Справа № 11-cc/824/3200/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 199 КПК України Доповідач: ОСОБА_2
10 червня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9
підозрюваного ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_10 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 травня 2019 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях ОСОБА_7 та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13 липня 2019 року включно, щодо
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Дніпропетровської області, громадянина України, тимчасово не працюючого, має на утриманні двох малолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 209 КК України.
Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_10 інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, та прийшов до висновку про задоволення клопотання прокурора та продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_10 .
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_10 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_10 більш м'який запобіжний захід.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає, що підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_10 інкримінованих кримінальних правопорушень є необґрунтованою, оскільки показання свідків не підтверджують її обгрунтування. Апелянт стверджує, що підозру вручено без захисника. Вказує про відсутність та формальність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Додає про недоведеність стороною обвинувачення неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Також захисник вказує на невідповідність клопотання вимогам ст. 184 КПК України. Адвокат зазначає, що сама по собі тяжкість злочину не можу бути підставою продовження строку застосованого запобіжного заходу. Додає, що ОСОБА_10 має фактичне місце проживання, де проживає зі своєю цивільної дружиною, має на утриманні двох малолітніх дітей, позитивно характеризується, раніше не судимий.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, прокурорів, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін,дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України перебувають матеріали кримінального провадження № 42018000000000123, відомості про яке22.01.2018 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 209 КК України.
21.03.2019 ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 209 КК України.
Прокурор відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_10 , яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 травня 2019 рокузадоволено та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13 липня 2019 року включно.
Під час розгляду клопотання, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_10 інкримінованих кримінальних правопорушень.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «К.Г. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні прокурора.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_10 до вчинення злочинів, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.
Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_10 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.
Твердження апелянта про відсутність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень, не заслуговують на увагу, оскільки, на переконання колегії суддів, обґрунтованість підозри доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об'єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Такі дані містяться зокрема у показаннях ОСОБА_11 від 16.04.2019, від 19.04.2019, ОСОБА_12 від 22.03.2019, від 18.04.2019, ОСОБА_13 від 17.04.2019, ОСОБА_14 від 27.03.2019, ОСОБА_15 від 21.03.2019, ОСОБА_16 від 21.03.2019, ОСОБА_17 від 21.03.2019, ОСОБА_18 від 21.03.2019, ОСОБА_19 від 21.03.2019, ОСОБА_20 від 21.03.2019, ОСОБА_21 від 21.03.2019, ОСОБА_22 від 21.03.2019, ОСОБА_23 від 21.03.2019, ОСОБА_24 від 21.03.2019, ОСОБА_25 від 10.04.2019, ОСОБА_26 від 28.03.2019, ОСОБА_27 від 04.04.2019, ОСОБА_28 від 03.04.2019, ОСОБА_29 від 29.03.2019, ОСОБА_30 від 29.03.2019, ОСОБА_31 від 25.03.2019, протоколі пред'явлення для впізнання за фотознімками від 05.04.2019, 09.04.2019, 11.04.2019, 16.04.2019, протоколі огляду матеріалів кримінального провадження, а саме - результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій - зняття інформації з транспортних телекомукаційних мереж - абонентського номеру № НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_32 від 02.05.2019, протоколі огляду речей та документів, вилучених за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем реєстрації ОСОБА_33 від 25.03.2019 та 24.04.2019, протоколі огляду мобільного телефону ОСОБА_33 , виявленого та вилученого у останнього за місцем його проживання від 22.03.2019, протоколі огляду веб-сайтів від 26.02.2019, протоколі огляду мобільного телефону, яким користується ОСОБА_34 від 19.04.2019, протоколі огляду речей та документів, вилучених за адресою: АДРЕСА_3 від 27.03.2019, протоколі огляду речей та документів, вилучених за адресою: АДРЕСА_4 від 25.03.2019, протоколі обшуку за місцем проживання ОСОБА_35 від 21.03.2019 та додатками до нього, протоколі огляду речей речей та документів, вилучених за адресою: АДРЕСА_5 , від 25.03.2019, протоколі огляду речей та документів, вилучених за адресою: АДРЕСА_6 від 25-26.03.2019, протоколі огляду речей та документів, вилучених за адресою: АДРЕСА_7 від 05.04.2019.
Крім того, всупереч положенням ч. 5 ст. 132 КПК України, апелянтом не надано доказів на підтвердження зазначених ним обставин, з огляду на засади змагальності сторін, проте стороною обвинувачення обґрунтованість підозри доведена доданими до клопотання матеріалами.
Твердження сторони захисту про те, що показання свідків не підтверджують обґрунтованість підозри, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються документами, долученими прокурором до клопотання, які, в своїй сукупності, на переконання колегії суддів, можуть переконати об'єктивного неупередженого спостерігача про можливе вчинення підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Разом з тим, до завдань суду на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність стороною обвинувачення у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання прокурора, оскільки прокурором в повному обсязі доведено суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_10 на свободу, а тому доводи апеляційної скарги захисника стосовно недоведеності неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, слід визнати непереконливими.
Доводи захисника щодо відсутності ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного містять лише посилання на незгоду з наданими стороною обвинувачення матеріалами, а тому їх слід визнати непереконливими, оскільки стороною захисту у судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б спростовували висновки слідчого щодо наявності ризиків, з огляду на документи долучені до клопотання.
В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_10 та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Посилання апелянта на наявність у підозрюваного фактичного місця проживання, де він проживає з цивільної дружиною, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, те, що ОСОБА_10 позитивно характеризується, раніше не судимий, були предметом дослідження слідчого судді, у зв'язку з вимогами ст. 178 КПК України та не свідчать про можливість запобігання ризикам неналежної процесуальної поведінки шляхом застосування менш обтяжливого запобіжного заходу.
Посилання захисника на те, що тяжкість злочину не може бути підставою для продовження строку застосованого запобіжного заходу, не заслуговують на увагу, з урахуванням того, що слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Твердження сторони захисту про те, що повідомлення про підозру вручено ОСОБА_10 без захисника, не є визначеною законом самостійною підставою для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, з урахуванням дотримання стороною обвинувачення вимог ст. 278 КПК України.
Посилання адвоката на невідповідність клопотання вимогам ст. 184 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом.
Разом з тим, прийнявши обґрунтоване рішення про необхідність продовження щодо ОСОБА_10 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя належним чином не дотримався вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, якою встановлено, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
При цьому звертає на себе увагу той факт, що в матеріалах провадження не міститься даних про застосування підозрюваним, під час вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, насильства.
За таких обставин, виходячи з вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисника необхідно задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , застосувати до підозрюваного ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у сумі, яка перевищує встановлені законом межі, а саме 50 мільйонів гривень.
До такого висновку колегія суддів приходить з урахуванням виключності цього випадку, який полягає у значній сумі грошових коштів, що була вилучена під час обшуку у цьому кримінальному провадженні та інших обставинах справи.
При визначені розміру застави, колегія суддів також враховує дані про особу підозрюваного, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, сімейний та майновий стан підозрюваного, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Такий розмір застави здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним, у разі внесення застави, обов'язків, які на нього покладені в резолютивній частині цієї ухвали.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_10 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 травня 2019 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 та продовжено щодо ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13 липня 2019 року включно, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодоОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,задовольнити.
Продовжити ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,строк тримання під вартою до 13 липня 2019 року включно.
Визначити ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у межах 50 мільйонів гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в м. Києві, МФО - 820172, реєстраційний рахунок - 37310033182186).
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, в разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_10 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду із встановленою періодичністю;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
У разі внесення застави встановити 2-х місячний термін дії обов'язків, покладених судом, починаючи з дня внесення застави.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
_____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4