10 червня 2019 р. м. ХарківСправа № 520/165/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Гуцала М.І.,
Суддів: Бенедик А.П. , Донець Л.О. ,
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2019, головуючий суддя І інстанції: Чудних С.О. (повний текст складено 15.03.19) по справі № 520/165/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, третя особа - Управління Державної міграційної служби України в Київській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про відмову в оформленні громадянки В'єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідки на постійне проживання в Україні, прийняте за результатом розгляду заяви від 22.11.2018;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити оформлення та видачу громадянці В'єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідки на постійне проживання в Україні замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 /52447 від 29.04.2005 за заявою від 22.11.2018;
- стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1473,20 грн за сплату судового збору, судові витрати в розмірі 7000,00 грн за правничу допомогу та 227,00 грн за відшкодування поштових витрат.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 задоволено адміністративний позов.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про відмову в оформленні громадянки В'єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідки на постійне проживання в Україні, прийняте за результатом розгляду заяви від 22.11.2018.
Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити оформлення та видачу громадянці В'єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідки на постійне проживання в Україні замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 / НОМЕР_2 від 29.04.2005 за заявою від 22.11.2018.
Стягнено на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . 41/2, 2 пов., офіс 16, м АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , код НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, буд. 24, м. Харків, 61057, код 37764460) судові витрати в розмірі 1473 (одна тисяча чотириста сімдесят три) грн 20 коп. за сплату судового збору, в розмірі 7000 (сім тисяч) грн 00 коп. за правничу допомогу та 227 (двісті двадцять сім) грн за відшкодування поштових витрат.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції відповідач, Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції. Просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 по справі № 520/165/19 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що з аналізу положень ч. 1 ст. 2 та ч. З ст. 2 КАС України, які кореспондуються з приписами ст. 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, вбачається, що суд не може перебирати на себе функцій суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.
Також зазначає, що повноваження щодо здійснення оформлення та видачі нової посвідки на постійне проживання в Україні є дискреційними повноваженнями Головного управління ДМС України в Харківській області. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав людини та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Вважає, що вимога щодо зобов'язання відповідача здійснити оформлення та видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянці СРВ ОСОБА_1 є формою втручання в дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.
Представник позивача до суду направив відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційної інстанції залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін.
Сторони у справі про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглядаючи судове рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, враховуючи наступне.
В ході судового розгляду встановлено, що рішенням ВГІРФО ГУМВС України в Київській області на підставі Закону України «Про імміграцію» ОСОБА_1 документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії КВ № 9682/52447 від 29.04.2005 терміном дії безстроково.
Фрунзенським РВ ГУ МВС України Харківський області зареєстровано місце проживання позивача за адресою АДРЕСА_4 .
12.11.2018 ОСОБА_1 звернулася із заявою до Слобідського відділу поліції ГУ НП в Харківський області по факту втрати посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 /52447 від 29.04.2005, яка була зареєстрована в ЖЄО № 29468 від 12.11.2018.
22.11.2018 ОСОБА_2 звернулася з письмовою заявою до Слобідського РВ у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України, відповідно до якої просила видати їй нову посвідку на постійне проживання в Україні, замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 /52447 від 29.04.2005.
Позивачем було надано усі документи, визначені законодавством та сплачено необхідні платежі, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.
Слобідським РВ у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області заяву позивача про видачу посвідки на постійне проживання в Україні та документи було прийнято та надіслано до ГУ ДМС України в Харківській області.
13.12.2018 адвокат Вітер Н.В., у рамках надання правничої допомоги громадянки В'єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно договору про надання правничої допомоги, звернулась до Слобідського РВ у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області із адвокатським запитом № АЗ-609/18, в якому просила надати копію заяви про обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні ОСОБА_1 від 22.11.2018 та зворотного боку з відміткою про прийняте рішення.
Так, згідно копії заяви про обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні ОСОБА_1 від 22.11.2018 Головним управлінням ДМС України в Харківській області прийнято рішення про відмову в оформленні посвідки на постійне проживання в Україні на підставі підпункту 11 пункту 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого Постановою КМУ від 25.04.2018 № 321.
Головним управлінням ДМС України в Харківській області на адресу УДМС України в Київській області 26.11.2018 направлено запит щодо надання інформації про стан чинності виданої посвідки та підстав для документування позивача посвідкою, проте відповідь на даний запит до Головного управління ДМС України в Харківській області не надійшла.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача, прийняте за результатами розгляду заяви позивача від 22.11.2018, не містить причин відмови позивачу в оформленні та видачі нової посвідки, а тому є неправомірним, прийнято не на підставі та не у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити оформлення та видачу громадянці В'єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідки на постійне проживання в Україні замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 /52447 від 29.04.2005 за заявою від 22.11.2018, що є належним способом захисту та поновлення порушеного права позивача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону України "Про імміграцію" (в редакції, чинній на момент видачі позивачу посвідки), посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця на постійне проживання в Україні. Перебування іноземця чи особи без громадянства на території України на законних підставах є визначальним для визначення його правового статусу.
Згідно з ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.
Згідно законодавства України надання іноземному громадянину дозволу на імміграцію в Україні і отримання їм посвідки на постійне проживання в Україні, є підтвердженням знаходження його на території країни на законних підставах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321 визначено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання (далі - Порядок № 321).
Відповідно п. 1, 6 Порядку № 321, посвідка на постійне проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
У разі втрати або викрадення посвідки іноземцю або особі без громадянства замість втраченої або викраденої оформляється та видається нова посвідка в порядку, встановленому для її обміну.
Згідно з п. 16 Порядку № 321, документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб'єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.
Відповідно до п. 40 Порядку № 321, для оформлення у зв'язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи: 1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення); 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства; 3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку; 4) документи, що підтверджують обставини, у зв'язку з якими посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 цього Порядку); 5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником; 6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.
Іноземець або особа без громадянства під час подання документів пред'являють працівникові територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 6 цього пункту.
До заяви-анкети додаються оригінали документа, зазначеного у підпункті 3 цього пункту, і документа, що підтверджує сплату адміністративного збору, та копії документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору, засвідчені працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта шляхом проставлення відмітки "Згідно з оригіналом" та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати.
Оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертаються іноземцеві або особі без громадянства.
Згідно з п. 42 Порядку № 321, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов'язками покладаються функції з оформлення посвідки, вчиняє дії, передбачені пунктами 36 і 37 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.
До таких дій п. 37 Порядку віднесено перевірку чинності дозволу на імміграцію, копія якого надана іноземцем або особою без громадянства, яка перевіряється шляхом вивчення матеріалів справи про надання такого дозволу.
Відповідно до п. 43, 46 Порядку № 321, рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні.
Після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.
Згідно з п. 64 Порядку №321 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі: 1) скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України Про імміграцію; 2) отримання від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів; 3) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 62 Порядку № 321, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: 1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на тимчасове проживання (крім випадків обміну посвідки або оформлення посвідки іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово проживали на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення; 2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в'їзду; 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію; 4) встановлено належність особи до громадянства України; 5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання; 6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17 і 18 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки; 7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця та особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі або строк його дії закінчився; 9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей, підроблених документів або встановлено факт скасування наданого їм дозволу на імміграцію; 10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну; 11) в інших випадках, передбачених законом.
В спірних правовідносинах питання стосовно прийняття рішення про здійснення оформлення та видачі громадянці ОСОБА_3 посвідки на постійне проживання в Україні замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні є похідним питанням від законності дозволу на імміграцію.
Судовим розглядом встановлено, що ГУ ДМС України в Київській області, яке приймало рішення про документування позивача посвідкою на постійне проживання в Україні, не повідомило відповідача листом, стосовно перевірки справи громадянки В'єтнаму ОСОБА_1 та законності видачі йому дозволу на імміграцію в Україну ГУ ДМС України в Київській області.
Разом з тим, з урахуванням положень ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не було доведено, що дозвіл на імміграцію позивача скасовано та не надано відповідних доказів стосовно обгрунтованих сумнівів в припиненні дії такого дозволу з інших причин.
Зі змісту наявної в матеріалах справи відповіді, наданої Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (правонаступник ГУ ДМС України в Київській області) на адвокатський запит представника позивача № 8101.6.1-3378/8101.6-19 від 08.02.2019 на даний час дозвіл на імміграцію в Україну від 29.04.2005 № 17/-1804 та посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 52447 від 29.04.2005 є чинними (а.с. 165).
Отже, рішення про скасування дозволу на імміграцію не приймалось, на теперішній час посвідка позивача на постійне проживання в Україні серії КВ № 9682/52447 від 29.04.2005 не скасована і є чинною, доказів, які б спростовували вказані факти матеріали справи не містять, а тому, за відсутності, визначених п. 62 Порядку №321, підстав відмови в оформленні або видачі посвідки, відповідач був обтяжений обов'язком вчинення відповідних дій щодо здійснення оформлення та видачі громадянці ОСОБА_4 ОСОБА_1 посвідки на постійне проживання в Україні замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні.
Тому, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про відмову в оформленні громадянці Вєтнаму ОСОБА_1 посвідки на постійне проживання в Україні, прийняте за результатом розгляду заяви від 22.11.2018 є протиправним, та таким, що прийнято не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити оформлення та видачу громадянці Вєтнаму ОСОБА_1 посвідки на постійне проживання в Україні замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 /52447 від 29.04.2005 за заявою від 22.11.2018, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи N R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
При цьому, дискреційними є повноваження відповідача - суб'єкта владних повноважень, обирати у конкретній ситуації між альтернативними, кожна з яких є правомірною.
Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акту суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Отже, законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Згідно з ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права.
Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
Оскільки відповідач у спірних правовідносинах реалізував свої дискреційні владні повноваження та прийняв рішення про відмову у видачі посвідки, протиправність якого встановлена судовим розглядом, тому з метою відновлення порушених справ позивача зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити оформлення та видачу громадянці Вєтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідки на постійне проживання в Україні замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 / НОМЕР_2 від 29.04.2005 за заявою від 22.11.2018, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
При задоволенні вказаної позовної вимоги у наведений спосіб, враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 29.03.2018 по справі № 816/303/16, від 03.04.2018 по справі № 815/6881/16, від 13.06.2018 по справі № 815/6768/15.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Стосовно вимог про стягнення судових витрат пов'язаних з правничою допомогою у розмірі 7000 грн. 00 коп та 227 грн. 00 коп. за відшкодування поштових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
З метою підтвердження витрат з оплати правничої допомоги, наданої протягом розгляду справи, позивачем надано до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги № Д-102/18 від 24.10.2018 із адвокатом Вітер Н.В., додаткової угоди № 2 до договору про надання правової допомоги № Д-102/18 від 24.10.2018, копії квитанцій ПАТ КБ "ПриватБанк" про сплату коштів в якості оплати послуг адвоката за договором № Д-102/18 від 24.10.2018, копію акту виконаних робіт від 19.02.2019 до договору про надання правової допомоги № Д-102/18 від 24.10.2018, копію звіту про дебетових та кредитових операціях по рахунку адвоката Вітер Н.В.
Згідно з актом виконаних робіт, адвокатом відповідно до умов договору про надання правової допомоги № Д-102/18, здійснено адвокатські запити (всього на суму 1200,00 грн), складання позовної заяви (сума 2000,00 грн), складання клопотання про витребування доказів (у сумі 600,00 грн), представництво інтересів у судових засіданнях (всього в сумі 800,00 грн), складання відповіді на відзив (в сумі 2000,00 грн), заява про уточненння позовних вимог (всього в сумі 400,00 грн).
Копіями квитанцій ПАТ КБ "ПриватБанк" підтверджено внесення коштів позивачем в рахунок оплати послуг адвоката Вітер Н.В. за договором Д-102/18 та фактичне зарахування цих коштів на рахунок адвоката.
Між тим, згідно з квитанцій Укрпошта позивачем здійснені витрати на поштові відправлення на загальну суму 227 грн. 00 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено розмір витрат з оплати правничої допомоги, наданої протягом розгляду справи, а також з урахуванням положень ст. 139 КАС України, суд першої інстанції правомірно стягнув за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 7000 грн. 00 коп. понесених витрат на правову допомогу та 227 грн. 00 коп. за відшкодування поштових витрат на користь позивача.
Крім того, представником позивача подано заяву з питань відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в загальній сумі 2900,00 грн. на користь ОСОБА_1 .
На підтвердження понесення позивачем судових витрат протягом розгляду справи надано: копії договору про надання правничої допомоги №Д-102/18 від 24.11.2018 із адвокатом Вітер Н.В., додаткової угоди № 2 від 24.10.2018 договору про надання правничої допомоги №Д-102/18 від 24.10.2018, копію довідки ПАТ КБ "ПриватБанк" про відкриття розрахункового рахунку на ім'я ОСОБА_5 , копію квитанції ПАТ КБ "ПриватБанк" про сплату послуг адвоката за договором №Д-102/18 від 24.10.2018 на суму 2900 грн. 00 коп., копію акту виконаних робіт № 2 від 10.06.2019 до договору про надання правничої допомоги №Д-102/18 від 24.10.2018, копії звітів по дебетовим та кредитовим операціях по рахунку адвоката Вітер Н.В. № НОМЕР_4 за травень 2019 рік.
Відповідно до акту виконаних робіт (надання послуг) №2 від 10.06.2019 року до договору про надання правової допомоги №Д-102/18 від 24.10.2018 позивачу надано послуги на загальну суму 2900 грн. 00 коп., а саме: складання відзиву на апеляційну скаргу ГУ ДМС України в Харківській області 16.05.2019 - 2500 грн. 00 коп., представництво інтересів у судовому засіданні - 400 грн. 00 коп.
Відповідно до положень ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Як передбачено приписами ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із приписами ч.7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу, надану протягом розгляду справи у суді апеляційної інстанції підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДМС в Харківській області лише в розмірі 2500 грн. До таких висновків колегія приходить з урахуванням обставин проведення судового засідання без його фіксування технічними засобами, відповідно положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, що свідчить про відсутність підстав для стягнення витрат на професійну допомогу адвоката за участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції в розмірі 400 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та працесуального права, дійшовши вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 по справі № 520/165/19 залишити без змін.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в Другому апеляційному адміністративному суді в сумі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Державної міграційної служби в Харківській області (вул. Римарська, 24, м.Харків, 61057, ЄДРПОУ 37764460).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал
Судді(підпис) (підпис) А.П. Бенедик Л.О. Донець
Повний текст постанови складено 14.06.2019.