12 червня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/5908/18
Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Осіпова Ю.В..
при секретарі Жигайлової О.Е.,
за участю представника апелянта - Абросимової Ю.Г.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 року, прийняте у відкритому судовому засіданні об 11:11 в м. Одесі, повний текст рішення складено 28 січня 2019 року, по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
У листопаді 2018 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 01.01.2016 р. по 23.09.2017 р. у розмірі 21561,55 грн.; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 зробити розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 01.01.2016 р. по 23.09.2017 р. та надати в ході проведення судового розгляду справи; нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 р. по 23.09.2017 р. у розмірі 21561,55 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.09.2017 № 188 позивача звільнено з військової служби в запас. Однак, під час звільнення не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 р. по вересень 2017 р., у зв'язку із чим 08.10.2018 позивач звернувся із заявою щодо виплати вказаної індексації грошового забезпечення. Однак листом від 30.10.2018 № 2138 позивачу повідомили, що у відповідності до листа директора департаменту фінансів МОУ від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2, через внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ № 1078 від 17.07.2003, індексація грошового забезпечення не нараховується до окремого роз'яснення. Зважаючи на неправомірну бездіяльність відповідача, чим порушено право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 23.09.2017, позивач звернувся за судовим захистом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 23.09.2017. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 23.09.2017. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що судом не надано належної оцінки доказам, а саме: роз'ясненням Мінсоцполітики № 10685/0/14-15/10 від 16.07.2015 року, № 252/10/136-16 від 09.06.2016 року, № 48/0/66-17 від 08.08.2017 року, в яких зазначено, що проведення індексації грошових доходів, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, тобто у межах коштів, передбачених на ці цілі. Крім того, апелянт зазначає, що у зв'язку з дією особливого періоду та в результаті необхідності утримання понаднормової чисельності військовослужбовців, збільшення розмірів грошового забезпечення в Міноборони уже в жовтні 2016 року не було забезпечено фінансовим ресурсом для виплати особовому складу грошового забезпечення, винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції. На думку апелянта, судом не враховано, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що на думку позивача, індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.09.2017 № 188 ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас. Однак, під час звільнення не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 р. по вересень 2017 р., у зв'язку із чим 08.10.2018 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо виплати вказаної індексації грошового забезпечення.
Листом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2018 № 2138 позивачу повідомлено, що відповідно до листа директора департаменту фінансів МОУ від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2, через внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ № 1078 від 17.07.2003, індексація грошового забезпечення не нараховується до окремого роз'яснення. Отже за вказаний період індексація грошового забезпечення не нараховувалась.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 23.09.2017, що свідчить саме про протиправну бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 23.09.2017, у зв'язку з чим суд вважав за необхідне визнати протиправною таку бездіяльність, також суд дійшов висновку, що підлягає задоволенню позовна вимога ОСОБА_1 в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 23.09.2017, оскільки остання є похідною від визнаної судом протиправної бездіяльності відповідача. Також, суд вказав, що зазначені позовні вимоги заявлені з огляду на здійснений самостійно позивачем розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 23.09.2017 в розмірі 21561,55 грн., виходячи з заробітної плати 7500 грн., що не узгоджується із матеріалами справи, у зв'язку із чим дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з ст. 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до ст. 5 ЗУ “Про індексацію грошових доходів населення” підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно з ч.2 ст. 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з ст. 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік .
В контексті наведеного колегія суддів приходить до висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
З аналізу наведених вище нормативно-правових актів, вбачається що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання ухвали суду від 10.12.2018 представником відповідача 19.12.2018 надано до суду розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період вересень 2014 р. по вересень 2017 р. № 326 від 18.12.2018 р., відповідно до якого за вказаний період нараховано індексацію грошового забезпечення в розмірі 7096,58 грн., з яких виплачено 5294,33 грн., у зв'язку із чим до виплати складає сума 1802,25 грн. При цьому в розрахунок період з січня 2016 по вересень 2017 р. не увійшов, як пояснив представник відповідача в судовому засіданні, саме через роз'яснення директора фінансового департаменту МЗС (а.с. 37).
При цьому, з листа військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2018 року №2138 (а.с.13) вбачається, що підставою для ненарахування та не виплати індексації грошового забезпечення був лист Директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 року №248/3/9/1/2.
Щодо посилань апелянта на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2, роз'яснень Мінсоцполітики №10685/0/14-15/10 від 16.07.2015 року, № 252/10/136-16 від 09.06.2016 року, № 48/0/66-17 від 08.08.2017 року, колегія суддів вважає ці доводи безпідставними, оскільки вказані документи не є нормативно-правовими актами. Військова частина НОМЕР_1 повинна була діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу.
Що стосується посилань апелянта на відсутність протягом 2016 - 2018 років фінансових ресурсів для виплати індексації грошового забезпечення, то апеляційний суд враховує, що Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
З огляду на викладене, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у відповідача обов'язку, щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 23 вересня 2017 року та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 року - залишити без змін.
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 14.06.2019 року.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: Ю.В. Осіпов