов'язано із захистом Батьківщини” - довічно.
В подальшому ВЛК ДУ “ТМО МВС України по Київській області” постановою №98 від 20.11.2018 року відмінила постанову №159/ЗВ від 11.03.2016 року, та залишила чинним причинний зв'язок захворювання - “ТАК, захворювання, пов'язане з проходженням служби в ОВС”.
З матеріалів справи з'ясовується, що підставою для перегляду та зміни причинного зв'язку захворювання став лист голови ЦВЛК МВС України від 16 листопада 2018 року № 33/2-185, відповідно до якого запропоновано відмінити постанову №159/ЗВ від 11.03.2016 року щодо ОСОБА_1 , у зв'язку з невідповідністю такої постанови вимогам нормативно-правових актів. Пояснено, що згідно пункту 1.78.6 Порядку формулювання причинного зв'язку захворювань "пов'язане із захистом Батьківщини" передбачене лише для військовослужбовців внутрішніх військ МВС, яким ОСОБА_1 не був. Чинною редакцією Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017 № 285, зазначене формулювання не передбачено.
Не погоджуючись із рішеннями відповідача, наголошуючи, що висновок про пов'язання захворювання позивача із проходженням служби в ОВС є неналежним, а встановлене захворювання пов'язано, насамперед, із захистом Батьківщини, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.
У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
З 2001 по 2017 роки проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, визначалось Порядком, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2001 № 85 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 22.02.2001 № 165/5356).
У подальшому, організація діяльності медичних (військово-лікарських) комісій МВС щодо проведення лікарської та військово-лікарської експертизи унормована Положенням, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 № 285 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 28.04.2017 № 559/30427).
Пунктом 1.53. Порядку визначено, що постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва) у колишніх осіб рядового й начальницького складу і колишніх військовослужбовців, пов'язаного із захистом Батьківщини, проходженням служби в органах внутрішніх справ (проходженням військової служби), виноситься на основі цього Порядку та Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (z1109-08 ), інших нормативно-правових актів МВС щодо цього питання.
Відповідно до пункту 1.78.6 Порядку «захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини», якщо воно виникло в період служби у військових частинах і установах, що входили до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, в період служби у військових частинах і установах, які входили до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.
Постанова в такому формулюванні виноситься щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, вказаних у пункті 1.85.1 цього Порядку.
Пунктом 1.78.8. Порядку встановлено, що «захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ», якщо воно виникло в період проходження служби в органах внутрішніх справ або коли захворювання, яке виникло до служби, в період служби досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.
З таким самим формулюванням виносяться постанови при медичному огляді осіб рядового й начальницького складу за наслідками поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.
Пунктом 1.85. Порядку визначено, що у свідоцтві про хворобу (додаток 12) осіб рядового й начальницького складу та військовослужбовців викладаються обставини отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) з обов'язковим зазначенням документів, на підставі яких зроблено запис, наводяться дані об'єктивного дослідження наслідків поранення (травми, контузії, каліцтва), а також, поряд з іншими виявленими захворюваннями, повністю вказується діагноз цих наслідків.
Пунктом другим Положення визначено, що медичні (військово-лікарські) комісії МВС (далі - ВЛК) - спеціальні підрозділи, що утворюються в закладах охорони здоров'я МВС та Національної гвардії України (далі - НГУ) для проведення лікарської та військово-лікарської експертизи.
Відповідно до пункту третього Положення, основними завданнями ВЛК є:
1) визначення за станом здоров'я, фізичного розвитку, а для окремих видів службової діяльності - за індивідуальними психофізіологічними особливостями, придатності кандидатів до служби в поліції, кандидатів до вступу до вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - навчальні заклади), здобувачів вищої освіти навчальних закладів, придатності поліцейських до подальшої служби при переміщенні по службі, проходження служби у відрядженні за кордоном;
2) визначення за станом здоров'я та фізичного розвитку придатності кандидатів до військової служби за контрактом, у військовому резерві, кандидатів до вступу до вищих військових навчальних закладів НГУ (далі - ВВНЗ), ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв'язку з їх звільненням;
3) визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у поліцейських, що проходять службу, звільняються зі служби та звільнились зі служби, військовослужбовців НГУ, колишніх військовослужбовців, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - колишні особи рядового й начальницького складу);
4) визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв, що спричинили смерть поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, колишніх військовослужбовців, колишніх осіб рядового й начальницького складу.
Пунктом 4 Положення встановлено, що ВЛК відповідно до покладених на них завдань:
1) проводять лікарську експертизу кандидатам на службу в поліцію, поліцейським і колишнім поліцейським, кандидатам до вступу до вищих навчальних закладів, здобувачам вищої освіти навчальних закладів;
2) проводять військово-лікарську експертизу кандидатам на військову службу за контрактом, у військовому резерві, до вступу у ВВНЗ, військовослужбовцям НГУ, колишнім військовослужбовцям, колишнім особам рядового й начальницького складу;
3) забезпечують контроль за проведенням лікарської та військово-лікарської експертизи, а також лікувально-діагностичної роботи в закладах охорони здоров'я МВС та НГУ;
4) узагальнюють та аналізують результати проведення лікарської та військово-лікарської експертизи та розробляють пропозиції щодо вдосконалення цієї роботи;
5) спільно з лікарями-спеціалістами закладів охорони здоров'я МВС аналізують, узагальнюють результати лікування і медичного обстеження та здійснюють оцінку впливу умов служби на стан здоров'я та придатність до служби.
ВЛК у своїй роботі керуються чинним законодавством України, цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань військово-лікарської експертизи (пункт п'ятий Положення).
Приписами Розділу ІІ Положення визначено, що лікарська та військово-лікарська експертиза проводиться штатними та позаштатними ВЛК.
Штатними ВЛК є Центральна медична (військово-лікарська) комісія МВС (далі - ЦВЛК), медична (військово-лікарська) комісія державної установи «Територіальне медичне об'єднання» МВС (далі - ДУ ТМО) в областях, в місті Києві (далі - ВЛК ДУ ТМО).
ЦВЛК функціонує на базі Центрального госпіталю МВС та в адміністративному порядку підпорядковується Управлінню охорони здоров'я та реабілітації МВС (далі - УОЗР МВС).
ВЛК ДУ ТМО функціонують на базі відповідних закладів охорони здоров'я МВС та в адміністративному порядку підпорядковуються відповідній ДУ ТМО.
У питаннях проведення лікарської та військово-лікарської експертизи штатні і позаштатні ВЛК підпорядковуються ЦВЛК, постанови якої можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.
Пунктом 16 визначені функції штатних ВЛК:
1) організація та проведення лікарської і військово-лікарської експертизи, контроль за її проведенням в підпорядкованих ВЛК, надання їм у разі необхідності методичної і практичної допомоги;
2) розгляд звернень, заяв і скарг кандидатів до служби у поліції, поліцейських, кандидатів на військову службу, військовослужбовців, колишніх поліцейських, колишніх осіб рядового й начальницького складу і колишніх військовослужбовців з питань лікарської і військово-лікарської експертизи, аналіз та узагальнення результатів цієї роботи;
3) перегляд власних постанов і постанов підпорядкованих ВЛК у порядку контролю, а також у разі оскарження їх керівництвом МВС, Національної поліції України, командуванням НГУ чи особами, що пройшли медичний огляд, та в інших необхідних випадках;
4) затвердження (незатвердження) чи скасування постанов підпорядкованих ВЛК;
5) перевірка і узагальнення результатів роботи підпорядкованих ВЛК;
6) надання роз'яснень, вказівок, рекомендацій з питань лікарської та військово-лікарської експертизи підпорядкованим ВЛК;
7) подання голові ЦВЛК у встановленому порядку річних звітів, інформації про стан і результати проведеної лікарської та військово-лікарської експертизи;
8) організація навчання лікарів закладів охорони здоров'я МВС та НГУ з питань лікарської та військово-лікарської експертизи.
Відповідно до пункту 17 Положення, штатні ВЛК мають право:
1) запитувати у разі потреби медичні документи (медична карта стаціонарного хворого, медична карта амбулаторного хворого, консультативні висновки тощо), матеріали службових перевірок, характеристики на особу, довідки з архіву, витяги з наказів, актів, протоколів та інші документи, необхідні для прийняття експертного висновку та постанови ВЛК;
2) залучати лікарів-спеціалістів закладів охорони здоров'я МВС, лікарів-спеціалістів інших міністерств та відомств (за їх згодою) для вирішення питань лікарської і військово-лікарської експертизи;
3) направляти осіб, які проходять лікарську або військово-лікарську експертизу, на стаціонарне обстеження до закладів охорони здоров'я МВС або до лікувально-профілактичних установ інших міністерств і відомств (за їх згодою) з метою проведення необхідного обстеження чи діагностики.
Нормами Розділу VІІІ Положення визначено, що за результатами лікарської та військово-лікарської експертизи ВЛК приймають постанови, які включають діагноз, встановлений особі за результатами проведеного обстеження, рішення щодо ступеня придатності чи про непридатність до служби та висновок про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва).
Постанови ВЛК приймаються на час фактичного огляду особи.
Постанови приймаються відповідно до мети проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи, зазначеної у направленні на медичний огляд.
Причинний зв'язок захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) поліцейським та військовослужбовцям встановлюється ВЛК у всіх випадках встановлення їм відповідного діагнозу (пункт 8).
Функції штатних ВЛК:
1) організація та проведення лікарської і військово-лікарської експертизи, контроль за її проведенням в підпорядкованих ВЛК, надання їм у разі необхідності методичної і практичної допомоги;
2) розгляд звернень, заяв і скарг кандидатів до служби у поліції, поліцейських, кандидатів на військову службу, військовослужбовців, колишніх поліцейських, колишніх осіб рядового й начальницького складу і колишніх військовослужбовців з питань лікарської і військово-лікарської експертизи, аналіз та узагальнення результатів цієї роботи;
3) перегляд власних постанов і постанов підпорядкованих ВЛК у порядку контролю, а також у разі оскарження їх керівництвом МВС, Національної поліції України, командуванням НГУ чи особами, що пройшли медичний огляд, та в інших необхідних випадках;
4) затвердження (незатвердження) чи скасування постанов підпорядкованих ВЛК;
5) перевірка і узагальнення результатів роботи підпорядкованих ВЛК;
6) надання роз'яснень, вказівок, рекомендацій з питань лікарської та військово-лікарської експертизи підпорядкованим ВЛК;
7) подання голові ЦВЛК у встановленому порядку річних звітів, інформації про стан і результати проведеної лікарської та військово-лікарської експертизи;
8) організація навчання лікарів закладів охорони здоров'я МВС та НГУ з питань лікарської та військово-лікарської експертизи.
Пунктом 18 Положення закріплено, що визначення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузії, травми, каліцтва) у колишніх поліцейських, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ, колишніх військовослужбовців покладено на штатні ВЛК. Такі постанови приймаються, якщо при медичному огляді в період проходження служби зазначеним особам був установлений відповідний діагноз. Звільнені зі служби поліцейські, яким постановою ВЛК встановлено причинний зв'язок захворювань відповідно до Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 лютого 2001 року № 85, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2001 року за № 165/5356, мають право на внесення змін до зазначених постанов згідно з цим Положенням.
Якщо питання про причинний зв'язок захворювання (поранення) розглядалось за заявою звільненої зі служби особи, то ВЛК повідомляє заявника про своє рішення, а якщо за результатами розгляду прийнято постанову, - надсилає чи видає її заявнику особисто (пункт 29 Положення).
Судом встановлено, що предметом оскарження у даній справі є правомірність дій ВЛК щодо скасування власної постанови про встановлення причинного зв'язку захворювання позивача: «захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» та внесенні змін до п. 12 Свідоцтва про хворобу: «захворювання, пов'язане з проходженням служби в ОВС».
На час прийняття оскаржуваної постанови ВЛК, організація діяльності медичних (військово-лікарських) комісій МВС щодо проведення лікарської та військово-лікарської експертизи визначається Положенням, затвердженим Наказом МВС № 285 від 03.04.2017.
Однією із функцій штатних ВЛК є перегляд власних постанов і постанов підпорядкованих ВЛК у порядку контролю, а також у разі оскарження їх керівництвом МВС, Національної поліції України, командуванням НГУ чи особами, що пройшли медичний огляд, та в інших необхідних випадках.
На виконання вказівки ЦВЛК та за результатами повторного опрацювання медико-експертної документації визначення причинно-наслідкового зв'язку захворювання позивача, ВЛК скасовано власну постанову, та прийнято нову, у якій визначено причину виникнення захворювання «у зв'язку з проходженням служби в ОВС», замість «пов'язане із захистом Батьківщини».
В обґрунтування прийнятого рішення, відповідачем зазначено, що скасована постанова не відповідала вимогам пункту 1.78.6 Порядку (який діяв на момент визначення причинно-наслідкового зв'язку хвороби позивача «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини»), оскільки формулювання причинного зв'язку захворювань передбачене даним пунктом лише для військовослужбовців внутрішніх військ МВС, яким позивач не був.
Суд звертає увагу, що вказаним пунктом Порядку взагалі не передбачено таке формулювання, як: «для військовослужбовців внутрішніх військ МВС».
При цьому, законодавцем чітко визначено, що обов'язковою умовою встановлення причинного зв'язку захворювання «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» є виникнення такого захворювання під час проходження служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби.
У той же час, поняття «діючої армії» зустрічається у Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в якому статтею 5 передбачено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Також, пунктом першим статті 6 цього ж закону встановлено, що учасниками бойових дій визначаються військовослужбовці, які проходили службу у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період громадянської та Другої світової воєн, під час інших бойових операцій по захисту Батьківщини, партизани і підпільники громадянської та Другої світової воєн.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується позивачем, займаючи посаду старшого державтоінспектора відділу автомобільно-технічної інспекції Управління ДАІ ГУ МВС України в Київській області, перебував у службовому відрядженні у складі сил та засобів, які залучаються та беруть участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових завдань, що підтверджується копією витягу з наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 24.09.2014 №16 та довідкою від 04.07.2017 №480, виданою Головою Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області.
Наведене свідчить, що позивач брав участь у здійсненні антитерористичної операції у складі правоохоронного органу спеціального призначення, однак не у складі діючої армії.
Тому, застосування формулювання до причинно-наслідкового зв'язку виникнення захворювання у позивача: «захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини»» є таким, що не відповідає вимогам пункту 1.78.6 Порядку, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2001 № 85.
З огляду на викладене, ВЛК правомірно внесено зміни до Свідоцтва про хворобу та визначено причинно-наслідковий зв'язок захворювання як таке, що виникло «у зв'язку з проходженням служби в ОВС», оскільки такий причинний зв'язок захворювання відповідає встановленим судом обставинам та ґрунтується на вимогах Порядку.
Твердження позивача, що прийняття оскаржуваної постанови ВЛК відбулось без його участі, суд відхиляє, оскільки судом встановлено, що ВЛК здійснено перегляд власного рішення в межах повноважень та на підставі наявної документації, яка вже раніше досліджувалась, без долучення нових документів щодо стану здоров'я позивача.
До того ж, спеціальним нормативно-правовим актом не передбачено імперативності щодо особистої присутності особи у ході перегляду ВЛК власних рішень, що також вказує на безпідставність доводів позивача.
Суд звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що нормами діючого Порядку, на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено визначення заявленого позивачем причинно-наслідкового зв'язку виникнення захворювання для військовослужбовців певної категорії, а саме які проходили службу у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії.
Однак позивач, як старший державтоінспектор відділу автомобільно-технічної інспекції Управління ДАІ ГУ МВС України в Київській області, не належить до такої категорії.
Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, довів правомірність своїх рішень.
Таким чином, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Терлецька О.О.