Справа № 212/4033/19
2/212/2050/19
14 червня 2019 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Борис О.Н., з участю секретаря судового засідання Деменко А.С., справа № 212/4033/19, 2/212/2050/19, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві,
встановив:
15 травня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі ПрАТ «ЦГЗК») про відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров'я, посилаючись на те, що позивач працював на шахті «ім. Орджонікідзе» підземним прохідником, підземним кріпильником у період з 1993 року по 2004 рік. Внаслідок тривалої праці на підприємстві із шкідливими умовами праці він отримав професійне захворювання - вібраційну хворобу. Висновком МСЕК у 1997 році позивачу первинно встановлено стійку втрату працездатності в розмірі 25% за вказаним професійним захворюванням. При подальших переоглядах вказаний відсоток втрати професійної працездатності не змінювався. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я та йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він відчуває постійні фізичні страждання, наслідком якого є порушення нормальних життєвих зв'язків, позбавлення можливості реалізовувати свої звички та бажання, позбавлення можливості вести повноцінний спосіб життя, відчуття фізичних страждань, обґрунтованих важкістю самопочуття та особливостями лікування. Просить стягнути з Відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 80 000 грн.
16 травня 2019 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі доказами.
06 червня 2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву ПрАТ «ЦГЗК», у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що з 28.01.1999 шахту «ім. Орджонікідзе» було передано у оренду ВАТ «ЦГЗК». В подальшому вказану шахту було придбано ПрАТ «ЦГЗК». Зазначає, що вперше стійку втрату працездатності позивачу було встановлено у 1997 році, тобто до того часу коли було укладено договір оренди цієї шахти ВАТ «ЦГЗК», а тому на відповідача не може бути покладений обов'язок із відшкодування шкоди завданої втратою працездатності внаслідок професійного захворювання.
Суд, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 01 червня 1993 року був прийнятий на шахту «ім. Орджонікідзе» В/О «Кривбассруда» підземним прохідником з повним робочим днем в підземних умовах. 02 листопада 1994 року ОСОБА_1 був переведений по шахті підземним кріпильником з повним робочим днем в підземних умовах. 24 квітня 1996 року позивач був переведений по шахті підземним роздавальником вибухових матеріалів з повним робочим днем в підземних умовах. 17 травня 2004 року ОСОБА_1 був звільнений з ПрАТ «ЦГЗК» за власним бажанням. (а.с. 7-12)
Відповідно до довідки огляду МСЕК від 18.11.1997 позивачу первинно встановлено стійку втрату працездатності в розмірі 25% за професійним захворюванням вібраційна хвороба з переоглядом. (а.с. 9)
При подальших переоглядах з 1998 року по 1999 рік позивачу оглядом МСЕК було підтверджено стійку втрату працездатності в розмірі 25% за професійним захворюванням вібраційна хвороба. (а.с. 15-16)
Згідно оглядів МСЕК за період з 2001 року по 2004 рік позивачу було зменшено стійку втрату працездатності до 15% та встановлено її безстроково. (а.с. 17-20)
Закріплений у статті 58 Конституції України принцип незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (Рішення: від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до пункту 38 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету міністрів України №472 від 23 червня 1993 року (зі змінами та доповненнями) (далі Правила № 472) право на отримання потерпілим виплат на відшкодування шкоди настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з утратою 25 % професійної працездатності виникло у ОСОБА_1 у листопаді 1997 року.
Так, ст. 17 Закону України «Про охорону праці» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.
За статтею 12 Закону України «Про охорону праці» у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно Договору оренди державного майна № 1280-14-11/98 від 30 грудня 1998 року Криворізький державний залізорудний комбінат передав в оренду ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» цілісний майновий комплекс шахти ім. Орджонікідзе строком на 20 років. (а.с.67-71 )
Також згідно Договору № 1167-16-01/2001 від 09 листопада 2001 року ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» продав ВАТ «ЦГЗК» цілісний майновий комплекс шахти ім. Орджонікідзе. (а.с.45-66 )
Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про підприємства в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі-Закон) підприємство може бути створено в результаті виділення зі складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об'єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу.
Створення підприємств шляхом виділення здійснюється зі збереженням за новими підприємствами взаємозобов'язань та укладених договорів з іншими підприємствами.
Згідно із частинами першою та шостою статті 34 Закону України «Про підприємства в Україні» ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду.
При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за розподільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права й обов'язки реорганізованого підприємства.
У пунктах 2.1 та 4.1 Положення про порядок поділу підприємств і об'єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Міністерства статистики України, Антимонопольного комітету України від 20 квітня 1994 року № 43/79/5 (далі - Положення; втратило чинність 25 серпня 2015 року) було закріплено, що відокремлення - це виділення зі складу підприємства (об'єднання) структурного підрозділу (одиниці) і створення на його базі самостійного підприємства або вихід підприємства зі складу об'єднань, зазначених у підпункті «б» пункту 3.1 цього Положення. Об'єктами відокремлення є структурні підрозділи та структурні одиниці відповідно до пункту 2.1 цього Положення, а також підприємства, що входять до складу об'єднань.
Тобто розподільний баланс є документом, у якому, зокрема, визначено обсяг майнових прав та обов'язків, які перейшли до створеної шляхом виділу (виділення, відокремлення) юридичної особи.
Із досліджених судом матеріалів справи вбачається, що правонаступником виділеного цілісного майнового комплексу шахти ім. Орджонікідзе є ПрАТ «ЦГЗК».
У відповідності до положень п.11 Правил № 472 моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.
Згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Таким чином, згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.
Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 4173 грн., тобто мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 20865,00 грн., а максимальний 834600,00 грн.
Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров'ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний дискомфорт, обмежений в можливості звичайних повсякденних занять та активному спілкуванні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 15%, який встановлений безстроково, період роботи на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, який становить більше 8 років, судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода, тому суд вважає необхідним призначити позивачу компенсацію з відповідача в розмірі 22000,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі по 768,40 грн.
Керуючись ст. 440-1 ЦК Української РСР, ст. 5 ЦК України, Законом України «Про охорону праці», Законом України «Про підприємства в Україні» ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,141, 258-259, 263-265, 279,354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві задовольнити частково.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 22 000 (двадцять дві тисячі) гривень 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», місце знаходження юридичної особи: 50066, м. Кривий Ріг, код ЄРДПОУ 00190977.
Рішення складено та підписано 14 червня 2019 року.
Суддя: О. Н. Борис