05 червня 2019 року м. Дніпросправа №1140/2296/18
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.01.2019 р. (суддя Кармазина Т.М., м. Кропивницький) у справі №1140/2296/18
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Кіровоградській області
про визнання протиправними та скасування вимоги про плату боргу, рішення та податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
У серпні 2018 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Кіровоградській області, в якій просила визнати протиправними та скасувати:
- вимогу про сплату боргу зі сплати єдиного внеску №Ф-00000621303 від 04.07.2018 р. в сумі 26517,23 грн.;
- рішення №0001621303 від 04.07.2018 про застосування штрафних санкцій в сумі 2651,72 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0005361303 від 04.07.2018 р. за платежем військовий збір в сумі 1807 грн. та штрафні (фінансові) санкції 904 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0005351303 від 04.07.2018 р. за платежем податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 21695,88 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 10847,94 грн.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що в ході розгляду справи не підтверджено факт надання ТОВ "Аутстаффер" послуг з надання персоналу ФОП ОСОБА_1 відповідно до договору надання персоналу б/н від 01.03.2015 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі скаржник, зокрема зазначив про невідповідність матеріалам справи висновків суду стосовно того, що відсутність доказів, які працівники були надані позивачу ТОВ "Аутстаффер", кількість працівників, часу, протягом якого вони виконували роботу, та яку вони виконували роботу та чи пов'язана така робота безпосередньо із господарською діяльністю позивача, свідчить про відсутність реальності надання таких послуг.
Позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р., дотримання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р., дотримання вимог законодавства в частині реєстрації платником податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №438/11-28-13-03/3053212625 від 05.06.2018 р.
Відповідно до висновків зазначеного акта виявлено наступні порушення:
- п.п. 177.2 ст. 177 ПК України в частині заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2017 рік в сумі 21695,88 грн.;
- п.п.1.1 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" ПК України в частині заниження суми податкового зобов'язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності за 2017 рік - на 1807,99 грн.;
- ч.2 п.1 ст.7 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині заниження суми податкового зобов'язання по єдиному внеску за 2017 рік на загальну суму 26517,23 грн.;
- п.2.6 глави 2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Мін'юсті 13.01.2005 року №40/10320 із змінами та доповненнями, в частині неоприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичного надходження у книгах обліку розрахункових операцій в сумі 743,45 грн.
04 липня 2018 року на підставі акта перевірки винесено:
- податкове повідомлення рішення №0005361303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір - 2711,99 грн., в т.ч. за податковими зобов'язаннями - 1807,99 грн. та 904 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;
- податкове повідомлення рішення №0005351303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 32543,82 грн., в т.ч. за податковими зобов'язаннями -21695,88 грн. та 10847,94 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;
- рішення №0001621303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 2651,72 грн.;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-00000621303 в сумі 26517,23 грн.
Оскарження позивачем спірних рішень стосується взаємовідносин з ТОВ "Аутстаффер".
В акті перевірки зазначено, що при складанні податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік ФОП ОСОБА_1 всі витрати, які були нею обраховані, внесла до розділу "вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використанні у виробництві продукції" в сумі 795210,50 грн., без виділення в категорію "Інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг" суми 115634,58 грн. сплачених на користь ТОВ "Аутстаффер".
Судом встановлено, що протягом періоду, який перевірявся, позивачем віднесено до витрат оплату послуг ТОВ "Аутстаффер" згідно договору надання персоналу б/н від 01.03.2015 на загальну суму 115634,58 грн.
Оплата послуг проведена на підставі актів прийому-передачі наданих послуг в касу ТОВ "Аутстаффер" відповідно до квитанцій до прибуткових касових ордерів.
Згідно з п.п.1.1, 1.2 договору надання персоналу б/н від 01.03.2015 ТОВ "Аутстаффер" (далі - Виконавець) бере на себе зобов'язання виконувати за заявкою Клієнта - ФОП ОСОБА_1 послуги з надання Клієнтові працівників Виконавця для участі у виробничому процесі, керуванні виробництвом або для виконання інших функцій, пов'язаних з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). Кваліфікаційні вимоги до співробітників визначаються Клієнтом у письмовій заявці (додаток №1), що направляється їм на адресу Виконавця.
Згідно з п.2.1.3 даного договору визначено, що у рамках суми отриманої від Клієнта винагороди, Виконавець несе відповідальність за виплату наданим працівникам винагороди та інших виплат.
Пунктом 2.1.4 договору передбачено, що розрахунок, нарахування й сплату податків і інших обов'язкових платежів до бюджетів усіх рівнів, що нараховується у зв'язку з виплатою наданим працівникам винагороди, здійснює Виконавець. Виконавець є податковим агентом з податку на доходи фізичних осіб по виплатам працівникам, виплачуваним безпосередньо Виконавцем.
Згідно з п.2.2.3 договору Виконавець має право встановлювати працівникам винагороду та розмір інших виплат за своїм розсудом з урахуванням рекомендацій Клієнта й вимог діючого законодавства.
Пунктом 3.1 договору визначено, що надані працівники не надають будь-яких послуг й не здійснюють будь-яких дій від імені Виконавця , а виконують роботи й діють від імені Клієнта на підставі Доручення. Жоден з працівників, наданих Виконавцем , не є працівником Клієнта й не знаходиться з останнім у цивільно-правових або трудових відносинах у зв'язку з укладанням цього Договору.
Згідно з пп.14.1.183 п.14.1 ст.14 ПК України послуга з надання персоналу - господарська або цивільно-правова угода, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін.
Відповідач посилався на те, що перевіркою інформаційних баз даних органів ДФС, інформація з яких використовувалася під час перевірки, встановлено, що упродовж 2017 року ТОВ "Аутстаффер" не подало податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ) за І-VІ квартали 2017 року та не подало жодного звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2017 рік.
Таким чином, при проведенні аналізу обов'язкової звітності, яка повинна подаватися при наявності найманих працівників встановлено, що ТОВ "Аутстаффер" не мав жодного найманого працівника та не міг надавати послуги по оренді персоналу.
Пунктом 18.1 статті 18 ПК України визначено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
Відповідно пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Зазначене передбачає ідентифікацію платника податків, від імені яких податковий агент несе зобов'язання з обчислення та утримання з доходів.
Позивачем до матеріалів справи надано листи від ТОВ "Марінекс ЛТД" та ТОВ "Аустаффер", відповідно до яких переданий ТОВ "Аустаффер" персонал є та залишається найманими робітниками ТОВ "Марінекс ЛТД". ТОВ "Аустаффер" є посередником з працевлаштування.
Проте, колегія суддів зазначає, що таке становище не відповідає змісту укладеного між позивачем та ТОВ "Аустаффер" договору.
Таким чином, фактичним роботодавцем громадян виступає фірма-нерезидент - ТОВ "Марінекс ЛТД", яке і повинно як роботодавець вести кадровий облік працівників, виплачувати винагороду та інші виплати працівникам, проводить обчислення, нарахування та сплату податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів усіх рівнів, що нараховуються у зв'язку з виплатою таким працівникам винагороди.
Судом встановлено, що відповідно до актів приймання-передачі, ТОВ "Аутстаффер" (Виконавець) надав послуги з надання ФОП ОСОБА_1 ( Клієнтові ) персоналу, передбачені договором від 01 березня 2015 року. В даних актах зазначено лише вартість послуг.
Тобто, ТОВ "Аутстаффер" передавав ФОП ОСОБА_1 в розпорядження персонал, але без зазначення персоніфікованих даних такого персоналу, їх прізвищ, імен та по-батькові, РНОКПП, серії та номеру паспорту, кількості такого персоналу, а тому відсутня можливість встановити зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.
Судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду ТОВ "Аутстаффер" надавалась у розпорядження ФОП ОСОБА_1 різна кількість працівників. При цьому до матеріалів справи не надано жодного протоколу узгодження ціни. Актами прийому-передачі визначена лише загальна сума винагороди за календарний місяць без зазначення одиниці послуги, із розрахунку вартості послуги з надання у розпорядження одного працівника на одиницю часу, вартості окремих складових послуги, а також не визначено які роботи виконувались такими працівниками в рамках господарської діяльності позивача. Крім того, не надано доказів, які працівники були надані позивачу ТОВ "Аутстаффер", щодо кількості таких працівників, часу, упродовж якого вони виконували роботу, та яку вони виконували роботу, та чи пов'язана така робота безпосередньо з господарською діяльністю позивача.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно того, що в ході розгляду справи не підтверджено факт надання ТОВ "Аутстаффер" послуг надання персоналу ФОП ОСОБА_1 відповідно до договору надання персоналу б/н від 01 березня 2015 року.
Внаслідок вищезазначеного, перевіркою правильності визначення інших витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та відображених в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік встановлено їх завищення на суму 115634,58 грн., сплачених на користь ТОВ "Аутстаффер".
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.01.2019 р. у справі №1140/2296/18 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 12.06.2019 року.
Головуючий суддя О.М. Панченко
Суддя С.М. Іванов
Суддя В.Є. Чередниченко