Справа № 524/8245/18
Провадження №2/524/569/19
04.06.2019 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого - судді - Нестеренка С.Г., при секретарі - Бельченко Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом першого заступника керівника Кременчуцької місцевої прокуратури до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором про залучення коштів замовників на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Кременчука,-
У жовтні 2018 року до суду звернувся перший заступник керівника Кременчуцької місцевої прокуратури в інтересах виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором про залучення коштів замовників на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Кременчука.
В обґрунтування позову зазначав, що відповідач ОСОБА_1 у 2015 році здійснив реконструкцію будівель та споруд виробничої бази за рахунок будівництва контрольно-пропускного пункту, складу БМЗ та реконструкцію адміністративно-побутової будівлі по АДРЕСА_1 . Позивач зобов'язаний укласти договір після введення об'єкта в експлуатацію, та сплатити пайовий внесок в терміни обумовлені договором пайової участі. Однак, ОСОБА_1 із заявою про укладення договору до Кременчуцької міської ради не звертався, документів необхідних для визначення розміру пайової участі та укладення договору не надіслав, коштів пайової участі на створення і розвиток зазначеної інфраструктури м. Кременчука до місцевого бюджету не сплатив. Таким чином, вважає, що відповідач в порушення вимог законодавства та умов договору ОСОБА_1 не вчинив жодних дій, які складають зміст зобов'язання, а саме не перерахував кошти на відповідний рахунок, не надав копій платіжних документів, які підтверджують сплату пайової участі у повному обсязі.
Просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 кошти за договором про залучення коштів замовників на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Кременчука при реконструкції будівель та споруд виробничої бази за рахунок будівництва контрольно-пропускного пункту, складу БМЗ та реконструкції адміністративно-побутової будівлі по АДРЕСА_1 у розмірі 547 157,55 грн. та витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 8207,37 грн.
11 грудня 2018 року ухвалою судді було відкрито провадження у справі, залучено по справі сторони, постановлено розглянути справу у порядку загального позовного провадження (а.с. 89).
Ухвалою суду від 09 січня 2019 року підготовку справи до розгляду визнано закінченою та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом учасників справи (а.с. 96)
Ухвалами суду від 11 березня 2019 року та 02 травня 2019 року розгляд справи було відкладено, повідомлено відповідача - ОСОБА_1 про дату, час та місце судового засідання шляхом надання оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, а також засобами рекомендованого поштового зв'язку (а.с. 115).
Представник позивача виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області та третьої особи Кременчуцької міської ради Полтавської області - Нетеса А.І. в судове засідання не прибула, просила справу розглянути за відсутності представника позивача та третьої особи, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, не заперечувала щодо заочного розгляду справи (а.с. 140).
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув повторно, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином засобами рекомендованого поштового зв'язку, не повідомляв про причини неявки у судові засідання, відзив на позов не подавав.
Прокурор Кременчуцької місцевої прокуратури Лісовий В. у судове засідання не прибув, позов підтримав, просив розглянути справу за відсутності прокурора (а.с. 133).
Ухвалою суду від 04 червня 2019 року постановлено здійснити заочний розгляд справи.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Судом достовірно встановлено, що у 2015 році Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснив реконструкцію будівель та споруд виробничої бази за рахунок будівництва контрольно-пропускного пункту, складу БМЗ та реконструкцію адміністративно-побутової будівлі по АДРЕСА_1 .
Замовником реконструкції будівель та споруд виробничої бази за рахунок будівництва контрольно-пропускного пункту, складу БМЗ та реконструкції адміністративно-побутової будівлі по АДРЕСА_2 є фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , що підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК у Полтавській області за № ПТ 142150330671 від 02 лютого 2015 року (а.с. 16-19).
Відповідно до Положення про порядок залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Кременчука, затвердженого рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 07.07.2015 «Про внесення змін та доповнень до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 01 листопада 2011 року «Про затвердження Положення про порядок залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Кременчука», якщо договір не був укладений до введення об'єкта в експлуатацію - замовник (інвестор) зобов'язаний укласти договір після введення об'єкта в експлуатацію, та сплатити пайовий внесок в терміни, обумовлені договором пайової участі.
Всупереч вказаних вимог закону та Положення відповідач із заявою про укладення договору до Кременчуцької міської ради не звернувся, документів необхідних для визначення розміру пайової участі та укладення договору не надіслав, коштів пайової участі на створення і розвиток зазначеної інфраструктури м. Кременчука до місцевого бюджету не сплатив.
14 грудня 2016 року за № 01-11/2272 виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області направив на адресу відповідача два оригінали договору за №70/16 від 09 грудня 2016 року про залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Кременчука при реконструкції будівель та споруд виробничої бази за рахунок будівництва контрольно-пропускного пункту, складу БМЗ та реконструкція адміністративно-побутової будівлі по АДРЕСА_1 (а.с. 20).
Вказаний лист-пропозиція з проектом договору та додатком, що містив розрахунок розміру пайової участі, повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
17 лютого 2017 року відповідач подав заяву за № Д-02-25/1154 щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту по АДРЕСА_1 (а.с.22).
Для укладення вказаного договору позивач направив ОСОБА_1 для підписання два оригінали договору від 09 грудня 2016 року за № 70/16.
16 березня 2017 року від відповідача за № Д-02-25/1 154-2 надійшов лист з протоколом розбіжностей (а.с. 23).
05 квітня 2017 року виконавчий комітет Кременчуцької міської ради направив на адресу відповідача лист з протоколом узгодження розбіжностей, який повернувся відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 21).
Таким чином, відповідач ухилився від укладання договору про пайову участь.
Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про визнання укладеним договору про залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Кременчука при реконструкції будівель та споруд виробничої бази за рахунок будівництва контрольно-пропускного пункту, складу БМЗ та реконструкції адміністративно-побутової будівлі по АДРЕСА_1 .
Рішенням господарського суду Полтавської області від 26 жовтня 2017 року у справі № 917/959/17, визнано укладеним договір про залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Кременчука при реконструкції будівель та споруд виробничої бази за рахунок будівництва контрольно-пропускного пункту, складу БМЗ та реконструкції адміністративно-побутової будівлі по АДРЕСА_1 між виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради та ФОП ОСОБА_1 в редакції позивача (а.с. 33-36).
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2018 року рішення господарського суду Полтавської області від 26 жовтня 2017 року залишено без змін та визнано укладеним договір про залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Кременчука при реконструкції будівель та споруд виробничої бази за рахунок будівництва контрольно-пропускного пункту, складу БМЗ та реконструкції адміністративно-побутової будівлі по АДРЕСА_1 між виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради та ФОП ОСОБА_1 в редакції позивача.
05 лютого 2018 року Постанова Харківського апеляційного господарського суду Полтавської області по справі № 917/959/17 набрала чинності.
22 травня 2018 року постановою Верховного суду касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 26 жовтня 2017 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2018 року залишено без змін.
За приписами ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішення суду, яким вирішено питання переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Постанова Харківського апеляційного господарського суду Полтавської області по справі № 917/959/17, набрала чинності з дня її прийняття, тобто з 05 лютого 2018 року.
22 травня 2018 року постановою Верховного суду касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 26 жовтня 2017 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2018 у справі №917/959/17 залишено без змін.
Таким чином, договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Кременчука між виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради та ФОП ОСОБА_1 вважається укладеним та є чинним з 05 лютого 2018 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд.
Згідно до п. 3 Положення, для нежитлових будівель та/або споруд, для вбудовано-прибудованих нежитлових (комерційних) приміщень до житлових будинків, передбачений пайовий внесок у розмірі 0,05% вартості будівництва об'єкта містобудування.
У відповідності до п.2.6 Положення, у разі не укладання замовником (інвестором) договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста до введення в експлуатацію, розрахована величина пайової участі збільшується на 10 відсотків, але не повинна бути більше граничного розміру пайової участі, визначеного Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Враховуючи відсутність належного зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкта будівництва, на підставі п. 3 Положення, Кременчуцькою міською радою розрахунок пайової участі проведено на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створення потужності (коефіцієнт розміру пайового внеску для самочинно збудованих нежитлових будівель та/або споруд - 0,1).
Згідно проведеного розрахунку розмір пайової участі склав 547 157,55 гривень.
Як визначено у п. 2.2 зазначеного договору, замовник зобов'язується перерахувати на спеціальний рахунок міського бюджету кошти в сумі 547 157,55 грн. (п'ятсот сорок сім тисяч сто п'ятдесят сім грн. п'ятдесят п'ять коп.) відповідно до розрахунку, що є невід'ємною частиною договору на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста за реквізитами (КБК 24170000, рахунок № 31510921700008, МФО 831019, банк одержувача ГУДКСУ у Полтавській області, код 37965850) в місячний термін з моменту підписання договору.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В порушення вимог вищезазначеного законодавства та умов договору ОСОБА_1 до цього часу не вчинив жодних дій, які складають зміст зобов'язання, а саме не перерахував кошти на відповідний рахунок, не надав копій платіжних документів, які підтверджують сплату пайової участі у повному обсязі.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За таких обставин відповідач є боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання щодо сплати коштів за договором про залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Кременчука.
У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ФОП ОСОБА_1 03 липня 2018 року припинив свою діяльність.
Відповідно до Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01.03.2013 р., у разі припинення діяльності фізичної особи як суб'єкта господарювання відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК провадження у господарській справі припиняється, та спори за участю такої фізичної особи-підприємця, у тому числі пов'язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася ним раніше, належить розглядати в порядку цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було порушено у господарському суді до настання таких обставин, оскільки за загальним правилом громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями належним йому майном і після припинення своєї підприємницької діяльності.
До підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі ст. 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Частиною 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Аналогічна позиція викладена в рішенні ВСУ № 6-125цс13 від 04.12.2013.
Представництво інтересів громадян та держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Однією із форм представництва є звернення до суду з позовами коли порушуються інтереси держави, або визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів чи посадових осіб.
Підставою представництва інтересів держави в судах є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.
Згідно зі ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів чи в чому існує загроза інтересам держави. Поняття «інтереси держави» є оціночним у кожному конкретному випадку, прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність її захисту.
Відповідно до п.п. 3, 4, 5 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, в їх основі завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на гарантування її економічної безпеки, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо; інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.
Прокурори та їх заступники вправі звертатися до суду з позовною заявою виключно в інтересах держави в особі органів державної влади або органів місцевого самоврядування, яким надані повноваження органів виконавчої влади.
Тобто, прокуратура набула права визначати наявність інтересів держави в конкретних спірних відносинах, які підлягають захисту та вирішенню в судовому порядку.
Згідно зі ст. 327 ЦК України та ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Звернення прокурора до суду з окресленим позовом, спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання стягнення коштів за договором про залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, що підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави, яка згідно із ст. 7 Конституції України, гарантує місцеве самоврядування.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».
Належна інженерно-транспортна та соціальна інфраструктура є необхідною умовою економічного та соціального розвитку як країни в цілому, так і відповідного регіону, що є одним із основних завдань держави.
Створення та розвиток інфраструктури потребує значних матеріальних затрат і неможливе без відповідного фінансового забезпечення, передусім за рахунок бюджетного фінансування, джерела якого визначені законом.
Джерелом для бюджетного фінансування потреб розвитку інфраструктури населеного пункту є пайова участь замовників об'єктів будівництва, яка полягає у сплаті ними до місцевого бюджету коштів у визначеному відповідно до закону розмірі.
Окрім того, незалучення окремих замовників об'єктів будівництва до сплати пайової участі не лише спричиняє втрати бюджету, неможливість належного фінансування витрат на розвиток інфраструктури, а й є дискримінацією добросовісних замовників будівництва, які опиняються у гіршому економічному чи конкурентному становищі поряд із замовниками, що ухилились від сплати пайової участі.
Вказаним визначається наявність інтересу держави у виконанні відповідачем обов'язку сплати пайової участі.
Пунктами 2.1; 2.6; 5 Положення передбачено, що пайовий внесок сплачується на підставі договору між містом (виконкомом міської ради) та замовником (інвестором). Спори, пов'язані з пайовою участю замовника, вирішуються у судовому порядку. Повноваження щодо здійснення контролю за надходженням коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста покладається на першого заступника міського голови.
Поняття «орган», уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до ст.ст. 6, 114, 116 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Згідно з ч. 2 ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Таким чином, аналізуючи зазначені норми, прокурор може заявити позов в інтересах держави, тобто в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, покликаний захищати ці інтереси.
Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення, й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (ст. 3, ст. 8).
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
У відповідності до ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» одним з принципів здійснення місцевого самоврядування в Україні є судовий захист прав місцевого самоврядування. Відповідно до ст.11 зазначеного Закону, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Тобто органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах виступає виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області.
Разом з тим, виконавчий комітет Кременчуцької міської ради, як сторона договору, не вжив достатніх заходів щодо стягнення коштів за договором про залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Кременчука та не звернувся до суду з самостійним відповідним позовом, що означає неналежне виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень у спірних правовідносинах та стало підставою для звернення прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури до суду в інтересах держави в особі цього органу.
Враховуючи викладене, підставами для подачі даного позову та представництва інтересів виконавчого комітету Кременчуцької міської ради є не здійснення останнім повноважень по стягненню суми за договором в судовому порядку, а також захист інтересів держави, оскільки внаслідок порушення Відповідачем умов договору до місцевого бюджету не надходить відповідна сума коштів, що ускладнює виконання виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради завдань, покладених на нього державою згідно Конституції України та інших законодавчих актів України.
Крім того, у відповідності до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Кременчуцькою місцевою прокуратурою, попередньо, повідомлено виконавчий комітет Кременчуцької міської ради про здійснення представництва його інтересів у суді при стягненні коштів за договором про залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Кременчука з ОСОБА_1
Обставини викладені у позовній заяві підтверджуються письмовими доказами, копії яких додані до позову.
Таким чином, договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Кременчука між виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради та відповідачем ОСОБА_1 вважається укладеним та є чинним з 05 лютого 2018 року.
Згідно проведеного розрахунку розмір пайової участі склав 547157,55 грн., які відповідач у добровільному порядку не сплатив позивачу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд враховує, що з відповідача ОСОБА_1 на користь прокуратури Полтавської області необхідно стягнути кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 8207,37 грн. (вісім тисяч двісті сім грн. 37 коп.).
Керуючись ст.ст. 3, 12, 15, 16, 22, 525, 526, 611, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 280, 281, 282, 283, 284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позов першого заступника керівника Кременчуцької місцевої прокуратури - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області кошти за договором про залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Кременчука при реконструкції будівель та споруд виробничої бази за рахунок будівництва контрольно-пропускного пункту, складу БМЗ та реконструкції адміністративно-побутової будівлі по АДРЕСА_1 в розмірі 547 157,55 грн. (п'ятсот сорок сім тисяч сто п'ятдесят сім грн. 55 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Полтавської області кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 8207,37 грн. (вісім тисяч двісті сім грн. 37 коп.).
Позивач: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради, код ЄДРПОУ 04057287, місце знаходження: Полтавська обл., м. Кременчук, площа Перемоги, буд. № 2.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає: АДРЕСА_3 .
Третя особа: Кременчуцька міська рада Полтавської області, код ЄДРПОУ 24388300, місце знаходження: Полтавська область, м. Кременчук, площа Перемоги, буд. № 2.
Кременчуцька місцева прокуратура, код ЄДРПОУ 02910060, місце знаходження: Полтавська область, м. Кременчук, проспект Свободи, буд. № 4-А.
Повне заочне рішення виготовлено 12 червня 2019 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої упродовж тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Заочне рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти днів з дня розгляду заяви про перегляд заочного рішення у разі його нескасування. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: