Головуючий І інстанції: С.М. Глазько
14 червня 2019 р. Справа № 480/185/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 року по справі № 480/185/19
за позовом ОСОБА_1
до Конотопського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області
про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- зобов'язати Конотопське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області провести обчислення, нарахування та виплату пенсії за віком у відповідності до ч.1 ст. 27 та ч.ч. 1,2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із врахуванням реального заробітку за період роботи на території Російської Федерації з березня 2015 року по грудень 2016 року, відповідно до довідок про доходи фізичної особи від 19.06.2018 №128 та №129, виданих ТОВ "ІБТ" м. Москва, з дня призначення пенсії за віком, тобто з 10.05.2018 року.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 року відмовлено у задоволенні позову.
Позивач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на не врахування судом, що довідки, видані російським підприємством ТОВ «ІБТ» містять всю необхідну інформацію для обчислення розміру пенсії у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також зазначив, що судом безпідставно не застосовано при вирішенні даних правовідносин положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації.
Конотопське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі - відповідач) надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні з 10.05.2018 року та отримує пенсію за віком відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV.
30.08.2018 року на адресу управління разом із письмовим зверненням позивача надійшли довідки № 128 від 19.06.2018 року та № 129 від 19.06.2018 року, які видані ТОВ "ІБТ" про отриману позивачем заробітну плату за період роботи з 27.03.2015 року по 25.03.2016 року та з 04.05.2016 року по 28.12.2016 року на вказаному підприємстві (а.с. 56-57).
07.09.2018 року листом № 93/П-1 відповідач повідомив позивача про те, що за результатами опрацювання вказаних довідок, управлінням не було прийнято їх для обчислення середньомісячного заробітку при розрахунку пенсії, а пенсію позивачу обчислено із заробітної плати, визначеної за періоди з 01.07.1995 року по 30.06.2000 року та з 01.07.2000 року по 30.04.2018 року. При цьому, період заробітної плати з березня 2015 року по грудень 2016 року враховано за нульовим значенням.
Також у листі відповідач зазначив, що надані позивачем довідки не відповідають встановленому зразку і не призначені для обчислення розміру пенсії, оскільки затверджені наказом Федеральної податкової служби Росії, а не Пенсійного фонду Російської Федерації. Для витребування довідок встановленого зразку, управлінням 12.07.2018 року за № 8055/02-16 був направлений запит до ТОВ "ІБТ", однак відповідь на даний час до управління ще не надійшла (а.с.63-64).
Позивач, не погоджуючись з такою позицією відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що довідки № 128 від 19.06.2018 та № 129 від 19.06.2018, які видані ТОВ "ІБТ", про отриману заробітну плату позивачем за період роботи з 27.03.2015 по 25.03.2016 та з 04.05.2016 по 28.12.2016 на зазначеному підприємстві, не відповідають встановленій формі відповідно до Додатку № 1, а саме не містять підстави видачі такої довідки з підтвердженням сплати страхових внесків.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ч.1 ст.40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до статті 41 Закону №1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
Пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1) передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається запенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Додатком 1 до Порядку №22-1 затверджена форма довідки про заробітну плату для обчислення пенсії. У такому додатку, зокрема, зазначено орган, що видав довідку, особа, якій довідка видана, суми заробітної плати та період, за який вона нарахована, а також підставу видачі довідки, інформацію про страхові внески.
Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, підписаної 14.01.1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Стаття 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992, закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється зазаконодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, встановлено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією угодою. Розмір пенсії заУгодою обчислюють із заробітку (доходу) за період роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Статтею 11 Угоди передбачено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на територіїдержав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 01 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Відповідно до статті 5 Угоди, ця Угода розповсюджується на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
З системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно копії трудової книжки вбачається, що в ній містяться записи про прийняття позивача на роботу в ТОВ "ІБТ"(Російська Федерація) (а.с. 21-22).
На підтвердження розміру заробітної плати, яку позивач отримував на вказаних підприємствах, ним надано відповідні довідки.
Зокрема, позивачем надано пенсійному органу довідки, видані ТОВ "ІБТ" (Російська Федерація) 19.06.2018 року №128 та №129 за формою, затвердженою наказом ФНС Росії від 30.10.2015 року №ММВ-7-11/485@.
Як свідчить зміст вказаних довідок, вони містять всю необхідну інформацію про заробітну плату позивача, мають відбиток печатки товариства, підписані уповноваженою на те особою, чинні та не визнані недійсними.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку, позивач не може бути позбавлений свого права на перерахунок пенсії згідно з вказаними вище довідками через невідповідність їх встановленому зразку та у зв'язку з не находженням відповідей на запити відповідача, тобто у зв'язку з обставинами, що виникли не з вини позивача, та на які він не міг вплинути. Окрім того, у позивача відсутня будь-яка можливість в інший спосіб отримати відомості, зазначені у цих довідках. Зі свого боку, позивач вчинив всі необхідні для перерахунку розміру пенсії дії, а відтак, не може нести тягар відповідальності за формування роботодавцем належним чином довідки про його заробітну плату.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що права та законні інтереси ОСОБА_1 були порушені Конотопським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Сумської області шляхом не здійснення обчислення пенсії позивача з урахуванням наданих ним довідок.
Зазначене не було враховано судом першої інстанції, у зв'язку з чим висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є помилковим.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що вказані вище довідки про заробітну плату не можуть бути враховані при обчисленні розміру пенсії позивачу.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно ст. 317 КАС України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям постанови про задоволення позову ОСОБА_1
Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Судом встановлено, що позивачем понесені витрати зі сплати судового збору за подання позову до суду першої інстанції - 768,40 грн. та апеляційної скарги - 1152,60 грн., що підтверджується квитанціями від 16.01.2019 року, 28.03.2019 року.
Враховуючи, що за наслідками судового розгляду позов задоволено, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1921 грн.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 по справі № 480/185/19 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Конотопського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Зобов'язати Конотопське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області провести обчислення, нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 у відповідності до ч.1 ст. 27 та ч.ч. 1,2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із врахуванням реального заробітку за період роботи на території Російської Федерації з березня 2015 року по грудень 2016 року, відповідно до довідок про доходи фізичної особи від 19.06.2018 №128 та №129, виданих ТОВ "ІБТ" м. Москва, з дня призначення пенсії за віком, тобто з 10.05.2018 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Конотопського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддяІ.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов Г.Є. Бершов