Справа № 686/6465/19
Провадження № 22-ц/4820/1231/19
Категорія: ухвала
12 червня 2019 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд в складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П'єнти І.В., Талалай О.І.
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.
за участю апелянта ОСОБА_1
розглянув в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/6465/19-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 25 квітня 2019 року (суддя Козак О.В., повне судове рішення складено 02 травня 2019 року) про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами у справі за заявою ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей.
Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд
В березні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою, в якій просила видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 06 березня 2019 року і до досягнення дітьми повноліття.
Судовим наказом Хмельницького міськрайонного суду від 13 березня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/3 частки від його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 11.03.2019 року і до досягнення дітьми повноліття.
В березні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 13 березня 2019 року. Заявник вважав, що існують нововиявлені обставини, які є істотними для справи, але не були встановлені судом і не могли бути повідомлені ОСОБА_1 , оскільки він не приймав участь у розгляді справі. Заявник стверджує, що діти проживають з ним і перебувають на його утримані, а тому потреби для примусового стягнення аліментів не має. ОСОБА_1 зазначив, що оскільки питання стягнення аліментів з батька дітей на користь їх матері за наявності спору про місце проживання має вирішуватися в позовному провадженні, тому просив суд скасувати оскаржуваний судовий наказ та у його видачі відмовити.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 25 квітня 2019 року в задоволені заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Хмельницького міськрайонного суду від 13 березня 2019 року відмовлено.
Не погоджуючись із цією ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали. Апелянт вказує, що заявниця, звертаючись до суду, приховала той факт, що діти зареєстровані з батьком за місцем його проживання і половину часу проводять з ним. Апелянт вказує, що суд не зазначив, яким саме чином він встановив обставини щодо проживання дітей з матір'ю, тоді як між сторонами існує спір про визначення місця проживання дітей. На думку ОСОБА_1 , всі необхідні умови для визнання обставин, на які він посилався, нововиявленими наявні в матеріалах справи. Зважаючи на викладене, апелянт просить суд задовольнити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Хмельницького міськрайонного суду від 13 березня 2019 року, скасувати наказ та відмовити у його видачі.
Апелянт ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.
Заявниця ОСОБА_2 до суду не з'явилася, хоча про дату час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Колегія суддів, заслухавши апелянта та суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам.
Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження останніх (а.с. 5, 6).
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 01 листопада 2018 року шлюб, що укладений у ВРАЦС по місту Хмельницькому Хмельницького міського управління юстиції, актовий запис №1533 04 вересня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвано (а.с. 7).
Судовим наказом Хмельницького міськрайонного суду від 13 березня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/3 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 11.03.2019 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 14).
У справі «Желтяков проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який вимагає, щоб коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла переглядати остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії»).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до ч. 8 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
В силу п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
За змістом п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №4 від 30.03.2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення.
Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції вірно виходив з того, що надані заявником докази за своєю суттю не є доказами, якими підтверджуються нововиявлені обставини.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Посилання апелянта на те, що діти зареєстровані та проживають разом із батьком, перебувають на його утриманні, а тому ОСОБА_2 не має права на стягнення аліментів на утримання дітей є необґрунтованими та недоведеними.
Як вбачається із матеріалів справи діти сторін ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дійсно зареєстровані за місцем реєстрації свого батька ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 (а.с. 20 зворот), проте як вбачається із наданих заявницею заяви про прийняття доньки ОСОБА_4 до дошкільного навчального закладу №53 «Веселка» м. Хмельницького від 20 червня 2017 року (а.с. 30), заяви про прийняття сина ОСОБА_1 до 1-го класу Хмельницької СЗОШ №16 від 06 квітня 2016 року (а.с. 31), особової справи № М-128 середньої спеціалізованої загальноосвітньої шкоди №6 І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням німецької мови м. Хмельницького учня ОСОБА_3 (а.с. 35-36), історії розвитку дитини ОСОБА_4 (а.с. 41), декларацій №0001-Р80М-Х000 та №0001-9КР4-Х000 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 23 серпня 2018 року (а.с. 43-44) діти сторін проживають разом із своєю матір'ю ОСОБА_2 за адресою по АДРЕСА_2 .
Даних про те, що апелянт проживає окремо з дітьми без матері та відповідно самостійно несе тягар по їх утриманню і що такі обставини існували на момент видачі судового наказу, ОСОБА_1 надано не було, а тому колегія суддів не приймає до уваги подані апелянтом копії актів від 18 березня 2019 року про проживання ОСОБА_1 разом із дітьми за адресою АДРЕСА_3 .
Доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами існує спір про визначення місця проживання дітей за позовом ОСОБА_2 , що поданий в квітні 2019 року не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Колегія суддів вважає, що звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про визначення місця проживання дітей не є нововиявленими обставинами, оскільки дані обставини не існували на момент видачі 13 березня 2019 року судового наказу за заявою ОСОБА_2
Разом з тим, у разі ухвалення судового рішення за результатом розгляду справи за позовом ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей, ОСОБА_1 не позбавлений права порушувати питання про припинення стягнення аліментів на користь заявниці.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а лише зводяться до власної переоцінки доказів апелянтом.
Виходячи з того, що жодна обставина, на яку посилається ОСОБА_1 в своїй заяві, не є нововиявленою обставиною, підстав для скасування судового наказу не вбачається.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування судового рішення. Тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 25 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Повне судове рішення складено 14 червня 2019 року.
Судді (підпис) А.П. Корніюк
(підпис) І.В. П'єнта
(підпис) О.І.Талалай
Згідно з оригіналом
Суддя А.П. Корніюк