10 червня 2019 рокум. Ужгород№ 260/640/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Луцович М.М.
при секретарі судових засідань - Симканич Ю.В.
та осіб, що беруть участь у справі:
позивача - не з'явився
представника відповідача 1 - Магдинець Олександри-Лесі Євгенівни;
представник відповідача 2 - Магдинець Олександри-Лесі Євгенівни;
розглянувши у судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Міжгірського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області, Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Міжгірського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області (далі - відповідач 1), Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області (далі - відповідач 2) про визнання протиправною відмову в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки та зобов'язання оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки.
В позовній заяві позивач просить розглянути справу без її участі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є матір'ю, неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та з метою оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки вони 13.02.2019 року звернулися до відповідача 1 надавши усі необхідні документи. Однак, відповідач повідомив позивача та її неповнолітню доньку - ОСОБА_2 про те, що паспорти у формі книжечки вже не видаються на підставі заяв громадян, а видаються виключно за рішенням суду. Оскільки подані документи про оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки відповідачем не були прийняті, а також не було надано офіційної відмови у прийнятті таких документів, позивач та її неповнолітня дитина надіслали до відповідача зазначені документи поштовим зв'язком разом із заявою про оформлення та видачу паспорта у формі книжечки. Однак, відповідач 28.03.2019 року надав відповідь згідно якої відмовив у оформленні та видачі паспорта у формі книжечки та запропонував оформити паспорт у формі картки. Позивачка вважає протиправною відмову відповідача в оформленні та видачі паспорта у формі книжечки. Враховуючи вище зазначене, позивач просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача 1 та відповідача 2 в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, з мотивів викладених у відзиві на позов, вказавши на те, що до заяви-звернення ОСОБА_2 про оформлення паспорта у формі книжечки не було додано всіх необхідних документів і взагалі заява була подана не встановленого зразка. Таким чином, ОСОБА_2 не зверталася до відповідача 1 із заявою за встановленою формою, згідно Положення №2503-ХІІ та не додала всі необхідні документи, що є передумовою для розгляду питання про видачу паспорта у формі книжечки, а тому ОСОБА_2 не було використано право на звернення до територіального підрозділу міграційної служби із заявою-анкетою про надання адміністративної послуги та необхідними документами. Так, уповноважений орган позбавлений можливості видати паспорт особі за відсутності заяви та необхідного переліку документів. Отже, у даних правовідносинах мало місце саме звернення особи за роз'ясненням у порядку Закону України "Про звернення громадян". Таким чином, у діях відповідача 1 відсутня бездіяльність щодо не оформлення паспорта у формі книжечки, а у зв'язку з неподанням особою всіх необхідних документів - відсутній і обов'язок у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки. Таким чином, представник відповідача 1 та представник відповідача 2 просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що неповнолітня дитина - ОСОБА_2 , разом з її законним представником ОСОБА_1 надіслала до відповідача 1 заяву від 13.02.2019 року про оформлення паспорта громадянина України, у зв'язку з досягненням дитиною 16-ти років (а.с. 13).
Так, згідно заяви від 13.02.2019 року, яка була надіслана відповідачеві 1 поштовим зв'язком, неповнолітня дитина - ОСОБА_2 , разом з її законним представником ОСОБА_1 просили оформити і видати ОСОБА_2 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України.
Як вбачається з надісланої до відповідача 1 заяви від 13.02.2019 року, неповнолітньою дитиною - ОСОБА_2 , разом з її законним представником ОСОБА_1 було повідомлено про відмову в оформленні дитині паспорта у формі ІD-картки відповідно до Закону України "Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", а також повідомлено про намір оформити паспорт громадянина України виключно у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України.
Також, в надісланій до відповідача 1 заяві позивач та її неповнолітня донька вказують на те, що під час їхнього звернення до відповідача 1 щодо оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки, їм було відмовлено у прийнятті наданих документів, на підставі того, що підрозділи ДМС вже не видають паспорти у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України та відповідно не приймають документи для оформлення такого паспорта.
Відтак, як зазначено в заяві від 13.02.2019 року, з огляду на те, що посадові особи відповідача 1 відмовляються приймати передбачені Положенням про паспорт громадянина України документи для оформлення дитині паспорта громадянина України у формі книжечки, позивач та її неповнолітня дитина, зобов'язані надіслати такі документи поштовим зв'язком.
Як вбачається із заяви від 13.02.2019 року, позивачем та її неповнолітньою дитиною були надіслані до відповідача 1 наступні документи, а саме: 1) заповнена заява, за формою встановленою МВС України; 2) копія свідоцтва про народження дитини; 3) дві фотокартки розміром 35х45.
Також, в матеріалах справи наявна заява від 13.02.2019 року, згідно якої ОСОБА_2 просила про видачу паспорта громадянина України, у зв'язку з досягненням НОМЕР_1 років, складена відповідно до Додатку 1 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України (а.с. 12).
Однак, згідно листа від 28.03.2019 року №62 відповідач 1 зазначає, що ним було розглянуто звернення позивача та її неповнолітньої дитини від 13.02.2019 року щодо можливості оформити паспорт громадянина України та в порядку Закону України "Про звернення громадян" роз'яснив, що ОСОБА_2 було подано заяву, форму якої скасовано 17.04.2018 року, у зв'язку з втратою чинності наказу МВС від 13.04.2012 року №320 "Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України", а тому враховуючи викладене для оформлення паспорта громадянина України вперше заявнику необхідно особисто звернутися до територіального підрозділу органу міграційної служби та обов'язково надати виключно передбачену законодавством форму заяви з переліком необхідних документів (а.с. 14).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.12 р. № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України (…).
Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 14 цього Закону № 5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (ч. 1 ст. 21 Закону № 5492-VI).
Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Відповідно до п. 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт № 2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис &qupa;Україна&qup ;, нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт&qu;m;. На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис &quRo;Паспорт громадянина України&q?по;. На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.
Водночас, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.
За змістом п. 2 цієї Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;
з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
До завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється (п. 3 Постанови № 302).
Пунктом 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: (…) біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.
Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи .
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону № 2297-VI, мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Так, на час виникнення спірних правовідносин було чинним Положення про паспорт громадянина України затверджене постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII.
Відповідно до пунктів 2-4 вказаного Положення паспорт громадянина України (далі-паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Так, 20 листопада 2012 року прийнятий Закон № 5492-VI, яким визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Частиною 1-4 статті 21 Закону № 5492-VI визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Відповідно до пункту 13 Розділу 2 Положення №2503-ХІІ визначено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Тобто вказаний перелік документів необхідний для видачі паспорта громадянина України як у формі книжечки так і для видачі паспорта громадянина України у формі картки.
У відзиві на позов представник відповідача наголошував, що надана ОСОБА_2 заява не супроводжувалася документами визначеними п. 13 Положення №2503ХІІ, однак суд констатує наступне.
Як вбачається із надісланої до відповідача 1 заяви від 13.02.2019 року про видачу паспорта громадянина України, ОСОБА_2 було надано наступні документи, а саме: заяву про видачу паспорта громадянина України за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм. При цьому, доказів ненадання ОСОБА_2 до вказаної заяви зазначених документів, відповідач як суб'єкт владних повноважень до суду не надав.
Відповідно до п. 19 Порядку від 25.03.2015, № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб'єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС.
Не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи по суті твердження представника відповідача про те, що у спірних правовідносинах мало місце звернення ОСОБА_2 до відповідача 1 саме за роз'ясненням у порядку Закону України "Про звернення громадян", а тому відсутні правовідносини з приводу видачі паспорта громадянина України, з огляду на наступне.
Як зазначено в заяві щодо оформлення паспорта громадянина України від 13.02.2019 року ОСОБА_2 просила відповідача 1 саме оформити і видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України , а також вказувала, що не дає згоди на збір і обробку персональних даних (а.с. 13).
Таким чином, заява ОСОБА_2 від 13.02.2019 року, згідно якої така просила відповідача 1 видати їй паспорт у формі книжечки спростовує твердження відповідача 1 про те, що ОСОБА_2 та її законний представник звернулися до нього з даною заявою з метою отримання роз'яснення, в порядку визначеному Законом України "Про звернення громадян".
Разом з тим, суд констатує, що на час виникнення спірних правовідносин Положення про паспорт громадянина України не втратило чинності та пунктом 3 вказаного Положення визначено що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України 1994 року.
Відповідно до п.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно постанови від 19 вересня 2018 року справа № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) провадження № 11-460заі18 - Великою Палатою Верховного Суду було прийнято рішення у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
Так, ознаками цієї типової справи є: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних данних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ. Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних данних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Так, Великою Палатою Верховного Суду згідно постанови від 19 вересня 2018 року справа № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) провадження № 11-460заі18 у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), зазначено: "Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних данних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.
Велика Палата Верховного Суду вважає за доцільне зазначити, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження «нагальній суспільній потребі», тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine» від 14 червня 2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі «Groppera Radio AG and Others v. Switzerland» від 28 березня 1990 року).
Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Разом з тим, при вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України. На час звернення особи до Відділу УДМС діяло два нормативних акта: Положення про паспорт № 2503-XII і Постанова № 302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов'язані звертатися за його обміном, при досягнені відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов'язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч. 3 ст. 21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії Відділу УДМС розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вище викладене, відповідачі як суб'єкти владних повноважень не надали суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення.
Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником відповідачів у відзиві проти позову, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію позивача, а останнім доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак, такі позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Міжгірського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області (вул. Возз'єднання, буд. 1, смт. Міжгір'я, Закарпатська область, 90000, код ЄДРПОУ 37809328), Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області (м. Ужгород, вул. Грибоєдова, 12 а, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 37809328) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправною відмову Міжгірського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області та Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області в оформленні та видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 область АДРЕСА_3 район АДРЕСА_4 ) паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
3. Зобов'язати Міжгірський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області та Головне управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
4. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.
СуддяМ.М. Луцович
Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 18.06.2019 року.