справа № 361/5982/17
провадження № 2/361/291/19
05.06.2019
Іменем України
05 червня 2019 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Дутчака І.М.,
за участю секретаря Срібної Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Садівничого об'єднання “Трудовик” та голови ради Садівничого об'єднання “Трудовик” ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та рішеннящодо прийняття наказу про звільнення,
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, враховуючи уточнення позовних вимог, просила визнати протиправними (неправомірними, незаконними) дії голови ради Садівничого об'єднання “Трудовик” (далі - СО “Трудовик”) ОСОБА_2 щодо прийняття нею рішення про звільнення її з посади коменданта СО “Трудовик” шляхом видачі в односторонньому порядку наказу № 56/14 від 27 липня 2014 року, всупереч вимогам положень ст. 52 Статуту СО “Трудовик”, ст. ст. 19, 43 Конституції України, ст. ст. 24, 26, 27, 28, 36, 40 КЗпП України (а. с. 1-5, 177-178).
В обґрунтування позову зазначала, що рішенням ХХХV звітно-виборчої Конференції СО “Трудовик” 17 травня 2014 року вона була обрана членом ради та головою комісії по проведенню приймання-передавання документально-матеріальних цінностей СО “Трудовик” новообраній голові ради об'єднання ОСОБА_2 , відповідачу у справі. 28 травня 2014 року розпорядженням № 02/14 голова ради об'єднання ОСОБА_2 без зміни істотних умов праці посади коменданта даного об'єднання , змінила назву посади “комендант” на “заступник голови СО “Трудовик” - комендант”, однак у штатному розписі така посада як заступник голови СО “Трудовик” ніколи не значилася, тому вона вважає, що ці посади є тотожними.
28 травня 2014 року голова ради СО “Трудовик” ОСОБА_2 без застереження будь-якої умови прийняття її на посаду з випробуванням, запропонувала їй зайняти вакантну посаду коменданта СО “Трудовик”, яка мала назву заступник голови СО “Трудовик” - комендант, а наказом (розпорядженням) № 04/14 від 28 травня 2014 року призначила її на дану посаду безстроково.
У період з 29 травня по 28 липня 2014 року вона (позивач) виконувала обов'язки відповідно до посадової інструкції коменданта СО “Трудовик” та отримувала заробітну плату, встановлену штатним розписом для даної посади.
27 липня 2014 року голова ради СО “Трудовик” ОСОБА_2 повідомила її про звільнення із займаної нею посади як неоформленого працівника в односторонньому порядку, не надавши їй копію цього наказу (розпорядження), не повідомивши його зміст, підстави та статтю звільнення.
Із текстом наказу № 56/14 від 27 липня 2014 року про звільнення вона ознайомилася лише 06 жовтня 2014 року у суді під час розгляду цивільної справи № 361/6105/14-ц за її позовом до СО “Трудовик”, ОСОБА_2 про скасування наказів, поновлення на займаній посаді, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Зі змісту вказаного вище наказу вона дізналася про те, що підставами звільнення її з роботи є: не оформлення нею трудових відносин у встановленому законодавством порядку та не проходження нею випробувального терміну.
Підстави звільнення, зазначені у даному наказі, суперечать одна одній, оскільки вона була призначена на посаду розпорядженням голови ради СО “Трудовик” ОСОБА_2 за № 04/14 від 28 травня 2014 року, отримувала заробітну плату, що спростовує підставу її звільнення з роботи, вказану в наказі щодо не оформлення трудових відносин у встановленому законодавством порядку. Також у даному розпорядженні про призначення її на посаду відсутнє будь-яке застереження щодо умови випробовування. Вважає, що зазначені обставини вказують на неправомірні дії відповідачів при видачі та застосуванні даного наказу та є підставою для визнання протиправними дій відповідачів щодо видачі та застосування цього наказу, як штучно створеного та сфальшованого документа.
Вказувала на те, що дії відповідачів, пов'язанні з прийняттям рішення про її звільнення в односторонньому порядку шляхом прийняття наказу № 56/14 від 27 липня 2014 року, є протиправними, вчинені всупереч ст. ст. 24, 26, 28, 40 КЗпП України, Статуту СО “Трудовик”, ст. ст. 19, 43 Конституції України, призвели до порушення її конституційного права на працю.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеному, просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача СО “Трудовик” Самань В.Г. у суді позов не визнала, проти задоволення його вимог заперечувала, надала пояснення, аналогічні відзиву на позовну заяву, вказувала на те, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки позивач звільнена відповідно до вимог трудового законодавства, а дії відповідача є правомірними. Крім того, зазначала, що позивач ОСОБА_1 із підстав, викладених нею у позовній заяві, уже зверталася до суду з позовом щодо оскарження наказу про її звільнення № 56/14 від 27 липня 2014 року та поновлення на посаді. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2015 року, ухваленим у цивільній справі № 361/6105/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06 квітня 2015 року, ОСОБА_1 у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено. Дані судові рішення набрали законної сили, тому правомірність звільнення позивача уже встановлена судом. Просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідач голова ради СО “Трудовик” ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов та заяву про розгляд справи за її відсутності до суду не подавала.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що 28 травня 2014 року розпорядженням голови СО “Трудовик” № 02/14 “Про доповнення назви посади комендант СО “Трудовик” у зв'язку з відсутністю в штатному розписі посади “заступник голови СО “Трудовик”, обов'язки заступника голови СО “Трудовик” було покладено на посаду коменданта об'єднання, доповнено назву посади комендант словами “заступник голови СО “Трудовик” та записано назву посади комендант у такій редакції: заступник голови СО “Трудовик” - комендант.
Того ж дня, 28 травня 2014 року, наказом голови СО “Трудовик” Киричук ОСОБА_3 . № 04/14 позивача ОСОБА_1 прийнято на роботу до СО “Трудовик” на посаду заступника голови Садівничого об'єднання “Трудовик” - коменданта з 29 травня 2014 року з посадовим окладом згідно із штатним розписом.
27 липня 2014 року наказом голови СО “Трудовик” Киричук Н.М. № 56/14 у зв'язку із не оформленням трудових відносин з СО “Трудовик” в установленому чинним законодавством порядку (не наданням трудової книжки, документів про освіту, заяви про призначення на посаду коменданта) та не проходженням випробувального терміну згідно із ст. 28 КЗпП України позивача ОСОБА_1 звільнено з посади коменданта з 28 липня 2014 року.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що, вважаючи звільнення з посади коменданта СО “Трудовик” неправомірним, у серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до СО “Трудовик”, голови ради Киричук ОСОБА_4 про скасування наказів, поновлення на займаній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (цивільна справа № 361/6105/14-ц), у якому вона, зокрема, просила:
- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови ради СО “Трудовик” від 28 травня 2014 року № 02/14 “Про доповнення назви посади комендант СО “Трудовик”; визнати частково недійсним розпорядження голови ради СО “Трудовик” від 28 травня 2014 року № 04/14 у частині призначення ОСОБА_1 на посаду заступника голови СО “Трудовик”; визнати незаконними та скасувати накази голови ради СО “Трудовик” від 12 липня 2014 року № 38/14 “Про визнання розпорядження № 02/14 від 28 травня 2014 року недійсним”, від 12 липня 2014 року № 39/14 “Про призначення на посаду коменданта” та від 27 липня 2014 року № 56/14 “Про звільнення ОСОБА_1 з посади коменданта”;
- зобов'язати СО “Трудовик” в особі голови ради Киричук ОСОБА_3 . поновити ОСОБА_1 з 29 липня 2014 року на посаді коменданта та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня поновлення на роботі із розрахунку середньоденного заробітку в розмірі 114 грн. 50 коп., що станом на 16 січня 2015 року складає 13282 грн.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2015 року, ухваленим у вказаній вище справі, позивачу ОСОБА_1 у задоволенні зазначеного позову відмовлено повністю (цивільна справа № 361/6105/14-ц).
Із рішення суду від 29 січня 2015 року вбачається, що судом під час розгляду цивільної справи № 361/6105/14-ц з'ясовані та встановлені наступні обставини: ОСОБА_1 було прийнято на посаду заступника голови СО “Трудовик” для того, щоб за відсутності голови СО “Трудовик” вона могла проводити прийом громадян і членів об'єднання та виконувати певні обов'язки голови; у штатному розписі СО “Трудовик” на 2014 рік така посада, як “заступник голови СО “Трудовик” - комендант” відсутня, тобто ОСОБА_1 прийнята на неіснуючу посаду в СО “Трудовик”; у порушення Статуту СО “Трудовик” голова ради СО “Трудовик” ОСОБА_2 одноособово видала розпорядження “Про доповнення назви посади “комендант СО “Трудовик”, яким фактично одноособово внесла зміни у штатний розпис СО “Трудовик”; наказом № 38/14 від 12 липня 2014 року були скасовані розпорядження № 02/14 від 28 травня 2014 року про введення посади “заступник голови СО “Трудовик” - комендант” та розпорядження № 04/14 від 28 травня 2014 року про прийняття ОСОБА_1 на посаду “заступник голови СО “Трудовик” - комендант”; наказом № 39/14 від 12 липня 2014 року ОСОБА_1 було призначено на посаду коменданта СО “Трудовик” з посадовим окладом згідно із штатним розписом з випробувальним терміном два місяці, про що зазначено у наказі; ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом про прийняття її на роботу, фактично вона приступила до виконання своїх обов'язків, відмови від встановлення випробувального терміну, що було б підставою для відмови у прийнятті на роботу, не подавала, вказаний наказ вона не оскаржувала, тому суд вважав, що 12 липня 2014 року між сторонами укладено трудову угоду з випробувальним терміном у два місяці. Також встановлено, що позивачу, коменданту ОСОБА_1 19 липня та 24 липня 2014 року оголошувалися попередження за неналежне виконання посадових обов'язків. 25 липня 2014 року головою СО “Трудовик” Киричук ОСОБА_5 . ОСОБА_6 складено повідомлення та попереджено ОСОБА_1 про її звільнення із займаної посади на підставі ст. 28 КЗпП України з 28 липня 2014 року, у зв'язку з не проходженням нею випробувального терміну, що підтверджується актом від 25 липня 2014 року про вручення ОСОБА_1 повідомлення про її звільнення з 28 липня 2014 року. У судовому засіданні ОСОБА_1 так і не доведено, що вона надавала трудову книжку для укладення трудового договору.
06 квітня 2015 року ухвалою Апеляційного суду Київської області подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2015 року відхилено, оскільки встановлено, що звільнення ОСОБА_1 з посади коменданта СО “Трудовик” є правомірним, вказане рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2015 року залишено без змін та 06 квітня 2015 року це рішення суду набрало законної сили.
Згідно із ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У жовтні 2017 року позивач ОСОБА_1 , вважаючи дії відповідачів щодо видачі та застосування наказу № 56/14 від 27 липня 2014 року про її звільнення з посади коменданта СО “Трудовик” протиправними, у зв'язку із суперечністю підстав її звільнення з роботи, зазначених у наказі: не оформлення трудових відносин у встановленому законодавством порядку та не проходження нею випробувального терміну, звернулася до суду з цим позовом, оспорюючи дії та рішення голови СО “Трудовик” Киричук Н ОСОБА_7 М. щодо прийняття нею рішення про звільнення позивача ОСОБА_1 з посади коменданта СО “Трудовик” шляхом видачі нею в односторонньому порядку наказу № 56/14 від 27 липня 2014 року, всупереч вимогам трудового законодавства (ст. ст. 24, 26, 28, 40 КЗпП України) та ст. 52 Статуту СО “Трудовик”.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Трудове законодавство встановлює певний порядок оформлення припинення трудового договору з працівником. Припинення трудового договору покладає на власника або уповноваженого ним органу певні зобов'язання. У разі припинення трудового договору незалежно від підстав власником або уповноваженим ним органом видається відповідний наказ (розпорядження).
Із дослідженого у судовому засіданні наказу голови СО “Трудовик” № 56/14 від 27 липня 2014 року вбачається, що позивача ОСОБА_1 звільнено з посади коменданта з 28 липня 2014 року у зв'язку з не оформленням трудових відносин з СО “Трудовик” в установленому чинним законодавством порядку (не наданням трудової книжки, документів про освіту, заяви про призначення на посаду коменданта) та не проходженням випробувального терміну згідно із ст. 28 КЗпП України.
За змістом положень ч. 2 ст. 28 КЗпП України у разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.
Головою ради СО “Трудовик” ОСОБА_2 рішення про звільнення ОСОБА_1 оформлене наказом № 56/14 від 27 липня 2014 року, який позивач оскаржувала до суду у серпні 2014 року, подавши відповідний позов.
Наказ № 56/14 від 27 липня 2014 року голови ради СО “Трудовик” про звільнення позивача ОСОБА_1 з посади коменданта СО “Трудовик”, який є наслідком прийняття головою ради СО “Трудовик” рішення про звільнення ОСОБА_1 , не скасований, тобто він є дійсним і чинним на даний час, у судовому порядку цей наказ незаконним не визнаний.
Із рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2015 року та ухвали Апеляційного суду Київської області від 06 квітня 2015 року вбачається, що судами обох інстанцій були з'ясовані обставини про підстави звільнення позивача ОСОБА_1 щодо не оформлення трудових відносин у встановленому законодавством порядку та не проходження нею випробувального терміну. Суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 є правомірним, оскільки позивач не пройшла випробування через невідповідність роботі, на яку її було прийнято.
Звернення позивача ОСОБА_1 до суду з позовом про скасування наказів, поновлення на займаній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалення судом у цивільній справі рішення, яке набрало законної сили, про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , здійснення судом перевірки під час розгляду справи обставин щодо звільнення позивача з посади коменданта СО “Трудовик”, фактично виключили позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій і рішення відповідачів щодо видачі та застосування наказу про звільнення № 56/14 від 27 липня 2014 року, як штучно створеного та сфальшованого документа, у зв'язку із суперечністю підстав її звільнення з роботи, зазначених в наказі: не оформлення трудових відносин у встановленому законодавством порядку та не проходження нею випробувального терміну.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України при встановленні невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі роботодавець має право протягом строку випробування звільнити такого працівника.
Суд вважає, що хоча позивач ОСОБА_1 і звернулася до суду з позовом про визнання дій відповідачів протиправними та нею заявлені інші позовні вимоги, ніж у цивільній справі № 361/6105/14-ц, однак ці вимоги у випадку задоволення зазначеного вище позову позивача ОСОБА_1 у цивільній справі № 361/6105/14-ц і скасування наказу про її звільнення були б реалізовані, що виключає можливість їх задоволення у цій справі, оскільки піддасть сумніву обставини встановленні при розгляді цивільної справи № 361/6105/14-ц та судові рішення, що буде нівелювати інститут обов'язковості судового рішення та законності правосуддя.
Позивач ОСОБА_1 у даному позові фактично повторно оспорює встановлені рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2015 року та ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06 квітня 2015 року факти та правовідносини щодо правомірності її звільнення з посади коменданта СО “Трудовик” шляхом видачі головою СО “Трудовик” в односторонньому порядку наказу № 56/14 від 27 липня 2014 року, тобто дії відповідача, наслідком яких є оспорюваний наказ, який, як встановлено судом, є правомірним та вимогам трудового законодавства і Конституції України він не суперечить.
Європейський суд з прав людини у п. 33 Рішення від 19 лютого 2009 року у справі “Христов проти України” вказав на те, що право на справедливий розгляд в суді, ґарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.
У п. 34 цього ж Рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. “вирішена справа”), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень (“що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності”). Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів “доброго врядування” і “належної адміністрації” (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до “якості” закону).
У ст. 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки не можуть бути піддані сумніву рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2014 року та ухвала Апеляційного суду Київської області від 06 квітня 2015 року, що набрали законної сили, якими здійснена перевірка правомірності обставин щодо звільнення позивача ОСОБА_1 з посади коменданта СО “Трудовик”.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Садівничого об'єднання “Трудовик” та голови ради Садівничого об'єднання “Трудовик” ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та рішеннящодо прийняття наказу про звільнення відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Дутчак І. М.