Справа №173/2109/18
Провадження №2/173/206/2019
12.06.2019
Верхньодніпровський районний суд
Дніпропетровської області
В складі: головуючої - судді Петрюк Т.М.
при секретарі - Рудовій Л.В.
За участю: позивача - ОСОБА_1
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Верхньодніпровської райдержадміністрації Дніпропетровської області, управління-служба у справах дітей Новокадацької районної у м. Дніпрі ради, про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів ,-
03.09.2018 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1 , з позовом про встановлення місця проживання дітей та стягнення аліментів до відповідача ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: служба у справах дітей Верхньодніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та управління - служба у справах дітей Новокадацької у м. Дніпрі ради.
30.11.2018 року отримана довідка про реєстрацію місця проживання відповідача - фізичної особи.
03.12.2018 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 07.02.2019 року.
07.02.2019 року розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладений в зв'язку з відрядженням судді. Справу призначено до розгляду на 08.04.2019 року
08.04.2019 року проведене підготовче судове засідання. Справа призначена до розгляду на 12.06.2019 року.
Учасникам розгляду справи роз'яснені права та обов'язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.
12.06.2019 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення
Згідно заявлених позовних вимог позивач просить : визначити місце проживання малолітніх дітей: доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з відповідача аліменти на утримання двох дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку(доходу) відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня подання позовної заяви та до досягнення дітьми повноліття.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: 22.09.2009 року був зареєстрований шлюб між ним та відповідачкою, який 06.03.2017 року розірваний за рішенням Ленінського районного суду м. Дніпро.
В період шлюбу у них народилося двоє дітей: донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Їх сім'я останнім часом проживала в АДРЕСА_1 приватному будинку, який належить на праві власності його батькові.
Протягом останнього часу їх життя поступово погіршувалось, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин між ними. Відповідач виїхала з м. Верхньодніпровська до с. Таромське.
Він, як батько малолітніх дітей, усвідомлюючи свою особисту відповідальність за їх виховання та піклування, створення для них належних умов для проживання, збереження психологічного та фізичного здоров'я, духовного та розумового розвитку, вважає за необхідне визначити місце проживання їх спільних дітей разом з ним.
Так як він любить своїх дітей та спроможний забезпечити їх всім необхідним. Крім того дітям подобається місце його проживання де діти почувають себе найбільш комфортно та захищено. Проживаючи разом з ним діти будуть отримувати все необхідне. В даному віці діти можуть обійтися без щоденної материнської турботи. Його особисті моральні якості дозволяють, щоб визначити його місце проживання і місцем проживання дітей разом з ним. Він характеризується за місцем роботи позитивно. Веде нормальний спосіб життя, працює та отримує прибуток, тому в змозі забезпечити матеріальні потреби дітей. За даних обставин вважає що саме з ним діти матимуть нормальні умови для проживання, належного виховання та розвитку.
Також позивач просить стягнути аліменти з відповідачки на утримання дітей, так як питання матеріального утримання дітей між ними не вирішене, що й стало підставою звернення до суду.
В судому засіданні позивач пояснив, що позовні вимоги за поданою ним позовною заявою підтримує в повному обсязі за підставами, викладеними в позовній заяві. Також пояснив, що відповідачка власного житла не має. Проживає із співмешканцем у його будинку. Старша донька проживала з матір'ю, та ходила до школи за місцем її проживання. У його дружини із співмешканцем народилась ще одна дитина, яку дуже любила його старша донька до доглядала за нею. Але в зв'язку з тим, що мати неналежно доглядала дану дитину, не забезпечила їй нормального лікування, дитина померла. Це стурбувало його і він вирішив, що його діти повинні проживати з ним, так як діти і так досить багато часу проживають у нього. В більшості випадків діти не бажають повертатись до матері, особливо загострилось дане питання коли доньки йому повідомили, що вони ночували в погрібі, так як співмешканець матері зухвало себе поводив. Протягом останнього часу менша донька проживала з ним та відвідувала садочок за місцем його проживання. Старша донька проживала з матір'ю так як навчалась в школі за м місцем її проживання, але канікули проводила у нього. Позовні вимоги про стягнення аліментів він не підтримує, так як і сам може забезпечити матеріальні потреби своїх дітей. Тому просить дані вимоги залишити без розгляду.
Відповідач позовні в судове засіданні не з'явилась. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Представники третіх осіб, що не заявляють с амості1йних вимог щодо предмету спору: служби у справах дітей Верхньодніпровської районної державної адміністрації та управління-служби у справах дітей Новокадацької районної у м. Дніпрі ради в судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутність
Відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши учасників розгляду справи, свідків, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 22 серпня 2009 року. 06.03.2017 року шлюб між сторонами був розірваний за рішенням Ленінського районного суду м. Дніпро, що підтверджується копією рішення суду.
В період шлюбу у них народилося двоє дітей: донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження , в яких сторони записані батьками дітей.
Згідно заявлених позовних вимог позивач просить визначити місце проживання дітей разом з ним. Вирішуючи питання про визначення місця проживання дітей, суд виходить з наступного .
Відповідно до ч. ,1 2 ст. 160 СК України - Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків
Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України - Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 161 СК України - Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.1.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року) передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства» - Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Як встановлено в судовому засіданні після розірвання шлюбу діти виїхали разом з матір'ю за місцем її теперішнього проживання, але досить часто бували в батька.
Так з показань свідків в судовому засіданні встановлено наступне.
Свідок ОСОБА_9 ,. в судовому засіданні пояснила, що вона є невісткою відповідачки, одружена з її братом. Спосіб життя який веде ОСОБА_2 , не викликає довіри. До дітей вона ставиться погано, не приділяє їм необхідної уваги та піклування через що менша дитина відповідачки померла. Так як мати не забезпечила їй нормального лікування. Відповідачка постійно залишає дітей одних. Старша донька, яка проживала з відповідачкою, досить часто була голодною , не купаною. Мати власного житла не має, проживає в будинку співмешканця. Кожного вечора мати кудись зникає, діти залишались одні. Старша дитина доглядала меншу. Потім мати привезла меншу доньку до батька і вона проживала разом з батьком, старша донька на канікулах також проживає з батьком і не бажає повертатись до матері. Вона вважає, що дітям буде краще жити з батьком так як, коли діти в нього вони доглянуті, мають гарний вигляд, батько турбується за своїх дітей.
Свідок ОСОБА_8 , в судовому засіданні пояснила, що вона є родичкою відповідачки, вона вважає, що дітям буде краще проживати з батьком, так як коли діти в нього вони доглянуті, охайні, нагодовані. Діти самі просяться, щоб батько забрав їх до себе. Так я к мати власного житла не має, проживає із співмешканцем, який вживає наркотичні засоби. В сім'ї постій п'янки, гулянки. Співмешканець жорстоко поводиться як матір'ю дітей, так із самими дітьми. При черговому її відвідуванні, діти їй розповідали, що вони ночували у погребі, так як співмешканець матері їх ображав. Проте діти тягнуться до матері, але побувши з нею незначний період часу бажають повернутись до батька.
Таким чином судом встановлено, що мати дітей власного житла не має. До дітей ставиться байдуже, ставлячи на перший план власні потреби та бажання, а не інтереси дітей. Проте позивач не ставить вимоги щодо позбавлення відповідачки батьківських прав, мотивуючи це тим. що діти все ж таки тягнуться до матері і він згоден забезпечувати побачення матері з дітьми, не обмежуючи їх спілкування.
Позивач в свою чергу характеризується позитивно, що підтверджується наданою характеристикою за місцем роботи. Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов створив належні умови для проживання дітей. Також позивач в судовому засіданні пояснив, що він на даний час проживає в будинку, який належить його батькові. Його батьки не заперечують проти його з дітьми проживання в ньому та добре ставляться до дітей і допомагають йому у їх вихованні. Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов в будинку, де проживають діти прибрано, затишно. Будинок облаштований необхідними меблями та побутовими приладами. Дівчатка мають окрему кімнату з усіма необхідними меблями, іграшками, книжками.
Відповідно до рішення комісії з питань захисту прав дитини від 15 серпня 2018 року № 6 яким визнано за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи всі наведені обставини, а також той факт, що батько дітей працює, та отримає регулярний прибуток, згідно характеристик на дітей з дошкільних закладів належно виконує обов'язки щодо виховання та утримання дітей, цікавиться їх навчання, поведінкою, духовним та фізичним розвитком.
Оцінюючи всі надані суду докази в їх сукупності та враховуючи інтереси малолітніх дітей, суд приходить до висновку про можливість визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки діти більшість часу проживають разом з батьком та позивачем підтверджено, що саме батько бере активну участь у вихованні дітей, створенні належних умов для їх всебічного розвитку. Тому визначення місце проживання дітей разом з батьком на думку суду буде якнайбільше відповідати інтересам дітей сторін та їх гармонійному розвитку.
Вирішуючи позовні вимоги про стягання аліментів суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України - розірвання шлюбу між батьками, окреме проживання їх від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.
Проте, позивач в судовому засіданні не підтримав позовні вимоги про стягнення аліментів з відповідачки на утримання дітей, за даними підставами суд приходить до висновку про можливість залишення даних позовних вимог без розгляду.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача за позовними вимогами про визначення місця проживання дитини підлягає стягненню судовий збір в сумі 704.80 грн. на користь позивача.
Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України суд,-
Позові вимоги за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Верхньодніпровської райдержадміністрації Дніпропетровської області, управління-служба у справах дітей Новокадацької районної у м. Дніпрі ради, про визначення місця проживання - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 і на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання двох дітей: доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку ( доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину - залишити без розгляду.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704 грн., 20 коп.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Відповідно до п. 15.5 розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України апеляційна скарга подається через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із редакцією Цього кодексу
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою завою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем та/або подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення та/або апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги та/або заяви про перегляд заочного рішення, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги та/або заяви про перегляд заочного рішення, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду
Повний текст рішення виготовлений 14.06.2019 року
Суддя Петрюк Т.М.
Зареєстроване 14.06.2019 року
Оприлюднене 14.06.2019 року
Дата набрання законної сили:16.07.2019 року