Справа №:755/4191/19
Провадження №: 2/755/2726/19
"11" червня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Завод Маяк» про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
13.03.2019 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в якому просить суд стягнути з відповідача: заборгованість по заробітній платі у сумі 39917,22 грн.; компенсацію втрати частини заробітної плати в сумі 3503,62 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 60147,88 грн.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах з 03.10.2016 року. Трудовий договір припинений за наказом №305-к від 20.08.2018 року, 20.08.2018 року позивача звільнено із займаної посади згідно ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Позивач зазначає, що у день звільнення йому була видана трудова книжка, але не виплачено всіх належних сум при звільненні, зокрема не виплачено нараховану заробітну плату у розмірі 39917,22 грн. Посилаючись на положення норм чинного законодавства України позивач зазначає, що в зв'язку з невиплатою йому заробітної плати, він має право на стягнення з відповідача компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, що в загальному розмірі становить 3503,62 грн. Також, із посилання на положення ст. 117 КЗпП України позивач вважає, що має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 60147,88 грн.
Ухвалою суду від 18.03.2019 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз'яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.
10.04.2019 року до суду надійшов відзив відповідача на подану позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач частково визнає позовні вимоги, просить задовольнити позов в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 39917,22 грн., стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з середньоденної заробітної плати в сумі 291,98 грн. за період з 20.08.2018 року по 13.03.2019 року, а також частково визнає позовні вимоги про стягнення компенсації втрати частини заробітку у сумі 3060,76 грн. У своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що визнає вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. При цьому відповідач не погоджується з розрахунком позивача компенсації втрати частини заробітку та зазначає, що за лютий 2018 року позивачу була нарахована та виплачена компенсація втрати частини заробітку в сумі 142,34 грн. в липні 2018 року. Відповідач надає власний розрахунок компенсації втрати частини заробітної плати у розмірі 3060,76 грн.
25.04.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив від позивача зі змісту якої вбачається, що позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просить позов задовольнити та додатково посилається на те, що розрахунок відповідача суми компенсації суперечить даним розрахункових листів позивача, в тому числі за липень 2018 року. Компенсація невиплаченої заробітної плати за лютий 2018 року у розмірі 142,34 грн. позивачу не виплачувалась і значиться як борг разом з іншими невиплаченими сумами. Крім того, за твердженням позивача, здійснений відповідачем розрахунок компенсації є невірним, за лютий 2018 року розмір компенсації становить 656,22 грн., а не 142,34 грн.
За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Статтею 43 Конституції України проголошено право кожної людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та закріплено гарантії реалізації права на працю, що включає право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.
Відповідно до частини третьої ст. 94 КЗпП України, питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захист визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно положень частини другої ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевою (регіональними) угодами.
Судом встановлено, що наказом №305к 20.08.2018 року позивача було звільнено з займаної посади за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, відповідний запис про звільнення занесений до трудової книжки позивача 20.08.2018 року за наказом №305к від 20.08.2018 року (а.с. 36).
За змістом наявної в матеріалах справи довідки АТ «Завод «Маяк» №406 від 03.04.2019 року, станом на 02.04.2019 року невиплачена заробітна плата позивача становить 39917,22 грн. (а.с. 54).
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Згідно ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
За змістом ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач визнає позовні вимоги позивача в частини стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 39917,22 грн. та зазначає, що вказана заборгованість дійсно не була виплачена позивачу.
За таких умов, з урахуванням визнання відповідачем позову в частини наявності заборгованості по заробітній платі та її розміру, з огляду на викладені норми чинного законодавства України та наявність в матеріалах справи документально підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем по заробітній платі і її розміру, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 39917,22 грн., отже позовні вимоги в цій частині позову підлягають до задоволення.
Відповідно до положень ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За змістом ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, враховуючи, що суд прийшов до висновку про невиплату працівнику всіх належних до виплати сум в день звільнення та необхідність стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі, вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 20.08.2018 року по 13.03.2019 року (в межах заявлених позовних вимог) є законними.
Вказані вимоги визнаються відповідачем, у своєму відзиві в прохальній частині відповідач зазначив, що середньоденна заробітна плата становить 291,98 грн., період прострочення з 20.08.2018 року по 13.03.2019 року. В описовій частині відзиву відповідач зазначив, що ним визнається сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 60147,88 грн.
Відповідно до положень п.п. 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: л) інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Отже, для розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у даній конкретній ситуації має застосовуватись розмір доходу за липень та червень 2018 року, тобто за два місяці, що передують події звільнення у серпні 2018 року.
Пунктами 3 та 4 наведеного вище Порядку встановлено види виплат, які включаються та які не включаються у розрахунок середньої заробітної плати.
За змістом наявних в матеріалах справи копій розрахункових листків нарахованого позивачу доходу, у черні 2018 року йому нараховано дохід, який має включатись до розрахунку середнього заробітку в загальному розмірі 9370,00 грн. (7370,00 - оклад; 2000, - персональна надбавка), а у липні 2018 року в загальному розмірі 2129,55 грн. (1675,00 - оклад; 454,55 - персональна надбавка) (а.с. 33-34).
Відповідно до п. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
11499,55 грн. (сума заробітної плати за липень і червень 2018 року) : 25 (кількість відпрацьованих робочих днів у липні та червні 2018 року згідно даних розрахункових листів працівника) = 459,98 (середньоденна заробітна плата).
Кількість робочих днів за час затримки розрахунку при звільненні в межах заявлених позовних вимог з 20.08.2018 року по 13.03.2019 року становить 142 робочих днів.
Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в межах заявленого позивачем періоду нарахування становить: 459,98 грн. (середньоденна заробітна плата) х 142 (робочі дні в період заявленого часту затримки розрахунку при звільненні) = 65317,16 грн.
Натомість позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.08.2018 року по 13.03.2019 року у загальному розмірі 60147,88 грн. здійснюючи розрахунок середнього заробітку у вказаний період шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість не робочих, а календарних днів прострочення. Однак позивачем не надано суду жодних доказів щодо режиму, умов оплати праці тощо, які б вказували на те, що статус позивача як працівника підпадав під передбачені чинним законодавством умови за яких середнім заробітком оплачуються саме календарні, а не лише робочі дні періоду прострочення.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За таких умов, оскільки позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.08.2018 року по 13.03.2019 року у розмірі 60147,88 грн., суд діючи в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 60147,88 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача компенсацію втрати частини заробітної плати у загальному розмірі 3503,62 грн.
Відповідач з такою сумою компенсації не погоджується та вважає, що розрахунок компенсації становить 3060,76 грн. і у вказаній сумі розмір компенсації відповідачем визнається.
Відповідно до положень ст. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
За змістом ст.ст. 1, 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. N159 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення). Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Перевіривши здійснені обома сторонами розрахунки компенсації втрати частини заробітку в межах заявлених позовних вимог по лютий 2019 року включно, суд приходить до висновку, що розрахунки за заданий період є такими:
- компенсація за березень 2018 року (100,8 х 100 х 100 х 99,3 х 100 х 101,9 х 101,7 х 101,4 х 100,8 х 101 х 100,5 = 107,62%; 7449 х 107,62% - 7449 = 567,61) становить 567,61 грн.;
- компенсація за квітень 2018 року (100 х 100 х 99,3 х 100 х 101,9 х 101,7 х 101,4 х 100,8 х 101 х 100,5 = 106,77%; 7057 х 106,77% - 7057 = 477,76) становить 477,76 грн.;
- компенсація за травень 2018 року (100 х 99,3 х 100 х 101,9 х 101,7 х 101,4 х 100,8 х 101 х 100,5 = 106,77%; 7449 х 106,77% - 7449 = 504,30) становить 504,30 грн.;
- компенсація за червень 2018 року (99,3 х 100 х 101,9 х 101,7 х 101,4 х 100,8 х 101 х 100,5 = 106,77%; 7449 х 106,77% - 7449 = 504,30) становить 504,30 грн.;
- компенсація за липень 2018 року (100 х 101,9 х 101,7 х 101,4 х 100,8 х 101 х 100,5 = 107,52%; 7748 х 107,52% - 7748 = 582,65) становить 582,65 грн.;
- компенсація за серпень 2018 року (101,9 х 101,7 х 101,4 х 100,8 х 101 х 100,5 = 107,52%; 2763,17 х 107,52% - 2763,17 = 207,79) становить 207,79 грн.;
Стосовно виплати компенсації втрати частини заробітку за лютий 2018 року, суд приходить до наступного висновку.
Позивач просить стягнути компенсацію втрати частини заробітку за лютий 2018 року посилаючись на те, що заробітна плата за лютий 2018 року була виплачена йому лише в липні та розрахував суму компенсації у розмірі 656,22 грн.
Перевіривши вказаний розрахунок суд вважає, що він проведений не вірно і за вказаний період компенсація втрати частини заробітку (березень - червень 2018 року) мала би становити (100,9 х 100,8 х 100 х 100 = 101,7%; 7457 х 101,7% - 7457 = 126,77) 126,77 грн.
Оскільки позивач визнає, що заробітна плата за лютий 2018 року була виплачена йому у липні, тож розрахунок компенсації втрати частини заробітку мав бути здійснений позивачем за період невиплати грошового доходу, а саме за березень, квітень, травень та червень 2018 року.
Зі змісту особового рахунку за липень 2018 року (таб. номер НОМЕР_1 ) вбачається, що позивачу було нараховано до виплати 9745,97 грн., в тому числі 142,34 грн. компенсації невиплаченої заробітної плати за лютий 2018 року. При цьому, до виплати належало 7748,04 грн., а фактично виплачено через банк 18.07.2018 року 7457,00 грн., різниця фактичної невиплати становить 219,04 грн.
Поскільки відсутні дані про те з яких виплат складалась сума 7457,00 грн. фактично виплачена позивачу, у суду відсутні підстави вважати, що сума компенсації втрати частини заробітку за лютий 2018 року була дійсно виплачена, а не лише нарахована у липні 2018 року.
За таких умов, вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини заробітку за лютий 2018 року є обґрунтованими, однак на відміну від розрахунку позивача, відповідна компенсація становить 126,77 грн.
Загалом судом нараховано компенсацію втрати частини заробітку у загальній сумі 2971,18 грн., натомість позивач просить стягнути суму компенсації у розмірі 3503,62 грн., а згідно відзиву на позовну заяву, відповідач визнає необхідність стягнення з нього компенсації втрати частини заробітку у розмірі 3060,76 грн.
З урахуванням викладеного, з огляду на те, що відповідачем визнається сума компенсації у розмірі 3060,76 грн. суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про стягнення компенсації в межах суми, що визнається відповідачем, оскільки суму заявлена до стягнення позивачем не підтверджується проведеним судом розрахунком компенсації.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 94, 97, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, Законами України «Про оплату праці», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року №692), Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», суд, -
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Завод Маяк» про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Завод Маяк» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 39917 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот сімнадцять) грн. 22 коп. з урахуванням обов'язкових податків та зборів.
Стягнути з Акціонерного товариства «Завод Маяк» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в розмірі 3060 (три тисячі шістдесят) грн. 76 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Завод Маяк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні розмірі 60147 (шістдесят тисяч сто сорок сім) грн. 88 коп. з урахуванням обов'язкових податків та зборів.
В іншій частині позову - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 11.06.2019 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
Відповідач - Акціонерне товариство «ЗАВОД МАЯК» (04073, м. Київ, пр-т. Степана Бандери, 8, код ЄДРПОУ 14307423).
Суддя -