Справа № 210/1629/19
Провадження № 2/210/1226/19
іменем України
"27" травня 2019 р. м. Кривий Ріг
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Ступак С.В., розглянувши на підставі наявних у суду матеріалів у порядку спрощеного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова агенція «АСКА», третя особа на боці відповідача: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої у наслідок дорожньої транспортної пригоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача страхове відшкодування, пов'язане з пошкодженням автомобіля у дорожньо-транспортній пригоді у розмірі 18789,32 гривень, судові витрати по справі у розмірі 4038,80 гривень.
Позовні вимоги мотивує тим, що 26.09.2018 року о 14 годині 35хвилин , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась в м. Кривий Ріг по вулиця Орджонікідзе, будинок 9В, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не надав дорогу автомобілю «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , чим спричини зіткнення вищевказаних автомобілів. Своїми умисними діями водій ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п. 16.5 ПДР України та тим самим, скоїв адміністративне правопорушення передбачене частиною 1 статті 124 КУпАП. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження, власником вказаного транспортного засобу відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 є ОСОБА_1 . У позові позивач зазначає, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «УАСК АСКА», що підтверджується полісом обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів серії АМ - 6502041 від 17.08.2018 року.
У зв'язку з тим, що транспортний засіб позивача та винуватця ДТП були застраховані та учасники ДТП були згодні з обставинами ДТП та тим, що винним у ДТП є водій ОСОБА_2 було складено спільне повідомлення про ДТП «євро протокол» до ПрАТ «АСКА», де була застраховано цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2
28.09.2018 року позивач звернувся до страхової компанії про відшкодування та страховиком було добровільно сплачено 27400 грн. страхового відшкодування.
У відповідності до висновку експертного авто товарознавчого дослідження № 273/18 від 23.10.2018 року сума майнового збитку, спричиненого з технічної точки зору позивачу, як власнику пошкодженого автомобіля складає 46189,82 грн. Страхова компанія ПрАТ «УАСК АСКА» було добровільно сплачено позивачу 27400,00 грн. У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування, пов'язане з пошкодженням автомобіля у дорожньо-транспортній пригоді у розмірі 18789,32 гривень, судові витрати по справі у розмірі 4038,80 гривень.
Ухвалою від 02 квітня 2019 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було відкрите провадження у справі в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
У відповідності до гл. 10ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи.
Частина 2 даної статті вказує, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін».
При цьому у відповідності дост.279 ЦПК України «Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.
Таким чином суд приходить до висновку про доцільність проведення спрощеного позовного провадження у даній справі без виклику сторін.
Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 квітня 2019 року відкрито провадження по справі на підставі вказаної позовної заяви в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 19 квітня 2019 року та 24 квітня 2019 року відповідач Приватне акціонерне товариство «Українська страхова агенція «АСКА» отримали ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву з додатками.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 08 травня 2019 року третя особа на боці відповідача: ОСОБА_2 отримав ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву з додатками.
Судом також враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
З урахуванням викладеного, судом було ухвалено провести розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.1ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
За вимог цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до вимог п. п. 8, 9 ч. 2ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової та моральної шкоди.
За частинами 1, 5, 6 ст.81, ст.89ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина 2 статті 1187 ЦК України).
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст.ст. 3, 5 цього Закону метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно зі статтею 6 вказаного Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом статей 9, 22-31, 35, 36 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
З огляду на зазначене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).
Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, у якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, унаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦПК України).
Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, у якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
З огляду на зазначене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Відповідно до п.33.2 ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до п.36.7 ст.36 вказаного закону рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.
Статтею 37 Закону визначений вичерпний перелік підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, до яких зокрема відноситься: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону); невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Встановлення страховиком будь-яких додаткових підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, не передбачених зазначеним законом, є протиправним та такі дії слід розцінювати як порушення права страхувальника на виплату йому страхового відшкодування.
З матеріалів справи вбачається, 26.09.2018 року о 14 годині 35 хвилин, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась в м. Кривий Ріг по вулиця Орджонікідзе, будинок 9В, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не надав дорогу автомобілю «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , чим спричини зіткнення вищевказаних автомобілів. Своїми умисними діями водій ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п. 16.5 ПДР України та тим самим, скоїв адміністративне правопорушення передбачене частиною 1 статті 124 КУпАП, вказані обставини підтверджуються повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 26.09.2018 року спільне повідомлення про ДТП «європротокол» до ПрАТ «АСКА». (а.с.34)
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП, як власника автомобіля «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована, що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПрАТ «АСКА».
Відповідно до висновку судового експерта Рейнюк О.В. № 273/18 від 23.10.2018 (а.с.13-26), вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження 26.09.2018 року, в результаті ДТП, в цінах станом на час завершення виконання цієї експертизи становить 46189,82 грн.
Величина втрати товарної вартості легкового автомобіля CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження 26.09.2018, в результаті ДТП, в цінах станом на час завершення виконання цієї експертизи становить 0,00 грн.
Вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику досліджуваного легкового автомобіля CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження 26.09.2018, в результаті ДТП, в цінах станом на час завершення виконання експертизи, становить 46189,82 грн.(а.с.13-26)
Вказаний висновок було складено експертом авто товарознавцем Рейнюк О.В. , що має свідоцтво судового експерта, виданого міністерством юстиції України. Експерт попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України.
26 грудня 2018 року ОСОБА_1 , було надано страховику ПрАТ «УАСК АСКА»» претензію щодо розмірі виплату страхового відшкодування та надані всі необхідні документи для прийняття відповідного рішення. У своїй притензії ОСОБА_1 просив здійснити доплату страхового відшкодування на його користь у сумі 18789,82 грн. (а.с.44-45).
Відповідно до ст.34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» представник страховика повинен був провести огляд пошкодженого транспортного засобу протягом 10 днів з моменту отримання заяви від потерпілого.
Відповідно до п.34.2, 34.3 статті 34 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодуватипотерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що АТ «СГ «ТАС» (приватне) повинна нести відповідальність, передбачену законом, та пред'явлені позивачем вимоги про стягнення із страхової компанії суми страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи, що страхове відшкодування шкоди, завданої потерпілому, виплачується за кожним страховим випадком, що настав протягом періоду дії відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в межах ліміту відповідальності страховика (МТСБУ), з урахуванням умов, зазначених у статті 9 та пункті 19.1 статті 19Закону № 1961-IV. Максимальні розміри страхової виплати за шкоду, завдану майну потерпілих, у разі спрощеного врегулювання дорожньо-транспортної пригоди (так званий Європротокол) затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17 листопада 2011 року №698«Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України».
Згідно з розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17 листопада 2011 року N698 «Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України» з 01 лютого 2016 року такий розмір визначений у розмірі 50 000,00 грн. потерпілому.
Таким чином відповідач повинен нести відповідальність у межах вказаної суми, тобто в межах 50 000 грн.
Крім того слід зазначити, що відповідно дост.9 Закону України «Про страхування» визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Статтею 12 Закону № 1961передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.
Відповідно до ч.6 ст.36 Закону №1961 страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Якщо внаслідок ДТП, що сталася з особою, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована, шкоду було заподіяно майну, то згідно з вимогами абз.2 п.12.1 ст.12та п.36.6 ст.36 Закону №1961, компенсувати потерпілому суму франшизи у повному обсязі має страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована.
За таких обставин підстав для зменшення суми страхового відшкодування на розмір франшизи, судом не встановлено.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Враховуючи, що позивач скористався своїм правом на власний розсуд обирати спосіб здійснення свого права, звернувся з вимогою до страховика, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, суд вважає за можливе стягнути з відповідача ПрАТ «УАСК АСКА» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 18789,82 грн.
Стосовно вимог позивача в частині стягнення судових витрат то суд зазначає.
Відповідно до вимог ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Отже судові витрати понесені позивачем в даній цивільній справі, складаються з проведення судової експертизи у розмірі 2500,00 грн. (а.с. 51) та судового збору у розмірі 1536,80 грн.(а.с. 1).
Відповідно вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене позов слід задовольнити.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 3, 11, 14, 22, 23, 599, 636, 1166, 1167, 1172, 1187, 1192, 1194 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 3, 4, 12,76-81,89, 95, 141,263-265, 274-279 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова агенція «АСКА», третя особа на боці відповідача: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої у наслідок дорожньої транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (місце знаходження: 69005, місто Запоріжжя, вулиця Перемоги, будинок 97-А, код ЄДРПОУ 13490997) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріальну шкоду у розмірі 18789 гривень (вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять гривень) 82 копійки, судові витрати по справі у вигляді: витрати по оплаті судового збору в розмірі 1538,80 гривень (одна тисяча п'ятсот тридцять вісім гривень вісімдесят копійок) та витрати по проведення експертизи 2500 грн. (дві тисячі п'ятсот гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: С. В. Ступак