10 червня 2019 року м. Київ
Справа 367/7110/14-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/824/6786/2019
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.
секретар Луговий Р.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області ухваленого під головуванням судді Пархоменко О.В. 22 січня 2019 року в м. Ірпені, повний текст рішення складений 01 лютого 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «Кредит Європа Банк», ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, встановлення факту проживання однією сім'єю, без реєстрації шлюбу
У листопаді 2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що вони перебували у шлюбі з 25 квітня 2009 року по 11 жовтня 2014 року. За час проживання ними спільно було придбано ряд майна, зокрема, легковий автомобіль Volkswagen Polo, 2002 року випуску, № кузова (VIN) НОМЕР_9, державний номер НОМЕР_1 . Після розірвання шлюбу відповідач відмовила йому в праві користування автомобілем, а 31 жовтня 2014 року без його відома і дозволу вивезла його в невідомому напрямку разом із документами та розпоряджається ним на власний розсуд.
В зв'язку з цим позивач просив визнати за відповідачем право власності на легковий автомобіль Volkswagen Polo, 2002 року випуску, № кузова (VIN) НОМЕР_10 р.н.з. НОМЕР_1 , та стягнути з відповідача на користь позивача половину ринкової вартості легкового автомобіля Volkswagen Polo, 2002 року випуску, № кузова (VIN) НОМЕР_10, реєстраційний номер НОМЕР_1 , визначеної за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи.
В ході розгляду справи позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги, в останній редакції він заперечував факт спільного проживання з відповідачем однією сім'єю до укладення шлюбу, вказував на те, що автомобіль марки RENAULT MASTER, реєстраційний номер НОМЕР_3 , є особистою його власністю. Просив визнати за ним право власності на всю квартиру АДРЕСА_1 , вартість якої на час розгляду справи становить 325963,00 грн, так як вона була придбана за кредитні кошти, боргові зобов'язання оформлені на нього і ним виконуються самостійно за особисті кошти і банк заперечує щодо зміни сторони у зобов'язанні. При такому поділі просив врахувати належну йому частку від вартості автомобіля Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_4 , яка за експертною оцінкою становить 200171,00 грн.
Відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ПАТ «Кредит Європа Банк» про поділ майна подружжя, встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Вказує, що позивач та відповідач проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 01 червня 2007 року до дати реєстрації шлюбу. За цей час вони придбали автомобіль марки RENAULT MASTER, 1998 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , а тому вказаний автомобіль належить до об'єктів їх спільної сумісної власності, і має бути врахований при здійсненні поділу їх спільного майна.
В період шлюбу, а саме 24 травня 2011 року за спільні кошти сторонами було придбано квартиру АДРЕСА_1 , вартість якої становила 207576,20 грн на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 24 травня 2011 року. Для купівлі даної квартири на ім'я відповідача був отриманий кредит в ПАТ «Кредит Європа Банк» на загальну суму 145000,0 грн. Відповідач виступила поручителем за цим зобов'язанням, що підтверджує укладений нею договір поруки від 24 травня 2011 року. Станом на дату подання позовної заяви заборгованість по сплаті кредиту відсутня, але за час спільного проживання сторонами сплачено 26586,00 грн тіла кредиту за рахунок спільних коштів, а неоплачений залишок кредиту складає 118414,00 грн. Оскільки спірна квартира перебуває в іпотеці та має місце не виплачений кредит, то вважає за доцільне визнати за кожним з подружжя право власності на Ѕ частину квартири і стягнути з неї на користь позивача 1\2 частину зобов'язання по кредитному договору в розмірі 50207,00 грн.
Відносно автомобіля Volkswagen Polo, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_5 , відповідач просить стягнути з неї на користь ОСОБА_2 компенсацію за 1\2 частину спільного автомобіля в розмірі 33250,00 грн.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 22 січня 2019 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено частково.
Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Поділено спільне майно подружжя між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Виділено ОСОБА_2 із спільної сумісної власності подружжя 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , визнавши за ОСОБА_2 право власності на вказане майно.
Виділено ОСОБА_1 із спільної сумісної власності подружжя 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на вказане майно.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1774,25 грн.
В інший частині позов залишено без задоволення.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «Кредит Європа Банк», ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу задоволено частково.
Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Поділено спільне майно подружжя між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Виділено ОСОБА_1 із спільної сумісної власності подружжя 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на вказане майно.
Виділено ОСОБА_2 із спільної сумісної власності подружжя 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , визнавши за ОСОБА_2 право власності на вказане майно.
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без шлюбу у період з 01 червня 2007 року по 24 квітня 2009 року.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2577,00 грн.
В інший частині зустрічний позов залишено без задоволення.
Не погодилась із вищезазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 , нею подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність та необґрунтованість рішення, як такого, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що судом першої інстанції дійшов висновків, які суперечать один одному. Зазначає, що видана позивачем довіреність не є правовим оформленням переходу права власності на автомобіль, а тому він має бути врахований при здійсненні поділу їх спільного майна.
Враховуючи вищевикладене, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог про визнання автомобіля RENAULTMASTER, 1998 року випуску, номер кузова НОМЕР_6 , державний номер НОМЕР_3 спільною сумісною власністю подружжя та стягнути з ОСОБА_2 на її користь 72758,40 грн у якості компенсації за 1/2 частину автомобіля та 768,40 грн за сплату судового збору.
Також не погодився із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_2 , його представником подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність та необґрунтованість рішення, як такого, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що судом повинна була бути взята до уваги частка в сумі 100085,50 грн яка дорівнює половині вартості автомобіля Volkswagen Polo, оскільки на момент виникнення спірних відносин, відповідач у супереч нормам СК України продала автомобіль, що перебував у спільній сумісній власності подружжя, тому автомобіль не включається в обсяг майна, що підлягає поділу, але його вартість повинна бути врахована. Зазначає, що судом першої інстанції при поділі квартири не враховано, що квартира перебуває в іпотеці і що до 24 травня 2021 року позивач зобов'язався виплатити кредитні кошти за які вона була придбана. За період після розірвання шлюбу (з 11 жовтня 2014 року) до часу ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення позивачем особисто, за власні кошти, було сплачено половину її вартості, а саме 140564,92 грн. Також стверджує, що факт спільного проживання позивача з відповідачем у період, коли він придбав автомобіль марки RENAULT MASTER жодним чином не підтверджується.
Враховуючи наведене просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове судове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а за ним визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на те, що автомобіль марки RENAULT MASTER не є об'єктом права спільної сумісної власності та не підлягає поділу між подружжям. У зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 адвокат - Данко Ю.М. підтримав апеляційну скаргу подану з підстав викладених у ній та просив її задовольнити. Заперечував щодо доводів апеляційної скарги відповідача, просив відмовити у задоволенні вимог відповідача.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Петрина С.М. заперечували щодо задоволення апеляційної скарги позивача, підтримали подану ними апеляційну скаргу та просили про її задоволення.
Треті особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Тому, виходячи з положень ч.2 ст.372 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 25 квітня 2009 року по 11 жовтня 2014 року /т.1 а.с .7/.
Матеріали справи містять також спільні фото за 2007 рік /т.3 а.с.152-154/. Крім цього факт спільного проживання сторін до реєстрації шлюбу підтвердили допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7
З довідки УДППЗ «Укрпошта» № 01-01-195 від 15 жовтня 2014 року вбачається, що ОСОБА_1 з 13 вересня 2010 року по лютий 2014 року працювала на цьому підприємстві і отримала сукупний дохід в розмірі 327272 грн/т.1 а.с.76/. З інших довідок вбачається, що трудові відносини продовжуються /т.1 а.с.77,78, т.3 а.с. 159/.
ОСОБА_2 з 01 червня 2007 року зареєстрований як фізична особа - підприємець, ним були задекларовані доходи за 2008 - 2011 рік на загальну суму 627648 грн., що підтверджується довідкою Державної податкової інспекції /т. 2 а.с.56,57/.
Квартира АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 24 травня 2011 року була придбана ОСОБА_2 за ціною 207576 (двісті сім тисяч п'ятсот сімдесят шість) гривень 20 коп. Вказана квартира має загальну площу 22,2 кв.м складається з однієї кімнати площею 12 кв.м /т.1 а.с.37-38,47-48; т.2 а.с.40-42/ .
Кредитний договір № 00021-ML-000000000232 від 24 травня 2014 року укладений між ПАТ «Кредит Європа Багк» та ОСОБА_2 передбачає надання кредиту на споживчі потреби в розмірі 145000 (сто сорок п'ять тисяч) гривень, з умовою повернення коштів у строк до 24 травня 2021 року щомісячними платежами та сплатою 16,9% річних за користування ними /т.2 а.с.28-33/
В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором були укладені:
§ Договір поруки від 24 травня 2011 року укладений між ПАТ «Кредит Європа Банк» та ОСОБА_1 /т.1 а.с. 49-40, т.3 а.с. 157-158/
§ Договір іпотеки від 24 травня 2011 року укладений між ПАТ «Кредит Європа Банк» та ОСОБА_2 /т.1 а.с.41-46, т.2 а.с. 34-39/
Згідно з довідкою ПАТ «Кредит Європа Банк» № 686/12 від 25 березня 2015 року за вказаним кредитним договором має місце заборгованість в розмірі 114948,32 грн /т.2 а.с.43/.
Матеріали справи також містять квитанції про оплату ОСОБА_9 кредитної заборгованості за період з 21 жовтня 2014 року по 01 листопада 2016 року на суму 2511,00 грн щомісяця /т.2 а.с.59-74, 161-164, т.3 а.с.2-4/. Також вбачається здійснення банківських переказів в період з липня по жовтень 2017 року /т.3 а.с.118, 129,161/.
Виписка по кредитному рахунку свідчить, що станом на 09 червня 2017 року ОСОБА_2 виконуються взяті на себе боргові зобов'язання /т.3 а.с.21-76,84-111/ .
Згідно з довідкою ПАТ «Кредит Європа Банк» № 434/12 від 26 березня 2018 року за вказаним кредитним договором має місце поточна заборгованість в розмірі 74951,52 грн /т.3 а.с.200/
В листі ПАТ «Кредит Європа Банк» від 01 квітня 2015 року банк вказує на можливість проведення змін у зобов'язанні лише за умови попереднього повного виконання боргових зобов'язань /т.2 а.с.46/.
Матеріалами справи також підтверджується, що ОСОБА_2 здійснює витрати на утримання квартири АДРЕСА_1 /т.2 а.с.75-123, 165-171/.
Згідно з Висновком ТОВ «Оцінка і консультації» складеним на замовлення ОСОБА_1 ринкова вартість квартири станом на 11 листопада 2014 року становить 325963,00 грн /т.1 а.с.49-75/. Вартість проведених робіт з оцінки становить 1500 грн, що були сплачені ОСОБА_1 /т.1 а.с.88-90/.
ОСОБА_10 було внесено на депозитний рахунок Ірпінського міського суду суму в розмірі 162981,5 грн з призначенням «відшкодування вартості половини квартири» /т.3 а.с.206/.
Автомобіль «Volkswagen Polo», 2002 р.в., д.н.з. НОМЕР_5 , був зареєстрований на ОСОБА_1 з 16 березня 2013 року, 31 жовтня 2014 року був знятий з реєстраційного обліку, а 01 листопада 2014 року зареєстрований за іншим власником ОСОБА_11 на підставі довідки-рахунку /т.1 а.с.122,124-126/. За довідкою-рахунком ТОВ «Вертикаль» від 01 листопада 2014 року автомобіль був придбаний ОСОБА_11 за 66500 грн /т.2 а.с.155/.
Згідно з Висновком Київської незалежної судово-експертної установи № 1128 від 02 березня 2015 року, складеним на виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 23 січня 2015 року у дані справі, середня ринкова вартість автомобіля «Volkswagen Polo», 2002 року випуску на дату проведення оцінки становить 200171,95 грн /т.1 а.с.141-148/.
Згідно з Висновком Львівського науково-дослідного інститут судових експертиз №1279 від 03 квітня 2015 року, складеним на замовлення Кіхай Л.І., середня ринкова ціна автомобіля «Volkswagen Polo», 2002 року випуску в залежності від його комплектації становить 84778 грн або 93419 грн або 84059 грн на дату проведення оцінки /т.1 а.с.179-148, 209-211/.
Згідно з Висновком судової автотоварознавчої експертизи складеним ТОВ «Експертно-правова консалдінгова компанія «ЮРЕКС» 23 вересня 2016 року на виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 22 серпня 2016 року середня ринкова вартість автомобіля «Volkswagen Polo», 2002 року випуску станом на дату проведення оцінки становить 84490,65 грн /т.2 а.с.195, 197-214/.
Автомобіль «Renault Master», 1998 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , зареєстрований на ОСОБА_2 з 05 вересня 2009 року на підставі договору купівлі-продажу від 07 квітня 2009 року /т.1 а.с.80,121,127; т.2 а.с.49,50/. Згідно із довіреністю від 12 жовтня 2010 року, яка є нотаріально посвідченою, ОСОБА_12 уповноважив ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 розпоряджатися вказаним автомобілем /т.1 а.с.132; т.2 а.с.52/ . У поясненнях ОСОБА_3 стверджує, що у 2010 році він придбав зазначений автомобіль у ОСОБА_2 /т.2 а.с.2-3/. На підтвердження здійснення оплати вартості автомобіля ОСОБА_2 була видана розписка від 12 жовтня 2010 року на суму 7000 доларів США /т.2 а.с.51/. В період з 2011-2014 року обов'язкове страхування автомобіля здійснював ОСОБА_3 /т.2 а.с.17-20/.
Судова автотоварознавча експертиза не була проведена у зв'язку з ненаданням автомобіля для огляду, лист КНДІСЕ № 5965/15-54 від 02 червня 2015 року /т.1 а.с.165/.
Згідно із Висновком судової автотоварознавчої експертизи складеним ТОВ «Експертно-правова консалдінгова компанія «ЮРЕКС» 08 червня 2016 року на виконання ухвали Ірпіського міського суду Київської області від 20 квітня 2016 року середня ринкова вартість автомобіля «Renault Master», 1998 року випуску станом на дату проведення оцінки становить 145516,8 грн /т.2 а.с.133, 137-142/.
У ст.60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і ст. 368 ЦК України.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Згідно зі ст. 65 СК України ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
У ст. 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 70 СК України та ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності, частки майна дружини співвласників є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (ч.3 ст. 372 ЦК України).
В порядку визначеному ч.1, ч.4 та ч. 5 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (ст.74 СК України).
З наведених обставин справи вбачається, що сторони перебували у шлюбі з 25 квітня 2009 року по 11 жовтня 2014 року.
Судом встановлений факт перебування сторін у шлюбних відносинах у період 01 червня 2007 року по 24 травня 2009 року на підставі показів свідків, які є близькими родичами відповідача ОСОБА_1 , а саме її батьками та братом. Проте, наявність родинних відносин свідків з відповідачем, дає підстави стверджувати, що вони є побічно зацікавленими у вирішенні питання на корить відповідача, а тому їх свідчення не можуть бути покладені в основу рішення. Наявні в матеріалах справи три спільні фото сторін у справі за 2007 рік не можуть свідчити про спільне їх проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ведення ними спільного господарства у вказаний період. Інших доказів матеріали справи не містять. А отже висновок суду першої інстанції про доведеність обставин спільного проживання сторін у справі з червня 2007 року є помилковим. До того ж встановлення вказаної обставини було зумовлено необхідністю визнання автомобіля «RenaultMaster», 1998 року випуску спільною власністю сторін, проте суд встановив обставини придбання цього автомобіля за рахунок коштів отриманих від продажу іншого автомобіля, належного позивачу. Тобто, встановлення судом цієї обставини не тягне за собою відповідних правових наслідків, а тому необхідності у цьому не вбачається. У зв'язку з цим рішення суду першої інстанції в частині вирішення даних позовних вимог не можна визнати законним і обґрунтованим.
З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу автомобіля «Renault Master», 1998 року випуску був укладений ОСОБА_2 до укладення шлюбу з ОСОБА_1 і цьому передувала угода з продажу автомобіля ВАЗ, а отже слід погодитися з висновком суду першої інстанції щодо віднесення цього автомобіля до особистої власності ОСОБА_2 так як відсутні дані про придбання цього автомобіля за спільні кошти сторін у справі, а здійснена його реєстрації всього через декілька днів після укладення шлюбу цієї обставини не спростовує.
Можна погодитися з доводами апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 про те, що видана позивачем довіреність щодо права розпорядження цим майном не свідчить про здійснення відчуження цього майна. При цьому укладений ОСОБА_2 договір доручення, в силу ст. 204 ЦК України є чинним і правомірним. Сторонами у справі не заявлялись вимоги щодо фіктивності чи удаваності цієї угоди, а отже надання судом першої інстанції оцінки правовідносинам, що виникли між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виходить за межі розгляду заявлених позовних вимог, тому такі висновки суду першої інстанції не можна визнати законними і обґрунтованими.
Враховуючи наведені обставини, суду слід виходити з того, що автомобіль «Renault Master», 1998 року випуску не можна віднести до складу спільного майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , і саме у зв'язку з цим вимоги відповідача щодо здійснення їй компенсації Ѕ частини його вартості не підлягають задоволенню.
Автомобіль «Volkswagen Polo», 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 , був зареєстрований на ОСОБА_1 з 16 березня 2013 року, а 01 листопада 2014 року відповідачем здійсненого його відчуження за вартістю 66500 грн. Сторонами у справі визнається, що вказаний автомобіль належить їм на праві спільної сумісної власності, але його відчуження відбулось без погодження позивача на це, і без здійснення йому відповідної компенсації.
Питання здійснення позивачеві компенсації половини вартості цього майна було заявлено ним при звернені до суду з позовом, в останніх уточненнях первісного позову така вимога відсутня, але з обґрунтування позову вбачається, що ця вартість майна враховується позивачем. Також про стягнення компенсації позивачеві за рахунок відповідача заявлено останньою у вимогах зустрічного позову. Єдиним спірним питанням щодо цього об'єкту спільної власності є сума компенсації, що належить позивачеві.
Матеріали справи місять три висновки експертних установ, за якими по різному визначається вартість цього автомобіля від 84059 грн до 200171,95 грн, що дає можливість погодитись з висновком суду першої інстанції про занижену вартість автомобіля визначену у договорі купівлі-продажу оформленого довідкою-рахунком. Проте, сама по собі обставина наявності заниженої ціни продажу не може бути підставою для відмови визначення компенсації вартості частки тому з подружжя, чиї права є порушеними. А отже в цій частині рішення суду першої інстанції також не відповідає нормам чинного законодавства у зв'язку з чим підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Вирішуючи вказані позовні вимоги, апеляційний суд виходить з того, що різниця щодо вартості автомобіля, визначена різними експертними установами, є суттєвою, однак у двох із висновків вартість автомобіля визначена у сумах 84059 грн, 84778 грн (Висновок Львівського КНДІСЕ), та 84490,65 грн (ТОВ «Експертно-правова консалдінгова компанія «ЮРЕКС»), при цьому остання оцінка була проведена за наявності огляду спірного автомобіля, у зв'язку з цим колегія суддів вважає, що саме вона визначає реальну вартість спірного автомобіля, із цією оцінкою обидві сторони погодились в судовому засіданні апеляційного суду.
Виходячи із визначеної ринкової вартості автомобіля «Volkswagen Polo», 2002 року випуску в розмірі 84490,65 грн, вартість Ѕ частки кожного з подружжя становить 42245,36 грн. А отже компенсації позивачеві за рахунок відповідача підлягає сума 42245,36 грн.
Квартира АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 24 травня 2011 року була придбана ОСОБА_2 за ціною 207576, 20 грн. Вказана квартира має загальну площу 22,2 кв.м складається з однієї кімнати площею 12 кв.м.. Вказана квартира була придбана переважно за рахунок кредитних коштів, яких за договором кредиту було видано 145000 грн. Різниця у сумах між вартістю квартири і кредитом становить 62576,20 грн, які слід вважати спільними коштами сторін, так як вони набуті у шлюбі, і презумпція спільності не спростована жодною із сторін.
За період перебування сторін у шлюбі згідно з графіком погашення кредитної заборгованості і виписками по рахунку, які свідчать про додержання ОСОБА_2 . цього графіку, було здійснено погашення заборгованості по тілу кредиту на загальну суму 26605,72 грн. (145000-118394,28=26605,72 (сума 118394,28 визначена як заборгованість станом на листопад 2014 року). Таким чином, сума внесених сторонами у справі спільних коштів становить 89181,95 грн.
Після розірвання шлюбу кредитні зобов'язання виконувались виключно позивачем, так як він є стороною кредитного договору і боржником у зобов'язанні, що не заперечується відповідачем. Станом на січень 2019 року ним здійснено погашення кредиту на суму 60627,53 грн та 65013,94 грн на погашення відсотків за користування кредитом.
Апеляційним судом не приймаються до уваги твердження відповідача про неплатоспроможність позивача в період перебування у шлюбі з нею так і після, оскільки вказане спростовується матеріалами справи.
Враховуючи, що повна вартість квартири становила 207576,2 грн, сплачена сторонами за рахунок спільних коштів сума в розмірі 89181,95 грн становить 43 % від її вартості. Отже спільною власністю сторін є 43/100 частин квартир, а частка відповідача ОСОБА_1 становить 1/5 частину. Виходячи з вартості визначеної експертною установою станом на 2014 рік - 325963 грн, яка не спростовується іншими доказами та погоджена сторонами в судовому засіданні апеляційного суду, вартість 1/5 частини спірної квартири становить 65192,6 грн.
В ході розгляду справи стороною відповідача було внесено на депозитний рахунок суму коштів в розмірі 162981,5 грн, як половину вартості квартири для сплати позивачеві, але в подальшому відповідачем були змінені вимоги зустрічного позову, і визначена сума компенсації позивачу витрат за кредитним зобов'язанням в розмірі 50210 грн. Проте вказана сума є меншою за суму половини виконаних позивачем зобов'язань за кредитним договором.
Внесена відповідачем на депозит сума становить половину від визначеної експертами вартості спірної квартири, проте у вимогах зустрічного позову позивач не просила про припинення права власності позивача, нею були заявлені вимоги про визнання за кожним із них права власності на Ѕ частину. Тобто вчинені відповідачем дії не узгоджуються з положеннями ч.ч.4,5 ст.71 СК України, згідно з якими передбачається присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, за його згодою, і за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Позивач в ході розгляду справи заперечував щодо присудження йому компенсації за його частку у спірній квартирі та/або здійснення йому компенсації коштів сплачених на погашення кредитної заборгованості. Ним заявлена вимога про визнання за ним права власності на всю спірну квартиру, при цьому просив врахувати його право на компенсацію вартості автомобіля «Volkswagen Polo». Але як вже вказано вище, компенсації позивачеві за його частку у цьому об'єкті рухомого майна підлягає сума 42245,36 грн, що є меншою ніж вартість частки відповідача в об'єкті спільного нерухомого майна сторін, яка визначена судом у розмірі 65192,6 грн. Позивачем не були внесені на депозит грошові кошти для здійснення компенсації відповідачеві вартості її частки у спільному нерухомому майні. А отже задоволення вимог первісного позову про визнання за позивачем права власності на всю квартиру не вбачається можливим.
З пояснень наданих ПАТ «Кредит Європа Банк», який був залучений до участі у справі в якості третьої особи, вбачається, що вони заперечують щодо здійснення змін як у кредитному зобов'язанні, так і зобов'язань, що виникли з договору іпотеки. А тому при поділі майна, що є предметом іпотеки судом мають бути враховані і інтереси іпотекодержателя, який також має певні права відносно цього майна, які можуть бути реалізовані у разі невиконання кредитного зобов'язання позивачем. При цьому слід зазначити, що відповідачем у вимогах зустрічного позову не було заявлено про зміну сторони у кредитному зобов'язанні, на це відсутня згода кредитора, проте заявлена вимога про визнання права власності на Ѕ частину квартири, що є предметом іпотеки, що за собою потягне певні правові наслідки для іпотекодержателя.
Вирішуючи питання про поділ спірної квартири колегія суддів приймає до уваги, що квартира є однокімнатною, загальною площею 22,2 кв.м, що унеможливлює спільне користування нею сторонами у справі. Разом з тим з наведених вище обставин, і заявлених сторонами вимог не вбачається можливим виділення її як окремого об'єкту спільної майна одному з подружжя. Як встановлено вище частка відповідача ОСОБА_1 становить 1/5 частину, проте можливості здійснити компенсацію цієї частики за рахунок позивача чи за рахунок іншого майна, що було б рівнозначним на час розгляду справи не вбачається.
З огляду на відсутність згоди іпотекодержателя та відсутність згоди позивача на здійснення йому компенсації частини грошових коштів внесених на погашення кредитної заборгованості не вбачається можливим і визнання за відповідачем права власності на Ѕ частину квартиру зі сплатою позивачу Ѕ частини понесених ним витрат на погашення кредиту. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає за можливе визначити частку відповідача у спірній квартирі 1/5 частини.
Такий поділ спільного нерухомого майна сторін на думку колегії суддів найбільше відповідає інтересам сторін у справі, так як зводить до мінімуму спірні відносини між ними, при цьому вони не позбавляються можливості вирішити питання компенсації вартості вже визначених часток окремо, та зменшує ризик виникнення перешкод у реалізації прав іпотекодержателя ПАТ «Кредит Європа Банк».
Отже доводи як апеляційної скарги позивача, так і доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження частково. Також частково обґрунтованими слід визнати заявлені сторонами позовні вимоги. Проте, наведене вище не враховано судом першої інстанції, в зв'язку з чим має місце неповне з'ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення апеляційним судом нового судового рішення, яким за позивачем слід визнати право власності на 4/5 частин квартири та право на компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля «Volkswagen Polo» в розмірі 42245,36 грн, обов'язок по сплаті компенсації покладається на відповідача у справі, за нею визнається право власності на 1/5 частину спірної квартири.
На підставі ст. 141 ЦПК України перегляду підлягає і питання компенсації судових витрат.
В ході розгляду справи позивачем ОСОБА_2 були понесені судові витрати на загальну суму 8238,56 грн /т.1 а.с.1,2,127-а; т.4 а.с.111/. ОСОБА_1 понесені судові витрати на суму 3335,8 грн. (в тому числі витрати за проведення експертизи) / т.1 а.с.25,26, 88-90, 110, 133; т.3а.с.113; т.4 а.с.85/
Враховуючи принцип пропорційності задоволених позовних вимог та вимог апеляційної скарги, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 6346,13 грн понесених судових витрат, що є пропорційним до задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 січня 2019 року - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Вимоги первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.
Вимоги зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «Кредит Європа Банк», ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, встановлення факту проживання однією сім'єю, без реєстрації шлюбу - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право власності 4/5 частин квартири АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості Ѕ частиниавтомобіля марки «Volkswagen Polo», 2002 року випуску, в розмірі 42245 (сорок дві тисячі двісті сорок п'ять) гривень 36 копійок, та судові витрати в розмірі 6346 (шість тисяч триста сорок шість) гривень 13 копійок. Всього стягнути 48591 (сорок вісім тисяч п'ятсот дев'яносто одну) гривню 49 копійок.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 )
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 )
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач В.В.Соколова
Судді: А.М.Андрієнко
Н.В.Поліщук
Повний текст постанови складений 13 червня 2019 року