14 червня 2019 р.м.ОдесаСправа № 523/14909/15-а
Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Осіпова Ю.В.
при секретарі Жигайлової О.Е.
за участю представника апелянта Дяговець Т.М.,
представника позивача ОСОБА_1 .
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальної установи "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року, ухвалене у відкритому судовому засіданні о 16:04 год у м.Одесі у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунальної установи "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
В вересні 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати дії та бездіяльність Комунальної установи “Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи” щодо не проведення службового розслідування та неправомірної заміни статусу інвалідності ОСОБА_2 зі статусу інваліда з дитинства 2 групи - на статус інваліда загального захворювання 2 групи протиправними; зобов'язати Комунальну установу “Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи” виконати належним чином виправлення в документах суворої звітності МОЗ України в інвалідній справі ОСОБА_2 з неправомірного запису інваліда загального захворювання 2 групи на законний запис - інваліда з дитинства 2 групи, та прийняти окрему ухвалу про зобов'язання Комунальної установи “Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи” провести службове розслідування щодо виявлення держслужбовців, винних в підробці статусу інвалідності ОСОБА_2 , втраті чи знищенні документів суворої звітності МОЗ України та притягнення їх до відповідальності згідно законодавства.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно зроблено запис у документах суворої звітності “інвалід загального захворювання 2 групи” замість законного запису - “інвалід з дитинства 2 групи” та 25.02.2015 року на підставі вказаних документів рішенням №107 УПФУ в Суворовському районі м. Одеси зупинено позивачу виплату пенсії по інвалідності з дитинства, також, за заявою вказаного органу порушено кримінальне провадження проти інваліда Айзіної Л.М. у зв'язку з наданням нібито підроблених документів, хоча згідно висновку судово-технічної експертизи документів за матеріалами справи №523/6003/15-а встановлено відповідність наданих до дослідження бланкам та печатці, якою зроблено відтиск на бланку, наданим для порівняльного дослідження зразків. На неодноразову вимогу позивача, відповідачем так і не було проведено службового розслідування та не визнано винними осіб, які протиправно змінили статус інваліда та внаслідок таких протиправних дій відповідача, позивач не скористався впродовж вказаного періоду правами людини з інвалідністю та недоотримав пенсійних виплат.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року задоволено частково. Визнано протиправними дії Комунальної установи “Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи” щодо неправомірної зміни статусу інвалідності ОСОБА_2 з “інваліда з дитинства ІІ групи” на “інваліда ІІ групи загального захворювання”. Визнано протиправною бездіяльність Комунальної установи “Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи” щодо не проведення службового розслідування за скаргою від 18.05.2015 року. Зобов'язано Комунальну установу “Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи” внести виправлення в акт огляду МСЕК від 18.02.2004 року ОСОБА_2 та у медичні документи, видані на підставі акту МСЕК від 18.02.2004 року ОСОБА_2 , змінивши статус інвалідності ОСОБА_2 з “інваліда ІІ групи загального захворювання” на “інваліда з дитинства ІІ групи” у відповідності до п. 43 Інструкці щодо заповнення форми первинної облікової документації №157/о «Акт № ___ огляду медико-соціальною експертною комісією», яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012 № 577. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що суперечить вимогам чинного законодавства та у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що КУ «ООЦ МСЕ» не може внести зміни до документів, оскільки останнім не видавались і не приймались. Апелянт зазначає, що ОСОБА_2 огляд у МСЕК 2004 році не проходила, акт огляду від 18.02.2004 року не складався. Крім того апелянт зазначив, що Одеським окружним адміністративним судом розглядалась справа № 815/6693/17. Рішенням суду від 10.05.2018 р. визнані неправомірними дії ООЦ МСЕ щодо неналежного виконання постанови суду від 17.10.2016 р. Рішення не набрало законної сили. При розгляді зазначеної справи КУ «ООЦ МСЕ» внесла зміни в медико-експертну справу позивачки (в Акти огляду 1998, 2000, 2002 років, до довідок, які були в ній), а саме: виправила запис «загальне захворювання» на «інвалід з дитинства», як було визначено в резолютивній частині скасованої постанові суду від 17.10.2016 р., що випливає з мотивувальної частини рішення від 10.05.2018 р.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що відповідач вводить суд в оману про відсутність акту огляду МСЕК від 18.02.2004 року, на спростування чого надає суду фотокопію оригіналу витягу з акту огляду МСЕК від 18.02.2004 року з матеріалів справи « 523/6003/15-а. Рішення суду просить залишити без змін.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 1987 року перебуває на “Д” обліку в Комунальній установі “Центр первинної медико-санітарної допомоги №18”.
Так, 23 січня 1996 року ОСОБА_2 , у зв'язку з необхідністю оформлення інвалідності, була оглянута Ленінською районною МСЕК та за результатами огляду позивача визнано інвалідом ІІ групи з дитинства строком до 01.02.1997 року, з приводу цукрового діабету І типу тяжкої форми інсулінозалежний, що підтверджується довідкою серії 2-18 АГ №1373884, актом огляду МСЕК та відповіддю відповідача від 03.12.2015 року №413.
При черговому огляді 29.01.1997 року позивачу також встановлена ІІ група інвалідності з дитинства на строк до 01.02.1998 року.
11.02.1998 року при черговому переогляді в обласній МСЕК №2 позивачу згідно Акту №31 огляду МСЕК від 11.02.1998 року встановлена ІІ група інвалідності загальне захворювання на строк до 01.03.2000 року.
Судом встановлено, що у період з 17.02.2000 року по 28.02.2000 року позивачем пройдено черговий переогляд в обласній МСЕК №2 та ОСОБА_2 встановлена ІІ група інвалідності - загальне захворювання.
В подальшому, 27.02.2002 року згідно Акту огляду №73 обласної № МСЕК позивачу знову встановлено ІІ групу інвалідності - загальне захворювання.
18.02.2004 року за наслідками повторного огляду позивача, останній встановлено ІІ групу інвалідності безстроково.
Відповідно до Акту проведення службової перевірки від 12.08.2015 року, причина інвалідності - загальне захворювання встановлене ОСОБА_2 лікарем ОСОБА_3 помилково, проте заходи впливу на дану особу застосувати неможливо у зв'язку з її звільненням, за результатами перевірки прийнято рішення про внесення змін до медико-експертної справи щодо зміни причини інвалідності позивача, а щодо витягу з акту огляду МСЕК №2 від 18.02.2004 року серії 2-18 ОБ№092700, зазначено, що позивачу взагалі не видавався.
Також, судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси у зв'язку з наданням позивачем документів, що містять недостовірні відомості МСЕК №092700, прийнято рішення про утримання розміру виплачених сум пенсій від 25.02.2015 року №107.
Не погоджуючись із даним рішенням, позивач звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси із відповідним позовом, в рамках якого було проведено судово-технічну експертизу та згідно Висновку №279/03 від 04.08.2016 року встановлено, що наданий на експертизу бланк “Витягу із акту огляду у МСЕК” серії2-18 ОБ №092700 від 18.02.2004 року відповідає за способом виготовлення аналогічним бланкам “Витягу із акту огляду у МСЕК”, наданим до порівняльного дослідження, відтиск печатки “Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи”, який розміщений у наданому на експертизу Витязі із акту огляду МСЕК серії 2-18 ОБ №092700 від 18.02.2004 року нанесений печаткою “Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи”, зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження.
З метою внесення змін до документів суворої звітності, в яких відповідачем допущено вказані помилки та на підставі яких Управлінням Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси прийнято рішення про утримання розміру виплачених сум пенсій від 25.02.2015 року №107, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 року, позов ОСОБА_2 було задоволено частково, визнано протиправними дії Комунальної установи “Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи” щодо неправомірної зміни статусу інвалідності ОСОБА_2 з “інваліда з дитинства ІІ групи” на “інваліда ІІ групи загального захворювання”; визнано протиправною бездіяльність Комунальної установи “Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи” щодо не проведення службового розслідування за скаргою від 18.05.2015 року та зобов'язано Комунальну установу “Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи” внести виправлення в актах огляду МСЕК від 11.02.1998 року, від 17.02.2000 року, від 27.02.2002 року, які містяться в медичній справі інваліда ОСОБА_2 та у медичних документах, виданих на підставі актів огляду МСЕК від 11.02.1998 року, від 17.02.2000 року, від 27.02.2002 року. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду частково задоволено касаційну скаргу Ярошик Валентини Василівни в інтересах ОСОБА_2 . Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 року, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2016 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 року - скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Задовольняючи касаційну скаргу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що посилаючись на відсутність в медичній справі ОСОБА_2 , наданої відповідачем, акта огляду МСЕК від 18.02.2004 року як на підставу неможливості внесення виправлень в даний акт та відсутність позовних вимог щодо доповнення медичної справи ОСОБА_2 , суди не взяли до уваги висновок судово-технічної експертизи документів №279/03 від 04.08.2016 року, проведеної щодо витягу із акту огляду МСЕК серії 2-18 ОБ №092700 від 18.02.2004 року, як і не перевірили доводів позивача про наявність в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_2 та безпосередньо у позивача витягів із акту огляду МСЕК серії 2-18 ОБ №092700 від 18.02.2004 року та документів, виданих на його підставі, а відтак належним чином не захистили прав, свобод та інтересів позивача.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що правомірність акту огляду МСЕК від 18.02.2004 року ОСОБА_2 та медичних документів, виданих на підставі зазначеного акту, не є предметом розгляду у даній справі. Разом з цим предметом розгляду у цій справі є, серед іншого, протиправність дії Комунальної установи “Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи” щодо неправомірної зміни статусу інвалідності ОСОБА_2 з “інваліда з дитинства ІІ групи” на “інваліда ІІ групи загального захворювання” та, як наслідок, виправлення таких змін.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно статей 2-3 вказаного Закону, інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.
Інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров'я України.
Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій інвалідів в особі їх республіканських органів.
Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у:
виявленні, усуненні перепон і бар'єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об'єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу (далі - об'єкти фізичного оточення), транспорту, інформації та зв'язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту;
охороні здоров'я;
соціальному захисті;
забезпеченні виконання індивідуальної програми реабілітації інвалідів;
наданні пристосованого житла;
сприянні громадській діяльності.
Соціальний захист інвалідів є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей інвалідів нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.
Пільги інвалідам надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам", в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію "дитина-інвалід" (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату).
Інвалідам, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам", пільги надаються на підставі довідки, що безоплатно видається структурними підрозділами соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчими органами міських рад за місцем проживання, в якій зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, група та причина інвалідності, а також у відповідних випадках - основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату). Порядок видачі такої довідки та її форма затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
З метою реалізації інвалідами прав та свобод людини і громадянина під час розроблення державних соціальних стандартів та державних соціальних гарантій, національних стандартів, правил усталеної практики та класифікаторів, стандартів, технічних умов, проведення дослідно-конструкторських, науково-дослідних робіт враховуються потреби інвалідів та/або застосовуються принципи розумного пристосування та універсального дизайну.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють забезпеченню прав інвалідів щодо включення до суспільного життя нарівні з іншими громадянами.
Відповідно до пунктів 1-5 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою КМУ №83 від 22.02.1992 року (чинній на момент виникнення спірних правовідносин), медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя.
Медико-соціальній експертизі підлягають особи, які втратили здоров'я внаслідок захворювання, травм та уроджених дефектів, що обмежує їх життєдіяльність, а також особи, які за чинним законодавством мають право на соціальну допомогу, компенсацію втраченого заробітку або звільнення від виконання відповідних обов'язків тощо.
Медико-соціальна експертиза виявляє компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприятиме функціональній, психологічній, соціальній, професійній реабілітації та адаптації інваліда.
Залежно від ступеня втрати здоров'я інвалідність поділяється на три групи. Причинами інвалідності є: загальне захворювання, трудове каліцтво, професійне захворювання, інвалідність з дитинства; для військовослужбовців - поранення, контузія, каліцтво, одержані при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, чи захворювання, пов'язане з перебуванням на фронті, або каліцтво, одержане внаслідок нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, чи захворювання, не пов'язане з перебуванням на фронті, а в спеціально передбачених законодавством випадках - захворювання, одержане при виконанні обов'язків військової служби. Законодавством України можуть бути встановлені й інші причини інвалідності.
Органом, який здійснює медико-соціальну експертизу, є медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), що організуються в самостійні центри, бюро при обласних відділах охорони здоров'я.
Так, згідно Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності, затвердженого Постановою КМУ №221 від 04.04.1994 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), експертиза тривалої або стійкої втрати працездатності проводиться медико-соціальними експертними комісіями (МСЕК) МОЗ.
Пунктами 2-7 Порядку визначено, що у МСЕК проходять огляд громадяни, які частково чи повністю втратили здоров'я внаслідок захворювання, травм та уроджених дефектів, що обмежують їх життєдіяльність, а також особи, які за чинним законодавством мають право на соціальну допомогу, з метою виявлення компенсаторно-адаптаційних можливостей особи для реалізації заходів реабілітації та адаптації інвалідів.
Направлення для огляду хворого у МСЕК видається лікарсько-консультаційною комісією (ЛКК) відповідного лікувально-профілактичного закладу за формою, затвердженою МОЗ, після клінічних досліджень, що підтверджують стійкий чи необоротний характер захворювання, а також у тому разі, коли хворий був звільнений від роботи протягом чотирьох місяців з дня настання тимчасової непрацездатності чи протягом п'яти місяців у зв'язку з одним і тим же захворюванням за останні дванадцять місяців, а хворий на туберкульоз - протягом десяти місяців з дня настання непрацездатності.
Огляд хворих у МСЕК проводиться за місцем проживання або лікування з пред'явленням паспорта чи іншого документу, що посвідчує особу, та направлення, зазначеного у пункті 3 цього Порядку.
Якщо хворий за станом здоров'я не може з'явитися на МСЕК, огляд проводиться вдома або в стаціонарі, де він перебуває на лікуванні.
МСЕК у разі потреби приймає рішення щодо продовження термінів тимчасової непрацездатності понад зазначені у пункті 3 цього Порядку для долікування хворого.
Огляд у МСЕК тимчасово непрацездатного громадянина повинен здійснюватися не більше семи днів.
Якщо МСЕК не прийняла рішення про продовження терміну тимчасової непрацездатності лікарняний листок закривається датою огляду хворого у МСЕК.
У разі визнання хворого інвалідом інвалідність установлюється з дня надходження до МСЕК документів, на підставі яких приймається відповідне рішення.
Згідно п.8 Порядку визначено, що МСЕК установлює:
а) ступінь обмеження життєдіяльності людини, стан працездатності, групу інвалідності, причину і час настання інвалідності внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва чи професійного захворювання;
б) ступінь втрати працездатності (у відсотках);
в) причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням інших обов'язків військової служби;
г) причинний зв'язок інвалідності з захворюванням чи каліцтвом, що виникли в дитинстві, уродженим дефектом;
д) ступінь втрати здоров'я, групу, причини, зв'язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій та Чорнобильської катастрофи;
е) ступінь стійкої втрати працездатності у хворих для направлення їх у будинки-інтернати для престарілих та інвалідів;
є) медичні показання на право одержання інвалідами автомобілів з ручним керуванням і протипоказання до їх керування.
Відповідно до п.15 Порядку, причинний зв'язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, встановлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або перенесену травму до 16-річного віку (для тих, хто навчається, - до 18-річного віку).
Згідно п.п.21-23 Порядку, МСЕК видає особам, які визнані інвалідами чи стосовно яких встановлено факт втрати професійної працездатності, довідки і індивідуальні програми реабілітації і у триденний термін відсилає копії цих документів до відповідних органів, що здійснюють пенсійне забезпечення та державне страхування. За місцем роботи цих осіб надсилається повідомлення щодо групи та причини інвалідності, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг із акта огляду у МСЕК про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках.
Станом на 17.10.2016 року розроблено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації N 157/о "Акт N ___ огляду медико-соціальною експертною комісією", яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012 № 577, якою саме визначено порядок заповнення вказаного акту, а також внесення виправлень до них.
Відповідно до п.43 Інструкції, усі виправлення, доповнення, зміни, внесені у форму N 157/о, повинні бути обґрунтовані, підписані головою, членами МСЕК і завірені печаткою МСЕК.
Як встановлено судами, інвалідність позивачу була встановлена головою Обласної МСЕК №2 ОСОБА_3 помилково, а саме змінено статус з інваліда дитинства на інваліда загального захворювання.
Також встановлено, що відповідачем самостійно усунуто допущені порушення та було внесено зміни в медико-експертну справу позивача, (в Акти огляду 1998, 2000, 2002 років, до довідок, які були в ній), а саме: виправилено запис «загальне захворювання» на «інвалід з дитинства» (т. 2, а.с. 52-58).
Однак, не вносились відповідні зміни до акту огляду МСЕК від 18.02.2004 року ОСОБА_2 та у медичні документи, видані на підставі акту МСЕК від 18.02.2004 року ОСОБА_2 .
Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що ні витяг з акту огляду МСЕК, ні спірна довідка ОСОБА_2 у 2004 році не видавались.
Також апелянт звертає увагу, що актом звірки довідок суворої звітності МСЕК від 29.03.2004 р. було виявлена відсутність довідок в Обл. МСЕК № 2 за номерами, серед яких була довідка № 092700, тобто та, яка була видана позивачу, а тому апелянт робить висновок, що 18.02.2004 р. ОСОБА_2 медико-соціальну експертизу не проходила, а тому акт від 18.02.2004 р. з витягом та спірною довідкою видаватись не міг.
Колегія суддів не примає зазначені доводи апелянта та погоджується з висновокм суду першої інстанції, що правомірність видачі акту огляду МСЕК від 18.02.2004 року ОСОБА_2 та медичних документів, виданих на підставі зазначеного акту, не є предметом розгляду у цій справі.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно висновку судово-технічної експертизи документів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №279/03, наданий на експертизу бланк «Витягу із акту огляду у МСЕК» серії 2-18 ОБ №092700 від 18.02.2004 року відповідає за способом виготовлення аналогічним бланкам «Витягу із акту огляду у МСЕК», наданим для порівняльного дослідження. Віддиск печатки «Одеського обласного центру медико соціальної експертизи», який розміщений у наданому на експертизу витязі із акту огляду у МСЕК серії 2-18 ОБ №092700 від 18.02.2004 року нанесений печаткою «Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи», зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження.
Предметом розгляду по даній справі є, серед іншого, протиправність дії Комунальної установи “Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи” щодо неправомірної зміни статусу інвалідності ОСОБА_2 з “інваліда з дитинства ІІ групи” на “інваліда ІІ групи загального захворювання” та, як наслідок, виправлення таких змін.
Апелянтом не спростовано та не надано доказів, які свідчать про протиправність саме акту огляду МСЕК від 18.02.2004 року та медичних документів, виданих на підставі вказаного акту, як і не надано доказів, які підтверджують неможливість внесення змін до акту огляду МСЕК від 18.02.2004 року та медичних документів виданих на його підставі.
Таким чином, з огляду на встановленні факти щодо протиправності зміни статусу позивача з “інваліда з дитинства” на “інваліда загального захворювання” вірним є висновк суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.
Крім того, спростовуються доводи апелянта, щодо відсутність акту огляду МСЕК від 18.02.2004 року, а саме позивачем на спростування таких доводів надано суду фотокопію витягу з акту огляду МСЕК від 18.02.2004 року.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній ухвалі, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Комунальної установи "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року - залишити без змін.
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 14.06.2019 року.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: Ю.В. Осіпов