гСправа № 358/1736/18 Провадження № 2/358/136/19
03 червня 2019 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Тітова М.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Ведмеденко І.В.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки ОСОБА_2 ,
представника відповідача Данілова В.І.,
відповідачки ОСОБА_3 ,
третьої особи ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ісайківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дитячий садок», Поліщук Ірини Миколаївни та Відділу освіти Богуславської районної державної адміністрації, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 , про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернулася до Богуславського районного суду Київської області із позовом до Ісайківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дитячий садок», ОСОБА_5 Ірини Миколаївни та Відділу освіти Богуславської районної державної адміністрації, в якому просить поновити її на посаді завгоспа Ісайківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дитячий садок», стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу з 05 листопада 2018 року по час прийняття рішення судом та стягнути із відповідачів на її користь моральну шкоду в розмірі 20000 гривень.
Свої вимоги позивачка мотивує тим, що вона працювала в Ісайківському навчально-виховному комплексі «Загальноосвітня школа І-ІII ступенів - дитячий садок» Богуславської районної ради Київської області (далі - Ісайківський НВК ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок) на посаді завгоспа. З травня 2014 року тимчасово виконувала обов'язки завгоспа в Ісайківському навчально-виховному комплексі «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів -дитячий садок» Богуславської районної ради Київської області, а з 05 червня 2014 року прийнята на постійну роботу за зазначеною посадою, що підтверджується записом в трудовій книжці за № 8 та за № АДРЕСА_1 .
До призначення на посаду завгоспа, дану посаду обіймала ОСОБА_4 , яку було звільнено за прогули.
Згідно наказу виконуючої обов'язки директора Ісайківської «Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів - дитячий садок» Богуславської районної ради Київської області від 12 січня 2015 року зв № 04 к/тр, її було звільнено із займаної посади завгоспа НВК 12 січня 2015 року у зв'язку з поновленням на роботі ОСОБА_4 , яка раніше виконувала цю роботу, на підставі п.6 ст.40 КЗпП України. Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року у справі № 358/159/15-ц скасовано зазначений наказ та поновлено її на роботі. У відповідності до ч. 5 ст. 235 КЗпП України та п. 4 ч.1 ст. 367 ЦПК України допущено негайне виконання рішення суду.
01 квітня 2015 року згідно рішення Богуславського районного суду від 31 березня 2015 року у цивільній справі № 358/159/15-ц, вона вийшла на роботу в Ісайківський НВК ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок, але в той же день, 01 квітня 2015 року її було госпіталізовано до стаціонару Богуславської ЦРЛ.
25 квітня 2015 року після проходження лікування, вийшовши на роботу в Ісайківський НВК ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок, виконуюча обов'язки директора ОСОБА_3 не дала їй можливості приступити до виконання посадових обов'язків завгоспа, викликавши до Ісайківського НВК ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок наряд міліції Богуславського РВ ГУ МВС України у Київській області.
В присутності працівників міліції ОСОБА_3 вручила трудову книжку, в якій за номером 12 вона виявила наступний запис: «Запис за № 11 є недійсним, поновлена на попередній роботі. Наказ № 54 к/тр від 01.04.2015 року». За номером 13 був наступний запис: «02.02.2015 року Звільнена з посади завгоспа у зв'язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, п. 6 ст.40 КЗпП України. Наказ № 55 к/тр від 01.04.2015 року». Тобто, ще 02.02.2015 року вона була звільнена з роботи на підставі наказу від 01.04.2015 року №55 к/тр.
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 17 вересня 2015 року у справі № 358/710/15-ц, скасовано наказ в.о. директора Ісайківського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок» Богуславської районної ради Київської області від 01 квітня 2015 року №55 к/тр «Про звільнення ОСОБА_1 » та було з 02 лютого 2015 року поновлено її на роботі на посаді завгоспа Ісайківського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок». 21 вересня 2015 року рішення суду було виконане і вона була поновлена роботі на посаді завгоспа Ісайківського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок».
З вересня 2015 року по 21 жовтня 2018 року вона перебувала у відпустці у зв'язку з вагітність та пологами та по догляду за дитиною до досягнення дитиною трьох років. З 21 жовтня по 03 листопада 2018 року перебувала на лікарняному, який 05 листопада 2018 року здала директору Ісайківського НВК «ЗОШ 1-111 ступенів - дитячий садок» для його оплати.
05 листопада 2018 року вийшла на роботу та протягом робочого дня 05 листопада 2018 року та 06 листопада з 8-00 години до 14-00 години виконувала свої посадові обов'язки завгоспа.
06 листопада 2018 року о 14-00 годині її запросила до кабінету директор Ісайківського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок» Поліщук І.М. та запропонувала ознайомитись з наказом про її звільнення, вручивши трудову книжку, в якій було зроблено запис за № 15: «05.11.2018 Звільнено з посади завгоспа у зв'язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, п. 6 ст. 40 КЗпП України».
Таким чином, позивачка вважає, що звільнена з роботи незаконно, незважаючи на наявність двох рішень Богуславського районного суду Київської області про поновлення на роботі, 05 листопада 2018 року її в черговий раз незаконно звільнено з роботи у зв'язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.
Вважає, що чергове її звільнення з роботи носить системний характер, свідчить про упереджене ставлення директора Ісайківського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок» ОСОБА_3 щодо неї, незважаючи на те, що вона є матір'ю чотирьох неповнолітніх та малолітніх дітей, а також не враховано те, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним - при наявності двох і більше утриманців.
Позивачка вважає, що відповідно до вимог п.п.5, 8, 9, ч.2 ст.16, ч.2 ст. 23 ЦК України відповідачі повинні відшкодувати їй моральну шкоду, завдану систематичними незаконними звільненнями, мотивуючи свої вимоги тим, що весь час, який минув після звільнення, вона і вся її сім'я перебувають в стресовому стані. Їй доводиться прикладати неймовірних зусиль щодо поновлення на роботі, витрачати кошти на правову допомогу, яких потребує її багатодітна сім'я.
Моральну шкоду позивачка оцінила з засад розумності та справедливості у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень, яку у відповідності до ст. 237-1 КЗпП України просить стягнути солідарно з відповідачів - Ісайківської НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок» Богуславської районної ради Київської області та директора Ісайківської НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок» Богуславської районної ради Київської області ОСОБА_3 .
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали та просили його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Відповідачка ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, просить відмовити позивачці у позові з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, в якому зазначила, що дійсно завгоспа школи Ревун Лілію Валеріївну за наказом директора Ісайківського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок» від 02 червня 2014 року за № 56к/тр було звільнено з займаної посади згідно ст. 40 п.4 КЗпП України за прогули. На дану посаду школи наказом директора школи №57 к/тр від 05.06.2014 року призначено позивачку ОСОБА_1 .
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2014 року, ОСОБА_4 було поновлено на посаді завгоспа школи та зобов'язано школу здійснити виплату середнього заробітку за вимушений прогул. На виконання вказаного рішення ОСОБА_1 наказом в.о директора школи № 04к/тр від 12.01.2015 року було звільнено з посади завгоспа школи та поновлено на роботі ОСОБА_4 . Позивачка, не погодившись зі своїм звільненням, так як в день звільнення вона перебувала на лікарняному, звернулася до суду і за рішенням Богуславського районного суду від 31 березня 2015 року, позивачка була поновлена на роботі завгоспа школи і одночасно ОСОБА_4 була звільнена з займаної посади. Тобто, рішення Апеляційного суду Київської області від 11.11.2014 року щодо поновлення на роботі ОСОБА_4 так і не було виконане. Як тільки видавався наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи, вона в цей же день оформляла лікарняний і в результаті виходило, що відбулося незаконне звільнення. В черговий раз ОСОБА_1 була звільнена з роботи на виконання рішення Апеляційного суду та поновлена на роботі ОСОБА_4 згідно наказу від 01.04.2015. Позивачка знову звернулась в суд із заявою про поновлення її на роботі, так як в день звільнення вона була вагітною. За рішенням суду позивачка знову була поновлена на роботі і відповідно ОСОБА_4 була в черговий раз звільнена з роботи.
З вересня 2015 року по 21 жовтня 2018 року позивачка перебувала у відпустці в зв'язку з вагітністю та пологами та по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку. Обов'язки завгоспа школи на період відсутності позивачки, виконувала ОСОБА_4
21 жовтня 2018 року позивачка повинна була вийти на роботу, так як закінчився трьохрічний термін догляду за дитиною, однак вона на роботу не вийшла і про причини неявки на роботу не повідомила. 05 листопада 2018 року позивачка, вийшовши на роботу повідомила, що вона перебувала на лікарняному з 21 жовтня по 03 листопада 2018 року.
Твердження позивачки, що вона перебувала на роботі 06 листопада 2018 року до 14 год. не відповідає дійсності, оскільки наказ про її звільнення був зачитаний 06 листопада 2018 року о 08 год. 45 хв. Десь до 11 години ОСОБА_1 ще перебувала на території школи, а потім покинула її, отримавши копії необхідних документів. При звільненні з роботи ОСОБА_1 усно заявила, що вона вагітна і що звільнення її незаконне і їй було роз'яснено, що як тільки вона надасть довідку з медичного закладу, який підтвердить її вагітність, вона буде поновлена на роботі в день звільнення. Тому вважає, що звільнення позивачки ОСОБА_6 з роботи в зв'язку з поновленням на роботі ОСОБА_4 за рішенням Апеляційного суду Київської області є законним. Надати іншу роботу позивачці, яка б відповідала її освіті та професійному рівню не було можливості, так як вакансій таких в школі немає.
Твердження позивачки, що відповідачка ОСОБА_3 , як директор школи, постійно незаконно звільняє позивача з роботи через неприязні відносини, не відповідає дійсності, оскільки вона з повагою ставиться до ОСОБА_1 , але не вправі задовольнити права однієї особи за рахунок порушення прав іншої.
Щодо позовних вимог в частині відшкодування морального збитку, то вона категорично стверджує, що звільнення позивачки з посади завгоспа школи є законним, а тому відсутні підстави для її поновлення на роботі і відповідно відсутні підстави для задоволення моральної шкоди.
Представник відповідача Ісайківського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок» - Данілов В.І. повністю підтримав позицію відповідачки ОСОБА_3
Відповідач Відділ освіти Богуславської районної державної адміністрації направив до суду свого представника ОСОБА_7 з належним чином оформленою довіреністю, яка заперечувала проти позовних вимог ОСОБА_1 та просила у задоволенні її позову відмовити.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , в судовому засіданні просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог в повному обсязі.
Суд, заслухавши сторони та їх представників, третю особу та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).
Згідно зі ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Конституція України гарантує право кожного громадянина на працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, гарантує рівні можливості у виборі роду трудової діяльності та захист від незаконного звільнення.
Судом встановлено та визнавалося сторонами, що ОСОБА_1 перебувала у трудових правовідносинах з Ісайківським навчально-виховним комплексом «Загальноосвітня школа І-ІII ступенів - дитячий садок» Богуславської районної ради Київської області.
Так, згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 та досліджених доказів по справі вбачається, що 15 травня 2014 року ОСОБА_1 була тимчасово призначена на посаду завгоспа Ісайківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІII ступенів - дитячий садок» Богуславської районної ради Київської області (запис трудової книжки № 8). 21 травня 2014 року була звільнена із займаної посади у зв'язку з виходом на роботу основного працівника (запис трудової книжки № 9).
05 червня 2014 року ОСОБА_1 призначена на посаду завгоспа Ісайківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІII ступенів - дитячий садок» Богуславської районної ради Київської області (запис трудової книжки № 10, копія наказу № 57 к/тр від 05.06.2014 року).
Також в судовому засіданні встановлено, що рішенням Богуславського районного суду Київської області від 11 серпня 2014 року у справі № 358/1019/14-ц позов ОСОБА_4 до Ісайківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок» Богуславської районної ради Київської області та третьої особи ОСОБА_8 про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без задоволення.
Апеляційний суд Київської області 11 листопада 2014 року своїм рішенням рішення Богуславського районного суду Київської області від 11 серпня 2014 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано незаконним наказ № 56к/тр від 02 червня 2014 року про звільнення ОСОБА_4 з посади завгоспа Ісайківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок» за п. 4 ст. 40 КЗпП України та поновлено ОСОБА_4 на посаді завгоспа Ісайківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок». Стягнуто із Ісайківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 02 червня 2014 року по 11 листопада 2014 року в розмірі 7446,27 грн.
12 січня 2015 року ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади в зв'язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, п. 6 ст. 40 КЗпП України (запис трудової книжки № 11, копія наказу № 04 к/тр від 12.01.2015 року). Із змісту наказу № 04 к/тр від 12.01.2015 року вбачається, що звільнення ОСОБА_1 відбулося на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 11.11.2014 року, також адміністрація школи повідомила, що не має можливості запропонувати ОСОБА_1 роботу, яку вона могла б виконувати відповідно до її фаху та кваліфікації. Позивачку з наказом ознайомлено, про що свідчить її підпис.
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року у справі № 358/159/15-ц скасовано наказ в.о. директора Ісайківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок» Богуславської районної ради Київської області №04 к/тр від 12.01.2015 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді завгоспа Ісайківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок» Богуславської районної ради Київської області з 12 січня 2015 року. Зобов'язано Ісайківський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів- дитячий садок» Богуславської районної ради Київської області прийняти та оплатити листок непрацездатності серії АГО №670777 виданий 12.01.2015 року Богуславською ЦРЛ ОСОБА_1 за період з 12 січня 2015 року по 21 січня 2015 року та листок непрацездатності серії АГО №649882 виданий 22.01.2015 року Богуславським районним центром первинної медико-санітарної допомоги ОСОБА_1 за період з 22 січня 2015 року по 30 січня 2015 року. Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди залишено без задоволення. У відповідності до ч. 5 ст. 235 КЗпП України та п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України допущено негайне виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 .
01 квітня 2015 року запис в трудовій книжці за № 11 визнано недійсним, та на виконання рішення Богуславського районного суду від 31 березня 2015 року у цивільній справі №358/159/15-ц, ОСОБА_1 поновлено на посаді завгоспа НВК з 12 січня 2015 року та прийнято до оплати два лікарняних листи непрацездатності з 12 січня по 21 січня 2015 року, та з 22 січня по 30 січня 2015 року (наказ № 54 к/тр від 01.04.2015 року).
Також, 01 квітня 2015 року на виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2014 року, виданий наказ № 55/ к/тр про звільнення ОСОБА_1 із посади завгоспа НВК з 02 лютого 2015 року у зв'язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, п. 6 ст. 40 КЗпП України (запис в трудовій книжці № 13). Одночасно ОСОБА_1 було запропоновано посаду двірника (0,5 ставки посадового окладу, але ОСОБА_1 відмовилася від запропонованої посади). Позивачку з наказом ознайомлено, про що свідчить її підпис.
Не погодившись із зазначеним наказом, позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду та рішенням Богуславського районного суду Київської області від 21 вересня 2015 року, яке набрало законної сили 02 жовтня 2015 року, скасовано наказ в.о. директора Ісайківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок» Богуславської районної ради Київської області №55 к/тр від 01 квітня 2015 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та останню поновлено на роботі на посаді завгоспа з 02 лютого 2015 року.
Наказом № 116 к/тр від 21.09.2015 року, запис за в трудовій книжці за № 13 визнано недійсним та ОСОБА_1 поновлено на попередній роботі на посаді завгоспа (запис в трудовій книжці № 14).
05 листопада 2018 року, на виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2014 року, виданий наказ № 63 к про звільнення ОСОБА_1 із посади завгоспа НВК з 05 листопада 2018 року у зв'язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, п. 6 ст. 40 КЗпП України (запис в трудовій книжці № 15). Позивачку з наказом ознайомлено, про що свідчить її підпис.
У відповідності до ч.ч. 1, 6 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.
Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з Роз'ясненням Міністерства юстиції України «Про порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» від 01.02.2011 року, поновлення на роботі попереднього працівника є підставою для звільнення нового лише у тому випадку, якщо воно проводиться відповідно до законодавства, коли органами, що розглядають трудові спори, поновлюється на роботі працівник, який був незаконно звільнений або переведений на іншу роботу.
Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 визначено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.
Судом встановлено, що звільнення позивачки згідно наказу від 05.11.2018 відбулось на підставі п. 6 ст. 40 КЗпП України, а саме, через поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу. Підставою такого поновлення слугувало рішення Апеляційного суду Київської області від 11.11.2014 року, яким визнано незаконним звільнення працівника ОСОБА_4 з посади завгоспа Ісайківського навчально - виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок» Богуславської районної ради Київської області та зобов'язано поновити ОСОБА_4 на посаді завгоспа Ісайківського навчально - виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок» Богуславської районної ради Київської області.
Відповідач, з дотриманням вимог ч. 7 ст. 235 КЗпП України (рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню), намагався виконати рішення Апеляційного суду Київської області від 11.11.2014 року, неодноразово звільняючи працівника ОСОБА_1 з метою поновлення на посаді працівника ОСОБА_4 , яка раніше виконувала роботу.
Поновлення на роботі має бути реальним та не обмежуватись виданням наказу про поновлення на роботі, який не можливо виконати, так як працівник який займає відповідну посаду не підлягав звільненню з формальних причин, а саме коли згідно ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Фактично лише наказом №64-к від 06.1.2018 ОСОБА_4 поновлено на попередній посаді завгоспа Ісайківського навчально - виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів- дитячий садок», оскільки до цього вона не могла приступити до виконання обов'язків завгоспа Ісайківського навчально - виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок», так як працівник яка займала дану посаду - ОСОБА_1 не підлягала звільненню, оскільки перебувала на лікуванні, що підтверджувалось листами непрацездатності, а потім у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьохрічного віку.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що наказ № 63-к від 05.11.2018 року про звільнення позивачки ОСОБА_1 з роботи є законним та таким, що винесений з дотриманням вимог трудового законодавства, а тому позивачка поновленню на роботі не підлягає.
Враховуючи, що позовні вимоги про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди є похідними від вимог про поновлення на роботі, а тому вони також не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 11, 259, 263, 264, 265, 267 ЦПК України, ст.ст. п. 6 ч. 1 ст. 40, ст. 221, ст. 232 КЗпП України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Ісайківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дитячий садок», Поліщук Ірини Миколаївни та Відділу освіти Богуславської районної державної адміністрації, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п/п 15.5) п/п 15 п. 1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме через Богуславський районний суд Київської області.
Повний текст судового рішення виготовлено 14 червня 2019.
Головуючий: суддя М. Б. Тітов