П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 червня 2019 р.м.ОдесаСправа № 540/212/19
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Димерлія О. О.,
- Єщенка О. В.,
за участю: секретаря судового засідання - Уштаніт Ю. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,-
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 1816415-1302-2103 від 04.04.2018 р. про визначення позивачу грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2018 р. у сумі 42631, 41 грн.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року вказаний позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.04.2018 р. № 1816415-1302-2103 про визначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю за 2018 рік на загальну суму 42631,41 грн.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що вказане судове рішення винесене з порушенням норм матеріального права, а висновки викладені у рішенні суду не відповідають фактичним обставинам справи, просить рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року по справі № 540/212/19 скасувати та винести нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що на думку апелянта, скасування в судовому порядку рішення Херсонської міської ради № 1238 від 22.11.2013 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Херсона», на підставі якого була визначена нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки, є підставою для внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки, а не для звільнення позивача від обов'язку щодо сплати орендної плати за використання орендованої земельної ділянки. Апелянт вважає, що позивач був зобов'язаний надати витяг з нормативної грошової оцінки земель, затвердженої рішенням Херсонської міської ради від 27.04.2000 року, яке було чинним до прийняття скасованого рішення Херсонської міської ради № 1238 від 22.11.2013 року. Апелянт також зазначає, що позивач не здійснював заходів, направлених на приведення договору оренди земельної ділянки від 25 травня 2015 року у відповідність до чинного законодавства та не звертався до відповідача з обґрунтуванням та оригіналами документів з метою звірки даних щодо нарахованої суми орендної плати.
05.06.2018 року до П'ятого апеляційного адміністративного суду було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року є законним, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування і відмови в задоволенні позову відсутні.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що рішення Херсонської міської ради № 1238 від 22.11.2013 р. «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Херсона» є скасованим 10.08.2016р. та не може бути застосованим, починаючи із цієї дати. Разом із тим, судом першої інстанції встановлено та не заперечується відповідачем, що для обрахунку позивачу орендної плати за землю за 2018 рік податковим органом застосована нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2015 рік, встановлена скасованим у судовому порядку рішенням Херсонської міської ради № 1238 від 22.11.2013р. Таким чином, на думку позивача, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про неправомірність такого розрахунку орендної плати, у зв'язку із чим скасував спірне податкове повідомлення-рішення.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 25.05.2015 року між ОСОБА_1 та Херсонською міською радою укладений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 02.06.2015 року за індексним № 21751488 реєстраційною службою Суворовського районного управління юстиції. Розмір орендної плати встановлюється у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п.9 Договору).
04 квітня 2018 року Головним управлінням ДФС у Херсонській області прийняте податкове повідомлення-рішення № 1816415-1302-2103 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у сумі 42631,41 грн. Відповідачем у спірному податковому повідомленні-рішенні розрахована орендна плата за землю, виходячи із нормативно-грошової оцінки земельної ділянки станом на 2015 рік із урахуванням коефіцієнтів індексації.
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.
За наслідками розгляду даного спору суд першої інстанції дійшов висновку про те, що так як для обрахунку позивачу орендної плати за землю за 2018 рік податковим органом застосована нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2015 рік, встановлена скасованим у судовому порядку рішенням Херсонської міської ради № 1238 від 22.11.2013 року, то такий розрахунок орендної плати є неправомірним, у зв'язку із чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що твердження відповідача про необхідність надання позивачем витягу із нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, затвердженої рішенням Херсонської міської ради від 27.04.2000 року, яке було чинним до прийняття скасованого рішення Херсонської міської ради № 1238 від 22.11.2013 року, є помилковим, так як відповідно до вимог КАС України, саме податковий орган має довести правомірність свого рішення.
Вирішуючи вказаний спір в апеляційній інстанції, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Так, зі змісту Земельного кодексу України та Закону України від 6 жовтня 1998 року №161-XIV «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №161-XIV) вбачається, що користування землею в Україні є платним.
Податковим кодексом України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України) відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, - це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Справляння плати за землю, в тому числі і орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XII ПК України.
Як визначено пунктом 288.1 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.
У відповідності до пунктів 288.4 та 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди.
При цьому, пунктом 289.1 статті 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель (п. 289.2 статті 289 ПК України).
Так, як вбачається із матеріалів справи, між ОСОБА_1 та Херсонською міською радою укладений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 02.06.2015 року за індексним № 21751488 реєстраційною службою Суворовського районного управління юстиції. (а.с. 9-10)
Відповідно до змісту вказаного Договору, предметом договору оренди є земельна ділянка загальною площею 0,0839 га, розташована за адресою: м. Херсон, просп. Адмірала Сенявіна , 152 , корп. 1 ., договір укладено на десять років та діє до 26 грудня 2024 року (п.8 Договору), розмір орендної плати встановлюється у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п.9 Договору), розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у договорі (п. 5 Договору) зафіксований станом на 2015 рік 561316,17 грн.
Розмір орендної плати за 2015 рік розрахований у додатку до договору і становить 28065,81 грн.(а.с. 13)
Також, судом першої інстанції встановлено, що станом на час укладання договору оренди землі позивачем із Херсонською міською радою нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки визначена відповідно до діючого на той час рішення Херсонської міської ради № 1238 від 22.11.2013 року. про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Херсона.
В той же час, суд апеляційної інстанції зазначає, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2016 р. по справі № 821/299/16 було визнано протиправним та скасовано рішення Херсонської міської ради №1238 від 22.11.2013р. «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Херсона». Вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили також встановлено, що відсутні правові підстави пропонувати сплачувати податок за цінами, які вказані у технічній документації з нормативної грошової оцінки земель міста Херсона, розробленої ТОВ КФ "Спектр" у 2010 року.
Враховуючи те, що вказане рішення Херсонської міської ради № 1238 від 22 листопада 2013 року скасоване в судовому порядку, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що діючим на час виникнення спірних правовідносин було рішення Херсонської міської ради від 27 квітня 2000 року № 186 "Про затвердження матеріалів грошової оцінки земель міста Херсона".
Таким чином, при нарахуванні суми грошового зобов'язання, Головне управління ДФС у Херсонській області має використовувати нормативну грошову оцінку земельної ділянки, чинну на момент визначення суми грошового зобов'язання за платежем «Орендна плата з фізичних осіб» та розраховану по матеріалам грошової оцінки земель м. Херсона, які затверджені рішенням Херсонської міської ради від 27 квітня 2000 року № 186.
Разом із тим, судом першої інстанції встановлено та не заперечується апелянтом, що для обрахунку позивачу орендної плати за землю за 2018 рік податковим органом застосована нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2015 рік, встановлена скасованим у судовому порядку рішенням Херсонської міської ради № 1238 від 22.11.2013 року.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про неправомірність розрахунку орендної плати ОСОБА_1 у податковому повідомленні-рішенні № 1816415-1302-2103 від 04.04.2018 р.
При цьому, колегія суддів критично ставиться до посилань апелянта на висновки Верховного Суду викладені в постановах № 916/1578/15-г від 15.02.2018 року, № 910/7905/17 від 16.04.2018 року, № 235/4017/15-ц від 21.03.2018 року, № 922/538/14 від 02.03.2016 року, та № 3-476гс15 від 02.03.2016 року, так як дані рішення були винесені за наслідками розгляду спорів що виникали з приводу правовідносин, що не є подібними до тих, які розглядаються судом у даній справі.
Також, колегія суддів не погоджується із доводами апелянта про те, що позивач не привів договір оренди земельної ділянки від 25.05.2015 року № 01150028 у відповідність до чинного законодавства.
Так, пунктом 31 Договору про оренду землі передбачено, що Орендар (Позивач) зобов'язаний звернутися до Орендодавця протягом 30 днів, з моменту внесення змін до законодавства, щодо зміни розміру орендної плати, з метою їх виконання.
В той же час, п. 34 вказаного Договору визначено, що зміна умов Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір розв'язується у судовому порядку.
Пунктом 39 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.
Таким чином, недотримання позивачем вимог Договору оренди земельної ділянки є підставою для притягнення його до відповідальності згідно п. 39 договору, проте не може слугувати правомірною підставою для винесення контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на основі рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, що втратило чинність.
Щодо посилань апелянта на те, що позивач не звертався до відповідача з метою звірки даних щодо нарахованої суми орендної плати в порядку визначеному статтею 286 ПК України, колегія суддів зазначає, що вказаною статтею ПК України передбачено лише право платника податку на таке звернення, а не його обов'язок.
Так, відповідно до змісту п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Відтак, доводи апелянта в цій частині є такими, що висновків суду першої інстанції не спростовують.
Окрім цього, колегія суддів також погоджується з висновками суд першої інстанції про те, що твердження відповідача про необхідність надання позивачем витягу із нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, затвердженої рішенням Херсонської міської ради від 27.04.2000 року, яке було чинним до прийняття скасованого рішення Херсонської міської ради № 1238 від 22.11.2013 року, є помилковим.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. З огляду на викладене, саме на відповідача покладений обов'язок доказування правомірності винесення свого рішення при розгляді спору в судовому порядку.
Таким чином, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: О. О. Димерлій
Суддя: О. В. Єщенко