18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
30 травня 2019 року справа № 925/240/19 м. Черкаси
За позовом фермерського господарства "Озерянка"
до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області
за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області
про визнання права постійного користування земельною ділянкою
Суддя Дорошенко М.В.
Секретар судового засідання Швидка О.В.
Представники учасників справи, які брали участь у засіданнях суду, що відбулися у цій справі:
від позивача: адвокат Починок О.І. за ордером серія ЧК №93016 від 26.03.2019;
від відповідача: Пилипас І.Я. за довіреністю від 28.12.2018;
від третьої особи: не явився.
Фермерське господарство "Озерянка" (далі також - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі також - відповідач) про визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 31,1491 гектарів з кадастровим номером 7123780500:02:001:0821 (далі - спірна земельна ділянка), розташованою в адміністративних межах Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області за межами населеного пункту, яке (право) посвідчене державним актом на право постійного користування землею, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №23 та виданим Смілянською районною Радою народних депутатів Смілянського району Черкаської області у відповідності з рішенням Смілянської районної Ради народних депутатів від 26 березня 1993 року №15-21.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що Смілянською районною Радою народних депутатів на підставі її ж рішення від 26 березня 1993 року №15-21 громадянину ОСОБА_1 був виданий державний акт про надання йому у постійне користування 34,77 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для ведення фермерського господарства. Цей державний акт був зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №23. 28 квітня 1993 року відбулася державна реєстрація юридичної особи - фермерського господарства "Озерянка", заснованого Наустінним Миколою Дмитровичем, яке фактично використовувало одержану ОСОБА_1 у постійне користування землю площею 34,77 гектарів для ведення фермерського господарства, яка включає спірну земельну ділянку, і у зв'язку з цим згідно із Земельним кодексом України і Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" відбулася фактична заміна постійного землекористувача щодо цієї земельної ділянки ОСОБА_1 на засноване ним фермерське господарство "Озерянка". Після смерті ОСОБА_1 право позивача на постійне користування вказаною земельною ділянкою не припинилося, проте відповідач заперечує це право і тим самим порушує його, що й спричинило даний спір.
Ухвалою від 04.03.2019 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву фермерського господарства "Озерянка" до розгляду, відкрив провадження у справі, за клопотанням позивача залучив до участі у справі третю особу без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Балаклеївську сільську раду Смілянського району Черкаської області (далі також - третя особа) та призначив за правилами загального позовного провадження підготовче засідання у справі на 09 год. 00 хв. 28.03.2019 у приміщенні Господарського суду Черкаської області.
Відповідач у поданому ним 22.03.2019 до господарського суду відзиві заперечив проти позову, оскільки вважає, що право постійного користування землею на підставі державного акта, виданого ОСОБА_1 , після смерті останнього припинилося і успадкуванню чи переходу до інших осіб не підлягає.
Підготовче засідання неодноразово відкладалося господарським судом.
Ухвалою від 24.04.2019 Господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 14 год. 30 хв. 30.05.2019 в приміщенні Господарського суду Черкаської області.
Третя особа належним чином повідомлялася господарським судом про дату, час і місце призначених у справі судових засідань, проте ні вона сама ні її представник в жодне із них не явилися, письмових пояснень щодо позову або відзиву до господарського суду не подали. Натомість третя особа заявила клопотання від 07.05.2019 №330 про розгляд справи без участі її представника.
У судовому засіданні, яке відбулося 30.05.2019 за участю представників позивача та відповідача:
представник позивача підтримав позов з викладених у ньому підстав;
представник відповідача підтримав заперечення проти позову, викладені у відзиві на позов;
господарський суд розглянув справу по суті і оголосив вступну і резолютивну частини прийнятого ним у нарадчій кімнаті рішення.
Заслухавши представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у справі докази, Господарський суд Черкаської області
У 1993 році Смілянська районна Рада народних депутатів у відповідності з прийнятим нею рішенням від 26 березня 1993 року №15-21 видала громадянину Наустінному ОСОБА_2 державний акт про надання йому у постійне користування 34,77 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для ведення фермерського господарства. Цей державний акт був зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №23.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28 квітня 1993 року була проведена державна реєстрація фермерського господарства "Озерянка" як юридичної особи, заснованого Наустінним Миколою Дмитровичем. Саме це фермерське господарство фактично й використовувало одержану ОСОБА_1 у постійне користування землю площею 34,77 гектарів для ведення фермерського господарства, яка включає спірну земельну ділянку.
Відповідно до протоколу загальних зборів учасників фермерського господарства "Озерянка" від 07.01.2008 №6 та наказу по цьому господарству від 08.01.2019 №1 його головою призначено ОСОБА_3 , яка і наразі є головою цього господарства.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть від 22.08.2013 серія НОМЕР_1 .
Після смерті ОСОБА_1 позивач продовжував використовувати спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства.
У липні 2018 року інспекторами відповідача у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Дорошенком Р.Ю. та Громивим С.Г. за участю землевпорядника Балаклеївської сільської ради Костенко Н.Д. була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства при використанні земель сільськогосподарського призначення державної власності в адміністративних межах Балаклеївської сільської ради Смілянського району, результати якої були оформлені актом обстеження земельної ділянки від 27.07.2018 №308-ДК/311/АО/10/01/-18 і актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки від 27.07.2018 №308-ДК/615/АП/09/01/-18.
Цією перевіркою було встановлено, що спірна земельна ділянка після смерті ОСОБА_1 використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без правовстановлюючих документів, на момент перевірки на цій земельній ділянці знаходиться сільськогосподарська культура (соняшник), що є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Матеріали вказаної перевірки відповідач листом від 29.08.2018 №10-23-0.4-1141/90-18 надіслав до прокуратури Черкаської області для вжиття відповідних заходів прокурорського реагування, зазначивши при цьому, що перевіркою встановлено порушення громадянко Наустінною ОСОБА_4 . вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, що полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки державної власності загальною площею 31,1491 га з кадастровим номером 7123780500:02:001:0821 і, що на виклики до управління з контролю за використанням та охороною земель відповідача Наустінна Т.І. не явилася.
17 вересня 2018 року представник позивача адвокат Пилипенко Р.Б. звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення фермерському господарству "Озерянка" в оренду строком на 10 років спірної земельної ділянки.
Відповідач листом від 05.10.2018 №3876/0/95-18 відмовив представнику позивача адвокату Пилипенку Р.Б. у задоволенні його клопотання, оскільки уважав, що передача в оренду спірної ділянки можлива лише за результатами проведення земельних торгів.
На адвокатський запит адвоката Пилипенка Р.Б. про надання інформації в інтересах ОСОБА_3 . керівник Смілянської місцевої прокуратури листом від 27.09.2018 №148-5436вих18 повідомив про реєстрацію цією прокуратурою кримінального провадження від 10.09.2018 №42018251230000119 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.
У листопаді 2018 року позивач звернувся до третьої особи з листом від 05.11.2018, яким просив зареєструвати за ним право постійного користування спірною земельною ділянкою.
Листом від 09.11.2018 №347 третя особа відмовила позивачу у його просьбі через невідповідність заяви встановленій формі, порушення порядку її подання, неподання необхідних документів та доказів про оплату послуг, а також через те, що позивач згідно з ст. 92 Земельного кодексу України не відноситься до суб'єктів, які можуть набувати права постійного користування земельною ділянкою.
Такі дії і ставлення відповідача, третьої особи і Смілянської місцевої прокуратури до права позивача на користування спірною земельною ділянкою й спричинило даний спір.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Отже, після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Наустінним Миколою Дмитровичем державного акта про надання йому у постійне користування 34,77 гектарів землі саме у Наустінного Миколи Дмитровича виникло право постійного користування цією землею, яка включає спірну земельну ділянку.
Відсутність у фермерського господарства "Озерянка" як юридичної особи такого державного акта на право постійного користування землею в силу ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 означає що такого права у цього господарства під час дії вказаного Кодексу не виникло.
Стаття 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 містила, зокрема такі норми:
1. Селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.
2. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об'єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою.
Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.
3. При створенні одним із членів сім'ї селянського (фермерського) господарства інші члени сім'ї та родичі самостійно приймають рішення про участь в його діяльності.
4. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляє голова господарства.
5. На ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.
6. Голова селянського (фермерського) господарства може доручати виконувати свої обов'язки і використовувати права голови одному з членів господарства.
Частина 2 ст. 4 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 передбачала, зокрема, що земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди. У постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.
Стаття 11 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 серед інших зобов'язань селянського (фермерського) господарства передбачала його зобов'язання забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та відповідно до умов її надання.
Стаття 13 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 передбачала право громадянин, який веде селянське (фермерське) господарство на земельній ділянці, наданій йому в постійне користування, у разі втрати працездатності або досягнення пенсійного віку за рішенням Ради народних депутатів, яка надала цю земельну ділянку, надати її в тимчасове користування одному із членів сім'ї, який веде спільно з ним селянське (фермерське) господарство, а в разі відсутності таких осіб - іншим членам сім'ї, які не ведуть спільно з ним селянське (фермерське) господарство, але мають необхідну кваліфікацію, досвід роботи в сільському господарстві і бажають вести селянське (фермерське) господарство, а також іншим особам, які беруть участь у веденні цього селянського (фермерського) господарства.
Статтею 19 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 було встановлено, що успадкування землі і майна селянського (фермерського) господарства здійснюється відповідно до земельного та цивільного законодавства України.
Згідно з ст. 27 Земельного кодексу України від 18.12.1990 право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі:
1) добровільної відмови від земельної ділянки;
2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку;
3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства;
4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди;
5) нераціонального використання земельної ділянки;
6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки;
7) використання землі не за цільовим призначенням;
8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб;
9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.
Пункт 5 частини першої цієї статті не поширюється на право користування землею громадян, які ведуть селянське (фермерське) господарство, протягом трьох років з часу надання земельної ділянки.
Право користування землею може бути також припинено у випадках, зазначених у статті 114 цього Кодексу.
Право користування орендованою землею припиняється також при розірванні договору оренди землі.
Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1 - 8 частини першої та частиною третьою цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті, - за рішенням Ради народних депутатів, що має право вилучати земельні ділянки.
Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 5 - 9 частини першої цієї статті, в разі незгоди землекористувача провадиться у судовому порядку.
Право тимчасового користування землею припиняється шляхом розірвання договору.
З приведених вище норм Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 та Земельного кодексу України від 18.12.1990 господарський суд убачає, що право постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину у постійне користування для створення і ведення селянського (фермерського) господарства, після створення останнього у цього громадянина не припиняється і не переходить до створеного ним селянського (фермерського) господарства, а лише використовується таким господарством за цільовим призначенням.
З підстав, установлених ст. 27 Земельного кодексу України від 18.12.1990 з урахуванням вимог Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991, посвідчене державним актом право ОСОБА_1 на постійне користування землею площею 34,77 гектарів, яка включає спірну земельну ділянку, не припинялося.
Отож до набрання законної сили Земельним кодексом України від 25.10.2001 і Законом України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 право постійного користування спірною земельною ділянкою належало ОСОБА_1 .
З 01.01.2002 замість Земельного кодексу України від 18.12.1990, який втратив чинність, набрав чинності Земельний кодекс України від 25.10.2001, відповідно до ст. 92 якого громадяни і такі юридичні особи як селянські (фермерські) господарства не можуть набувати права постійного користування землею.
Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України від 25.10.2001 в редакції Закону України від 06.10.2004 №2059-IV встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі №1-17/2005 положення пункту 6 Розділу X "Перехідні положення" Земельний кодекс України від 25.10.2001 щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Статтею 141 Земельного кодексу України від 25.10.2001 встановлені такі підстави припинення права користування земельною ділянкою:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;
е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;
є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
З 01.08.2003 замість Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991, який втратив чинність, набрав чинності Закону України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003, згідно з ст. 12 якого землі фермерського господарства можуть складатися із:
а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;
б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;
в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.
Наустінний Микола Дмитрович своє, посвідчене державним актом, право постійного користування землею площею 34,77 гектарів, яка включає і спірну земельну ділянку, не переоформляв і це його право не припинялося з підстав, передбачених ст. 141 Земельного кодексу України від 25.10.2001, отож воно існувало і після набрання законної сили Земельним кодексом України від 25.10.2001 і Законом України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003.
Частиною 4 ст. 25 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Отож з 21.08.2013 - дня смерті ОСОБА_1 припинилося і його, посвідчене державним актом, право на постійне користування землею площею 34,77 гектарів, яка включає і спірну земельну ділянку.
Стаття 1225 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України від 25.10.2001 не передбачає можливості спадкування права постійного користування земельною ділянкою, крім як разом з розташованими на ній житловим будинком, іншими будівлями та спорудами і лише суб'єктами, які згідно з ст. 92 Земельного кодексу України від 25.10.2001 можуть набувати права постійного користування земельною ділянкою.
Фермерське господарство "Озерянка" і його члени не є суб'єктами, які згідно з ст. 92 Земельного кодексу України від 25.10.2001 можуть набувати права постійного користування земельною ділянкою, у тому числі внаслідок спадкування, тому після смерті ОСОБА_1 вони і не набули такого права на спірну земельну ділянку.
З огляду на викладене господарський суд дійшов до висновку, що у позивача не виникло права постійного користування спірною земельною ділянкою, тому й підстав для визнання за ним такого права немає, що не означає про відсутність у позивача інших прав на спірну земельну ділянку.
При цьому господарський суд не враховував правові позиції Великої палати Верховного Суду, викладені у згадуваних позивачем у позові її постановах від 16.01.2019 у справах №483/1863/17, №695/1275/17 і від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, а також згадувані у позові рішення Європейського суду з прав людини у справах "Фурман проти Росії" (Furman v. Russia), заява № 5945/04, п. 19, від 05.04.2007, "Ґраберска проти Колишньої Югославської Республіки Македонія" (Graberska v. "theformer Yugoslav Republic of Macedonia"), заява № 6924/03, n. 41, від 14.06.2007, "Гумбатов проти Азербайджану" (Humbatov v. Azerbaijan), заява № 13652/06, п. 21, від 03.12.2009, "Стреч проти Сполученого Королівства" (Stretch v. Thellnited Kingdom), заява № 44277/98, пункти 32-35, від 24.06.2003 і "Рисовський проти України"(Case of Rysovskyy v. Ukraine), заява №29979/04, від 20.10.2011, оскільки вони стосуються інших, ніж у цій справі правовідносин.
За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити.
Позивач при поданні позову за квитанцією від 28.02.2019 №2/112 сплатив 1921,00 грн. судового збору.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодесу України при відмові у позові судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області
У задоволенні позову відмовити повністю.
Судовий збір у сумі 1921,00 грн. покласти на позивача.
Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Це рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 18.06.2019.
СУДДЯ М.В. Дорошенко