27 травня 2019 року м. Київ Справа № 320/591/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області
провизнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати розпорядження відповідача від 08.05.2018 № 824307 та 07.08.2018 № 824307; визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виявилась у невиплаті позивачу пенсії по інвалідності за періоди з 01.05.2018 по 30.06.2018 та з 01.08.2018 по 31.10.2018 у загальному розмірі 7409,40 грн; зобов'язати відповідача виплатити позивачу пенсію по інвалідності за періоди з 01.05.2018 по 30.06.2018 та з 01.08.2018 по 31.10.2018 у загальному розмірі 7409,40 грн шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача, відкритий у Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України».
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідачем у вказані вище періоди припинено виплату їй пенсійних виплат з підстав, не передбачених частиною першою статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2019 відкрито провадження у даній справі та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с. 28, 29).
Представник відповідача позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Так, представник відповідача пояснив, що територіальним органом Пенсійного фонду України отримано з відповідної інформаційно-телекомунікаційної системи інформацію щодо тривалої (понад 60 днів) відсутності позивача за місцем проживання, що відповідно до абзацу 4 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, є підставою для припинення виплати позивачу соціальних (пенсійних) виплат.
Представник відповідача також звернув увагу на те, що виплату позивачу пенсії по інвалідності за періоди з 01.05.2018 по 30.06.2018 та з 01.08.2018 по 31.10.2018 у загальному розмірі 7409,40 грн буде проведено Білоцерківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області після затвердження Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати пенсій за минулий період.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є громадянкою України, як внутрішньо переміщена особа перебуває на обліку в Білоцерківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області та отримує пенсію по інвалідності у відповідності до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Вказані вище обставини підтверджується даними, наведеними у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 16.10.2018 № 000633752, пенсійному посвідченні серії НОМЕР_2 , виданому позивачу 11.06.2015 Пенсійним Фондом України, та не заперечуються відповідачем (а.с. 5-6, 7, 8).
Розпорядженням Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 08.05.2018 № 824307 позивачу призупинено виплату пенсії по інвалідності у зв'язку з наявністю інформації про її тривалу відсутність - понад 60 днів - за місцем проживання.
У подальшому рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 04.06.2018 № 25 на підставі заяви позивача від 29.05.2018 ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії по інвалідності з липня 2018 року.
Розпорядженням Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 07.08.2018 № 824307 позивачу повторно призупинено виплату пенсії по інвалідності з аналогічних підстав.
Рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 22.10.2018 № 83 на підставі заяви позивача від 04.10.2018 ОСОБА_1 поновлено виплату пенсійних виплат з листопада 2018 року.
Вважаючи дії відповідача, що виявились у невиплаті позивачу пенсії по інвалідності за періоди з 01.05.2018 по 30.06.2018 та з 01.08.2018 по 31.10.2018, а також його розпорядження, якими припинено виплату вказаних пенсійних виплат, протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості, гарантоване громадянам України частиною першою статті 46 Конституції України.
При цьому за змістом пунктів 1 та 6 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV передбачено, що види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Згідно з положеннями частини першої статті 5 Закону № 1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування (частина друга статті 5 Закону № 1058-IV).
Таким чином, нормативно-правовим актом, який визначає підстави для припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку здійснення пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV.
Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися лише у випадках, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав, за наявності яких пенсіонеру припиняється виплата пенсії.
Так, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 положення цього пункту визнано неконституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України даного Рішення); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
При цьому преамбулою до Закону № 1058-IV встановлено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
У свою чергу зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.
З аналізу вказаних вище правових норм вбачається, що наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом, прийняття якого у свою чергу належить до виключної компетенції Верховної Ради України.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у зразковій справі № 805/402/18, яку в силу приписів частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України суд має враховувати при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи.
Як вже зазначалось судом вище, розпорядженнями Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 08.05.2018 № 824307 та 07.08.2018 № 824307 позивачу призупинено виплату пенсії у зв'язку з наявністю у територіального органу Пенсійного фонду України інформації про відсутність позивача за місцем проживання понад 60 днів.
Водночас Закон № 1058-IV не передбачає такої підстави для припинення виплати пенсії як відсутність особи за місцем її проживання понад 60 днів.
Жодних інших обставин та/або виключних підстав для припинення виплати позивачу пенсії по інвалідності, визначених Законом № 1058-IV, представником відповідача у відзиві на позовну заяву не наведено та в оскаржуваних розпорядженнях не зазначено.
У свою чергу положення Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, на які посилається представник відповідача як на підставу для припинення виплати позивачу пенсії, судом до уваги не приймаються, оскільки є такими, що суперечать нормам Закону № 1058-IV.
Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 07.10.2009 № 25-рп/2009, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 07.02.2014 справа «Пічкур проти України» також дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Суд також наголосив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України.
Таким чином, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та Європейського Суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини.
У свою чергу згідно з положеннями частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оцінюючи бездіяльність відповідача, що виявилась у невиплаті позивачу пенсії по інвалідності за періоди з 01.05.2018 по 30.06.2018 та з 01.08.2018 по 31.10.2018 у загальному розмірі 7409,40 грн, а також розпорядження відповідача від 08.05.2018 № 824307 та 07.08.2018 № 824307 на їх відповідність положенням частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що відповідач, призупиняючи позивачу виплату пенсії по інвалідності у наведені вище періоди з підстав відсутності особи за місцем проживання понад 60 днів, діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією України та Законом № 1058-IV.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача, що виявилась у невиплаті позивачу пенсії по інвалідності за періоди з 01.05.2018 по 30.06.2018 та з 01.08.2018 по 31.10.2018 у загальному розмірі 7409,40 грн, є протиправною, а розпорядження відповідача від 08.05.2018 № 824307 та 07.08.2018 № 824307 - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до положень частини другої статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
За наведених обставин, беручи до уваги те, що право позивача на виплату пенсії по інвалідності та її статус як внутрішньо переміщеної особи відповідачем не заперечується, з огляду на те, що нарахування пенсійних виплат територіальним органом Пенсійного фонду України продовжувалось після припинення їх виплати, водночас піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать положенням Конституції України та Закону № 1058-IV, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача виплатити позивачу пенсію по інвалідності за періоди з 01.05.2018 по 30.06.2018 та з 01.08.2018 по 31.10.2018 у загальному розмірі 7409,40 грн.
В силу приписів частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для негайного виконання рішення суду в частині виплати позивачу пенсії у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа
Оскільки позивач в силу приписів статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати розподілу та стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 194, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправними та скасувати розпорядження Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (ідентифікаційний код 41249051, місцезнаходження: вул. Ярослава Мудрого, 2, м. Біла Церква, Київська область, 09100) від 08.05.2018 № 824307 та 07.08.2018 № 824307.
3.Визнати протиправною бездіяльність Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (ідентифікаційний код 41249051, місцезнаходження: вул. Ярослава Мудрого, 2, м. Біла Церква, Київська область, 09100), що виявилась у невиплаті ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії по інвалідності за періоди з 01.05.2018 по 30.06.2018 та з 01.08.2018 по 31.10.2018 у загальному розмірі 7409,40 грн.
4.Зобов'язати Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (ідентифікаційний код 41249051, місцезнаходження: вул. Ярослава Мудрого, 2, м. Біла Церква, Київська область, 09100) виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсію по інвалідності за періоди з 01.05.2018 по 30.06.2018 та з 01.08.2018 по 31.10.2018 у загальному розмірі 7409 (сім тисяч чотириста дев'ять) грн 40 коп. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 , відкритий у Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України».
5.Звернути рішення до негайного виконання в частині присудження виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії у межах суми стягнення за один місяць.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.
Суддя Харченко С.В.