Справа № 199/1687/19
(2/199/2022/19)
Іменем України
11.06.2019 Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Спаї В.В.,
секретар судового засідання Перетятько А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
Згідно з поданим позовом позивач заявлену в ньому вимогу про стягнення з відповідача суми боргу за договором позики в розмірі 11 600,00 дол. США обґрунтовує тим, що 23.10.2018 р. сторонами в даній справі було укладено договір позики грошових коштів, оформлений у вигляді розписки, відповідно до якого ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 11 600 дол. США, втім, в добровільному порядку відповідач не виконує обов'язок по поверненню грошових коштів, які він зобов'язався повернути до 05.03.2019 р., уникає зустрічей та ігнорує телефонні дзвінки.
В окремо наданій суду заяві позивач просила суд про розгляд справи у її відсутності, не заперечувала проти заочного розгляду.
Відповідач не скористався правом брати участь у судових засіданнях та в силу ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення.
Судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76 - 80 ЦПК України, встановлено, що 23.10.2018 між сторонами в даній справі був укладений договір позики, про що була складена відповідачем розписка, згідно з яким позивач передала у власність відповідачу грошову суму, еквівалентну 11 600 дол. США на комерційні цілі, яку відповідач зобов'язався повернути до 05.03.2019 р., що підтверджується відповідною розпискою, втім, грошове зобов'язання в обумовлений учасниками договору строк не виконано.
Правовідносини між учасниками справи виникли із договору позики.
Дослідив докази, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно зі змістом ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; на виконання ч. 1 ст. 1047 цього Кодексу договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); за ч. 1 ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за статтею 559 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За розгляду справи позивач, на переконання суду, довів ті обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 76-80 ЦПК України, та, розглядаючи цивільну справу, судом відповідно до закону були встановлені факти та відповідні правовідносини.
Як було встановлено судом, факт отримання відповідачем за цим позовом грошових коштів в розмірі, еквівалентному 11 600 дол. США, від позикодавця підтверджуються власноруч складеною відповідачем розпискою, в якій відповідач підтвердив отримання грошових коштів та строк їх повернення (до 05.03.2019).
Таким чином, беручи до уваги те, що відповідач порушив зобов'язання за договором позики, допустивши його невиконання, правові наслідки порушення зобов'язання договором обумовлені не були, вочевидь порушення права власності позивача з боку відповідача, тому для суду вбачаються правові підстави для поновлення порушених прав позивача в обраний останнім спосіб, а саме для присудження стягнення грошової суми із особи, яка допустила порушення виконання боргового зобов'язання за договором позики.
Разом з тим, суд не погоджується із слушністю доводів позивача щодо того, що грошові кошти були отримані відповідачем в розмірі 11 600,00 дол. США: відповідно до наданого позивачем письмового доказу позивач передала у власність позивачу грошову суму, еквіваленту 11 600,00 дол. США, у зв'язку з чим позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.
Оскільки за судового розгляду не було встановлено, що валютою грошового зобов'язання є долар США, тому з урахуванням офіційного курсу валют станом на 23.10.2018 (2 808,0405) на користь позивача з відповідача підлягає присудженню до стягнення грошова сума в розмірі 325 732, 698 грн., яка еквівалентна 11 600,00 дол. США.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Оскільки, Конвенція та практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права на виконання ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" поняття «власність» у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тлумачиться дуже широко, адже воно охоплює цілу низку інтересів економічного характеру та, згідно з рішеннями Суду визнавалося таким, що підпадає під захист статті 1 Першого протоколу рухоме і нерухоме майно, матеріальні та нематеріальні блага, зокрема акції, патенти, відшкодування згідно з рішенням арбітражу, право на пенсію, право землевласника на оренду плату, економічні права, пов'язані з веденням підприємницької діяльності, право займатися професійною діяльністю, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому, право вимоги. Отже, зважаючи на наведене, у тому числі на широкий зміст статті 1 Першого протоколу, порушене право власності позивача підлягає захисту та поновленню у зазначеній в цьому рішенні спосіб.
Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до ч. 2 ст. 133, ч.ч. 1, 6 ст. 141, п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 13, 19, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 ст. 258, ч. 1, ч. 6, ч. 8 ст. 259, ст.ст. 263, 264, 265, 268, ч. 2 ст. 272, ст.ст. 273, 280-282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ) суму боргу за договором позики від 23.10.2018 в розмірі 325 732, 70 (триста двадцяти п'яти тисяч сімсот тридцяти двох) грн. 70 (сімдесяти) коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 3 133 (трьох тисяч ста тридцяти трьох) грн. 16 (шістнадцяти) коп.
Дата складення повного судового рішення 14.06.2019.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В.Спаї