ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"18" червня 2019 р. справа № 300/1274/19
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, в якому просить суд: скасувати рішення відповідача від 22.06.2018; зобов'язати Департамент соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради компенсувати позивачу в грошовій формі витрати за сплату комунальних послуг за 2017-2019 роки; стягнути моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн. з Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.
З'ясовуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження в адміністративній справі та дотримання позивачем вимог до позовної заяви, суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 3 та 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує: чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Пунктом 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Так, в позовній заяві позивач не зазначив ідентифікаційний код відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.
Також частинами 1, 3 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В даному випадку, ОСОБА_1 в позовній заяві не зазначив жодних обґрунтувань щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом та доказів його дотримання або поважності пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
В даному випадку, ОСОБА_1 окрім скасування рішення відповідача від 22.06.2018, просить суд зобов'язати Департамент соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради компенсувати позивачу в грошовій формі витрати за сплату комунальних послуг за 2017-2019 роки, однак в позовній заяві не зазначено жодних обґрунтувань щодо пов'язаності між собою вищевказаних позовних вимог. Окрім цього, вимога про зобов'язання Департамент соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради компенсувати позивачу в грошовій формі витрати за сплату комунальних послуг за 2017-2019 роки по своїй суті є вимогою про відшкодування понесених позивачем витрат. При цьому, позивач не надав суду будь-яких розрахунків сум витрат за сплату комунальних послуг за 2017-2019 роки.
Також в обґрунтування позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди не подано жодних доказів в підтвердження заподіяння такої моральної шкоди рішенням відповідача від 22.06.2018.
Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Ілющенко ОСОБА_2 подав разом із позовом клопотання про звільнення від сплати судового збору, в якій зазначив, що перебуває у скрутному матеріальному становищі, а розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік. До вказаного клопотання позивач долучив довідку Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 14.06.2019 № 4594, згідно якої загальний розмір отриманої позивачем пенсії за 2018 рік становить 30898,23 грн.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Згідно частини 2 статті 8 вищевказаного Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставах, зазначених у частині першій цієї статті.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі в тому числі за умови розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Таким чином, здійснивши системний аналіз норм Закону суд дійшов висновку, що за наявності вищевказаної умови суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
Водночас у пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини "Стебницький і Комфорт проти України» від 03.02.2011р. Заява №10687/02 зазначено: «Суд також зазначає, що касаційна скарга підприємства-заявника на відмови судів нижчих інстанцій у задоволенні позову була повернута без розгляду внаслідок того, що підприємство-заявник не сплатило державне мито, яке вимагалося. У цьому зв'язку Суд повторює, що національні суди мають кращі можливості для тлумачення та застосовування норм матеріального та процесуального права (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Ріжамадзе проти Грузії» (Rizhamadze v. Georgia), заява №2745/03, п.21, від 31 липня 2007 року). Підприємство-заявник не скаржилося на те, що зазначене положення було нечітким і непередбачуваним, та не заявляло, що не мало коштів, аби сплатити державне мито, яке вимагалося, і, таким чином, було позбавлене можливості подати касаційну скаргу. Воно просто наполягало на своєму власному тлумаченні цього положення. Оскільки відповідні судові рішення не виявляють будь-якого явно свавільного мотивування (див., для порівняння, рішення у справі «Донадзе проти Грузії» (Donadze v. Georgia), заява №74644/01, п.32, від7 березня 2006 року), Суд вважає, що скарга підприємства-заявника за пунктом 1 статті 6 Конвенції щодо несправедливості провадження про відшкодування шкоди є явно необґрунтованою та повинна бути відхилена згідно з підпунктом «а» пункту 3 та пунктом 4 статті 35 Конвенції».
Також як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, що стосується судового збору за подання заяв, скарг, оскарження судових рішень, цілі, які переслідуються при стягненні судових витрат, зокрема судового збору, слід вважати прийнятними враховуючи загалом питання відправлення правосуддя, зокрема, що стосується фінансування судової системи, крім цього, такі витрати діють стримуючим фактором для легковажних претензій, однак судовий збір не повинен бути надмірним тягарем, тобто значне фінансове навантаження може виступати як фактор, що обмежує доступ до правосуддя, право на суд.
Європейський суд з прав людини в рішеннях щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
Зважаючи на те, що позивач заявив три вимоги: одну немайнового характеру та дві майнового, судовий збір за подання цього адміністративного позову становить 2305,20 грн. (768,40*3), що перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік (30898,23 грн.*5%=1544,91).
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку клопотання про звільнення від сплати судового збору задовольнити частково та зменшити розмір судового збору, встановивши його у розмірі 768,40 грн.
За таких обставин, позовну заяву подано без додержання вимог частин 1 та 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В зв'язку з вищевикладеним, згідно з вимогами частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву належить залишити без руху та надати позивачу строк для їх усунення.
Керуючись статтями 123, 161, 169, 171, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків до десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Виправити недоліки позовної заяви у спосіб:
- подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду позовну заяву, в якій зазначити ідентифікаційний код Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;
- пояснення з обґрунтуванням щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом;
- пояснення з обґрунтуванням щодо пов'язаності між собою позовних вимог;
- розрахунки компенсації витрат за сплату комунальних послуг за 2017-2019 роки;
- докази в підтвердження заподіяння моральної шкоди рішенням відповідача від 22.06.2018;
- документ про сплату судового збору в розмірі 768,40 грн.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вищезазначений строк позовна заява буде повернена.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.