печерський районний суд міста києва
Справа № 757/24605/18-ц
Категорія 29
(ЗАОЧНЕ)
21 травня 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді Бортницької В.В.
з участю секретаря Бондаренко О.В.
позивач ОСОБА_1
відповідач Державна казначейська служба України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом
ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю Державної казначейської служби України при здійсненні нею своїх повноважень,
21.05.2018 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Державної казначейської служби України (далі - відповідач, ДКС) в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 16093,37 грн., матеріальної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю ДКС при здійсненні нею своїх повноважень, яка встановлена постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2015 по справі № 820/5571/15, що набрала чинності.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем на порушення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закону) не було виконано у трьохмісячний строк постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.01.2014 по справі №646/10965/13-а, а тому на підставі статті 5 Закону, статті 56 Конституції України та статті 1173 Цивільного кодексу України позивач має право на отримання компенсації та відшкодування матеріальної шкоди, яка завдана протиправною бездіяльністю ДКС при несвоєчасному виконанні постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.01.2014 по справі № 646/10965/13-а.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що на виконанні в ДКС за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» знаходився виконавчий лист, виданий по справі № 646/10965/13-а про стягнення 20106,66 грн. на користь ОСОБА_1 , який надійшло до органів відповідача 24.10.2014 та з цієї дати був взятий на облік до виконання. Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом від 31.03.2017 № 5897-04/20 повідомило відповідача про добровільне виконання виконавчого листа по справі № 646/10965/13-а. У вказаному виконавчому листі боржником є Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області, яке відповідно до норм права безпосередньо несе відповідальність за своїми зобов'язання. Крім того, недостатність призначень за Програмою для погашення заборгованості за поданими судовими рішенням та наявність сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів, ДКС була позбавлена можливості виконати виконавчий лист по справі № 646/10965/13-а у строк, визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», з об'єктивних причин. ДКС у 2015-2017 роках направлялись листи до Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до Закону «Про Державний бюджет України» в частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504040, проте відповідні зміни прийняті не були. Також позивач у позовній заяві посилається на знецінення коштів, отриманих за виконавчим листом по справі № 646/10965/13-а внаслідок інфляції з вересня 2014 по січень 2017. Однак вимоги щодо стягнення інфляції є необґрунтованими, оскільки єдиною нормою законодавства, що передбачає нарахування інфляції є ст. 625 ЦК України. Спірні правовідносини щодо виконання рішення суду по справі № 646/10965/13 врегульовані спеціальним законодавством, а саме: Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і до них не можуть застосовуватись норми, які передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання. За цих підстав у задоволені позову ОСОБА_1 просить відмовити у повному обсязі.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що при розгляді справи встановлюється виключно сума шкоди, яка завдана йому протиправною бездіяльністю відповідача, тому посилання відповідача, що ст. 56 Конституції України не регулює відшкодування шкоди завданої позивачу відповідачем не можуть бути взяті до уваги. Також, посилання відповідача на відсутність коштів, як на підставу неможливості своєчасного виконання судового рішення, через призму рішень Європейського суду з прав людини не можуть бути взяті до уваги судом. Крім того, позивач посилається на судове рішення Великої палат Верховного Суду від 15.05.2018, яким вона відійшла від правових висновків викладених у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі 6-2491цс15, що є свідченням підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України до правовідносин, які виникли між сторонами.
Відповідач заперечень на відповідь на відзив не подав.
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Васильєвої Н.П. позовної заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження. Розгляд ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
На підставі Розпорядження № 476 від 12.07.2018, у зв'язку з перебуванням судді Васильєвої Н.П. на довготривалому лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл справи. Відповідно до ст. 33 ЦПК України для розгляду позову ОСОБА_1 визначено суддю Бортницьку В.В.
Ухвалою від 13.07.2018 вказану позовну заяву прийнято до провадження судді. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.
14.11.2018 ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи до судового розгляду.
У заяві поданій до суду позивач зазначив про можливість розгляду справи у його відсутність.
Представник відповідача про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Керуючись положеннями ч. 1 ст. 223 ЦПК України суд ухвалив проводити розгляд справи у відсутність представника відповідача.
Судом встановлено, що постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.01.2014 по справі №646/10965/13-а, залишеною ухвалою Харківського апеляційного суду від 12.03.2014 без змін, визнано неправомірним та нечинним складений та підписаний головним спеціалістом Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Сидоренко І.В. , начальником відділу Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Гіркою О.В., начальником Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Сахаровим О.І. перерахунок пенсії підполковнику ОСОБА_1 у пенсійній справі №А4415-СБУ від 10.09.2013 щодо виплати ОСОБА_1 з 01.10.2013 пенсії у сумі 1688,99 грн. та стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 заборгованість за пенсією в сумі 20106,66 грн., що виникла внаслідок недоплати пенсії за сім місяців за період з 01.06.2013 по 11.12.2013.
03.04.2014 Червонозаводським районним судом міста Харкова ОСОБА_1. видано виконавчий лист по справі №646/10965/13-а про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 заборгованість за пенсією в сумі 20106,66 грн., що виникла внаслідок недоплати пенсії за сім місяців за період з 01.06.2013 по 11.12.2013, зі строком пред'явлення виконавчого листа до виконання до 12.03.2015.
04.06.2014 ОСОБА_1 , на підставі пункту 6 та пункту 36 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, подав вказаний виконавчий лист з відповідними судовими рішеннями та копією постанови державного виконавця відділу ДВС ГУ юстиції у Харківській області Білоконова О.В. від 02.06.2014 про відкриття виконавчого провадження до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області.
Листом Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області від 13.06.2014 №16-18/447-6973 ОСОБА_1 було відмовлено у прийнятті виконавчого листа від 03.04.2014 №646/10965/13-а.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2014 по справі №820/11834/14, залишеною без змін ухвалою Харківського окружного апеляційного суду від 09.09.2014, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління державної казначейської служби України у Харківській області, ДКС про зобов'язання вчинити певні дії задоволено та зобов'язано Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області та ДКС прийняти до виконання постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.01.2014 по справі №646/10965/13-а та виданий 03.04.2014 виконавчий лист по справі №646/10965/13-а.
Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області 27.10.2014 відкрито виконавче провадження №45231913 про примусове виконання виконавчого листа №820/11834/14, виданого 13.10.2014 Харківським окружним адміністративним судом про зобов'язання Головного управління державної казначейської служби України у Харківській області та ДКС прийняти до виконання постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.01.2014 по справі №646/10965/13-а та виданий 03.04.2014 виконавчий лист по справі №646/10965/13-а солідарно.
20.10.2014 ОСОБА_1 звернувся до Головного Управління Державної казначейської служби України в Харківській області із заявою про виконання постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.01.2014 по справі №646/10965/13-а в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 заборгованості за пенсією в сумі 20106,66 грн., що виникла внаслідок недоплати пенсії за сім місяців за період з 01.06.2013 по 11.12.2013, та оригіналом виконавчого листа по даній справі.
Листом від 19.11.2014 №16-18/905-17841 Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області повідомило про направлення до ДКС виконавчого листа Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.04.2014 №646/10965/13-а разом із додатковими документами для виконання.
Листом ДКС від 31.03.2015 №5-13/106-6936 ОСОБА_1 повідомлено, що в ДКС з 24.10.2014 знаходиться на виконанні виконавчий лист, виданий 03.04.2014 Червонозаводським районним судом м. Харкова по справі №646/10965/13-а про стягнення коштів на його користь.
В подальшому, ОСОБА_1 06.04.2015 звернувся з заявою до начальника ДКС Слюз Т.Я , в якій просив ДКС виконати постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.01.2014 по справі №646/10965/13-а в тримісячний строк, що передбачений частиною 4 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а саме: виплатити в тримісячний строк, визначений частиною 4 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», недоплачену йому як звільненому зі служби військовослужбовцю пенсію за період з 01.06.2013 по 11.12.2013 у сумі 20106,66 грн.
Листом ДКС від 07.05.2015 №5-13/582-13514 позивача повідомлено про те, що на виконанні у ДКС знаходиться рішення судів, на суму 572,27 млн. грн., що надійшли та зареєстровані раніше виконавчого листа, виданого Червонозаводським районним судом м. Харкова по справі №646/10965/13-а. Зазначено, що після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше зазначеного виконавчого листа, ДКС здійснить заходи щодо перерахування коштів на користь позивача.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2015 по справі №820/5571/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015, задоволено у повному обсязі адміністративний позов ОСОБА_5 до ДКС про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії:
Визнано протиправною бездіяльність ДКС щодо невиконання у строк, визначений Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.01.2014 по справі №646/10965/13-а за позовом ОСОБА_1 до головного спеціаліста Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Сидоренко І.В. , начальника відділу Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Гіркої О.В., начальника Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Сахарова О .І . про визнання неправомірним і нечинним складеного та підписаного ними перерахунку пенсії підполковнику ОСОБА_1 у пенсійній справі № А4415-СБУ від 10.09.2013 щодо виплати ОСОБА_1 з 01.10.2013 пенсії у сумі 1688,99 грн. та до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії.
Зобов'язано ДКС виконати у строк, визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.01.2014 по справі №646/10965/13-а за позовом ОСОБА_1 до головного спеціаліста Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Сидоренко І.В. , начальника відділу Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Гіркої О.В., начальника Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Сахарова О . І. про визнання неправомірним і нечинним складеного та підписаного ними перерахунку пенсії підполковнику ОСОБА_1 у пенсійній справі №А4415-СБУ від 10.09.2013 щодо виплати ОСОБА_1 з 01.10.2013 пенсії у сумі 1688,99 грн. та до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії.
Фактично рішення суду по справі №646/10965/13-а було виконано 03.02.2017.
Оскільки судове рішення по справі № 646/10965/13-а було виконано лише 03.02.2017 р., хоча повинно було бути виконано не пізніше 04.09.2014 р., оскільки 04 червня 2014 року, позивач на підставі п. 6 та п. 36 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, подав виконавчий лист № 646/10965/13-а до Головного управляння Державної казначейської служби України у Харківській області, відбулось знецінення національної грошової одиниці, чим на думку позивача йому завдано матеріальну шкоду.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу № 686/21962/15-ц щодо можливості нарахування 3% річних та інфляційних витрат на грошове зобов'язання, пов'язане із довготривалим невиконанням рішення суду зазначила наступне.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або негрошовим.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі N 758/1303/15-ц.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі N 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі N 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Положення ст. 56 Конституції України гарантують кожному право на відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, яка була завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, саме за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.
Як визначено ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Застосування положень ст. 625 ЦК України до правовідносин, що викладені у висновку Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи № 686/21962/15-ц вирішують питання можливості нарахування 3% річних та інфляційних витрат в позадоговірних (деліктних) зобов'язаннях на суму боргу, що визначена рішенням суду.
Аргументи позивача, щодо завдання йому матеріальної шкоди в контексті знеціненням національної валюти України, в розрізі вище вказаних правових висновків Верховного Суду не можуть застосовуватись до правовідносин, що виникли між ОСОБА_1 та ДКС, оскільки саме по собі знецінення грошової одиниці (інфляція) не є матеріальною шкодою в сенсі ст. 1173 ЦК України.
Крім того, в статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Проте правовідносини, щодо несвоєчасного виконання судового рішення, які виникли між сторонами врегульовуються нормами Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», тому підстав стверджувати, що приписи ст. 625 ЦК України є прийнятними до відносин, що виникли між позивачем та відповідачем не вбачається з підстав врегульованості спеціальними нормами закону.
Аналізуючи вище викладене, оскільки позовні вимоги є необґрунтованими, суд не вбачає правових підстав для їх задоволення.
В силу положень п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати пов'язані з розглядом справи покладаються на позивача.
У разі понесення судових витрат відповідачем вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 56 Конституції України, ст. 1173 ЦК України, ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264,265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд, -
В задоволені позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю Державної казначейської служби України при здійсненні нею своїх повноважень - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Бортницька