Справа № 653/1138/19
Провадження № 2/653/727/19
іменем України
21 травня 2019 року м. Генічеськ
Генічеський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Берлімової Ю.Г.,
за участю секретаря Митрохіної К.В.,
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну способу присудження аліментів,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про зміну способу присудження аліментів, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 11 грудня 2012 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини було задоволено повністю та вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини від усіх видів доходів щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 25 жовтня 2012 року до досягнення дитиною повноліття. Крім того, вказує, що на його утриманні перебуває ще одна донька - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якої за рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 13 березня 2007 року він виплачує аліменти також у розмірі ј частки зі всіх видів заробітку (доходу), щомісячно.. Позивач зазначає, що наразі він тимчасово непрацевлаштований, має тимчасові, мінливі заробітки, не перебуває у центрі зайнятості, не отримує допомогу по безробіттю, не є підприємцем та має заборгованість по сплаті аліментів.
Наголошує, що в силу своїх можливостей та враховуючи об'єктивні причини, спроможний сплачувати на утримання своєї доньки ОСОБА_5 аліменти у твердій грошовій сумі, у зв'язку із чим просить суд змінити розмір аліментів, які стягуються з нього за рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 11 грудня 2012 року та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1200 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття, з індексацією розміру аліментів відповідно до закону.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 був відсутнім, при зверненні до суду просив розгляд справи провести за його відсутності, з огляду на неможливість прибувати в судове засідання через територіальну віддаленість суду від місця його проживання та скрутне матеріальне становище.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. Пояснила, що її влаштовує існуючий порядок сплати аліментів та що ОСОБА_2 й так не надає належної допомоги.
Суд, вислухавши пояснення відповідача, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, встановив обставини та відповідні до них правовідносини.
Сторони являються батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого 04 вересня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Новоазовського районного управління юстиції Донецької області, акт. запис № 93.
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 11 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини було ухвалено рішення, яким вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини від усіх видів доходів щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 25 жовтня 2012 року до досягнення дитиною повноліття. Вказане підтверджується виконавчим листом № 2/0531/2449/2012, виданим 13 грудня 2012 року.
Відповідно до ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України).
Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13, вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182-184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.
Так, ст. 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом вказує на неможливість сплачувати аліменти в присудженому раніше способі та розмірі й зазначає, що є тимчасово не працевлаштованою особою, що підтверджується записом у його трудовій книжці, серії НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки, виданої Любомльською районної філією Волинського обласного центру зайнятості 04 квітня 2019 року № 724 - ОСОБА_2 не перебуває на обліку як зареєстрований безробітний.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01 квітня 2019 року № 24402939 позивач не є суб'єктом підприємницької діяльності чи учасником юридичної особи.
З довідки-розрахунку, виданої Ковельським міськрайонним відділом державної виконавчої служби 02 квітня 2019 року № 349-03-6-38/17 вбачається, що позивач має заборгованість по виплаті аліментів за виконавчим листом № 2/0531/2449/2012, виданим 13 грудня 2012 року, яка станом на 01 грудня 2018 року становила 8013 грн. 78 коп., та станом на 01 квітня 2019 року становила 8256 грн. 78 коп.
Також судом встановлено, що позивач має на утриманні ще одну неповнолітню дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на користь якої присуджені за виконавчим листом, виданим за рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 13 березня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.
Разом з тим, позивач не довів обставини, передбачені ст. 192 СК України, а саме не надав доказів того, що матеріальний стан позивача погіршився настільки, що це позначилося на необхідності зміни способу присудження аліментів. Так, суду не надано довідки з Державної фіскальної служби про його доходи, що свідчила про погіршення матеріального стану особи по відношенню до матеріального стану, що був під час ухвалення судового рішення, за яким стягуються аліменти.
Суд також не приймає запис в трудовій книжці про звільнення ОСОБА_2 з роботи в якості доказу його не працевлаштованості, оскільки суду надана лише завірена копія 24 сторінки трудової книжки, що унеможливлює перевірити наявність записів про роботу після цього. Крім того, позивач був відсутній у судовому засіданні, що також позбавило суд можливості перевірити вказане.
Доведення саме вказаних обставин є підставою для перегляду визначеного судом розміру аліментів, у тому числі і шляхом зміни способу їх стягнення.
Посилання позивача на те, що він має на утриманні ще одну неповнолітню дитину є неспроможними, з огляду на те, що аліменти на ОСОБА_6 стягуються ще з 08 лютого 2007 року, тоді як розмір аліментів на утримання ОСОБА_5 визначався 11 грудня 2012 року, виходячи з наявних доказів.
Таким чином, враховуючи недоведеність зміни матеріального стану позивача, суд вважає, що підстави для зміни способу присудження аліментів відсутні та відмовляє у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 141,259,263, 264,265, 280 ЦПК України, ст. ст. 180, 182, 184, 185, 191, 192 Сімейного кодексу України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну способу присудження аліментів - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду до Генічеського районного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Генічеського районного суду Ю. Г. Берлімова